Постанова № 8706825, 23.02.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

Справа №2а-13820/09/0/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Маргарітова М.В. , при секретарі Силантьєвої О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Сімферопольського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим,Головного управління Державного казначейства України в АР Крим

про визнання неправомірними та скасування податковизх повідомленнь-рішеннь, про стягнення та спонукання до виконання певних дій

за участю:

від позивача – представник за довіреністю Якубова З.А., директор Густов О.В.,

від відповідача (Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим) – представник за довіреністю Коновалова П.С.,

відповідач (Головне управління Державного казначейства України в АР Крим) – не з’явився.

Обставини справи: позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим, Головного управління Державного казначейства України в АР Крим, у якому просить визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0011282301/0 від 28.08.09р. та №0014212301/0 від 09.11.09р. прийняті Державною податковою інспекцією м. Сімферополя, провести повернення податкового кредиту у розмірі 631217,00грн. з державного бюджету та стягнути з ДПІ пеню у розмірі 18936,60грн., та штрафні санкції в розмірі 44185,19грн. за порушення строків виконання зобов’язань.

Позивач надав письмову заяву про зміну позовних вимог (а.с.157), відповідно до якої просить визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0011282301/0 від 28.08.09р. та №0014212301/0 від 09.11.09р. прийняті Державною податковою інспекцією м. Сімферополя, а також стягнути з державного бюджету України на користь Сімферопольського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих бюджетне відшкодування у розмірі 631217,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем з порушенням норм діючого законодавства, є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки висновки, зроблені у ході проведених відповідачем перевірок не ґрунтуються на законі.

Позивач вважає, що ним не було допущено порушень Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту та визначені розміру бюджетного відшкодування, в зв’язку з чим вважає, що ним правомірно заявлена сума бюджетного відшкодування.

Відповідач (Державна податкова інспекція м. Сімферополя АР Крим) проти позову заперечує, просить у задоволенні позову відмовити, при цьому зазначає, що податкові повідомлення – рішення прийняті ним правомірно, оскільки під час проведення перевірки позивача було встановлено порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість». Відповідач вважає, що у позивача відсутнє право на бюджетне відшкодування ПДВ. Правова позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с.147-148).

Відповідач (Головне управління Державного казначейства України в АР Крим) у судове засідання не з’явився, про час дату та місце його проведення повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив. У попередніх судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечував просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

У 2008 році позивачем було укладено два договори на виконання капітального ремонту. Договір підряду № 3791 від 01.12.08р. (а.с.23-26), укладений з ТОВ «Земспецпроєкт», предметом якого є капітальний ремонт гуртожитку, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Радіщева, 69, сума договору складає 289832,40грн., а також договір підряду з №3 від 09.12.08р. (а.с.28-30), укладений з приватним підприємством «Квест», предметом якого є капітальний ремонт виробничої будівлі позивача, розташованої за адресою: м. Сімферополь, вул. Крилова, 133, сума договору складає 3499300,00грн.

Відповідно до платіжних доручень № 2 від 18.12.08р. на суму 3499300,00 грн. та №3 від 25.12.08р. на суму 289832,40 грн. (а.с.138) позивачем перераховані вказані кошти підрядникам.

Позивачем були отримані податкова накладна №3993 від 31.12.08р. від ТОВ «Земспецпроєкт» (а.с.46) на суму 289832,40 грн. в т.ч. ПДВ 48305,40 грн. та податкова накладна від ПП «Квест» №25 від 23.12.08р. (а.с.47) на суму у розмірі 3499300,00 грн. в т.ч. ПДВ 583216,67.

Відповідно до податкової декларації за грудень 2008р. (а.с.159-161), позивачем сума ПДВ від даної операції не була включена до складу податкового кредиту.

У травні 2009 року позивачем було виявлено заниження податкового кредиту за грудень 2008р. на загальну суму 631217,00 грн., в зв’язку з чим ним 29.05.09р. був поданий уточнюючий розрахунок (а.с.14).

20.07.09р. позивачем була подана податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2009р. (а.с.8) та заява про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 632675грн.

В зв’язку з цим державною податковою інспекцією у м. Сімферополі проведена позапланова виїзна перевірка Сімферопольського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за червень 2009р, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.08р. по 31.12.08р., 01.03.09р. по 30.06.09р.

За результатами проведеної перевірки був складений акт №8119/23-4/03972643 від 21.08.09р. (а.с.49-71) (далі акт перевірки №8119/23-4/03972643), відповідно до висновків якого встановлено порушення позивачем п.п. 7.7.4. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», зменшена сума бюджетного відшкодування за червень 2009р. на 631217грн.

На підставі зазначеного акту, відповідачем 28.08.09р. було прийняте податкове повідомлення-рішення №0011282301/0 (а.с.7), яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 631217,00грн.

Враховуючи виправлення помилки у податковій декларації за грудень 2008р., позивач, 04.09.09р. подав відповідачу уточнюючий розрахунок за січень 2009р. (а.с.19), а також подав заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 631217грн.

На підставі цього відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка Сімферопольського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за червень січень, серпень 2009р. яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.08р. по 31.12.08р., 01.07.09р. по 31.07.09р.

За результатами проведеної перевірки був складений акт №1055523-4/03972643 від 30.10.09р. (а.с.78-102) (далі акт перевірки №1055523-4/03972643), відповідно до висновків якого встановлено порушення позивачем п.1.8. ст.1, п.п. 7.4.1. п. 7.4, п.п. 7.7.1, 7.7.2. п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.4.1.6. пункту 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зменшена сума бюджетного відшкодування на 631217грн. Також у висновках акту вказано, що перевіркою не підтверджено відображене у декларації за січень 2009р. і уточнюючим розрахунком податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2009р. бюджетне відшкодування у сумі 631217,00грн.

На підставі зазначеного акту, відповідачем 09.10.09р. було прийняте податкове повідомлення-рішення №0014212301/0 (а.с.6), яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 631217,00грн.

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об’єднані державні податкові інспекції є органами виконавчої влади.

Виходячи із аналізу статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Закон № 168) органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на додану вартість та надавати висновки про суми цього податку, які підлягають відшкодуванню з бюджету.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем у заявах про повернення бюджетного відшкодування була заявлена сума бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 631217грн., яка, утворилася на підставі виконання позивачем у грудні 2008р. грошового зобов’язання по договорах підряду, які зазначені вище.

Виконання договорів підтверджено актами прийму виконаних робіт, сплата грошових коштів підтверджується платіжними дорученнями, а сплата контрагентам ПДВ підтверджується податковими накладними, які позивач отримав у грудні 2008р.

Відповідно до п.1.6 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Закон України №168), податкове зобов’язання – загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України №168 податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Пунктом 7.4.ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлений порядок формування податкового кредиту.

З положень п.п.7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як свідчать матеріали справи, грошові кошти на виконання зобов’язань за договорами підряду, були переховані у грудні 2008р. на рахунки контрагентів з банківського рахунку позивача, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.138).

Враховуючи положення вказаних норм, суд приходить до висновку, що позивач мав право на включення до податкового кредиту сум ПДВ за договорами підряду.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України №168 бюджетне відшкодування – сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету та строки розрахунків з бюджетом регламентується пунктом 7.7 статті 7 Закону України №168.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-          або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-          або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно до положень п.п. 7.7.2 п.7.7. ст. 7 Закону України №168, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Таким чином, згідно з Законом України «Про податок на додану вартість» сума бюджетного відшкодування формується як від’ємне значення різниці між податковими зобов’язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).

Відповідно до положень п.п. 7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України №168, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до положень абзацу 1 п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України №168, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Враховуючи положення вказаних норм, приймаючи до уваги положення підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України №168, суд приходить до висновку, що позивач мав право на включення сум ПДВ за договорами підряду, яке виникло у позивача у грудні 2008р., тобто на момент списання коштів з банківського рахунку у грудні або отримання податкових накладних у грудні 2008р.

Таким чином, враховуючи положення підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України №168, позивач мав дві незалежні підстави для включення суми ПДВ до податкового кредиту, які, як свідчать матеріали справи, ним були дотримані.

Пунктом 5.1. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» встановлено, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Як встановлено судом, право позивача на податковий кредит з податку на додану вартість виникло у грудні 2008р. Виявивши помилку, позивач, відповідно до положень пункту 5.1. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», скориставшись своїм правом обґрунтовано подав уточнюючий розрахунок.

Виходячи із вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно заявлена сума бюджетного відшкодування податкового кредиту в сумі 631217,00грн., та подано податкову звітність, а також правомірно заявлено про відшкодування вказаної суми з бюджету.

При цьому, суд вважає необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам діючого законодавства висновки відповідача, викладені в актах перевірки №8119/23-4/03972643 від 21.08.09р. та №1055523-4/03972643 від 30.10.09р. з наступних підстав.

В акті перевірки №8119/23-4/03972643 від 21.08.09р. (а.с.68) відповідачем зазначено, що в порушення п.п. 7.7.4 п.7.7. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач не має право на отримання бюджетного відшкодування в червні 2009р. у сумі 631217грн.

З акту перевірки вбачається, що в обґрунтування такого висновку відповідач зазначив, що позивач уточнюючим розрахунком в травні 2009р. збільшив податковий кредит грудня 2008р., що призвело до збільшення рядку 22.2 податкової декларації. Сума податкового кредиту була оплачена в грудні 2008р.

Посилаючись на пп. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» відповідач вказав, що право на бюджетне відшкодування виникає в наступному податковому періоді у січні 2009 р., а саме, коли в уточнюючому розрахунку податкової декларації за грудень 2008р. сума податку відображена у рядку 22.2 «Зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду: до складу податкового кредиту наступного звітного періоду», то в уточнюючому розрахунку за січень 2009р., згідно Наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» підприємство має право віднести вказану суму у рядок 23.1 «значення рядка 22.2 податкової декларації попереднього звітного періоду», 23 «залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду», 24 «залишок від'ємного значення попереднього звітного податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного періоду», тому ,що дана сума оплачена в попередньому податковому періоді, може бути віднесена до рядку 25 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню» податковій декларації за січень 2009 року.

В порушення пп.7.7.4 п.п.7 ст .7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.97р.(з змінами і доповненнями) Сімферопольський УВП УТОГ не має право на отримання бюджетного відшкодування в червні 2009 року в сумі 631217 грн.

Але таки висновку є необґрунтованими, оскільки позивач заявив про своє право на бюджетне відшкодування не у грудні 2008р., а у липні 2009р., при цьому дана сума була вказана позивачем у податковій декларації за червень 2009р., який, хоча і не є не наступним за календарною чергою податковим періодом за груднем 2008р., але може вважатися наступним податковим періодом, оскільки виник у майбутньому.

Твердження відповідача, про те, що таке право може виникати тільки у січні 2009р. не ґрунтується на законі, оскільки виходячи з вказаних вище норм вбачається, що єдиною умовою бюджетного відшкодування визначеного від’ємного значення є фактична сплата ПДВ отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), а бюджетному відшкодуванню підлягає не сума податкового кредиту попереднього звітного періоду, за календарною чергою, а сума від’ємного значення, яка утворилася у попередніх податкових періодах.

В зв’язку з чим, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновків відповідача, в зв’язку з чим визнає їх протиправними.

Матеріали справи свідчать про те, що з урахуванням положень вказаних відповідачем в акті №8119/23-4/03972643 від 21.08.09р., позивач надав уточнюючий розрахунок за січень 2009р. (а.с.19), а також подав повторно заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 631217грн.

Відповідно до висновків акту перевірки №1055523-4/03972643 від 30.10.09р. проведеної, у тому числі щодо встановлення правомірності заявлення позивачем до відшкодування суми ПДВ у розмірі 631217грн., відповідач прийшов до висновку про порушення позивачем п.1.8. ст.1, п.п. 7.4.1. п. 7.4, п.п. 7.7.1, 7.7.2. п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.4.1.6. пункту 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В обґрунтування висновків, відповідачем в акті вказано, що позивач, для проведення будівельних робіт за вказаними договорами підряду, отримав з Кримсського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів фінансову допомогу.

Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» бюджетні кошти, одержані платником податку у вигляді дотацій і субсидій, з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, включаються до складу валових доходів такого платника податку. У разі придбання за рахунок таких коштів товарів (послуг) чи основних фондів, суми податку подану вартість, сплачені при їх придбанні, можуть бути включені до складу податкового кредиту (за умови дотримання інших вимог Закону щодо формування податкового кредиту).

Відповідач вказав, що не передбачають включення до складу валових доходів коштів, отриманих з бюджету як капітальні трансферти, а згідно наданої декларації з податку на прибуток Сімферопольським УВП УТОГ до ДПІ у м. Сімферополь фінансову допомогу в сумі 3789132,40, у тому числі ПДВ 631522,07грн. надану Кримським республіканським відділенням Фонду соціальної захисту інвалідів, Сімферопольським УВП УТОГ не віднесено до складу валових доходів, на підставі Закону № 334/94-ВР.

Відповідач вказав, що капітальні трансферти мають цільове призначення і надаються суб'єктам підприємницької діяльності, зокрема на фінансування невиробничого (об'єктів соціально сте тарного призначення) та виробничого будівництва, переоснащення, як участь у придбанні обладнання тощо. Відповідно кошти, що передаються з бюджетів для розвитку в зазначених цілях, не включаються до валового доходу платників податку, оскільки їх одержання з бюджету прямо не пов'язане з будь-яким видом діяльності підприємства і спрямоване на реалізацію програм соціально - економічного розвитку держави. В зв'язку з цим профінансовані за рахунок цих коштів товари (послуги) чи основні фонди не можуть вважатися придбаними безпосередньо платником, і суми податку на додану вартість, сплачені при їх придбанні, не можуть бути включені до складу податкового кредиту.

Також в акті вказано, що в ході перевірки податкової декларації по ПДВ за червень 2009 року і додатків до неї з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням помилок відповідачем були направлені запити по основних постачальниках позивача за грудень 2008 р., а саме ПП «Квест» і ТОВ «Земспецпроект».

При цьому ТОВ «Земспецпроект» надало інформацію, якою підтверджує виконання робіт власними силами на загальну суму 289832,40 грн., у тому числі ПДВ 48305,40 грн. (внутрішнє облицювання, сантехнічні, електромонтажні роботи, роботи по водопостачанню, опаленню, каналізації), але інформацію про постачальників будівельних матеріалів не надало.

При співставленні звітних даних , згідно Наказу ДПА України №266 від 18 квітня «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» можливими постачальниками будівельних матеріалів у 2 ланці ланцюгу ТОВ «Земспецпроект» можуть бути: ТОВ «НАК-одяг-стиль» (направлено повідомлення про відсутність за місцем знаходження), збільшення податкового кредиту грудня 2008 р. на суму 1613,1 т.грн., ТОВ «Промтекс-ЛТД» (ДО ЄДР внесено запис про відсутність за місцем знаходження).

Враховуючі, що підприємства не знаходяться за місцем реєстрації, документи підтверджуючі надмірну сплату податку до бюджету України не надані (п. 1.8. ст. 1. Закону України "Про податок на додану вартість " №168/ВР-97 від 03.04.97р.) підтвердити надмірну сплату податку до бюджету України не можливо.

ПП «Квест» надало інформацію, якою підтверджує виконання капітального ремонту виробничого приміщення позивача субпідрядним методом, виконавцями будівельних робіт є ПП Усенко С.В і ПП «Сімбудінвест Тавр», але податкові накладні і документи підтверджуючі сплату податку до бюджету України, не надані.

При співставленні звітних даних , згідно Наказу ДПА України №266 від 18 квітня «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» встановлено, що можливими постачальниками ПП Усенко С.В. можуть бути ООО «Мобінет», який має стан «14» (Визнано банкрутом) і ЧП «Аколіт» стан «8» (ДО ЄДР внесено запис про відсутність за місцем знаходження).

При цьому, відповідач посилаючись на п.1.8. ст. 1. Закону України «Про податок на додану вартість» вказав, що Законом передбачено, що однією з обов'язкових підстав отримання відшкодування податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України постачальниками та зробив висновок про те, що існує прямий зв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому ці етапи нерозривно пов’язані між собою: сплата податку, а потім – відшкодування ПДВ за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

Але таки підстави є необґрунтованими виходячи з наступного.

Законом України «Про податок на додану вартість», який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, не встановлено, у якості підстави неможливості включення до податкового кредиту з ПДВ сум, які виникли внаслідок використання платником податку наданих йому капітальних трансфертів.

Крім того, заборона включення до складу податкового кредиту з ПДВ сум, які виникли внаслідок використання платником податку капітальних трансфертів не встановлено будь яким іншим нормативно – правовим актом.

При цьому, як свідчать матеріали справи, позивач внаслідок проведення господарської операції, проведення розрахунків з підрядниками, отримання податкових накладних, при наявності встановлених п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підстав, діяв у встановлений законом спосіб щодо включення до податкового кредиту сум ПДВ зазначених у податкових накладних.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що діюче законодавство не пов’язує відсутність підстав для віднесення до податкового кредиту з ПДВ сум, які виникли внаслідок використання платником податку капітальних трансферів.

Щодо доводів відповідача про те, що у зв’язку з встановленням відсутності сплати контрагентами підрядника позивача по ланцюгу за договорами підряду надмірної сплати податку на додану вартість, суд зазначає, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов’язку щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) вступає у зв’язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов’язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару (послуг) відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За таких підстав суд не приймає до уваги доводи відповідачів по яких вони просять відмовити у задоволенні позову.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно заявлена сума бюджетного відшкодування в сумі 631217,00грн., при цьому висновки відповідача, зроблені в акті перевірки, є такими, що суперечать чинному законодавству, є необґрунтованими, в зв’язку з чим податкові повідомлення – рішення №0011282301/0 від 28.08.09р. та №0014212301/0 від 09.11.09р. є протиправними та підлягають скасуванню.

Викладене свідчить про протиправність дій ДПІ щодо невідшкодування позивачу суми ПДВ з Державного бюджету України, в зв’язку з чим сума 631217,00грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Постанова складена у повному обсязі 01.03.2010р.

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0011282301/0 від 28.08.09р. та №0014212301/0 від 09.11.09р. прийняті Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі,

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Сімферопольського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих (95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Крилова, 133, ЄДРПОУ 03972643) бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 631217,00 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Суддя                                         Маргарітов М.В.