Ухвала суду № 87068043, 21.01.2020, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/12053/19

1-кс/569/405/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2020 року м. Рівне

Рівненський міський суд в особі слідчого судді Ореховської К.Е., при секретарі Шкіндер І.М., з участю слідчого Боровця І.К., прокурора Демчука П.Ю., захисника-адвоката Тарасюка Ю.М., підозрюваного ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого СВ УСБУ в Рівненській області Боровця І.К., яке погоджене прокурором прокуратури Рівненської області Демчуком П.Ю. про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 258, ч. 2 ст. 2583 КК України, -

в с т а н о в и в:

Старший слідчий СВ УСБ України в Рівненській області Боровець І.К. звернувся в суд із вищевказаним клопотанням, погодженим прокурором прокуратури Рівненської області Демчуком П.Ю.

В обґрунтування клопотання вказав, що упродовж квітня 2014 року, на території Донецької області невстановленими особами, з метою зміни меж території та державного кордону України, в порушення порядку, встановленого Конституцією України, утворено незаконні збройні формування (далі НЗФ) шляхом об`єднання двох і більше осіб, з метою здійснення терористичних актів, які відповідно до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», є терористичними групами.

До складу таких НЗФ увійшли невстановлені досудовим розслідуванням особи, які шляхом здійснення тероризму, тобто суспільно небезпечної діяльності, що полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади, 06.04.2014 оточили та захопили приміщення Донецької обласної державної адміністрації, розташоване за адресою: м. Донецьк, бульвар Пушкіна, буд. 34, внаслідок чого місто Донецьк перейшло під контроль терористичних груп, а в подальшому, їх учасники взяли під збройний контроль частину території Донецької області, до складу якої увійшли адміністративно-територіальні одиниці (райони) та самоврядні територіальні одиниці (міста, селища, села).

Керівництвом зазначених терористичних груп, з метою приховування вказаної злочинної діяльності, а також отримання підтримки серед місцевого населення Донецької області, пропаганди і поширення ідеології створення псевдодержавного утворення на території південно-східної частини України, отримання фінансування та подальшої легітимізації терористичної діяльності, спрямованої на зміну меж території та державного кордону України в порушення порядку встановленого Конституцією України, 07.04.2014 утворено організацію під назвою «Донецька народна республіка» (далі «ДНР»), що відповідно до абз. 19 ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», є терористичною.

Таку терористичну організацію утворено з метою продовження здійснення терористичної діяльності, шляхом злиття окремих терористичних груп у стійке об`єднання трьох і більше осіб, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів.

Крім того, з метою визнання даного квазідержавного утворення на міжнародному рівні, керівництвом «ДНР» видано Акт про проголошення державної самостійності «Донецької народної республіки».

11.05.2014, в порушення порядку, встановленого Конституцією України та Законом України «Про всеукраїнський референдум» на території Донецької області проведено так званий «загальний обласний референдум», з питання визнання державної самостійності «ДНР», а 14.05.2014 - прийнято «Конституцію Донецької народної республіки», якою закріплено державний устрій, порядок і принципи функціонування представницьких, виконавчих та судових органів влади, виборчу систему, права і обов`язки квазідержавного утворення, суспільства та громадян.

Для реалізації вищезазначеного загального злочинного умислу у складі терористичної організації утворено так звані «політичний блок» та «силовий блок», на учасників яких, відповідно до плану спільних злочинних дій, покладаються ряд обов`язків.

При цьому, на керівників та учасників силового блоку (не передбачених законом збройних формувань) покладається забезпечення стійкості терористичної організації шляхом вчинення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів і військовослужбовцями Збройних Сил України (далі ЗСУ).

З метою захисту територіальної цілісності України, 13.04.2014 Радою національної безпеки і оборони України прийнято рішення «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», яке введено в дію Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» № 405/2014 від 14.04.2014, відповідно до якого на території України розпочато антитерористичну операцію.

У подальшому, 30.04.2018 Радою національної безпеки і оборони України прийнято рішення «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях», яку введено в дію Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30.04.2018 «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях № 116/2018 від 30.04.2018 (операція об`єднаних сил, далі ООС).

У період часу з березня 2017 року по листопад 2017 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу у спецназі «Республіканської Гвардії» н.з.ф. «ДНР», у подальшому з листопада 2017 року по січень 2018 року ОСОБА_1 проходив військову службу у 1-й Слов`янській ОМБр н.з.ф. «ДНР». У період часу з січня 2018 по лютий 2019 року останній проходив військову службу в різних підрозділах "Республіканської Гвардії" н.з.ф. «ДНР», а також приймав участь у діяльності відповідного терористичного угрупування на території Новоазовського району Донецької області у період часу з січня 2018 з перервами по лютий 2019 року.

Зазначені вище підрозділи н.з.ф. «ДНР» займаються веденням бойових дій проти ЗСУ на території України, тим самим підтримують діяльність терористичної організації «ДНР» та є її складовими підрозділами.

У подальшому, ОСОБА_1 повернувся з «ДНР» до України та вступив на військову службу у Збройні Сили України.

При цьому, на початку липня 2019 року, ОСОБА_1 , будучи громадянином України, перебуваючи на військовій службі в ЗСУ, а саме у підрозділі 25 Окремої парашутно-десантної бригади (далі ОПДБр), встановив зв`язок з особою, яка позиціонувала себе як співробітник Федеральної служби безпеки Російської Федерації (далі ФСБ РФ), та запропонував надавати йому допомогу у збиранні та передачі інформації військового характеру по місцю проходження військової служби та погодився виконувати завдання, поставлені особою яка позиціонує себе агентом іноземної спецслужби.

Так, ОСОБА_1 з липня 2019 року по 18 січня 2020 року, усвідомлюючи цілі та завдання ФСБ РФ, надавав особі, яка позиціонувала себе як співробітника ФСБ РФ, інформацію про ротацію, переміщення, озброєння підрозділів ЗСУ, про особовий склад та морально-психологічний стан військ, можливі місця, які дозволяють непримітно проникнути до внутрішньої території військової частини, а також про місця розміщення складів боєприпасів ЗСУ на території України.

18.01.2020 о 17 год. 06 хв. ОСОБА_1 затриманий в порядку ст. 208 КПК України, а 20.01.2020 йому вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 111, ч.1 ст. 2583 КК України.

Обґрунтована підозра ОСОБА_1 у вчиненні даних кримінальних правопорушень підтверджується матеріалами кримінального провадження в їх сукупності: протоколом за результатами проведення НСРД №5/4189 від 09.07.2019, протоколом за результатами проведення НСРД №5/4892 від 22.07.2019, протоколом за результатами проведення НСРД №5/5060 від 04.09.2019, протоколом за результатами проведення НСРД №5/5082 від 04.09.2019, протоколом за результатами проведення НСРД №5/5455 від 30.09.2019, протоколами огляду, висновком експерта №1.2-252/19 від 17.07.2019, протоколом огляду від 18.01.2020, протоколом допиту свідка ОСОБА_2 від 18.01.2020, протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 18.01.2020, протоколом допиту свідка ОСОБА_4 від 18.01.2020.

Разом з тим, відповідно до наявних матеріалів кримінального провадження, громадянин ОСОБА_1 тривалий час перебував на території «ДНР», де проходив службу у незаконних збройних формуваннях, має там тісні соціальні зв`язки, володіє уміннями та навичками, необхідними для незаконного перетину на тимчасово непідконтрольну територію, тому існують обґрунтовані підстави вважати, що у разі незастосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміновані йому кримінальні правопорушення, зокрема шляхом незаконного виїзду до тимчасово непідконтрольну територію Донецької області.

Крім того, на даний час органом досудового розслідування встановлюються особи, які можуть бути допитані як свідки щодо відомих обставин вчинення ОСОБА_1 протиправної діяльності, тому, зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 проходив службу у підрозділах спецпризначення НЗФ «ДНР», ЗСУ, володіє навиками поводження зі зброєю, останній може незаконно впливати на вказаних свідків, з метою уникнення відповідальності.

Також, ОСОБА_1 фактично є військовослужбовцем ЗСУ, проходить службу у військовій частині, яка розташована на території Дніпропетровської області, що знаходиться на значному віддаленні від місця проведення досудового розслідування. Зважаючи на викладення, у разі незастосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виконання необхідних процесуальних дій може значно ускладнитись та призвести до недотримання розумних строків.

Разом з тим, ОСОБА_1 з 2019 року проходить службу у підрозділах ЗСУ, де отримує грошове забезпечення у розмірі приблизно 10200 гривень щомісячно, однак підозрюється у вчиненні особливо тяжких злочинів, в тому числі проти основ національної безпеки України та проти громадської безпеки, зокрема й у тому, що брав участь у діяльності НЗФ «ДНР», де також отримував грошове забезпечення, тому застава у розмірі від 30 до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб не зможе забезпечити належне виконання підозрюваним покладених обов`язків, а отже при постановленні ухвали вважаємо за доцільне врахувати суду, що визначення розміру застави в межах, які передбачені п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, не зможе гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, у зв`язку з чим сторона обвинувачення при обранні судом даного заходу забезпечення клопоче про збільшення максимального розміру застави, передбаченого ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме до 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки саме така сума співмірна з наявними ризиками та може забезпечити виконання покладених на ОСОБА_1 обов`язків, у разі внесення ним застави.

В судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали, посилаючись на викладені у ньому обставини, просили застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з визначенням застави у сумі 2102000 грн.

Підозрюваний ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Тарасюк Ю.М. в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечив, просив обрати запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі. Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що в провадженні СВ УСБ України в Рівненській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №22019180000000071 від 28.05.2019 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 258, ч. 2 ст. 2583 КК України.

18.01.2020 о 17 год. 06 хв. ОСОБА_1 затриманий в порядку ст. 208 КПК України, а 20.01.2020 йому вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 111, ч.1 ст. 2583 КК України.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно п.5 ч.2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до якого, зокрема, відноситься: верховенство права.

Згідно ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Узагальнююче визначення «обґрунтованість підозри» у вчиненні кримінального правопорушення, доведення якої, як одного з трьох обов`язкових елементів, визначених КПК України для можливості взагалі обрання запобіжного заходу, покладено на прокурора, сформульовано у правових позиціях Європейського суду з прав людини.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року вказав, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. ЄСПЛ в даному рішенні наголошує, що вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою.

Крім того, як зазначено у матеріалі ВССУ від 11.07.2016р. «захист прав людини у кримінальному провадженні: доказування та докази», передумовою для подання клопотання стороною обвинувачення про застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри про те, що особа вчинила кримінальне правопорушення. Слідчий, прокурор зобов`язані з належним обґрунтуванням викласти обставини, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначив, що абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню, знищення, сховати або спотворити річ, яка має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, ризик незаконного впливу на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення є недостатньою для обґрунтування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини, у справі «Бойченко проти Молдови» №41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватись від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу».

Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого.

Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обовязку, встановленого законом.

При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосування більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального правопорушення та особливості підозрюваного і його поведінки.

Враховуючи, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, слід взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, №182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Так слідчий, звертаючись з клопотанням про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а прокурор при розгляді клопотання довели про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочинів, передбачених ч. 1 ст. 111, ч.1 ст. 2583 КК України.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 є уродженцем та проживає в Донецькій області, з 2019 року проходить службу у підрозділах ЗСУ, де отримує грошове забезпечення у розмірі приблизно 10200 гривень щомісячно, однак підозрюється у вчиненні особливо тяжких злочинів, в тому числі проти основ національної безпеки України та проти громадської безпеки, зокрема й у тому, що брав участь у діяльності НЗФ «ДНР», що дає підстави вважати, що він зможе продовжувати свою злочинну діяльність та буде переховуватись від органів досудового розслідування чи суду з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності.

Даних, які б вказували на неможливість застосування до нього вказаного запобіжного заходу не встановлено.

З урахуванням наведеного, є необхідним обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді взяття під варту.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбаченихчастиною четвертоюцієї статті.

У відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно ( п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України).

Тому враховуючи викладене, а також те, що визначення розміру застави в межах, які передбачені п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не зможе гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, суд вважає за необхідне збільшення максимального розміру застави в межах тисячі прожиткових мінімуму для працездатних осіб.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого, прокурора; не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований без дозволу слідчого, прокурора або суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними, їх адвокатами у даному кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 395 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

Клопотання задоволити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, неодруженого, раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання, тобто з 17 год. 06 хв. 18 січня 2020 року.

Визначити строк дії ухвали до 17 год. 06 хв. 18.03.2020 року.

Одночасно визначити розмір застави у розмірі 1000 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2102000 гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок отримувач коштів ТУ ДСА України в Рівненській області код отримувача (код ЄДРПУО): 26259988 IBAN № UA048201720355229002000010559 .

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 в разі внесення застави виконання наступних обов`язків:

- прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого, прокурора; не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований без дозволу слідчого, прокурора або суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і вїзд в Україну, заборонити спілкуватися по даному провадженню з підозрюваними та свідками.

Термін дії обовязків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 17 год 06 хв 18.03.2020.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі ДУ «Рівненський слідчий ізолятор».

У разі внесенні застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Рівненського міського суду

Рівненської області К.Е. Ореховська