Вирок № 87067940, 22.01.2020, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/3434/19

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2020 року Здолбунівський районний суд Рівненської області в складі: головуючого судді Чорного І.А., при секретарі судового засідання Карпінчук О.М., за участю прокурора Торубко В.В., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника обвинуваченого - адвоката Кузьмарука О.С., представника потерпілого - адвоката Прокопчука М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Здолбунів кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019180130000679 від 29.09.2019 року по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Грушвиця, Рівненського району, Рівненської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, непрацюючого, неодруженого, в силу вимог ст. 89 КК України не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

29 вересня 2019 року, приблизно о 18 год. 00 хв., ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , під час конфлікту, що виник на грунті ревнощів, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, з метою спричинення тілесних ушкоджень, умисно завдав ОСОБА_2 один удар ножем в область грудної клітки зліва та два удари ножем по тім`яній частині голови, внаслідок чого заподіяв ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної рани передньої стінки грудної клітки зліва та різані рани голови, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України визнав повністю, за обставин, викладених у обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, щиро розкаявся та в своїх показах повідомив, що 29 вересня 2019 року близько 18:00 год. перебуваючи в АДРЕСА_2 під час конфлікту з ОСОБА_2 , який виник на грунті ревнощів, завдав останньому три удари ножем в область грудної клітки та голови, внаслідок чого потерпілий отримав тілесні ушкодження. У вчиненому щиро розкаявся, просив суд суворо не карати. Поданий потерпілим ОСОБА_2 цивільний позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити. Цивільний позов прокурора визнав у повному обсязі. Негативно оцінює вчинене, обіцяє в подальшому злочинів не вчиняти.

Потерпілий ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, подав до суду письмову заяву, у якій цивільний позов підтримав у повному обсязі та просив розглядати справу без його участі, що з огляду на положення ст. 325 КПК України не перешкоджає судовому розгляду за його відсутності.

Беручи до уваги, що обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненому злочині, суд за згодою учасників судового розгляду, враховуючи, що не оспорювалися фактичні обставини кримінального провадження, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України визнає їх встановленими в судовому засіданні та вважає недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин. При цьому суд переконався у тому, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, які підлягали б доказуванню і ними не заперечуються, та сумнівів у добровільності їх позиції немає, а також роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Виходячи з наведеного, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_1 доведеною повністю та кваліфікує його умисні дії за ч. 2 ст. 125 КК України які виразились в умисному легкому тілесному ушкодженні, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Враховуючи вище викладене, відповідно до ст. 65 КК України, суд обвинуваченому ОСОБА_1 призначає покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження вчиненню нових злочинів у межах санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинення злочину у виді штрафу, враховуючи конкретні обставини провадження, позицію прокурора, представника потерпілого, досудову доповідь, складену уповноваженим органом з питань пробації, згідно якої виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства, а також те, що кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_1 , відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, особу винного, його ставлення до скоєного, свою вину визнав повністю, за місцем проживання характеризується позитивно, офіційно непрацевлаштований, в силу вимог ст. 89 КК України раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно ст. 66 КК України, суд відносить його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно ст. 67 КК України судом не встановлено.

Прокурор заявив цивільний позов до обвинуваченого про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 від кримінального правопорушення в розмірі 4227 грн. 74 коп., який підлягає задоволенню враховуючи, що обвинувачений визнав позов у повному обсязі.

Що стосується вимог потерпілого ОСОБА_2 про стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди в розмірі 4513,67 грн., моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн. та витрат за надання правової допомоги в розмірі 2000,00 грн., суд виходить з такого.

Згідно вимог ст. 127 КПК України передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням, або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Крім цього, статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

ОСОБА_2 в позовній заяві вказав, що за період стаціонарного лікування з 29.09.2019 року по 10.10.2019 року у хірургічному відділенні Здолбунівської ЦРЛ на придбання ліків та медичних препаратів він витратив кошти на загальну суму 3493 гривень 67 копійок.

Крім того, потерпілим вказано, що його у лікарні шість разів відвідувала матір ОСОБА_3 , у зв`язку з чим останньою понесені витрати на проїзд вартістю 420 гривень та придбання йому продуктів хачування на суму 600 гривень.

На підтвердження своїх вимог потерпілий надав суду копії фіскальних чеків про придбання ліків та медичних препаратів, а також епікриз № 6445 про перебування ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Здолбунівської ЦРЛ з 29 вересня 2019 року по 10 жовтня 2019 року.

Судом при визначенні матеріальної шкоди приймаються до уваги дані фіскальних чеків про придбання ліків та медичних препаратів за період з 29 вересня 2019 року по 10 жовтня 2019 року на суму 3492,87 гривень, оскільки вказані витрати документально підтверджені і їх придбання зумовлене перебуванням ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні.

Поряд з цим, суд відмовляє у задоволенні частини позову, що стосується відшкодування понесених матір`ю потерпілого витрат на проїзд та придбання йому продуктів хачування, так як потерпілим та його представником не доведено необхідність таких витрат та не надано суду жодних доказів на підтвердження понесення таких витрат.

Що стосується вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн., то в цій частині позов підлягає до часкового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до роз`яснень, даних у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з наступними змінами і доповненнями, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Так, при визначенні розміру моральної шкоди суд враховує ступінь вини обвинуваченого та обставини справи, характер і обсяг завданих потерпілому страждань, оскільки потерпілий ОСОБА_2 з вини обвинуваченого ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, від наслідків яких лікувався стаціонарно, терпів фізичний біль та моральні страждання, було порушено його звичайний спосіб життя, та у відповідності до вимог ст.ст. 23, 1167 ЦК України, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, слід визначити її у розмірі 1500 гривень.

Щодо стосується стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого витрат на правову допомогу у сумі 2 000 грн., суд зазначає наступне.

Положеннями ч. 1 ст. 124 КПК установлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. До таких витрат відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 118 цього Кодексу належать витрати на правову допомогу. Чинним кримінально-процесуальним законодавством не врегульовані методики обчислення винагороди захиснику у кримінальному судочинстві, який би регулював гонорар адвоката відповідно до положень Розділу ІV Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». При цьому, складові, які мають враховуватися при встановлені розміру гонорару між клієнтом та адвокатом врегульовані статтею 30 вказаного Закону, відповідно до якої гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, укладений між потерпілим та адвокатом-представником, а також документи, що з одного боку процесуально підтверджують надання правових послуг представником, а з іншого боку свідчать про сплату вартості зазначеної правової допомоги.

Так, суду надані розрахунок оплати праці захисника від 12 листопада 2019 року та чек № 8 від 12 листопада 2019 року про оплату витрат на правову допомогу у сумі 2000 грн., однак в матеріалах справи відсутній та потерпілим (представником потерпілого) не надано договір про надання професійної правничої допомоги, а тому суд вважає позовні вимоги в частині стягнення витрат за послуги адвоката з обвинуваченого на користь потерпілого не доведеними під час судового розгляду, та такими що не підлягають задоволенню.

Витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Запобіжні заходи по кримінальному провадженні не застосовувалися.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 100, 118, 120, 124, 128, 354, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь фінансового управління Здолбунівської районної державної адміністрації для подальшого зарахування КНП "Здолбунівська ЦРЛ" (ЄДРПОУ 02000105, р/р UA 778201720344390001003026863 в ГУДКСУ у Рівненській області, МФО 833017) 4227 (чотири тисячі двісті двадцять сім) гривень 74 коп. витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 від кримінального правопорушення.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочинними діями - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 3492 (три тисячі чотириста дев`яносто дві) гривні 87 коп. та на відшкодування моральної шоди 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Речові докази, а саме:

- ніж, який складається із металевого леза та дерев`яної рукоятки обмотаної ізолентою синього кольору, на лезі якого присутня речовина бурого кольору ззовні схожа на кров, який поміщено до сейф-пакету "Україна МВС Експертна служба" № 0752648; змиви речовини бурого кольору, ззовні схожої на кров та контрольні змиви, які поміщені у конверти білого кольору, в кількості шість штук, клапан яких заклеєно печаткою № 204; вирізку із рушника зеленого кольору з плямами речовини бурого кольору, яку поміщено до сейф-пакету "Україна Національна поліція" № 0011004; вирізку із наволочки з плямами речовини бурого кольору, яку поміщено до сейф-пакету "Україна Національна поліція" № 0011003; уламок скла з речовиною бурого кольору, який поміщено до сейф-пакету "Україна Національна поліція" № 0011000, які зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів Здолбунівського ВП Острозького ВП ГУ НП в Рівненській області - знищити.

На вирок може бути подана апеляція до Рівненського апеляційного суду через Здолбунівський районний суд Рівненської області протягом 30 днів з моменту його проголошення, а обвинуваченому в той же строк з моменту вручення копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а копія вироку обвинуваченому та прокурору підлягає врученню негайно після проголошення.

Суддя І.А. Чорний