Ухвала суду № 87066444, 21.01.2020, Оріхівський районний суд Запорізької області

Справа № 323/2209/19

Номер провадження 4-с/323/1/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2020 року м. Оріхів

Оріхівський районний суд Запорізької області в складі судді Плечищевої О.В. при секретарі Щербині Л.Г. за участю представника заінтересованої особи Кредитної спілки «Актив» - адвоката Гардер О.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_1 до Оріхівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області, заінтересована особа: Кредитна спілка «Актив» на бездіяльність державного виконавця, -

ВСТАНОВИВ:

29 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Оріхівського районного суду Запорізької області зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, яка була уточнена.

В свої уточненій скарзі ОСОБА_1 прохала:

- визнати бездіяльність ВДВС Оріхівського РУЮ щодо не зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 протиправною;

- зобов’язати Відділ державної виконавчої служби Оріхівського РУЮ в особі начальника відділу зняти арешт з нерухомого майна та вилучити запис про обтяження Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна та щодо суб`єкта. Об`єкт нерухомого майна: нежиле приміщення, загальна площа 77,2 м2, адреса: АДРЕСА_1 .

В судове засіданні ОСОБА_1 , представник скаржника – адвокат Дубков А.В. не з`явилися, надали до суду заяву, в якій прохали скаргу розглянути без їхньої участі.

Суб`єкт оскарження – Оріхівський РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області свого представника в судове засідання не направили, про час та місце судового засідання повідомлені у встановлений процесуальним законодавством спосіб, в запереченні на скаргу вказали, що в задоволені скарги необхідно відмовити у зв`язку з її безпідставністю.

Представник зацікавлена особи КС «Актив» - адвокат Гардер О.Г. в судовому засіданні прохав відмовити в задоволенні скарги та прохав стягнути з ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу в розмірі 2609, 10 грн. на користь КС «Актив».

Суд, дослідивши зібрані матеріали, заслухавши представника зацікавленої особи, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Також, статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як передбачено ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Так, пунктом а частини першої статті 449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна дізнатися про порушення її права або свободи.

Судом встановлено, що на виконанні Оріхівського РВ ДВС ГУТЮ у Запорізькій області перебувало виконавче провадження № 18990714 з примусового виконання виконавчого листа № 2-362 від 21.04.2010 року виданого Оріхівським районним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь КС «Актив» боргу в сумі 308809,92 грн., в межах якого було внесене обтяження № 11085858.

Вказане виконавче провадження завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 606-XIV), та виконавчий документ повернуто стягувачу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону № 606-XIV, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Також, частиною четвертою статті 47 Закону № 606-XIV передбачено, що про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов`язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строку у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 50 Закону № 606-XIV, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, з огляду на зазначені правові норми, в розумінні ч. 1 ст. 47 Закону № 606-XIV повернення виконавчого документа стягувачу та в розумінні ч. 1 ст. 49 Закону № 606-XIV закінчення (завершення) виконавчого провадження не є тотожним, а тому положення ч.1 ст. 50 Закону № 606-XIV за зазначеним спором не застосовуються.

До того ж, скаржником пропущено десятиденний строк на оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження від 26.12.2012 року щодо не зняття арешту з нерухомого майна та не обґрунтовує поважність причин пропуску оскарження вказаної постанови.

Взагалі, норма ст. 50 Закону № 606-XIV не передбачає зняття (скасування) арешту, накладеного на майно боржника у випадку повернення виконавчого документу стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійсненя державним виконавцем заходів щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно процесуальних приписів, а саме пункту 2 частини 2 статті 141 ЦПК України, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові – на позивача.

Частиною четвертою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтованого) розрахунку.

Згідно правової позиції Касаційного цивільного суду Верховного Суду, що викладена в постанові від 17 квітня 2019 року по справі № 311/2314/16, провадження № 61-35175св18, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, перегляд документів, копіювання документів). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності надання адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Однак, суду крім договору № 021 щодо надання юридичних послуг та правової допомоги адвокатом від 08.12.2016 року, акту № 17 здачі-приймання виконаних робіт за надання юридичних послуг та правової допомоги адвокатом за договором № 021 від 08.12.2016 року, рахунку № 33 від 05.11.2019 року та платіжного доручення № 17 від 05.11.2019 року, не було надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З огляду на викладене, не підлягають задоволенню вимоги адвоката Гардер О.Г. про відшкодування витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 447-451 Цивільного процесуального Кодексу України , суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 до Оріхівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області, заінтересована особа: Кредитна спілка «Актив» на бездіяльність державного виконавця в повному обсязі.

Ухвала суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-ти денний строк з дати проголошення через Оріхівський районний суд Запорізької області.

Учасник справи,якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення,має правона поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільно-процесуального кодексу України.

Ухвала суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані апеляційна скарга, або якщо ухвала залишена в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Плечищева О.В.