Рішення № 87065820, 13.01.2020, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/5977/17 2/335/32/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2020 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Крамаренко І.А., за участі секретаря судового засідання Тимченко А.В., представника позивачів: адвокатів Губорєва К.С., Панцакова С.Ю., Штабовенка Д.В., представника відповідача - адвоката Остапенка Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Запоріжжя, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів на користь спадкоємців,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів на користь спадкоємців, в обґрунтування якого зазначили наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батько позивачів за життя уклав 24.05.2012 два договори позики на суму 300 000 гривень, що еквівалентно 37550 доларам США та 25000 доларів США. На підтвердження укладення договорів позики позичальником ОСОБА_3 , складено дві письмові боргові розписки від 24.05.2012, в яких зазначено, що вищевказані грошові кошти отримувалися ним в борг строком на два роки.

06.02.2017 позивачі, кожен окремо, звернулися до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Кияниці О.В. з заявами про прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_4 .

21.03.2017 позивачами, як спадкоємцями позикодавця на адресу позичальника ОСОБА_3 було направлено вимогу, в якій повідомлялося відповідача про смерть позикодавця та про необхідність відповідачу повернути грошові кошти спадкоємцям, за договорами позики, за якими строк виконання зобов`язань настав 25.05.2014. Вимога була отримана відповідачем 28.03.2017, однак станом на час подання позовної заяви грошові кошти не повернуті, у зв`язку з чим, позивачі звернулися з позовом до суду та просять суд (відповідно до уточненого позову від 17.01.2019) стягнути з відповідача на їх користь заборгованість у загальному розмірі 1 243 780 гривень 14 копійок, з яких: 300 000,00 грн. та 700 000,00 грн. - сума основного боргу за договорами; 41 967, 12 грн. та 97 953,02 грн. - сума відсотків за користування грошовими коштами за період з 26.05.2014 по 22.01.2019; 103 860,00 грн. - інфляційні збитки за вказані періоди.

У зв`язку з тим, що позивачі є спадкоємцями першої черги і їх частки в спадщині є рівними, просять суд стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 621 890 гривень 07 копійки на користь кожного позивача.

Разом і з поданням позовної заяви, позивачами подано до суду 18.05.2017 заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача.

Ухвалою суду від 23.05.2017, заяву позивачів про забезпечення позову задоволено частково, накладено арешт на нерухоме майно яке належить відповідачу.

Ухвалою суду від 23.05.2017 вказану позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено до судового розгляду.

10.08.2017 представником відповідача - адвокатом Остапенко Д.М. долучено до матеріалів справи письмові заперечення відповідача, відповідно до яких відповідач ОСОБА_3 не заперечує факту укладення договорів позики на зазначені в них кошти, однак заперечує щодо наявності заборгованості перед позивачами, оскільки, відповідачем протягом кількох років були здійсненні платежі на ім`я ОСОБА_4 в рахунок погашення грошових зобов`язань протягом 2013 року в розмірі 24589 гривень, протягом 2014 року в розмірі 70326 гривень, протягом 2015 року в розмірі 32000 гривень, про що надав копії квитанцій. Крім того, відповідачем зазначено, що 15.06.2016 він передав ОСОБА_4 грошові кошти у розмірів 15 000 доларів США, про що останнім власноруч складено відповідну розписку. Крім того, відповідач зазначив, що має докази припинення боргових зобов`язань перед кредитором внаслідок укладення між сторонами Договору про припинення зобов`язання угодою сторін від 24.11.2016, в якому встановлено що Договір позики від 24.05.2012, за яким відповідач зобов`язаний був повернути до 24.05.2014 отримані ним у позику кошти, а саме: 25000 доларів США та 300000 гривень, припиняє свою дію і вступає в силу цей договір, відповідно до якого позивач зобов`язується передати ОСОБА_4 суму відступного у розмірі 23000 гривень у строк не пізніше 31.12.2016. На виконання договору від 24.11.2016, відповідачем 01.12.2016 та 26.12.2016 здійснено два банківських перекази на ім`я ОСОБА_4 по 11500 гривень кожний, тобто відповідачем були виконанні всі грошові зобов`язання перед ОСОБА_4 , у зв`язку з чим, відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

04.09.2017 на адресу суду надійшли письмові пояснення від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Самухи В.О. відповідно до яких, позивачі вважають договір про припинення існуючих боргових зобов`язань між сторонами та долучені розписки підробленими, просили суд витребувати у відповідача оригінали розписок про повернення коштів та договору від 24.11.2016 для долучення до матеріалів справи та для подальшого вирішення клопотань про призначення експертиз та просили суд визнати явку відповідача до судового засідання обов`язковою.

Ухвалою суду від 15.09.2017 клопотання представника відповідача - адвоката Остапенко Д.М. про залишення позову без руху та надання терміну позивачу ОСОБА_2 для усунення недоліків, а саме сплати судового збору за вимогу майнового характеру - залишено без задоволення.

Ухвалою суду від 13.10.2017 клопотання представника позивача ОСОБА_1 про призначення у справі судової почеркознавчої та технічної експертизи було задоволено, призначено у справі комплексну судову почеркознавчу та технічну експертизу документів та поставлено на вирішення відповідні питання, провадження у справі на час проведення експертизи - зупинено. (т.1 а.с.128-130)

05.12.2017 на адресу суду надійшло клопотання судового експерту про надання додаткових матеріалів для проведення суду почеркознавчої експертизи (т.1 а.с.140-147).

Ухвалою суду від 05.01.2018, погоджено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз термін проведення експертизи у даній цивільній справі понад 90 календарних днів, клопотання судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Чепак В.М. про витребування вільних зразків почерку та підпису ОСОБА_4 - задоволено частково. У задоволенні клопотання експерта Чепак В.М. в частині надання експериментальних зразків почерку та підпису ОСОБА_4 відмовлено. Клопотання судових експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Гріненко Ж.Г. та Родюкової О.С. щодо надання додаткових матеріалів для проведення судово-технічної експертизи документів №21655/17-34 задоволено частково, витребувано порівняльні зразки документів в оригіналах. Задоволено клопотання представника позивачів адвоката Шпака Володимира Івановича про витребування доказів (т.1 а.с.175-177).

Ухвалою суду від 27.02.2018 відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про виправлення описки ( т.1 а.с.228).

Ухвалою суду від 27.02.2018 відмовлено в задоволенні клопотання про надання письмового дозволу суду на вирізання штрихів рукописних записів і підписів у наданих документах. Направлено експертам Київського НДІСЕ для проведення експертизи матеріали вказаної цивільної справи. (т.1 а.с.229).

29.03.2018 на адресу суду від судового експерта Чепак В.М. надійшло додаткове клопотання про надання необхідних матеріалів (т. 2 а.с.16-20).

05.04.2018 на адресу суду надійшло повідомлення про неможливість надання висновку судово-технічної експертизи матеріалів документів №21655/17-34 від 02.04.2018 (т.2 а.с.21-23).

Згідно повторного автоматизованого розподілу судових справ від 06.08.2018, у зв`язку із закінченням 5-ти річного терміну повноважень судді Шалагінової А.В., справу передано для розгляду судді Соляник А.В. (т.2 а.с.45).

26.11.2018 на адресу суду надійшов висновок експертів №21656/17-32/21657/17-33/22695/17-31 від 15.11.2018 (т.2 а.с.46-65).

Ухвалою суду від 27.11.2018 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів на користь спадкоємців прийнято до провадження, провадження по справі поновлено та визначено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження (т.2 а.с.66).

21.01.2019 на адресу суду від представника позивачів надійшли: письмові пояснення та заява про зміну позовних вимог разом із уточненим позовом від 17.01.2019, відповідно до якого була зменшена сума стягнення грошових коштів, а саме по 621 890,07 гривень на користь кожного позивача (т. 2 а.с.75-80).

Згідно повторного автоматизованого розподілу судових справ від 19.07.2019, у зв`язку із закінченням терміну тимчасового відрядження судді Соляник А.В., справу передано для розгляду судді Крамаренко І.А (т.2 а.с.114).

Ухвалою суду від 23.07.2019 цивільну справу прийнято до розгляду, визначено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання (т.2 а.с.117).

Ухвалою суду від 27.09.2019 підготовче провадження по даній справі закрито та справу призначено до судового розгляду (т.2 а.с.127).

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_1 виданого Дніпропетровським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 27.01.2017 (т.1 а.с.27).

Позивачі по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 (його діти), що підтверджується: свідоцтвом про народження позивача ОСОБА_1 серія НОМЕР_2 від 09.12.1993, видане Орджонікідзевським відділом ЗАГС, актовий запис №2269 від 24.11.1977 (т.1 а.с. 18); свідоцтвом про народження позивача ОСОБА_2 (ОСОБА_2), серія НОМЕР_3 від 24.01.1973, видане Орджонікідзевським районним бюро ЗАГС, актовий запис №14 (т.1 а.с.24); свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_4 від 13.07.1991, видане відділом ЗАГС міськвиконкому м. Запоріжжя, актовий запис №1224 (зміна прізвища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_2 » (т.1 а.с.21); свідоцтвом про розірвання шлюбу НОМЕР_5 від 17.01.199, видане відділом РАГС Жовтневого району м. Запоріжжя, актовий запис №26 (т.1 а.с.22); свідоцтвом про одруження НОМЕР_6 від 18.03.2000, видане відділом РАГС Ленінградського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №265 (зміна прізвища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_2 » (т.1 а.с.23).

Батько позивачів за життя 24.05.2012 уклав два договори позики на суму 300 000 гривень, що еквівалентно 37 550 доларам США та 25 000 доларів США. На підтвердження укладення договорів позики позичальником ОСОБА_3 , складено дві письмові боргові розписки від 24.05.2012, в яких зазначено, що вищевказані грошові кошти отримувалися ним в борг строком на два роки (т.1 а.с.28-29), факт їх написання відповідачем ОСОБА_3 не оспорюються та відповідно до ч. 1 ст .82 ЦПК України не підлягає доказуванню.

06.02.2017 позивачі, кожен окремо, звернулися до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Кияниці О.В. з заявами про прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_4 (т.1 а.с.25-26).

21.03.2017 позивачами, як спадкоємцями позикодавця на адресу позичальника ОСОБА_3 було направлено вимогу, в якій повідомлялося відповідача про смерть позикодавця та про необхідність відповідачу повернути грошові кошти спадкоємцям, за договорами позики, за якими строк виконання зобов`язань настав 25.05.2014. Вимога була отримана відповідачем 28.03.2017 (т.1 ас. 30-31).

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень ст. ст. 509, 526, 530 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, у тому числі сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов`язку. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

З письмових заперечень та наданих доказів відповідачем ОСОБА_3 встановлено, що протягом кількох років відповідачем були здійсненні платежі на ім`я ОСОБА_4 в рахунок погашення грошових зобов`язань протягом 2013 року в розмірі 24589 гривень, протягом 2014 року в розмірі 70326 гривень, протягом 2015 року в розмірі 32000 гривень, про що свідчать копії квитанцій (т.1 а.с.74-93).

Крім того, надано копію розписки від 15.06.2016 (оригінал даної розписки т.1 а.с.112), відповідно до якої, він передав ОСОБА_4 грошові кошти у розмірів 15 000 доларів США, про що останнім власноруч складено відповідну розписку (т.1 а.с.94), яка досліджувалася експертом та відповідно до висновку експерта №21656/17-32/21657/17-33/22695/17-31 від 15.11.2018: «Рукописний текст та підпис від імені ОСОБА_4 у розписці від 15.06.2016, виконані самим ОСОБА_4 , а не іншою особою з наслідуванням його підпису» (т.2 а.с.57 на звороті), у зв`язку з чим, суд приймає до уваги вказану розписку.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.»

Крім того, відповідачем було надано доказ припинення боргових зобов`язань перед кредитором внаслідок укладення між сторонами Договору про припинення зобов`язання угодою сторін від 24.11.2016 (т.1 а.с.95, оригінал т.1 а.с.112), в якому встановлено, що Договір позики від 24.05.2012, за яким відповідач зобов`язаний був повернути до 24.05.2014 отримані ним у позику кошти, а саме: 25 000 доларів США та 300 000 гривень, припиняє свою дію і вступає в силу цей договір, відповідно до якого позивач зобов`язується передати ОСОБА_4 суму відступного у розмірі 23 000 гривень у строк не пізніше 31.12.2016, оригінал якого був предметом експертного дослідження №21656/17-32/21657/17-33/22695/17-31 від 15.11.2018, відповідно до якого: «п.2. Підпис від імені гр. ОСОБА_4 в наданому договорі про припинення зобов`язань згоди сторін від 24.112016 виконаний за допомогою рельєфного кліше штампу із зображенням підпису, тобто не рукописним приладом (ручкою), а являє собою відтиск, нанесений факсиміле» (т.1 а.с.57).

На виконання договору від 24.11.2016, відповідачем 01.12.2016 та 26.12.2016 здійснено два банківських перекази на ім`я ОСОБА_4 по 11500 гривень кожний, тобто відповідачем були виконанні всі грошові зобов`язання перед ОСОБА_4 , що підтверджується копіями квитанцій ПАТ КБ «Приватбанк» (т.1 а.с.96-97).

Відповідно до ч. 3. ст. 12, ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, та відповідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відтак, позивачами не доведено обставини на які вони посилалися, як на підставу своїх позовних вимог, та не надано суду достовірних доказів щодо факту боргових зобов`язань відповідача перед спадкодавцем.

Посилання представників позивачів на наявність у позивачів оригіналів боргових розписок, як на підставу задоволення вказаного позову, на переконання суду, не може беззаперечно свідчити про факт боргових зобов`язань, оскільки сукупність досліджених вище доказів (копії квитанцій про переказ грошових коштів протягом 2013, 2014, 2015 років; розписка від 15.06.2016; договір про припинення зобов`язань від 24.11.2016, копії квитанцій про переказ грошових коштів від 01.12.2016 та від 26.12.2016), які суд приймає до уваги, свідчать про наявність факту припинення боргових зобов`язань відповідача.

При цьому, відтиск, нанесений факсиміле у договорі про припинення зобов`язань від 24.11.2016 (підпис ОСОБА_4 ), що встановлено експертом, на думку суду, беззаперечно не свідчить про те, що ОСОБА_4 не міг укласти даний договір. При цьому, сума відступного, зазначеного у договорі, сплачена у вказаному розмірі (23 000,00 грн.) та у строк, передбачений цим договором (до 31.12.2016), що підтверджується копіями відповідних квитанцій.

Щодо доводів позивачів, що надані квитанції не підтверджують погашення кредитних зобов`язань, у зв`язку із відсутністю в квитанціях призначення платежу, суд оцінює критично, оскільки відповідно до вимог ст.12,13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Однак позивачами не надано беззаперечних доказів, що відповідач здійснював вказані перекази на банківську картку ОСОБА_4 не для погашення грошового зобов`язання, або з іншою метою.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачами не надано належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог, зокрема доказів заборгованості відповідача перед спадкодавцем, з огляду на що суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 слід відмовити повністю.

На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 77-81, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів на користь спадкоємців - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя, апеляційної скарги.

Повне судове рішення складено 22 січня 2010 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІПН НОМЕР_7 , АДРЕСА_1 );

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (ІПН НОМЕР_8 , АДРЕСА_2 );

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_3 ).

Суддя І.А. Крамаренко