Рішення № 87064671, 10.01.2020, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/6547/19

Провадження № 2/242/120/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2020 р. м.Селидове

Селидівський міський суд Донецької області в складі головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі Кідрон О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Гірницької міської ради, в інтересах якої діє Мабаракшина Ельміра Дамирівна, до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

28.11.2019 р. позивач звернулася до суду із зазначеним позовом.

Стислий виклад позиції позивача.

07.05.2019 р. до Гірницької міської ради звернулося ОСББ «Орхідея» із заявою про допомогу у вирішенні питання щодо демонтажу самовільно встановленого металевого гаражу на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 .Гірник ОСОБА_1 23.07.2019 р. відбулося засідання адміністративної комісії виконкому Гірницької міської ради, на якому відповідач був присутній. Було встановлено відповідачу сплатити штраф та у місячний термін демонтувати самовільно встановлений металевий павільйон, який йому належить або оформити установку павільйону згідно чинного законодавства. Штраф відповідач сплатив. Жодних дій щодо демонтажу самовільно встановленого павільйону або з його оформлення не зроблено. Відповідач продовжує порушувати Правила благоустрою в м.Гірник. Просив зобов`язати відповідача повернути витрати по сплаті судового збору та здійснити демонтаж самовільно встановленого металевого павільйону по АДРЕСА_1 .

Процесуальні дії у справі.

10.12.2019 р. відкрито провадження по справі. Розгляд справи здійснюється в прядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Заперечення відповідача.

Відповідач у строк, визначений в ухвалі про відкриття провадження, відзив на позовну заяву не надав.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Згідно матеріалів адміністративної справи, протоколу № 4 засідання адміністративної комісії виконкому Гірницької міської ради від 03.06.2019 р. та постанови № 4/1-5 від 03.06.2019 р. адміністративної комісії виконавчого комітету Гірницької міської ради на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн. за порушення ст..152 КУпАП та зобов`язано в місячний термін демонтувати самовільно встановлений металевий павільйон, який йому належить, або оформити установку павільйону згідно чинного законодавства.

08.07.2019 р. відносно ОСОБА_1 знов було складено протокол про адміністративне правопорушення № 001 та, відповідно до протоколу № 6 від 23.07.2019 р. засідання адміністративної комісії виконкому Гірницької міської ради, постанови № 6/18 від 23.07.2019 р, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. за порушення ст..152 КУпАП та зобов`язано в місячний термін демонтувати самовільно встановлений металевий павільйон, який йому належить, або оформити установку павільйону згідно чинного законодавства.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно з ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з вимогами ст. 76-81 ЦПК України засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 12 Земельного кодексу України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст віднесені, крім іншого й: розпорядження землями територіальних громад; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Пунктом 4 ст.376 ЦК України визначено, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Право власності має захищатися лише при доведеності самого факту його порушення із застосуванням наслідків, в тому числі і шляхом звільнення земельної ділянки від самовільно зведених споруд шляхом їх знесення чи усунення інших перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Відповідно до статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

У постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» № 6 від 30.03.2012, роз`яснено, що позов може бути пред`явлено до особи, яка здійснила будівництво, як про зобов`язання знесення забудови, так і про знесення забудови за рішенням суду самим власником (користувачем) земельної ділянки за рахунок особи, яка здійснила самочинне будівництво, з одночасним відшкодуванням підтверджених витрат на його знесення.

При розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Розглядаючи зазначені позови відповідно до вимог вказаної норми та положень частини сьомої статті 376 ЦК, суди мають встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об`єкту та чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК, частина перша статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК). У зв`язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Отже, чинне законодавство не визнає самочинне будівництво об`єктом правового захисту, крім передбаченого ч.3 ст.376 ЦК України випадку, а тому правовими наслідками самочинного будівництва в разі звернення до суду відповідного органу є або знесення такого будівництва або проведення відповідної його перебудови. Право на звернення до суду з таким позовом закон надає, зокрема, і відповідному органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Тобто, виходячи із аналізу вищевказаної норми закону, орган державної влади або орган місцевого самоврядування може заявити позов про перебудову і тільки у разі відмови особи, яка здійснила самочинне будівництво, здійснити таку перебудову, за позовом органу державної влади або органу місцевого самоврядування суд може винести рішення про його знесення.

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновків про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження права власності на земельну ділянку чи звернення до компетентного державного органу для оформлення правовстановлюючих документів на належний йому павільйон. В установлений строк відповідач добровільно не виконав вимоги, встановлені у протоколах засідання адміністративної комісії, щодо демонтажу у місячний термін самовільно встановленого металевого павільйону або оформлення установки павільйону згідно чинного законодавства, у зв`язку з чим позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

В судовому засіданні встановлені витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 12, 81, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Гірницької міської ради, код ЄДРПОУ 04052979, розташована за адресою: Донецька область, м.Гірник, вул..Володимирська,2, в інтересах якої діє ОСОБА_2 Дамирівна, мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , до ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , - задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути витрати по сплаті судового збору та здійснити демонтаж самовільно встановленого металевого павільйону по АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення було складено та підписано 10.01.2020 року.

Суддя В.Г.Черков