Рішення № 87060344, 21.01.2020, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/2534/19

Провадження №: 2/0343/39/20

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2020 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

судді - Монташевич С. М.,

з участю: секретаря - Шикор Г. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №343/2534/19 за позовом акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

за участю: відповідачки ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій сторін:

акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 12.09.2016 у розмірі 21442,09 грн станом на 20.11.2019, яка складається з: 7873,79 грн - заборгованість за кредитом; 2831,34 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 0,00 грн - заборгованість за комісією; 9448,50 грн - заборгованість за пенею; 1288,46 грн - штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди, а також судові витрати у розмірі 1921 гривню (судовий збір).

Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 12.09.2016, ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 10353,85 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з «1» по «25» число кожного місяця відповідачка надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом.

Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом із запропонованими банком Умовами та правилами, Тарифами складають між нею та банком кредитний договір, що, в свою чергу, підтверджується її підписом у заяві.

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.

Відповідачка не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. У зв`язку із зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором у неї виникла заборгованість. Не виконуючи належним чином зобов`язання за вказаним договором, відповідачка порушує норми законодавства та умови кредитного договору. Наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак і безпосередньо в позовній заяві, і в окремому клопотанні просить справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачка в судовому засіданні позов визнала частково, а саме в частині заборгованого тіла кредиту, решту позовних вимог не визнала, вказала, що не визнає борг в частині сплати процентів та штрафних санкцій, так як не ознайомлена з розміром їх нарахування, про що є правова позиція ВС, яку просила застосувати. Пояснила, що перестала сплачувати, бо хворіли діти. Про розмір пені жодних документів їй не давали і вона їх не підписувала, як і не давали витяг з Умов та правил.

Спір між сторонами не вирішений.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

ухвалою суду від 13.12.2019 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Разом з позовною заявою позивачем до суду подано клопотання, в якому він вказує про те, що в разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти ухвалення заочного рішення в справі, просить справу розглядати без участі його представника.

Відповідачка правом подати відзив на позов не скористалася, однак позов частково визнала.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 шляхом укладення Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, що є публічною офертою, було укладено кредитний договір № б/н від 12.09.2016, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 10353,85 грн на строк 12 місяців шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну карту на споживчі цілі зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,083 % в місяць на суму залишку заборгованості по кредиту щомісячним платежем з «1» по «25» число кожного місяця (п. 2.1. вказаної Генеральної угоди) (а.с.7)

Крім цього, відповідачка, як клієнт банку, підписала надруковану Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, про що свідчить її підпис у зазначеній анкеті-заяві (а.с.6).

В анкеті-заяві зазначено, зокрема, що відповідачка згодна з тим, що дана заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, що становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення у письмовому вигляді.

Аналогічне міститься і в Генеральній угоді, а саме, що відповідачка згодна з тим, що дана угода разом із запропонованими банком Умовами і правилами, Тарифами складають між нею та позивачем кредитний договір.

Відповідно до п. 2.5 Генеральної угоди, позичальник зобов`язується повернути суму кредиту, процентів, винагороди згідно з Генеральної угоди, Умовами та Правилами.

Згідно з п. 2.8 Генеральної угоди, при порушенні позичальником зобов`язань по погашенню кредиту, позичальник сплачує банку пеню, розмір якої вказаний в Умовах та Правилах за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди, при порушенні позичальником строків погашення заборгованості, визначених у цій Угоді, Умовах і правилах надання банківських послуг більш ніж на 31 день, сторони погодили, що Позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 1288,46 гривень.

На підтвердження умов надання кредиту відповідачці та порушення зобов`язання останньою позивач надав також Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.8-31) та розрахунок заборгованості за договором №б/н від 12.09.2016, з якого встановлено, що відповідачка користувалася отриманим кредитом, однак не повертала його, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість. Станом на 20.11.2019 за ОСОБА_1 рахується заборгованість а сумі 21442,09 грн, яка складається з: 7873,79 грн - заборгованість за кредитом; 2831,34 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 0,00 грн - заборгованість за комісією; 9448,50 грн - заборгованість за пенею; 1288,46 грн - штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди (а.с.5).

Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, непогашення в повному обсязі відповідачкою заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Оцінка суду:

суд, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, надані позивачем на обґрунтування позовних вимог, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, беручи до уваги часткове визнання позову відповідачкою вважає, що даний позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з такого.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як встановлено в судовому засіданні, 12 вересня 2016 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, відповідно до якої вона отримала кредит у розмірі 10353,85 грн на строк 12 місяців шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну карту на споживчі цілі зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,083 % в місяць на суму залишку заборгованості по кредиту щомісячним платежем з «1» по «25» число кожного місяця.

У зв`язку з порушенням зобов`язань станом на 20.11.2019 у відповідачки виникла заборгованість, розмір якої вказаний вище.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 634 ЦК України, приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Згідно зі ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Поняття договору позики наведене у ст. 1046 ЦК України, відповідно до ч.1 якої за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами ч. 1 та ч. 3 ст. 1049 ЦК України, встановлений обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст. 533 ЦК України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За змістом ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено, що відповідачкою була підписана заява-анкета про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку та Генеральна угода про реструктуризацію боргу, копії яких містяться у справі. Підписанням цієї заяви та Генеральної угоди відповідачка погодилася з тим, що вони разом із Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею і банком договір про надання банківських послуг.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з наданого розрахунку заборгованості, останньою датою платежу зазначено 15.05.2017, сума платежу - 400 гривень. З даним позовом до суду банк звернувся 11.12.2019.

Законом передбачено право позикодавця на одержання від позичальника суми позики та винагороди (процентів за користування позикою) у разі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Винагорода для позикодавця встановлюється у формі процентів від суми, що надається у позику, розмір яких визначається сторонами в договорі позики, або, якщо такий розмір процентів не встановлений, він визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за нарахованими відсотками, за пенею, та штрафом за несвоєчасну сплату кредиту.

Таким чином, заборгованість по кредиту складається із суми поточної та простроченої заборгованості. Згідно розрахунку заборгованості станом на 20.11.2019 заборгованість по тілу кредиту з урахуванням суми погашення за наданим кредитом, становить 7873,79 гривень. Заборгованість за процентами, в тому числі на прострочену заборгованість, складає 2831,34 гривень. Процентна ставка за користування кредитом визначена в Генеральній угоді, яку підписали та з якою погодилися обидві сторони договору.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 11.10.2017 по справі № 347/1910/15-ц, цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Згідно з п. 2.2 Генеральної угоди, заборгованість по кредиту, починаючи з 32 дня порушення, вважається простроченою, у зв`язку з чим позичальник сплачує банку штраф в розмірі 1288,46 гривень.

Відповідно до п. 2.8 Генеральної угоди, при порушенні позичальником зобов`язань по погашенню кредиту, позичальник сплачує банку пеню, розмір якої вказаний в Умовах та правилах за кожен день прострочки.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в розмірі і порядку нарахування пені, посилається на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з Умовами та правилами надання банківських послуг в ПриватБанку, витяг з яких долучений до позову, відповідачка ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості і приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт.

Також не має підтверджень того, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати пені у зазначеному розмірі і порядку нарахування.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року №6-2003цс15.

Таким чином, стягнення з позичальника пені та штрафів тягне за собою подвійну відповідальність за невиконання зобов`язань, що є неправомірним, тому суд приходить до висновку, що це є обставиною, що має істотне значення, для зменшення розміру неустойки та вважає що з відповідачки слід стягнути тільки штраф, нарахований за невиконання кредитних зобов`язань та погоджений сторонами в Генеральній угоді.

У зв`язку із наведеними обставинами, керуючись принципами справедливості, добросовісності та розумності, суд приходить до висновку, що у задоволенні вимоги про стягнення пені слід відмовити.

З урахуванням викладеного, позов підлягає частковому задоволенню і з відповідачки на користь позивача слід стягнути 11993,59 грн (7873,79+2831,34+1288,46=11993,59) заборгованості.

Відповідно до 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відповідно до змісту ч. 2 цієї ж норми інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Позивач поніс документально підтверджені судові витрати у виді сплати судового збору, що з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачки пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

До судових витрат позивач відносить сплачений ним судовий збір. Тому, враховуючи, що судовий збір сплачено в розмірі 1921 грн, на підтвердження чого в матеріалах наявне платіжне доручення (а.с.1), беручи до уваги, що суд прийшов до висновку про задоволення позову частково і стягнення з відповідача 11993,59 грн заборгованості, та з урахуванням ч. 1 ст. 141 ЦПК України слід стягнути на користь позивача з відповідачки 1074,51 грн (11993,59*1921/21442,09=1074,51) сплаченого судового збору.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 61 Конституції України, ст.ст. 207, 526, 527, 530, 533, 549, 612, 625, 634, 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 76, 77, 81, 141 ЦПК України та керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, 268, 279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" заборгованість за генеральною угодою № б/н від 12.09.2016 в розмірі 11993 (одинадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто три) гривні 59 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" 1074 (одну тисячу сімдесят чотири) гривні 51 копійку судового збору.

У задоволенні іншої частини позовних вимог акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Долинський районний суд Івано-Франківської області, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", юридична адреса: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Повний зміст рішення буде складено 21 січня 2020 року.

Суддя Долинського районного суду С. М. Монташевич

Текст повного судового рішення складено 21 січня 2020 року.