Рішення № 87058987, 10.01.2020, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/3120/19

2/0203/175/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2020 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого-судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Дикаленко А.В.

за участю позивачки - ОСОБА_1

представника позивачки - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення та вселення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з вищезазначеним позов, в обгрунтування заявлених позовних вимог посилаючись на те, що їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 . Вказана квартира розташована в кооперативному будинку кооперативу «Заря-14» і належала на праві власності ОСОБА_5 . На підставі протоколу зборів кооперативу остання була прийнята до членів кооперативу та їй було виділено квартиру на підставі ордеру №1439 від 22.08.1975 року. Згідно довідки ЖБК «Заря-14» від 11.08.1975 року ОСОБА_5 вступила до кооперативу та сплатила пай за квартиру в повному обсязі. 03.09.2010 року ОСОБА_5 склала заповіт, яким заповідала все належне їй майно ОСОБА_6 . Після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом на спірну квартиру та постановою нотаріуса від 17.04.2015 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва. Також було з`ясовано, що 24.10.2014 року право власності на квартиру було зареєстроване за ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 11.11.2014 року реєстраційною службою Дніпропетровського міського управління юстиції. 14.11.2014 року право власності на квартиру на підставі договору купівлі-продажу було зареєстровано за ОСОБА_8 , а останньою за договором дарування від 13.03.2015 року подаровано ОСОБА_4 .

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.04.2017 року у справі №203/4121/15-ц було визнано незаконним рішенням реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції про державну реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_7 та визнано за ОСОБА_6 право власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом. В задоволенні позовних вимог про витребування квартири від ОСОБА_9 та про припинення за останньою права власності на квартиру апеляційним судом було відмовлено з посиланням на передчасність цих вимог без попереднього вирішення питання про визнання недійсним договору дарування квартири від 13.03.2015 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла. Спірну квартиру вона заповіла ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину, звернувшись з відповідною заявою до нотаріуса. Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 07.06.2019 року у справі №203/2441/17, квартиру було витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_4 , скасовано запис про державну реєстрацію за нею права власності на квартиру.

30.07.2019 року державним реєстратором за позивачкою було зареєстровано право власності на квартиру. 12.08.2019 року вона звернулась до ОСОБА_4 з письмовою вимогою про передачу їй ключів від вхідних дверей квартири та звільнення останньої. 18.08.2019 року вона особисто звернулась до ОСОБА_4 з проханням віддати ключі та звільнити квартиру. Остання, знаходячись в квартирі, двері їй не відчинила, до квартири не пустила, ключі не віддала. Таким чином, ОСОБА_4 не маючи законних підстав перебувати в квартирі, оскільки її право власності на це житло припинено та скасоване, умисно чинить їй перешкоди, як законному власнику квартири, користуватись та розпоряджатись останньою.

Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила суд усунути їй перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 , виселивши з квартири відповідачу ОСОБА_4 без надання іншого жилого приміщення та вселивши її (позивачку) до вказаної квартири.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позов та, посилаючись на викладені в ньому підстави, просив задовольнити останній.

Відповідачка в призначені на 14.11.2019 року підготовче засідання та в призначене на 10.01.2020 року судове засідання для розгляду справи по суті не з`явилась. В наданих заявах просила відкласти розгляд справи, посилаючись на те, що в призначене на 14.11.2019 року судове засідання не може з`явитись в зв`язку із відрядженням до м.Києва, а в судове засідання 10.01.2020 року через хворобу. Також посилалась на неможливість явки її адвоката через хворобу.

Як зазначає в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язання з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватись належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

В рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що немає порушення права на доступ до правосуддя, якщо заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи.

Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Згідно ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними права не допускається.

Частиною 4 ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Посилаючись на неможливість своєї явки в судові засідання через перебування у відрядженні та хворобу, а також на неможливість явки свого адвоката з поважних причин, відповідачка до заяв не надала відповідних доказів щодо свого працевлаштування та направлення у відрядження за відповідним наказом, не надала копії відкритого лікарняного листка або інших медичних довідок. Також відповідачкою не було надано доказів укладання договору про надання правової допомоги з адвокатом на представництво її інтересів в Кіровському районному суді у даній цивільній справі.

Будучі обізнаною про наявність в провадженні суду розглядаємої цивільної справи відповідач не надала відзиву із запереченням на позов, відповідних доказів, маючи для цього достатньо часу.

Таким чином, суд розцінює такі дії відповідачки, як зловживання своїми процесуальними правами та неналежне їх використання, визнає неповажними причини її неявки до суду та враховуючи положення ч.3 ст.223 ЦПК України вважає за можливе провести подальший розгляд справи по суті за відсутності відповідачки за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення позивачки та її представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_5 проживала в квартирі АДРЕСА_1 , в яку вселилась у передбаченому законом порядку на підставі ордеру №1439 від 22.08.1975 року.

В подальшому остання вступила до ЖБК №14 «Заря», повністю сплатила пайовий внесок за квартиру та у відповідності до ст.15 діючого на той час Закону України «Про власність», набула право власності на зазначену квартиру.

03.09.2010 року ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шульдіною Т.В. за реєстровим №3601, за яким заповідала все належне їй майно ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла та після її смерті відкрилась спадщина, до складу якою увійшла квартира АДРЕСА_1 .

В межах встановленого законом шестимісячного строку ОСОБА_6 прийняла спадщину, звернувшись до нотаріуса з відповідною заявою, однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом їй було відмовлено постановою нотаріуса від 17.04.2015 року, в зв`язку з неподанням документів, необхідних для вчинення нотаріальних дій.

Крім того, ОСОБА_7 на підставі довідки ЖБК №14 «Заря» від 02.10.2010 року про сплату паю за спірну квартиру, звернувся із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про реєстрацію права власності на останню та рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.11.2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_7 було видано свідоцтво про право власності на квартиру, незважаючи на те, що в спадковому реєстрі було зареєстровано запис про заповіт ОСОБА_5 та зареєстровано спадкову справу із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_6 , яка також була зареєстрована в цій квартирі.

Згідно пояснювальної записки голови правління та головного бухгалтера ЖБК №14 «Заря», які надані на ім`я прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №3, довідка була видана про сплату паю по цій квартирі ОСОБА_7 на підставі обмінного ордера, виданого на ім`я ОСОБА_5 , в якому було вписано ОСОБА_7 та його заяви про вступ до кооперативу.

Проте, як вбачається із обмінного ордеру №1439 від 22.08.1975 року, виданого Бюро обміну житлової площі виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради в графі список осіб, які вселяються по ордеру зазначено лише ОСОБА_5 , якій і видано цей ордер на вселення в квартиру АДРЕСА_1 , але ОСОБА_7 у цьому ордері відсутній.

Крім того, відповідно до вказаного ордеру від 22.08.1975 року цей ордер діє 40 днів, а згідно виписки з протоколу зборів ЖБК №14 «Заря» від 11.11.1975 року ОСОБА_5 було прийнято в члени цього кооперативу та виділено їй спірну квартиру. Проте цими зборами не вирішувалося питання про включення до ордеру на житло ОСОБА_7 , якому на той час було 1 рік та 6 місяців від народження, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м.Запоріжжя та відповідно надання йому разом з ОСОБА_5 житлової квартири не вирішувалося.

Після реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_7 , останній на підставі договору купівлі-продажу від 14.11.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Орловим О.А. за реєстровим №1285, продав квартиру ОСОБА_8 .

В свою чергу ОСОБА_8 на підставі договору дарування від 13.03.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Підберезною Н.В. за реєстровим №433, подарувала квартиру ОСОБА_4 .

На підставі вказаного договору дарування за ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на спірну квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.03.2015 року.

Вказані обставини встановлені рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.04.2017 року у цивільній справі №203/4121/15-ц за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ЖБК №14 «Заря», Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, Головного управління державного казначейства України у Дніпропетровській області, треті особи - приватні нотаріуси Дніпропетровського міського нотаріального округу Підберезна Н.В., ОСОБА_11 , про встановлення факту належності квартири, визнання незаконним та скасування рішення реєстраційної служби, витребування майна, визнання права власності за заповітом, скасування права власності, стягнення матеріальної шкоди; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 , третя особа - ОСОБА_8 , про визнання особи добросовісним набувачем квартири, визнання права власності.

Зазначеним вище рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.04.2017 року у цивільній справі №203/4121/15-ц, яке набрало законної сили, було частково задоволено позов ОСОБА_6 , визнано незаконним рішення реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції індексний номер 17100045 від 11.11.2014 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_1 та визнано за ОСОБА_6 право власності на цю квартиру в порядку спадкування за заповітом після померлої ОСОБА_5 .

При цьому, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про припинення права власності ОСОБА_4 на спірну квартиру та витребування її з незаконного володіння, апеляційний суд вважав ці вимоги передчасними, оскільки позивачкою не заявлялись вимоги про визнання недійсним договору дарування між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 .

Також рішенням державного реєстратора від 26.06.2017 року ОСОБА_6 було відмовлено у державній реєстрації права власності на спірну квартиру через наявність реєстрації права власності на неї за ОСОБА_4 ; неможливість встановити за поданим рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.04.2017 року факту припинення або скасування права власності ОСОБА_4 на квартиру, оскільки квартира не повернута ОСОБА_6 із чужого незаконного володіння, а договір дарування від 13.03.2015 року не визнано недійсним.

В зв`язку з цим, ОСОБА_6 звернулась до Кіровського районного суду м.Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , треті особи без самостійних вимог - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Орлов О.А., приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Підберезна Н.В., Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання договорів недійсними, витребування майна, скасування запису про реєстрацію права власності (цивільна справа №203/2441/17).

05.05.2017 року ОСОБА_6 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Кам?янського міського нотаріального округу Кір?як К.А. за реєстровим №631, за яким заповідала, зокрема, всі належній їй права на квартиру АДРЕСА_1 - ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла та 10.05.2018 року , тобто протягом встановленого законом шестимісячного строку, ОСОБА_3 звернулась до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Царейкіна М.С. з заявою про прийняття спадщини.

В рамках зазначеної цивільної справи №203/2441/17 ОСОБА_3 було залучено в якості правонаступника ОСОБА_6 та рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 07.06.2019 року позов останньої було задоволено частково, витребувано з незаконного володіння ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3 , як спадкоємця власника вказаної квартири ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ; скасовано запис про державну реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на вказану вище квартиру.

На підставі вказаного рішення суду 30.07.2019 року за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що після набуття права власності на квартиру позивачка зверталась до відповідачки з письмовою вимогою звільнити квартиру від особистих речей, виселитись та передати ключі від вхідних дверей.

Також, як зазначила позивачка та підтвердили допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 18.08.2019 року ОСОБА_3 в присутності вказаних свідків особисто прийшла до спірної квартири з проханням до ОСОБА_4 звільнити останню та передати ключі від квартири. Проте, відповідачка її до квартири не впустила.

Відповідно до ст.124 Конституції України, ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, акти цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно ст.41 Конституції України та положень ст.ст.179,181,316,317,319,321 ЦК України правом власності є право особи на річ (нерухоме майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, які він здійснює на власний розсуд.

Також відповідно до ст.41 Конституції України, ст.321 ЦК України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків та у порядку, встановленому законом. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.328 ЦК України визначено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, та на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч.1 ст.383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Частиною 1 ст.391 ЦК України встановлено. що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначена вище норма матеріального права визначає право власника житлового приміщення вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб та будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод в користуванні власником своєю власністю.

Як встановлено судом та було наведено вище, спірна квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_5 та після смерті останньої увійшла до складу спадщини, право на спадкування якої набула ОСОБА_6 на підставі заповіту від 03.09.2010 року.

Проте, право власності на спірну квартиру незаконно було зареєстроване 11.11.2014 року за ОСОБА_7 , а в подальшому за договором купівлі-продажу від 14.11.2014 року перейшло у власність ОСОБА_8 , а за договором дарування від 13.03.2015 року - у власність ОСОБА_4 .

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.04.2017 року у цивільній справі №203/4121/15-ц, було визнано незаконним рішення реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 11.11.2014 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_1 та визнано за ОСОБА_6 право власності на цю квартиру в порядку спадкування за заповітом після померлої ОСОБА_5 .

Позивачка ОСОБА_3 на підставі складеного ОСОБА_6 05.05.2017 року заповіту, з моменту смерті останньої 01.05.2018 року набула право на отримання у спадщину спірної квартири, що належала померлій на підставі рішення суду.

Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 07.06.2019 року у цивільній справі №203/2441/17 було витребувано з незаконного володіння ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3 , як спадкоємця власника вказаної квартири ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ; скасовано запис про державну реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на вказану вище квартиру

На підставі вказаного рішення суду 30.07.2019 року за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Таким чином, судом встановлено, що позивачка ОСОБА_3 є одноособовим власником квартири АДРЕСА_1 , має намір вселитись та проживати в останній, проте в квартирі на теперішній час продовжує мешкати відповідачка ОСОБА_4 , яка відмовляється виселитись з квартири в добровільному порядку та чинить позивачці перешкоди в доступі до квартири та вселенню.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про обгрунтованість, доведеність належними доказами та необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі, усунувши позивачці перешкоди з боку відповідачки в користуванні квартирою АДРЕСА_1 , шляхом виселення з квартири відповідачки ОСОБА_4 та вселення до вказаної квартири позивачки ОСОБА_3 .

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідачки на користь позивачки слід стягнути судовий збір в сумі 1536 грн. 80 коп. (по 768 грн. 40 коп. за кожну з двох задоволених вимог немайнового характеру).

Керуючись ст.ст.11,15,16,179,181,316,317,319,321,328,383,391 ЦК України, ст.ст.2,4,5,10-13,43,44, 76-81,141,223,258,259,263-268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення та вселення - задовольнити повністю.

Усунути позивачці ОСОБА_3 перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 .

Виселити відповідачку ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 та вселити до вказаної квартири позивачку ОСОБА_3 .

Стягнути з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) судовий збір в сумі 1536 грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 20 січня 2020 року.

Суддя С.Ю.Казак