Рішення № 87058336, 13.01.2020, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

ЄУН 174/906/19

н/п 2/174/24/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

13 січня 2020 року м. Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі :

головуючого - судді Борцової А.А.,

з участю секретаря - Килинчук Л.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в заочному порядку в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Вільногірська міська рада Дніпропетровської області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням в порядку усунення перешкод в здійсненні права власності на житло,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням, вказуючи, що відповідач є її рідним братом, який з її відома та за її згодою був зареєстрований та фактично проживав в належній їй квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначена квартира належить їй на підставі свідоцтва на спадщину за законом, виданого 17.10.2007 року. На цей час в квартирі зареєстрований тільки відповідач, а фактично в ній проживає періодично лише вона, оскільки має інше житло в м. Вільногірську Дніпропетровської області, в якому вона зареєстрована та постійно проживає разом з членами своєї сім`ї. У серпні 2018 року відповідач добровільно, за власною ініціативою, виселився з квартири, мотивуючи тим, що він має намір в подальшому мешкати за іншою адресою, окремо від неї та виїхав до іншого населеного пункту. Таким чином, на цей час, в даному житлі відповідач за місцем своєї реєстрації не проживає вже більше року, належних йому особистих речей в цьому житлі немає, в інший спосіб інтересу до цього житла він не проявляє, мети проживати в цій квартирі немає, за користування житлом та будь-які комунальні платежі не сплачує. Будь-яких угод щодо користування належним їй майном між ними не укладалось, оскільки квартира належить їй, а відповідач не проживає в ній та не користується нею більше року, вважає, що він втратив право користування цим житлом. Реєстрація відповідача порушує її права та законні інтереси як власника житла, зняття відповідача з реєстраційного обліку в інший спосіб є неможливим, у зв`язку з небажанням відповідача знятись з реєстраційного обліку в добровільному порядку, що і змусило її звернутись з даним позовом до суду.

Відповідно до вимог ст.ст.321,325,328, 346, 355, 383, 368, 382, 386, 391 ЦК України, просить в порядку усунення перешкод в здійсненні нею свого права особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 шляхом визнання відповідача ОСОБА_2 такими, що втратив право користування даним житловим приміщенням. Сплачений нею судовий збір залишити за нею.

Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 07.11.2019 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін, сторонам роз`яснені їх процесуальні права та обов`язки.

Клопотання про розгляд справи в іншому провадженні сторони не заявляли.

В судове засідання позивач не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с. 29).

Представник третьої особи - Вільногірської міської ради Дніпропетровської області Сукач Л.О. в судове засідання не з`явилася, надала клопотання про розгляд справи без її участі, вважає, що позов підлягає задоволенню з зазначених нею підстав (а.с.27).

Відповідач в судове засідання не з`явився вдруге, копія ухвали про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви, доданими до неї документами та судовою повісткою надіслані судом у відповідності до вимог п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, за адресою його місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку (а.с.37,38) та повернуті в зв`язку з відсутністю адресата, оголошення про місце і час розгляду справи розміщено на сайті суду, тому відповідно п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, відповідач вважається такими, що належним чином повідомлені про місце і час розгляду справи судом, про причини неявки суд не повідомили, заяви про розгляд справи за їх відсутності та відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подали, тому суд, відповідно до ч.8 ст.178, ст.ст. 280-281 ЦПК України, вирішує справу у заочному порядку за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, факт належності позивачці на праві приватної власності квартири АДРЕСА_1 , підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності виданого державним реєстратором Бугай Д.Р., підстава виникнення права власності - свідоцтво про право на спадщину за законом, серія та номер 2317 виданий 17.10.2007 року, державним нотаріусом Вільногірської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Канюгою О.В. (а.с. 7)

Факт реєстрації відповідача у квартирі АДРЕСА_1 , підтверджується довідкою № 4721, що видана 04.09.2019 року відділом реєстрації фізичних осіб виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (а.с. 6) та інформацією, наданою виконавчим комітетом Вільногірського міської ради від 30.10.2019 року за вих. № 2459/0/2-19 (а.с.18).

Актом № 506 від 10.10.2019 року складеного депутатом Вільногірської міської ради ОСОБА_3 , в присутності свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , встановлено, що за адресою АДРЕСА_1 зареєстрований відповідач, який фактично з серпня 2018 року за цією адресою не проживає (а.с.8).

Доказів на спростування вказаних обставин, відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Відповідно до ч.2 ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ч.2 ст. 405 ЦК України, член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до п. 34 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року, зазначено, що усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

За змістомст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає суду підстави дійти висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

У відповідності до статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Згідно ч.1 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Як випливає із зазначеної норми закону, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно при позбавленні права власності на житлове приміщення, позбавленні права користування житловим приміщенням, визнанні особи безвісно відсутньою, оголошенні фізичної особи померлою.

З огляду на те, що закон є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов`язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення статті 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов`язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року (справа № 21-1438а15).

Таким чином, судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 з 17.10.2007 року є власницею квартири АДРЕСА_1 , в якій на даний час зареєстрований відповідач ОСОБА_2 , останній у належній позивачці квартирі не проживає з серпня 2018 р., даних про наявність будь-якої домовленості між позивачем та відповідачем з приводу користування житловим приміщенням суду не надано, тому ОСОБА_2 втратив право користування житловим приміщенням, яке належить позивачці ОСОБА_1 , а реєстрація відповідача в квартирі позивачки створює останній перешкоди у користуванні цим житлом та розпорядження цим майном, тому позов підлягає задоволенню, а ОСОБА_2 слід визнати таким, що втратив право користування житловим приміщенням, яке належить позивачці ОСОБА_1 , що є підставою для зняття ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 768 грн. 40 коп. - залишити за позивачкою, відповідно до її заяви.

На підставі ст.ст. 319, 321, 386, 391, 405 ЦК України, ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», керуючись ст.ст. 12, 81, 128, 133, 141, 178, 247, 263- 265, 268, 279, 280-283 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням в порядку усунення перешкод в здійсненні права власності на житло, третя особа - Вільногірська міська рада Дніпропетровської області, задовольнити.

ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований по АДРЕСА_1 визнати таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 , що є підставою для його зняття з реєстраційного обліку місця проживання за вказаною адресою.

Судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 768 грн. 40 коп. залишити за позивачкою.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий - суддя: А.А.Борцова