Ухвала суду № 870580, 04.07.2007, Київський апеляційний адміністративний суд

            Київський апеляційний адміністративний суд

Справа:№22-а-548/07                         Головуючий у 1-й інстанції:  Євсіков О.О.

                                                                                       Доповідач:Межевич М.В.          

                             У  Х  В  А  Л  А

                                        Іменем   України

  4 липня 2007 року                                                                      м. Київ

  Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого – судді Межевича М.В., суддів Бараненка І.І. та Малиніна В.В., при секретарі Ковальчук А.І., за участю представника позивача Безрукова В.Т., представника відповідача Перепелюка О.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 21.02.2007 року у справі за позовом Повного товариства «Ломбард Компанія Скіф-2» Кірпач і К» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

                                                        в  с  т  а  н  о  в  и  л  а:

          У листопаді 2006 року позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва від 10.10.2006 № 000143174/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб (прибутковий податок з громадян) у розмірі 103.374,03 грн., в т.ч. 34.458,01 грн. - основний платіж та 68.916,02 грн.

           Постановою Господарського суду м. Києва від 21.02.2007 року позов задоволено повністю: визнанонедійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва від 10.10.2006 № 000143174/1.

          Не погоджуючись з зазначеним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Господарського суду м. Києва та постановити нове рішення про відмову позивачу в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

          В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача просив задовольнити апеляційну скаргу з викладених в ній мотивів, представник позивача підтримав надіслане заперечення і просив в задоволенні скарги відмовити, а постанову суду залишити без змін.

          Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

          Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи,  відповідачем на підставі акту перевірки № 67/22.10/21624495 від 02.06.2006, яким встановлено, що позивачем у перевіреному періоді (з 01.01.2004 по 31.03.2006) здійснювались операції з видачі позик фізичним особам, що користувалися послугами ломбарду та в подальшому не звернулися за викупом заставлених речей, було прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.10.2006 № 000143174/1, яким позивачу згідно з пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-ІП (зі змінами та доповненнями) на підставі „змін до акта перевірки № 67/22.10/21624495 від 02.06.2006" за порушення пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб (прибутковий податок з громадян) у розмірі 103.374,03 грн., в т.ч. 34.458,01 грн. - основний платіж та 68.916,02 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

 Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у позивача складу порушення, передбаченого п. 1.15 ст. 1, пп.8.1 п. 8.1 ст. 8 , п.12.1, 12.3 ст. 12, п.19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889 від 22.05.2003р., а отже, і про неправомірне застосування штрафних санкцій у розмірі 68.916,02 грн., оскільки такий висновок зроблено на підставі аналізу матеріалів перевірки та діючого законодавства, яке регулює правовідносини, позв»язані з діяльністю ломбардів, оподаткування з прибутку підприємств та доходів фізичних осіб та ін.

Так, вирішуючи спір, суд правомірно послався на те, що за позиковими операціями під час видачі позики ломбард не є податковим агентом, оскільки у даному випадку він не може виконувати обов'язок щодо нарахування, утримання та перерахування податку до бюджету від імені та за рахунок платника податку, т.я. під час видачі позики вона не є доходом позичальника, а при не викупі закладеної речі в момент закінчення договору ломбард не має коштів позичальника, з яких належало б утримати податок. А у випадку звернення ломбардом стягнення на заставлене фізичною особою майно, відповідно після надання цій особі позики, на ломбард не покладається обов'язок нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку з доходу фізичної особи - позичальника, оскільки такий обов'язок покладається на податкового агента лише до або під час виплати саме доходу (а не суми позики) на користь платника цього податку, що підтверджується також п. 12.6 ст. 12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", згідно з яким доходи (прибутки), зазначені у цій статті, кінцево оподатковуються при їх виплаті.

Отже, господарським судом вірно зазначено, що дохід фізичної особи, одержаний від ломбардів у зв'язку з невиконанням нею своїх обов'язків за договорами позики щодо викупу закладених речей, є доходом, одержаним не від податкового агента, і тому підлягає оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку у відповідності до пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", яким передбачено, що платник податку, що отримує доходи, нараховані-особою, яка не є податковим агентом, зобов'язаний включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Оскільки судом встановлено відсутність порушення позивачем податкового законодавства за розглянутим епізодом, а також не підтвердження факту здійснення позивачем продажу (відчуження) товарів (продукції) або здійснення грошових виплат, які б відповідно до законодавства передбачали попереднє нарахування та сплату податку, збору (обов'язкового платежу), то за таких обставин відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 68.916,02 грн. на підставі пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Крім того, судом першої інстанції встановлено порушення відповідачем  пп. 1.3, 1.5, 1.6, 1.7, 2.3.4, 4.2, 4.5, 4.11 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року '№ -327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205. А це свідчить про тре, що відповідач при проведенні перевірки діяв всупереч вимог ч. 1 ст. 9 КАС України.

З огляду на викладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно оцінивши обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального прав, дійшов вірного висновку про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття оспорюваного повідомлення рішення та визначення позивачу податкових зобов»язань. А тому відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у  х  в  а  л  и  л  а:

Апеляційну скаргу Державної  податкової інспекції у Подільському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду міста Києва від 21.02.2007 року- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.

    Головуючий:

    Судді: