Ухвала суду № 87057946, 14.01.2020, Маневицький районний суд Волинської області

Справа № 164/2351/17

п/с 2-аз/164/1/2020

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2020 року. Смт. Маневичі.

Маневицький районний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Токарської І.С.,

з участю секретаря Панасюк Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Маневичі заяву ОСОБА_1 про поновлення строку для звернення із заявою про забезпечення позову та забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Маневицької районної державної адміністрації Волинської області про визнання протиправною відмови в наданні компенсації по догляду за інвалідом та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

До суду надійшла вказана заява ОСОБА_1 , яка обґрунтована тим, що постановою Маневицького районного суду Волинської області від 6 листопада 2017 року у справі №164/2351/17 визнано протиправною відмову Управління соціального захисту населення Маневицької РДА щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації по догляду за інвалідом 1-ї групи в розмірі не нижчому прожиткового мінімуму для працездатних осіб та зобов`язано провести перерахунок та здійснити виплату компенсації по догляду за інвалідом 1-ї групи, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого в Законі України про Державний бюджет України на 2017 рік, починаючи з 13 квітня 2017 року. Вказана постанова набрала законної сили 15 березня 2018 року. На виконання судового рішення 17 травня 2018 року було видано виконавчий лист. 21 травня 2018 року Управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №56439317 з примусового виконання виконавчого листа №164/2351/17, виданого 17 травня 2018 року Маневицьким районним судом Волинської області. Державний виконавець наклав на боржника штраф в розмірі 5 100 гривень за невиконання рішення суду, але рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18 березня 2019 року у справі №140/378/19 було визнано протиправною та скасовано дану постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Грицені Г.Г. від 4 лютого 2019 року ВП №56439317. Окрім цього, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14 червня 2019 року у справі №140/1535/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Маневицької РДА про визнання неправомірною відмови щодо нарахування та виплати компенсації по догляду за особою з інвалідністю з дитинства 1-ої Б групи в розмірі не нижчому прожиткового мінімуму для працездатних осіб та зобов`язання провести перерахунок та здійснити виплату компенсації по догляду за особою з інвалідністю з дитинства 1-ої Б групи, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого в законі України про державний бюджет на відповідний рік, з урахуванням виплаченої суми компенсації за період з 1 січня 2018 року по 31 березня 2019 року, було відмовлено у задоволенні позовних вимог за вказаний період. Відмову у позові суд обґрунтував тим, що предметом позову у даній справі фактично є правовідносини, що виникли при виконанні іншого судового рішення (постанови Маневицького районного суду Волинської області від 6 листопада 2017 року у справі №164/2351/17, яка набрала законної сили). Тому обраний позивачем спосіб захисту визнання відмови щодо нарахування та виплати компенсації по догляду за особою з інвалідністю з дитинства 1-ої Б групи, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого в законах України Про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням виплаченої суми компенсації, за період з 1 січня 2018 року по 31 березня 2019 року – є одним із способів виконання постанови Маневицького районного суду Волинської області від 6 листопада 2017 року у справі №164/2351/17. Позивач також зазначає, що Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження №К/9901/5159/18) також звертав увагу, що зазначені правові норми (ст. 382, 383 КАС України) мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи – позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення; не передбачає такої можливості і положення ст. 383 КАС України. Разом з тим, ухвалою Маневицького районного суду Волинської області від 2 жовтня 2018 року заяву ОСОБА_1 щодо невиконання постанови Маневицького районного суду Волинської області від 6 листопада 2017 року у справі №164/2351/17 задоволено, встановлено судовий контроль за виконанням постанови та зобов`язано Управління соціального захисту населення Маневицької районної державної адміністрації Волинської області протягом двадцяти днів з дня набрання цією ухвалою законної сили подати до суду звіт про виконання постанови. Ухвалою Маневицького районного суду Волинської області від 23 вересня 2019 року було розглянуто звіт боржника про виконання постанови, однак у задоволенні клопотання про накладення штрафу на Управління соціального захисту населення Маневицької РДА Волинської області за неналежне виконання судового рішення було залишено без задоволення, хоча боржником не було проведено нарахування компенсації по догляду за інвалідом з 7 листопада 2017 року по 31 грудня 2017 року та з 1 січня 2018 року по даний час, а було проведено нарахування компенсації по догляду за інвалідом лише по 6 листопада 2017 року. Тому вважає, що питання про нарахування компенсації по догляду за інвалідом з 7 листопада 2017 року по 31 грудня 2017 року та з 1 січня 2018 року по даний час суд першої інстанції не вирішив і необґрунтовано відмовив в накладенні штрафу на керівника установи. У відкритті апеляційного та касаційного оскарження було йому відмовлено на підставі ст. 294 КАС України. На даний час триває примусове виконання судового рішення і позивач позбавлений можливості звернення з окремим позовом за захистом порушеного права в частині зобов`язання боржника здійснювати нарахування та виплату компенсації по догляду за інвалідом в період з 7 листопада 2017 року по 31 грудня 2017 року та з 1 січня 2018 року по даним час, а тому вважає, що зазначені обставини в сукупності можуть ускладнити або навіть унеможливити виконання постанови Маневицького районного суду від 6 листопада 2017 року у справі №164/2351/17, яка набрала законної сили, оскільки вищенаведені факти перешкоджатимуть виконати належним чином судове рішення в частині нарахування компенсації у подальшому в період з 7 листопада 2017 року по 31 грудня 2017 року та з 1 січня 2018 року по даний час. Вважає, що поновлення строку та вжиття заходів забезпечення позову жодними чином не порушить прав відповідача на виконання постанови суду, яка набрала законної сили, а тому просив поновити процесуальний термін у зверненні із заявою про забезпечення позову та ухвалити рішення суду, яким заборонити Управлінню соціального захисту населення Маневицької РДА Волинської області нараховувати ОСОБА_1 щомісячну компенсацію по догляду за інвалідом у період з 7 листопада 2017 року по 31 грудня 2017 року та з 1 січня 2018 року по даний час, у розмірі нижчому прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Проаналізувавши доводи, викладені у заяві ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд приходить наступного висновку.

Відповідно до ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 року), підписану від імені України 9 листопада 1995 року у м. Страсбурзі та ратифіковану Україною 17 липня 1997 року, яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь – якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з частиною першою ст. 118 КАС України процесуальні строки – це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені – встановлюються судом.

Тобто, процесуальний строк – це визначена тривалість (у вигляді періоду, проміжку) часу, встановленого законом чи судом для вчинення процесуальних дій, як судом так і учасниками судового процесу, з початком чи закінченням перебігу якого пов`язується настання визначених законом процесуальних наслідків.

Забезпечення адміністративного позову – це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Частиною 2 ст. 150 КАС України унормовано, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь – якій стадії розгляду справи, якщо:

1)невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2)очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звертається до суду, таким рішенням,/ дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною 1 ст. 153 КАС України, заява про забезпечення позову подається:

1)до подання позовної заяви – до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

2)одночасно – пред`явленням позову – до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

3)після відкриття провадження у справі – до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Із аналізу зазначених норм випливає, що законодавець чітко визначив строк, протягом якого позивач може звернутися із заявою про забезпечення позову – до подання позовної заяви (із обов`язком подати відповідний позов протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову) або на будь якій стадії судового розгляду, однак до ухвалення судового рішення по суті спору.

Процесуальний строк вважається пропущеним, якщо учасник процесу в межах встановленого законом або судом строку не вчинили процесуальну дію, яку мали право або зобов`язані були вчинити. Це тягне за собою процесуальні наслідки для учасника процесу у вигляді втрати права на вчинення процесуальної дії для реалізації наданого їй права.

Поновлення процесуального строку – це надання судом учаснику справи можливості виконати процесуальну дію протягом пропущеного строку, який починає тривати заново, і жодним чином не є способом забезпечення виконання рішення суду.

Крім того варто відзначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини ї основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Беручи до уваги вказані вимоги Закону, суд приходить висновку, що заява ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку у зверненні із заявою про забезпечення позову є безпідставною і задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини третьої ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Оскільки Законом не передбачене звернення позивача із заявою про поновлення строку для звернення із заявою про забезпечення позову, суд вважає доцільним в даному випадку до вимоги про забезпечення позову у вигляді заборони Управлінню соціального захисту населення Маневицької РДА Волинської області нараховувати ОСОБА_1 щомісячну компенсацію по догляду за інвалідом у період з 7 листопада 2017 року по 31 грудня 2017 року та з 1 січня 2018 року по даний час, у розмірі нижчому прожиткового мінімуму для працездатних осіб, застосувати аналогію закону і заяву про забезпечення позову залишити без розгляду.

Керуючись ст. ст. 123, 150 – 154, 248, 294, 295 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку у зверненні із заявою про забезпечення позову - відмовити.

Заяву про забезпечення позову шляхом заборони Управлінню соціального захисту населення Маневицької РДА Волинської області нараховувати ОСОБА_1 щомісячну компенсацію по догляду за інвалідом у період з 7 листопада 2017 року по 31 грудня 2017 року та з 1 січня 2018 року по даний час, у розмірі нижчому прожиткового мінімуму для працездатних осіб – залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Маневицький районний суд Волинської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право подати апеляційну скаргу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя

Маневицького районного суду І.С. Токарська