Рішення № 87056131, 20.01.2020, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

20 січня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/934/19

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601

до відповідача: Остерської квартирно-експлуатаційної частини району,

вул. Ювілейна, 3, с. Десна, Козелецький район, Чернігівська область, 17024

про стягнення 12283,30грн.

представники сторін:

від позивача: Поліщук В.О., адвокат,

від відповідача: не прибув.

У судовому засіданні 20.01.2019 була проголошена вступна та резолютивна частини рішення на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подано позов про стягнення з Остерської квартирно-експлуатаційної частини району 11499,26грн пені та 3% річних у сумі 784,04грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань по договору постачання природного газу № 15/16-ТЕ(Т)-39 від 13.01.2016 в частині своєчасної оплати вартості природного газу.

Ухвалою суду від 19.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 17.12.2019.

Відповідно до ст.165 ГПК України вказаною ухвалою відповідачу було встановлено 15 денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для надання відзиву на позовну заяву.

13.12.2019 до господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатком, який направлено відповідачем 10.12.2019, про що свідчить відмітка відділу поштового зв`язку на конверті.

Відповідно до ст.161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

За змістом ст.165 Господарського процесуального кодексу України у відзиві на позов відповідач викладає заперечення проти позову, та який подається в строк, встановлений судом, що не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Як свідчить наявне у справі рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 1400046330864 вищевказана ухвала суду від 19.11.2019 вручена відповідачу 21.11.2019.

Отже, останнім днем подання до суду відзиву є 06.12.2019.

У вказаний строк відповідач відзив не надав. Клопотання про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву відповідачем не заявлено.

Згідно з п.6 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Відповідно до ч.1 ст.118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (ч.2 ст.119 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи викладене вище, відзив залучено судом до матеріалів справи, однак залишено судом без розгляду, тому позиції та доводи, викладені в ньому та додані до нього документи, не приймаються судом до уваги під час вирішення спору.

16.12.2019 від позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання, в якому він просить суд розглянути справу за відсутності представника позивача, задовольнити позовні вимоги. В клопотанні позивачем також зазначено, що станом на 15.12.2019 відзив на позовну заяву він не отримав.

16.12.2019 від відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

У судове засідання 17.12.2019 учасники справи не прибули, суд постановив протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на 14.01.2019. На адреси сторін були направлені ухвали повідомлення від 17.12.2019.

23.12.2019 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив.

Оскільки відповідь на відзив позивачем подано з порушенням строку, встановленого судом, відповідь на відзив залучено судом до матеріалів справи, однак залишено без розгляду, тому позиції та доводи, викладені в ній, не приймаються судом до уваги під час вирішення спору.

У судове засідання 14.01.2020 прибув повноважний представник позивача, який підтримав позовні вимоги.

Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні на 20.01.2020, про що представник позивача був повідомлений під розписку. На адресу відповідача направлено ухвалу повідомлення від 14.01.2020.

У судове засідання 20.01.2020 прибув повноважний представник позивача.

Враховуючи, що неявка учасників справи у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд відповідно до вимог ч. 9 ст. 165, ч.2 ст.178 та ч. 1 ст. 202 ГПК України вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши подані докази, суд ВСТАНОВИВ:

13.01.2016 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - постачальник) та Остерською квартирно-експлуатаційною частиною району (надалі - споживач) укладено договір №15/16-ТЕ(Т)-39 постачання природного газу (далі за текстом – договір), за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов`язався прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору.

Між тими ж сторонами укладено додаткові угоди до договору, а саме: №1 від 13.01.2016, №2 від 28.01.206, №3 від 29.03.2016, №4 від 31.03.2016.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 226 "Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" змінено тип публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з публічного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 № 1044 "Питання публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 № 1044 "Питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 226 було затверджено Статут Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", згідно з яким змінено тип компанії на приватне акціонерне товариство та змінено найменування компанії, а саме повне найменування українською мовою - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Відповідно до п.1.2. договору газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно із п.1.3. договору, в редакції додаткової угоди №1 від 13.01.2016, за цим договором постачається імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України Публічною акціонерною компанією "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України").

За змістом п.2.1. договору з урахуванням додаткової угоди №4 від 31.03.2016, постачальник передає споживачу з 01.01.2016 по 30.04.2016 газ обсягом до 1035,180 тис.куб.м., у тому числі по місяцях: січень – 353,510тис.куб.м; лютий – 267,945тис.куб.м.; березень – 263,725тис.куб.м.; квітень – 150,000тис.куб.м.

Обсяги газу, що планується передати за цим договором (плановий обсяг), можуть змінюватись сторонами протягом місяця поставки в установленому порядку (п.2.1.2 договору).

Допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі + 5% (плюс/мінус п`ять відсотків) від підтвердженого постачальником планового обсягу газу без узгодження сторін (п.2.1.3 договору).

Відповідно до п.3.4. договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Згідно з п.5.1. договору, в редакції додаткової угоди №1 від 13.01.2016, регульована ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) на природний газ, який постачається за цим договором в період з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758.

Тарифи на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ "Укртрансгаз" установлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) і є обов`язковими за цим договором з моменту введення їх в дію.

В пункті 5.2. договору, в редакції додаткової угоди №1 від 13.01.2016, сторонами встановлено, що ціна за 1000куб.м газу за цим договором в період з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) для підприємств, які приєднані до газорозподільних мереж, становить 1770,74грн, крім того податок на додану вартість – 20%.

До ціни на газ додається тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ "Укртрансгаз" – 17,20грн, крім того ПДВ – 20%, всього з ПДВ – 20,64грн.

До сплати за 1000куб.м природного газу - 1770,74грн, крім того ПДВ – 20%, всього з ПДВ – 2145,53грн.

Дана угода набирає чинності з дати її підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками сторін. поширює свою дію на відносини сторін, що фактично склались з 01.01.2016 (п.8 додаткової угоди №1 від 13.01.2016).

Згідно з п.5.1. договору, в редакції додаткової угоди №4 від 31.03.2016, регульована ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) на природний газ, який постачається за цим договором в період з 01.04.2016 по 30.04.2016 (включно) встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 №234.

В пункті 5.2. договору, в редакції додаткової угоди №4 від 31.03.2016, сторонами встановлено, що ціна за 1000куб.м газу за цим договором в період з 01.04.2016 по 30.04.2016 (включно) для підприємств, які приєднані до газорозподільних мереж, становить 1770,74грн, крім того податок на додану вартість – 20%. Всього до сплати з ПДВ – 2124,89грн

Відповідно до п.12 додаткової угоди №4 від 31.03.2016 дана додаткова угода набуває чинності з дати її підписання сторонами і діє з 01.04.2016, а в частині пунктів 1,4,5,7,8,9 поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2016.

Згідно зі ст.12 договору з урахуванням додаткової угоди №4 від 31.03.2016, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.01.2016 до 30.04.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Як вбачається з наданих до матеріалів справи копій примірників договору та додаткових угод до нього, вони підписанні сторонами та скріплені печатками, що свідчить про набрання ними чинності.

Доказів розірвання або визнання недійсними вказаних правочинів в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано, а тому в силу ст.629 Цивільного кодексу України договір постачання є обов`язковим для виконання сторонами, що також не оспорювалось жодною із сторін в ході розгляду справи.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами та в яких виник спір, суд виходить з такого:

Об`єктом спірних відносин є постачання природного газу. Природний газ як матеріальний об`єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів. Вказана правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 18.01.2019 у справі №913/66/18.

Відповідно до ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, за своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 15/16-ТЕ(Т)-39 від 13.01.2016 є договором постачання енергетичних ресурсів.

Згідно з ч.1, 2 ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Аналіз договору № 15/16-ТЕ(Т)-39 від 13.01.2016 свідчить, що в ньому відсутні будь-які застереження щодо застосування до правовідносин, які виникли між сторонами у зв`язку з його укладенням, положень про купівлю-продаж, про договір поставки, а тому судом при вирішенні даного спору застосовуються також норми чинного законодавства, які регулюють відносини купівлі-продажу та поставки.

За змістом ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ч.6 ст.265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання договору позивачем в період з січня по квітень 2016 року включно передано відповідачу природний газ загальною вартістю 1952702,27грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2016 на суму 758465,60грн, від 29.02.2016 на суму 574883,50грн, від 31.03.2016 на суму 565829,37грн та від 30.04.2016 на суму 53523,80грн (а.с. 28-31).

У вказаних актах відсутні застереження споживача щодо обсягу та вартості переданого природного газу, акти підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Факт передання позивачем у власність відповідача природного газу у визначених в актах обсягах та відповідної вартості відповідачем під час розгляду справи в місцевому господарському суді не оспорювався.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем належним чином виконано взяті на себе за договором зобов`язання в частині постачання природного газу відповідачу.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В пункті 6.1. договору сторонами узгоджено, що оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Додатковою угодою №3 від 29.03.2016 до договору сторони погодили, що з урахуванням п.11.3 договору укладення договору(ів) про організацію взаєморозрахунків, крім того, підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не змінює строків, термінів та умов розрахунків за цим договором, не звільняє споживача від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором, включаючи, але не обмежуючись обов`язком споживача сплатити на користь постачальника неустойку (штраф, пеню), платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з п.6.1. договору, в редакції додаткової угоди №4 від 31.03.2016, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

З огляду на вищенаведені умови договору щодо проведення відповідачем остаточного розрахунку за газ та враховуючи правила обчислення строків, встановлені ст.253, 254 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що відповідач був зобов`язаний оплатити отриманий ним природний газ:

- по акту приймання-передачі природного газу від 31.01.2016 – до 15.02.2016 включно (оскільки останній день припадає на вихідний день – неділю);

- по акту приймання-передачі природного газу від 29.02.2016 – до 14.03.2016 включно;

- по акту приймання-передачі природного газу від 31.03.2016 – до 25.04.2016 включно;

- по акту приймання-передачі природного газу від 30.04.2016 – до 25.05.2016 включно.

Як зазначає позивач, відповідач розрахунки за переданий газ здійснював з порушенням строку, встановленого в п.6.1. договору, чим порушив умови господарського зобов`язання, в зв`язку з чим позивач застосовує до відповідача передбачені договором та законом заходи відповідальності у вигляді сплати пені та трьох процентів річних та просить стягнути їх з відповідача в судовому порядку.

Як вбачається з доданого до позовної заяви розрахунку штрафних санкцій та 3% річних (а.с.27), оплату здійснено таким чином:

за природний газ, переданий позивачем в січні 2016 року згідно з актом приймання-передачі від 31.01.2016 відповідачем сплачено, а позивачем зараховано 18.02.2016 – 758465,60грн;

за природний газ, переданий позивачем в лютому 2016 року згідно з актом приймання-передачі від 29.02.2016 відповідачем сплачено, а позивачем зараховано 29.03.2016 – 574883,50грн;

за природний газ, переданий позивачем в березні 2016 року згідно з актом приймання-передачі від 31.03.2016 відповідачем сплачено, а позивачем зараховано 20.04.2016 – 565829,37грн;

за природний газ, переданий позивачем в квітні 2016 року згідно з актом приймання-передачі від 30.04.2016 відповідачем сплачено, а позивачем зараховано 20.05.2016 – 53523,80грн.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку штрафних санкцій та 3% річних фактично пеня та три проценти річних нараховані позивачем за несвоєчасну оплату відповідачем природного газу, отриманого останнім в січні-лютому 2016 року.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст.611 Цивільного кодексу України правовим наслідком порушення зобов`язання є, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Відповідно до ч.3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Доказами, наявними в матеріалах справи, підтверджується прострочення відповідачем зобов`язань по оплаті природного газу, отриманого від позивача в січні-лютому 2016 року на підставі договору постачання природного газу № 15/16-ТЕ(Т)-39 від 13.01.2016, що в силу вищенаведених норм чинного законодавства є підставою для застосування до відповідача відповідальності у вигляді трьох процентів річних та пені.

Разом з тим, під час вирішенні спору судом враховується, що 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі за текстом – Закон), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Положеннями частини 1 статті 1 Закону визначені такі поняття:

заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, - кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води;

постачальник природного газу - Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та її дочірня компанія "Газ України";

процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості;

реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (далі - реєстр), - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства;

спожиті енергоносії - спожиті природний газ, електрична енергія;

учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно зі ст.2 Закону дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Частиною 1 статті 5 Закону визначено, що реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 01.07.2016 для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31.12.2016.

Постановою Кабінету Міністрів України №93 від 21.02.2017 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром, який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Відповідно до п.14 вказаного Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно з Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

Частинами 1, 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" визначено, що на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 01.07.2016 неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості. На заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що ч.3 ст.7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є нормою прямої дії. При цьому застосування приписів ч.3 ст.7 цього Закону не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом.

Зокрема, застосування даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, і застосування процедури, передбаченої статтями 1, 2, 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", за умови погашення заборгованості до набрання чинності цим Законом.

Якщо заборгованість погашено до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", тоді положення статей 1, 2, 3 вказаного Закону не застосовуються. Відтак не потребує доведенню факт включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість, яка є предметом регулювання цим Законом, не нараховуються, а нараховані підлягають списанню, у зв`язку з припиненням зобов`язань щодо їх сплати, на підставі частини третьої статті 7 цього Закону.

Наведена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду, зокрема, у постанові від 04.04.2019 у справі №905/1526/18, у постанові від 15.05.2019 у справі №912/975/18 та у постанові від 18.09.2019 у справі №920/102/19, яка, відповідно до ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України, враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Як вбачається із зазначених вище розрахунку штрафних санкцій та 3% річних, заборгованість за природний газ, переданий позивачем відповідачу на підставі договору постачання природного газу № 15/16-ТЕ(Т)-39 від 13.01.2016 в період з січня по квітень 2016 року, на яку позивачем нараховано заявлені до стягнення суми пені та 3% річних, була погашена до 30.11.2016, тобто до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Оскільки застосування приписів ч.3 ст.7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" не ставиться в залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності цим Законом, наявність у відповідача заборгованості за отриманий газ на підставі договору, покладеного в основу позову, станом на 30.11.2016 не підтверджується матеріалами справи, а тому у позивача відсутні правові підстави для нарахування заявлених у позові сум пені та 3% річних.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, у зв`язку з чим в задоволенні позову має бути відмовлено в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, сплачений позивачем за подання даного позову до господарського суду, покладається в повному обсязі на позивача, тобто не підлягає йому відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 123, 129, 233, 237, 238, 240, 241, 248, 252, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 20077720) до Остерської квартирно-експлуатаційної частини району (вул. Ювілейна, 3, с. Десна, Козелецький район, Чернігівська область, 17024, ідентифікаційний код 07807645) про стягнення 12283,30грн відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено та підписано 22.01.2020.

Суддя В.В. Моцьор