Рішення № 87055919, 15.01.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3910/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи - підприємця Толкачової Ірини Миколаївни, м. Харків ( АДРЕСА_2 ; ідент. номер НОМЕР_1 )

до Приватного акціонерного товариства "Термолайф" (61071, Харківська обл., місто Харків, шосе Карачівське, 44; ідент. код 34015182)

про стягнення 112940,07 грн.

за участю представників:

позивача - Толкачова І.М. особисто

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач 27.11.2019 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Термолайф" заборгованості у розмірі 112940,07 грн. Свої вимоги обґрунтовує неналежним виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати за надані послуги у обумовлені сторонами строки за договором про надання послуг по прибиранню № 3, укладеним між сторонами 02.01.2019 року. Згідно позовної заяви заявлена до стягнення сума складається з суми основного боргу в розмірі 112940,07 грн., пені в сумі 20836,07 грн. Судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на правничу допомогу, позивач просить суд покласти на відповідача.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У судовому засіданні 18.12.2019 р., керуючись приписами ст. 252 ГПК України, суд перейшов до розгляду справи по суті в порядку спрощеного провадження та, у подальшому, було постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 15.01.2020 р. об 11:00, в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.

Позивач у судовому засіданні 15.01.2020 позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання свого повноважного представника не направив.

Разом з цим судом враховано наступне.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 28.11.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61071, Харківська обл., місто Харків, шосе Карачівське, 44, проте була повернута до суду з довідкою пошти про повернення з посиланням на закінчення встановлено строку зберігання.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак суд визнає, що відповідач був належним чином повідомлений про факт відкриття провадження у даній справі, проте не скористався своїм правом на надання відзиву на позов, та його неявка не перешкоджає розгляду справи в порядку ч. 1ст. 202 ГПК України.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 28.11.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Таким чином, враховуючи те, що відповідач був належним чином та завчасно повідомлений про час і місце розгляду справи, проте відзив на позовну заяву у строк встановлений судом або докази погашення заборгованості не подав, суд вирішує справу в порядку ч. 9 ст. 165 ГП України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази надані до суду, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

05 жовтня 2015 року між Фізичною особою - підприємцем Толкачовою Іриною Миколаївною (позивач, виконавець) та Приватним акціонерним товариством "Термолайф" (відповідач, замовник) укладено договір про надання послуг по прибиранню № 3, за умовами якого позивач взяв на себе зобов`язання надавати послуги по прибиранню об`єктів відповідач, розташованих за адресою: м. Харків, Карачівське шосе, буд.44, ПРАТ "Термолайф", а відповідач взяв на себе зобов`язання прийняти і оплатити надані послуги.

Вартість послуг та порядок розрахунків між сторонами обумовлений ними у розділі 2 договору, а саме: загальна вартість послуг за цим Договором, складає 47515,00 грн. щомісячно, ПДВ не передбачено; оплата за надані послуги здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця 2 рази на місяць - аванс до 10 числа поточного місяця (на підставі рахунку про оплату, який виконавець надає до 5-го числа поточного місяця) у розмірі 14255 грн. 00 коп., залишок коштів у розмірі - 33260 грн. 00 коп. протягом 3 банківських днів з дати підписання Замовником акту виконаних робіт (п.п. 2.2, 2.4. договору).

Відповідно до п. 2.3 договору, факт надання послуг підтверджується Актом виконаних робіт, який складається виконавцем та підписується сторонами щомісячно не пізніше 3 днів з дати отримання акту від виконавця, у разі відсутності претензій щодо якості наданих послуг.

Крім того, Додатковою угодою № 1, підписаною між сторонами 01.07.2019 року, останніми було узгоджено, що у період з 01.06.2019 р. по 30.06.2019 р. загальна вартість послуг, що вказані в п.1.1. Договору № 3 від 02.01.2019р., буде змінена та складатиме 44499,00 грн. без ПДВ.

Як зазначає позивач, на виконання своїх зобов`язань за спірним договором ним за період часу з 02 січня 2019 року по 01 жовтня 2019 року були надані послуги на підставі актів приймання-передачі послуг на суму 424619,00 грн.

На підтвердження факту надання відповідачу послуг позивач надав до суду акти здачі-прийняття робіт(послуг) до Договору № 3 від 02.01.2019, а саме: № 1 від 31.01.2019 року на суму 47515,00 грн., № 2 від 28.02.2019 року на суму 47515,00 грн., № 3 від 31.03.2019 року на суму 47515,00 грн., № 4 від 30.04.2019 року на суму 47515,00 грн., № 5 від 31.05.2019 року на суму 47515,00 грн., № 6 від 30.06.2019 року на суму 44499,00 грн., № 7 від 31.07.2019 року на суму 47515,00 грн., № 8 від 31.08.2019 року на суму 47515,00 грн., № 9 від 30.09.2019 року на суму 47515,00 грн., підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені печатками, копії яких залучені до матеріалів справи (т. 1 а.с. 21-29). Зауважень з приводу обсягу та якості наданих послуг, а також щодо розміру оплати не виникало.

В свою чергу, як зазначає позивач, відповідач лише частково сплатив надані позивачем послуги на загальну суму 332515,00 грн.

Таким чином, за твердженням позивача, Приватне акціонерне товариство "Термолайф" надані послуги отримало, проте оплату у повному обсязі обумовлену сторонами не здійснило, у зв`язку з чим, у останнього виникла перед позивачем заборгованість за надані послуги за договором № 3 про надання послуг по прибиранню від 02.01.2019 року, яка станом на 01.10.2019 року становить 92104,00 грн.

При цьому, матеріалами справи підтверджено, що позивачем неодноразово були надіслані листи зі зверненням про погашення заборгованості за надані послуги, та отримано відповіді на листи про обов`язок погасити заборгованість за певний період. Крім того, відповідачем було неодноразово запропоновано графіки погашення заборгованості, які були узгоджені сторонами, проте порушені відповідачем.

Доказів погашення суми боргу відповідач суду не надав.

Обставини щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором в сумі 92104,00 грн. стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Крім того, в зв`язку з простроченням відповідачем своїх зобов`язань за загальний період з 11.01.2019 року по 25.11.2019 (включно) окремо по кожному факту надання послуг та прострочення оплат за ці послуги, позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню у розмірі 20836,07 грн. з посиланням на умови п. 3.1.14 договору.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов`язки. Обов`язки позивача виразились у наданні послуг відповідачу, а обов`язки відповідача - в оплаті цих послуг.

Надані позивачем акти здачі-прийняття робіт(послуг) до Договору № 3 від 02.01.2019, складені в порядку п. 2.3. договору, визнаються судом належними первинними документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в яких зафіксовано факт здійснення господарської операції і встановлено виконання договірних відносин з боку позивач та які є підставою виникнення кореспондуючого обов`язку у відповідача щодо здійснення своєчасних розрахунків за отримані послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порядок здійснення замовником оплат узгоджено сторонами у п. 2.4 договору, відповідно до якого, оплата за надані послуги здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця 2 рази на місяць - аванс до 10 числа поточного місяця (на підставі рахунку про оплату, який виконавець надає до 5-го числа поточного місяця) у розмірі 14255 грн. 00 коп., залишок коштів у розмірі - 33260 грн. 00 коп. протягом 3 банківських днів з дати підписання замовником Акту виконаних робіт.

Згідно з ч.1ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи вищевикладене, не надання відповідачем доказів здійснення своєчасної та у повному обсязі оплати наданих послуг (приймаючи до уваги надані позивачем до матеріалів справи докази здійснення відповідачем часткових оплат (а.с. 30-49)), відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання взятого на себе зобов`язання за договором із встановленням наступних періодів та сум прострочення:

- з 11.01.2019 на суму 14255,00 грн. (виник обов`язок оплати авансу);

- з 05.02.2019 на суму 47515,00грн. (обов`язок оплати залишку коштів за актом);

- з 11.02.2019 на суму 61770,00 грн. (виник обов`язок оплати авансу);

- з 06.03.2019 на суму 47515,00грн. (обов`язок оплати залишку коштів за актом);

- з 11.03.2019 на суму 109285,00 грн. (виник обов`язок оплати авансу);

- з 27.03.2019 на суму 107480,73 грн. (враховано часткову оплату на суму 1804,27 грн.);

- з 30.03.2019 на суму 97480,73 грн. (враховано часткову оплату на суму 10000,00 грн.);

- з 02.04.2019 на суму 90480,73 грн. (враховано часткову оплату на суму 7000,00 грн.);

- з 04.04.2019 на суму 123740,73 грн. (обов`язок оплати залишку коштів у сумі 33260,00 грн. за актом);

- з 06.04.2019 на суму 113740,73 грн. (враховано часткову оплату на суму 10000,00 грн.);

- з 10.04.2019 на суму 103740,73 грн. (враховано часткову оплату на суму 10000,00 грн.);

- з 11.04.2019 на суму 117995,73 грн. (виник обов`язок оплати авансу);

- з 12.04.2019 на суму 109285,00 грн. (враховано часткову оплату на суму 8710,73 грн.);

- з 19.04.2019 на суму 89285,00 грн. (враховано часткову оплату на суму 20000,00 грн.);

- з 07.05.2019 на суму 122545,00 грн. (обов`язок оплати залишку коштів у сумі 33260,00 грн. за актом);

- з 08.05.2019 на суму 102545,00 грн. (враховано часткову оплату на суму 20000,00 грн.);

- з 11.05.2019 на суму 116800,00 грн. (виник обов`язок оплати авансу);

- з 14.05.2019 на суму 106800,00 грн. (враховано часткову оплату на суму 10000,00 грн.);

- з 18.05.2019 на суму 96800,00 грн. (враховано часткову оплату на суму 10000,00 грн.);

- з 24.05.2019 на суму 86800,00 грн. (враховано часткову оплату на суму 10000,00 грн.);

- з 04.06.2019 на суму 56800,00 грн. (враховано часткову оплату на суму 30000,00 грн.);

- з 06.06.2019 на суму 90060,00 грн. (обов`язок оплати залишку коштів у сумі 33260,00 грн. за актом);

- з 11.06.2019 на суму 104315,00 грн. (виник обов`язок оплати авансу);

- з 15.06.2019 на суму 84315,00 грн. (враховано часткову оплату на суму 20000,00 грн.);

- з 22.06.2019 на суму 54315,00 грн. (враховано часткову оплату на суму 30000,00 грн.);

- з 28.06.2019 на суму 39315,00 грн. (враховано часткову оплату на суму 15000,00 грн.);

- з 04.07.2019 на суму 69559,00 грн. (обов`язок оплати залишку коштів у сумі 30244,00 грн. за актом);

- з 05.07.2019 на суму 49559,00 грн. (враховано часткову оплату на суму 20000,00 грн.);

- з 11.07.2019 на суму 63814,00 грн. (виник обов`язок оплати авансу);

- з 20.07.2019 на суму 43814,00 грн. (враховано часткову оплату на суму 20000,00 грн.);

- з 03.08.2019 на суму 28814,00 грн. (враховано часткову оплату на суму 15000,00 грн.);

- з 06.08.2019 на суму 62074,00 грн. (обов`язок оплати залишку коштів у сумі 33260,00 грн. за актом);

- з 11.08.2019 на суму 76329,00 грн. (виник обов`язок оплати авансу);

- з 17.08.2019 на суму 56329,00 грн. (враховано часткову оплату на суму 20000,00 грн.);

- з 31.08.2019 на суму 41329,00 грн. (враховано часткову оплату на суму 15000,00 грн.);

- з 05.09.2019 на суму 74589,00 грн. (обов`язок оплати залишку коштів у сумі 33260,00 грн. за актом);

- з 07.09.2019 на суму 54589,00 грн. (враховано часткову оплату на суму 20000,00 грн.);

- з 11.09.2019 на суму 68844,00 грн. (виник обов`язок оплати авансу);

- з 02.10.2019 на суму 58844,00 грн. (враховано часткову оплату на суму 10000,00 грн.);

- з 04.10.2019 на суму 92104,00 грн. (обов`язок оплати залишку коштів у сумі 33260,00 грн. за актом);

За приписами статей 13, 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, матеріали справи містять належні докази виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за договором щодо своєчасного надання послуг на загальну суму 424619,00 грн., часткового виконання відповідачем своїх зобов`язань, а саме оплати наданих послуг на загальну суму 332515,00 грн., та не містять доказів в підтвердження повної оплати відповідачем вартості отриманих послуг, що є предметом позову (на суму 92104,00 грн.), при цьому учасниками справи не зазначено про існування таких доказів.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних доказів виконання домовленості або вмотивованих заперечень проти неї, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, вимоги позивача у вищезазначеній сумі основного боргу за договором № 3 про надання послуг по прибиранню від 02.01.2019 року у розмірі 92104,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 20836,07 грн. за прострочення строків виконання зобов`язання.

Статтями 216-218 ГК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема, є господарські санкції.

У розумінні частин 1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання.

відповідно до п. 3.1.14 договору сторони дійшли згоди про те, що в разі несвоєчасної оплати або відсутності оплати наданих послуг позивач має право стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Суд, перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені (а.с. 71-73) за період прострочення з 11.01.2019 по 25.11.2019 р. частково не погоджується із зазначеними в ньому періодами виникнення прострочення, які вказані без врахування приписів п. 2.4. договору щодо сплати залишку коштів протягом 3 банківських днів з дати підписання замовником Акту виконаних робіт.

Здійснивши власний перерахунок пені з урахуванням встановлених судом дат настання строку виконання зобов`язання (дат виникнення прострочення) та з урахуванням здійсненої оплати частини боргу, судом визнано, що позивачем правомірно заявлено до стягнення з посиланням на п. 3.1.14 договору, пеню за період з 11.01.2019 по 25.11.2019 р. (вказаний період зазначено в межах шестимісячного строку встановленого частиною 6 ст.232 ГК України відносно кожного факту прострочення по кожному з платежів з урахуванням здійснених відповідачем оплат), проте встановлено, що за вказаний період та визначені суми заборгованості, про що судом детально вказано вище, сума пені дорівнює 23543,11 грн. Тобто за розрахунками суду сума пені за заявлений позивачем період є більшою, ніж розраховано самим позивачем та заявлено до стягнення.

Враховуючи те, що згідно з вимогами ч. 2 ст. 237 ГПК України суд при прийнятті рішення позбавлений можливості вийти за межі позовних вимог без відповідного клопотання сторони, і такого клопотання до суду не надходило, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 20836,07 грн., що заявлені позивачем до стягнення та які визнаються обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру позовних вимог, а відтак суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 1921,00 грн., сплачений позивачем, покласти на відповідача та стягнути з останнього на користь позивача.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Термолайф" на користь Фізичної особи-підприємця Толкачової Ірини Миколаївни суми витрат на правову допомогу у розмірі 11 294,00 грн., суд не знаходить правових підстав для задоволення вказаних вимов виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Тобто, з системного аналізу вказаних норм права вбачається, що до судових витрат може бути віднесено, а відтак і здійснено розподіл цих витрат, у разі надання таких послуг адвокатом - фізичною особою, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачено Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», тобто професійну правничу допомогу адвоката, а не будь-яких витрат на правничу допомогу.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст.ст. 12, 13, 14 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об`єднуватися з іншими адвокатами в адвокатські об`єднання.

Матеріалами справи встановлено, що при зверненні до суду із позовом позивачем було визначено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правничу допомогу у розмірі 11294,00 грн. та викладено клопотання про покладення судових витрат на відповідача.

В якості доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано лише договір про надання юридичних послуг № 22/11Е від 22.11.2019 р., з якого вбачається що виконавцем за цим договором є ТОВ "Експертінфо" в особі директора Козельчук К.А., що діє на підставі статуту. Доказів на підтвердження того, що остання має статус та право займатись адвокатською діяльністю до матеріалів справи не надано.

Таким чином, при винесенні рішення у справі, доказів на підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу (доказів факту надання послуг саме адвокатом), обґрунтованого розрахунку заявленої суми (обсягу наданих послуг) та доказів понесення вказаних витрат у заявленому розмірі 11294,00 грн., суду надано не було.

Позивач в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України відповідної заяви про надання таких доказів у визначений строк не заявляв.

З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні заяви про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, як не підтверджених жодним доказом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 165, ч.1, 3 ст. 202, 231, 233, 236-241, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Термолайф" (61071, Харківська обл., місто Харків, шосе Карачівське, 44; ідент. код 34015182) на користь Фізичної особи - підприємця Толкачової Ірини Миколаївни, м. Харків ( АДРЕСА_2 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) 92104,00 грн. основного боргу, 20836,07 грн. пені, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "20" січня 2020 р.

Суддя М.І. Шатерніков