Рішення № 87051219, 21.01.2020, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Глібко О. В.

Справа № 644/9161/19

Провадження № 2-а/644/10/20

21.01.2020

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21 січня 2020 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді - Глібко О.В., за участю секретаря - Книшенко А.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області, командира роти № 4 батальйону № 2 УПП у Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції Гнезділова Олександра Олександровича про скасування постанови серія ДП 18 № 625424 у справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом та просить скасувати постанову серія ДП 18 № 625424 від 17.10.2019 року у справі про адміністративне правопорушення, винесену поліцейським командиром роти № 4 батальйону 2 УПП в Харківській області ДПП старшим лейтенантом Гнезділовим Олександром Олександровичем про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

В обґрунтування позову зазначив, що 29.10.2019 року ним була отримана постанова серія ДП 18 № 625424 від 17.10.2019 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. Вважає вказану постану незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Так, 30.08.2019 року він рухався по пр. Московському у напрямку центра міста, правил дорожнього руху він не порушував, на заборонений сигнал світлофору рух не здійснював. Не погоджуючись з постановою про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, позивач зазначив, що було порушено його право користуватися правовою допомогою, в порушення вимог ч. 3 ст. 283 КУпАП оскаржувана постанова не містить відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, в постанові зазначено лише номер відеозапису № 8074/-4. Отже, відеозапис № 8074/-4 є єдиним доказом, за допомогою якого можна встановити, чи дійсно ним було вчинено правопорушення, однак відеозапис не є допустимим доказом, оскільки він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

Таким чином, позивач вважає, що оскаржувана постанова винесена з чисельними порушеннями закону, а тому є незаконною, його вина у вчиненні адміністративного правопорушення не була доведена.

Ухвалою суду від 06.12.2019 року провадження у справі було відкрито, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклика) сторін.

Від представника УПП в Харківській області ДПП Левенцової К.Ю. надійшов відзив на адміністративний позов, в якому представник просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що 30.08.2019 року о 10-33 годині в м. Харкові на перехресті пр. Московського та вул. Северина Потоцького екіпажем патрульної поліції було виявлено порушення правил дорожнього руху водієм ОСОБА_1 , який здійснив проїзд на заборонений сигнал світлофору «червоний», чим порушив вимоги п.8.7.3.е ПДР України. Фіксація порушення правил дорожнього руху здійснювалась на нагрудний реєстратор. На місці зупинки позивачем було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи, яке задоволено та визначено наступну дату та місце розгляду справи. В подальшому ОСОБА_1 на розгляд справи не прибув, та встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, оцінивши докази відповідачем було винесено постанову серія ДП 18 № 625424 від 17.10.2019 року за ч. 2 ст. 122 КУпАП, якою накладено адміністративне стягнення на позивача в розмірі 425 грн., відповідно до санкції статті.

Зазначає, що відповідачем було вжито всіх можливих заходів з метою об`єктивного, повного та всебічного розгляду справи. Натомість в діях позивача вбачається зловживання своїми процесуальними правами. Копія відеозапису, яка додана до відзиву аналогічна тій копії, яка зберігається в матеріалах справи та містить докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, а наявність неточностей в складеній постанові, за наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення, не може бути оцінена як підстава для скасування обґрунтованого рішення посадової особи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та не може бути підставою для звільнення його від адміністративної відповідальності за умови допущення такого порушення.

Позивачу було визначено десятиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив. Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою командира роти № 4 батальйону № 2 УПП у Харківській області ДПП старшим лейтенантом поліції Гнезділовим О.О. у справі про адміністративне правопорушення від 17.10.2019 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та було накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень.

Згідно п. 2.3 (б) ПДР, водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну.

Відповідно до п. 8.7.3 (е) ПДР, червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.

Пунктом 8.10 ПДР встановлено, що разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 «Місце зупинки», якщо їх немає не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.

Водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху (п. 8.11 ПДР).

Згідно ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Доказом вчинення водієм ОСОБА_1 правопорушення передбаченого п. 8.7.3 (е) ПДР (проїзд регульованого пішохідного переходу на забороняючий червоний сигнал світлофору) зазначено наявний в матеріалах адміністративної справи відеозапис № № 8074/-4.

Позивачем не визнаються обставини порушення ним вимог правил дорожнього руху.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Такими обставинами у справах про накладення адміністративних стягнень є, зокрема, докази вчинення особою адміністративного правопорушення.

Суд наголошує на тому, що перевірці у такому випадку підлягають дії суб`єкта владних повноважень саме під час прийняття рішення та врахування ним усіх обставин також саме на час прийняття рішення. Підтвердження наявності таких обставин на час прийняття рішення зазвичай закріплене у відповідних процедурах, що регламентовані законними та підзаконними актами, дотримання яких і дія у межах яких є обов`язком суб`єкта владних повноважень згідно зі ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Порядок дослідження і закріплення доказів у справах про адміністративне правопорушення регламентується наступними нормами КУпАП.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.

Окрім того, приписами ч. ч. 1-3 ст. 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Суд наголошує на тому, що відеозапис у справах подібної категорії є безпосереднім доказом скоєння адміністративного правопорушення. Це можливо лише за умови, що його існування на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення належним чином зафіксоване у постанові про накладення адміністративного стягнення. Саме це робить такий доказ допустимим, як одержаний у порядку, визначеному законом.

Як убачається із тексту постанови поліцейського, останній в порушення вимог ст. 283 КУпАП, не зазначив в постанові технічний засіб, яким ним було здійснено фото або відеозапис, що виключає можливість прийняття його у якості належного доказу по справі.

Однак відповідачем суду не наведено будь-яких причин, з яких він не дотримався наведених положень КУпАП щодо фіксування і дослідження доказів у справі про адміністративне правопорушення.

А саме - що заважало особі, уповноваженій на винесення постанови, вказати у постанові, що правопорушення зафіксоване на відповідну камеру (інший пристрій). З наведеного вбачається, що відповідачем суду не надані докази того, що на час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо позивача відповідач приймав оскаржуване рішення з дослідженням доказів, а не на підставі тільки візуального спостереження за дотриманням позивачем ПДР України. За таких умов, суд, приймаючи такий доказ, фактично легітимізує порушення з боку суб`єкта владних повноважень порядку оформлення доказів під час розгляду справ про адміністративне правопорушення, нівелює вимоги ст. 7 КУпАП для суб`єкта владних повноважень щодо суворого додержання законності під час розгляду справ про адмінправопорушення, та відсутністю правових наслідків зазначеного порушення суб`єкта владних повноважень явно стає на його бік, чим у свою чергу порушує право на безсторонній суд. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - поліцейським патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

За правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.01.2019 року по справі № 592/5576/17, у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснений відеозапис, надана відповідачем копія відеозапису не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Відповідачем разом із відзивом був наданий відеозапис з місця події, проте в порушення вимог ч. 3 ст. 283 КУпАП України в постанові серії ДП18 № 625424 від 17.10.2019 року відсутні відомості про технічний засіб, яким здійснено цей відеозапис. В п. 7 постанови, лише зазначено номер відеозапису № 8074/-4.

За таких обставин, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 74 КАС України, суд приходить до висновку, що наданий відповідачем відеозапис є недопустимим доказом і не бере його до уваги.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, вирішуючи питання стосовно законності постанови, суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до п. п. 1, 3 8 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до принципу презумпції невинності обов`язок доказування лежить на органі (посадовій особі), що розглядає справи про адміністративне правопорушення.

Отже, обов`язок доказування по зазначеній адміністративній справі законом покладено на відповідача, тобто відповідач повинен довести суду правомірність складання вищезазначеної постанови.

Таким чином, на час розгляду адміністративної справи щодо позивача були відсутні будь-які фактичні дані, які встановлювали наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення. Враховуючи, що відповідачем не доведена правомірність винесення оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, тому вважає за необхідне постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП 18 № 625424 від 17.10.2019 року щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП України та накладення штрафу скасувати, закривши провадження по справі.

Суд також враховує висновки, викладені Верховним судом в постанові від 17.05.2018 року по справі № 753/4366/17, згідно з якими, відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Керуючись ст. ст. 5, 6, 7, 8, 9, 77, 205, 242, 243, 250, 255, 286, 295 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області (місце знаходження: м. Харків, вул. Шевченка, б. 315-а, код ЄДРПОУ 40108646, командира роти № 4 батальйону № 2 УПП у Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції Гнезділова Олександра Олександровича (місце знаходження: м. Харків, вул. Шевченка, 315-а) про скасування постанови серія ДП 18 № 625424 у справі про адміністративне правопорушення- задовольнити.

Скасувати постановусерії ДП18 № 625424 від 17.10.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ перехідних положень КАС України: апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст судового рішення складено 21.01.2020 року.

Суддя О.В. Глібко