Рішення № 87050972, 20.01.2020, Чугуївський міський суд Харківської області

Справа № 636 / 4146 / 19

2 - а / 636 / 10 / 2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2020 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Ковригіна О.С.

при секретарі - Фатєєвої С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до інспектор Липецького ВП Харківського ВП ГУНП в Харківський області лейтенанта поліції Почуєва Костянтина Юрійовича третя особа Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 176027 від 16.06.2019 року, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Чугуївського міського суду Харківської області з адміністративною позовною заявою, в якій просив суд - визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 176027 від 16.06.2019 року. Провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 - закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Стягнути з Відповідача моральну шкоду у розмірі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. та понесені судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог Позивач зазначив, що 16.06.2019 року о 10 год. 30 хв. інспектором Липецького ВП Харківського ВП ГУНП в Харківський області лейтенантом поліції Почуєвим Костянтином Юрійовичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 176027 згідно якої Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 (чотириста двадцять п`ять) грн. 00 коп.

Позивач не згоден із вказаною постановою та зазначає, що 16.06.2019 року рухався по автодорозі с. Кулаковка до м. Чугуєва на автомобілі «Mitsubishi outlander» ДНЗ АХ2595ЕР перебуваючи під час руху ззаду на пасажирському сидінні разом з двома дітьми, за кермом вказаного автомобіля перебував ОСОБА_2 поряд з ним на пасажирському сидінні сидів ОСОБА_3 . В дорозі ОСОБА_2 захотів до туалету та розвернувши автомобіль зупинив його на узбіччі. В момент коли ОСОБА_2 відійшов від автомобіля під`їхали представники поліції. Співробітники поліції поводили себе агресивно і одразу ж витягли з машини дітей та ОСОБА_1 які сиділи на задньому сидінні. ОСОБА_1 посадили до поліцейського автомобіля, одягли наручники та погрожували відвести до Печенізького відділу поліції однак згодом передумали, зупинили проїжаючий мимо автомобіль та почали складати протокол про адміністративне правопорушення на ОСОБА_1 у якого не було з собою водійського посвідчення оскільки він не керував транспортним засобом.

З моменту спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 перебував у стресовому стані та під постійним тиском співробітників поліції які застосовували спеціальні засоби та психологічний тиск і наполягали на тому, що він керував транспортним засобом і знаходиться в стані алкогольного сп`яніння чого сам ОСОБА_1 і не заперечував, а тільки зазначав, що він не здійснював керування транспортним засобом.

Вищевказані обставини підтверджуються постановою Чугуївського міського суду Харківської області від 11.09.2019 року по справі №636/2787/19 в якій судом було встановлено, що 11.06.2019 року Позивач не здійснював керування транспортним засобом, а за кермом автомобіля перебувала інша особа.

Окрім цього у зв`язку з незаконним притягненням до адміністративної відповідальності Позивачу було завдано моральної шкоди розмір якої позивач оцінює в 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

У винесеній постанові інспектором не надано жодного доказу на підтвердження викладених у постанові обставин. Постанова в справі про адміністративне правопорушення винесена поліцейським незаконно, з грубим порушенням норм законодавства, відомчих актів МВС України, порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та норм КУпАП, необґрунтовано, упереджено, за неіснуюче правопорушення, якого Позивач не скоював.

Представник Позивача - ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , в судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач - інспектор Липецького ВП Харківського ВП ГУНП в Харківський області лейтенант поліції Почуєв Костянтин Юрійович в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, відзиву суду не надав.

Представник третьої особи Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з`явився у наданих суду поясненнях просив суд проводити розгляд справи за їхньої відсутності.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. У разі повторної неявки повідомленого належним чином відповідача в судове засідання, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши та перевіривши письмові докази по справі, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

16.06.2019 року о 10 год. 30 хв. інспектором Липецького ВП Харківського ВП ГУНП в Харківський області лейтенантом поліції Почуєвим Костянтином Юрійовичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 176027, згідно якої Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 (чотириста двадцять п`ять) грн. 00 коп.

Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

Відповідно до постанови серії ДПО18 № 176027 інспектор зазначає, що водій здійснював керування транспортним засобом без посвідчення водія, технічного паспорту та полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП настає в разі керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Враховуючи викладене обов`язковою умовою для притягнення до адміністративної відповідальності за вказаною статтею є факт керування транспортним засобом.

Згідно постанови Чугуївського міського суду Харківської області від 11.09.2019 року по справі №636/2787/19 судом було встановлено, що 11.06.2019 року Позивач не здійснював керування транспортним засобом, а за кермом автомобіля перебувала інша особа.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення оскільки він не здійснював керування транспортним засобом та його безпідставно було притягнуто до адміністративної відповідальності.

До того ж на підтвердження факту вчинення Позивачем адміністративного правопорушення відповідачем лише винесено постанову про адміністративне правопорушення до якої не додано жодного доказу який би свідчив, про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення.

Беручи до уваги те, що інспектором винесено постанову без будь-яких доказів, які б прямо вказували на вчинення Позивачем адміністративного правопорушення та факт порушення Позивачем не встановлений беззаперечними доказами, тому відсутні підстави стверджувати про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Уповноважена посадова особа, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення, відповідно до статті 280 КУпАП зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правомірного вирішення справи (п. 7 Інструкції).

Тобто, відповідачем фактично не зафіксовано порушення Позивачем правил дорожнього руху, яке б доводило вину останнього, також при розгляді справи не були досліджені інші докази по справі. Будь-яких доказів вини Позивач суду надано не було. У відповідності до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Таким чином, твердження поліцейського про порушення вимог ПДР України, є лише його суб`єктивною думкою та припущенням з упередженим ставленням до водія, яке не може бути підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до п.10 Інструкції у графі «постановив» - уповноважена посадова особа органу поліції з урахуванням та зазначенням обставин, що пом`якшують (стаття 34 КУпАП) чи обтяжують (стаття 35 КУпАП) відповідальність за адміністративне правопорушення, зазначає прийняте у справі рішення.

Виходячи із обставин справи, жодних інших доказів по справі, крім постанови, наприклад пояснення свідків, показань технічних приладів чи технічних засобів, чи інших доказів по справі, на момент розгляду адміністративної справи, не було.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 245 KУпAП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення е: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин тa умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Як убачається із даних постанови про адміністративне правопорушення та матеріалів справи, жодного доказу на підтвердження викладених у постанові обставин поліцейським суду не надано.

Таким чином в силу ч. 1 ст. 76 КАС України наявність лише постанови є недостатнім доказом по справі, оскільки не підтверджує факт порушення позивачем Правил дорожнього руху.

Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і будь-які сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Відповідно до ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, про задоволення позову, оскільки у судовому засіданні не доведено факт вчинення адміністративного правопорушення Позивачем.

Окрім цього у зв`язку з незаконним притягненням до адміністративної відповідальності Позивачу було завдано моральної шкоди.

Внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності нормальний уклад життя ОСОБА_1 був порушений.

Незаконні дії правоохоронних органів змусили ОСОБА_1 втратити віру в справедливість, в верховенство права та закону в суспільстві, в гуманізм судової системи та системи правоохоронних органів. Внаслідок незаконного складання постанови ОСОБА_1 був позбавлений можливості вести звичний спосіб життя він зазнав суттєвих моральних страждань, оскільки факт незаконного безпідставного звинувачення негативно вплинули на стосунки з оточуючими та ділову репутацію, ОСОБА_1 наразі вимушений доводити свою невинуватість, відновлювати авторитет та ділову репутацію, що потребує значних зусиль та багато часу.

Відповідно до п.п. 3, 9, 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Таким чином, внаслідок незаконних дій працівників поліції, непропорційного і невиправданого втручання в охоронювані законом права на свободу та особисту недоторканність завдали ОСОБА_1 психологічних та моральних страждань. Оцінюючи ступінь вини осіб, що її завдали, а також вимоги розумності і справедливості суд вважає, що розмір відшкодування повинен складати 10 000 (десять тисяч) грн.00 коп.

Згідно з ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 1173 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Пунктом 2 даної статті визначено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.05.1985 р. у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», зазначається, що, «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які, зіткнулися з проблемами можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Ч. 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Між Позивачем та адвокатом Биченком Антоном Олександровичем було укладено договір про надання правової допомоги.

Витрати на правову допомогу при підготовці даної справи до судового розгляду та під час судового розгляду складають 8000 (вісім тисяч) гривень. На підтвердження понесених витрат стороною Позивача були надані суд договір про надання правової допомоги від 30.08.2019 року, додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги від 30.08.2019 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер на ведення справи серії ЧК №112324, акт №2 до договору про надання правової допомоги від 03.10.2019 року, квитанція серії 03-ААВ№2329701 про сплату вартості правової допомоги, акт №3 до договору про надання правової допомоги від 12.11.2019 року, квитанція серії 03-ААВ № 2329702 про сплату вартості правової допомоги, акт №4 до договору про надання правової допомоги від 20.01.2020 року, квитанція серії 03ААВ №2329703 від 20.01.2020 року.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Чинним законодавством, ч. 6 ст. 134 КАС України, закріплено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат, відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України, покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката заявлено не було. Так само, не було доведено не співмірність витрат на оплату правничої допомоги, а тому, суд стягує з відповідача на користь позивача витрати на оплату послуг адвоката в повному обсязі.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи, що узгоджується із позицією Верховного суду у постанові від 22 листопада у справі №902/347/18.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин, визначених статтею 247 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 7, 287, 288, 289, п. 3 ст. 245, 247, 252, 293 КУпАП, ст. ст. 241 -246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектор Липецького ВП Харківського ВП ГУНП в Харківський області лейтенанта поліції Почуєва Костянтина Юрійовича, третя особа Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 176027 від 16.06.2019 року - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 176027 від 16.06.2019 року, складену відносно ОСОБА_1 .

Провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 - закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції в Харківській області (код ЄДРПОУ 40108599, адреса: Харківська область, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, буд. 5) на користь ОСОБА_1 , РОНКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 моральну шкоду у розмірі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції в Харківській області (код ЄДРПОУ 40108599, адреса: Харківська область, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, буд. 5) на користь ОСОБА_1 , РОНКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , понесені витрати на правничу (правову) допомогу розмірі 8000 (вісім тисяч) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 КАС України, а також прийняття рішення у письмовому провадженні зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до або через Чугуївський міський суд Харківської області.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя -