Рішення № 87050021, 17.01.2020, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/4365/19

провадження №2/619/237/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2020 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого - судді Жорняк О.М.,

за участі секретаря судового засідання Коротченко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дергачі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Дергачівського району Харківської області про визначення місця проживання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Дергачівського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Дергачівської районної державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 .

В обгрунтування позову позивач ОСОБА_1 посилається на те, що вона перебувала в шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 , зареєстрованому 30 серпня 2008 року у виконавчому комітеті Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, за актовим записом № 10.

Від шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого Черкасько- Лозівською сільською радою Дергачівського району Харківської області 07 липня 2009 року, за актовим записом № 21.

26 грудня 2017 року рішенням Дергачівського районного суду Харківської області шлюб розірвано.

На даний час дитина проживає з нею, згідно довідки Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області за № 02-15/2154 від 30.10.2019.

На підставі судового наказу Дергачівського районного суду Харківської області від 27.11.2017 стягнуто з ОСОБА_2 на утримання дитини - ОСОБА_3 аліменти у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 01.11.2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

На час звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу між нею та відповідачем була досягнута домовленість про визнання місця проживання дитини з нею за її місцем реєстрації, так як після припинення шлюбних відносин у травні 2016 року вона з дитиною переїхала до помешкання за адресою: АДРЕСА_1 . Тобто неповнолітня дитина син - ОСОБА_3 без реєстрації місця проживання мешкає разом з матір`ю, за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначена квартира в якій позивач мешкає разом з сином належить їй на праві спільної сумісної власності з її матір`ю - ОСОБА_5 та сестрою - ОСОБА_6 , та бабусею ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло від 03 грудня 1996, видане комісією по приватизації державного фонду птахорадгоспу «Харківський». Її бабуся ОСОБА_7 - померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Однак на теперішній час відповідач відмовляється надати дозвіл їй або доручення на проведення реєстрації місця проживання дитини, яка за жодною адресою не

Зареєстрована, що і змусило її звернутися з даним позовом до суду.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 19.11.2019 було відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 09 годин 00 хвилин 18 грудня 2019 року.

Ухвалою суду від 18 грудня 2019 року підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду на 17 січня 2020 року на 09 годин 00 хвилин.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, надала суду заяву, в якій просила справу розглядати за її відсутності, свої позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, повідомлявся про час і місце розгляду справи належним чином, про що в справі є поштові повідомлення, про поважні причини неявки суду не повідомив, тому суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутністю в заочному судовому засіданні.

Третя особа представник Служби у справах дітей Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву, в якій просила справу розглядати за її відсутності, позовні вимоги позивача підтримує в повному обсязі, не заперечує проти їх задоволення.

Як передбачено ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини на які посилається позивач, як на підставі своїх вимог, оцінивши ці докази в сукупності, суд приходить дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , виходячи з наступного.

Згідно зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

У відповідності до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 перебувала в шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 , зареєстрованому 30 серпня 2008 року у виконавчому комітеті Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, за актовим записом № 10.

Від шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого Черкасько- Лозівською сільською радою Дергачівського району Харківської області 07 липня 2009 року, за актовим записом № 21.

26 грудня 2017 року рішенням Дергачівського районного суду Харківської області шлюб розірвано.

На даний час дитина проживає з матір`ю ОСОБА_1 , згідно довідки Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області за № 02-15/2154 від 30.10.2019.

На підставі судового наказу Дергачівського районного суду Харківської області від 27.11.2017 стягнуто з ОСОБА_2 на утримання дитини - ОСОБА_3 аліменти у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 01.11.2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

У травні 2016 року позивач з дитиною переїхала до помешкання за адресою: АДРЕСА_1 . Тобто неповнолітня дитина син - ОСОБА_3 без реєстрації місця проживання мешкає разом з матір`ю, за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначена квартира в якій позивач мешкає разом з сином належить в тому числі їй на праві спільної сумісної власності з її матір`ю - ОСОБА_5 та сестрою - ОСОБА_6 , та бабусею ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло від 03 грудня 1996, видане комісією по приватизації державного фонду птахорадгоспу «Харківський». Бабуся позивачки ОСОБА_7 - померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Однак на теперішній час відповідач відмовляється надати дозвіл позивачу або доручення на проведення реєстрації місця проживання дитини, яка за жодною адресою не

зареєстрована.

Позивач ОСОБА_1 працює в філії «Оператор ГТС України», на даний момент займає посаду кухаря, має особистий дохід, не зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, є моральною та соціально активною людиною. Син навчається у 4-му. класі в Харківській спеціалізованій школі 1-111 ст. №62 Харківської Міської Ради.

Сім`я позивача проживає в 2-кімнатній квартирі, де зроблено сучасний ремонт. Всі кімнати обладнані необхідними меблями, встановлено індивідуальне газове опалення. У неповнолітнього є кімната, де є все необхідне для відпочинку та навчання. Між членами родини існують добрі взаємовідносини, з акту обстеження умов проживання від 31 жовтня 2019 року, вбачається, що зазначене звернення з метою реєстрації неповнолітньої особи, ОСОБА_3 , за місцем фактичного проживання, який проживає за зазначеною адресою з матір`ю з травня 2016 року по теперішній час.

Служба у справах дітей Дергачівського району Харківської області вважає доцільним визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується висновком Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області про визначення місця проживання малолітньої дитини від 08.01.2020 року № 01-49/80.

Згідно ст. 141 СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Згідно ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Законодавством визначено права та обов`язки батьків щодо виховання дитини, при цьому пріоритетним та принциповим визначенням є інтереси дитини, що вони повинні бути непорушними в незалежності від стосунків батьків між собою.

Згідно зі ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до ст. 161 СК України у випадку, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Стаття 19 СК України передбачає, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (ч. 4).

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що в тому разі, якщо батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки, або, у відповідних випадках, законні опікуни, - несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 вказаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують право дитини не розлучатися з обома батьками усупереч їх бажанню, за винятком випадків, якщо в разі компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно ухвалити рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що вирішують питання соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Місце проживання малолітньої дитини з одним з батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 161 СК України вбачається висновок, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Таким чином, враховуючи, що у судовому засіданні встановлено, що на даний час визначення місця проживання дитини разом з матір`ю не суперечить інтересам дитини, суд, з врахуванням окремого проживання батьків дитини, віку дитини, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, які підлягають задоволенню.

На підставі ст. 29 ЦК України, , ст. ст. 19, 141, 157, 160-161 СК України, відповідно до ст. ст. 9, 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», керуючись ст. ст. 2-14, 76-83, 89, 247, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 280 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Дергачівського району Харківської області про визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 судові витрати на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 768 гривень 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідно до п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Дергачівський районний суд Харківської області, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (Ім`я) сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Служба у справах дітей Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області: ЄДРПОУ: 38381694, місцезнаходження: пл. Перемоги, буд. № 1, м. Дергачі, Харківська область.

Суддя О. М. Жорняк