Ухвала суду № 87049855, 21.01.2020, Борівський районний суд Харківської області

Борівський районний суд Харківської області

справа: № 614/52/20

провадження: 1-кс/614/21/20

категорія:

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2020 слідчий суддя Борівського районного суду Харківської області Гуляєва Г.М.,

за участю: секретаря Євтіхієвої С.В.

слідчого СВ Борівського ВП Князєвої І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Борова Борівського району Харківської області клопотання слідчого СВ Борівського ВП Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області Князєвої І.О. погоджене прокурором Борівського відділу Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області Колесніковим Д.І. про арешт тимчасово вилученого майна в рамках досудового розслідування кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020220230000019 від 19.01.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,-

У С Т А Н О В И В:

Слідчий СВ Борівського ВП Ізюмського ВП ГУНП в Харківській Князєва І.О. за погодженням з прокурором Борівського відділу Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області Колесніковим Д.І., звернулася з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна до Борівського районного суду Харківської області, в якому просить накласти арешт на тимчасово вилучене майно.

З клопотання вбачається, що до чергової частини Борівського ВП Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області надійшла заява від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що 18.01.2020 в період часу з 17.00 год. до 23.20 год. невідомий шляхом віджиму вікна проник у будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , звідки таємно викрав грошові кошти на загальну суму 5000 грн., чим завдав ОСОБА_1 матеріальної шкоди на вказану суму.

Відомості про дану подію були внесені до ЄРДР за №12020220230000019 від 19.01.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

В ході огляду місця події від 19.01.2020 за даним фактом в приміщенні житлового будинку ОСОБА_1 , розташованого за вищевказаною адресою, в коридорі на підлозі було виявлено та вилучено дві жіночі сумки темно-коричневого та чорного кольорів, на поверхні яких візуально видно сліди пальців рук, можливо залишені невідомою особою.

Як пояснив потерпілий ОСОБА_1 , з жіночої сумки чорного кольору, яка належить його дружині ОСОБА_2 , невідомою особою було викрадено гаманець з грошовими коштами в сумі 4000 грн.

Слідчий вказує, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, а не застосування такого заходу забезпечення, призведе до втрати вищезазначених речей та настання цих наслідків перешкоджатиме встановленню істини у даному кримінальному провадженні, а також належному збереженню речових доказів.

В судовому засіданні слідчий клопотання підтримала, просила його задовольнити, пояснення надала аналогічні його тексту.

Власник майна ОСОБА_2 в судове засідання не з?явилася, надала заяву про розгляд клопотання за її відсутності, проти накладення арешту на майно не заперечує.

Суд, вислухавши пояснення слідчого, дослідивши матеріали додані до клопотання: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань; копію рапорту пом. Борівського ВП Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області від 19.01.2020; копію протоколу огляду місця події від 19.01.2020; копію протоколу допиту потерпілого від 20.01.2020; копію постанови про визнання і приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 19.01.2020, вважає, що є підстави для задоволення клопотання, оскільки згідно п. 7 ч. 2 ст.131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Згідно ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Згідно ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

На підставі ч.4 ст.173 КПК України «у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб».

Відповідно до ч.1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:

1) одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення;

3) були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;

4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 19.01.2020 Борівським відділенням поліції Ізюмського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020220230000019.

Згідно копії постанови про визнання і приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 19.01.2020, дві жіночі сумки темно-коричневого та чорного кольорів, які належать ОСОБА_2 - визнано речовим доказом по кримінальному провадженню № 12020220230000019.

Клопотання подано з додержанням вимог ст. 171 КПК України, слідчим доведено наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

Крім того, слідчим доведено ризик того, що у разі не накладення арешту існує можливість відчужити, змінити, переробити, зіпсувати, передати вказане майно іншим особам до закінчення досудового розслідування.

На даному етапі досудового розслідування вимоги клопотання виправдовують втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

З урахуванням вказаних обставин та з метою уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження майна в даному кримінальному провадженні, суд вважає, що клопотання слід задовольнити та накласти арешт на визначене майно.

Крім того, арешт вказаного майна є тимчасовим заходом забезпечення у кримінальному провадженні, а тому його власник, в подальшому, в передбачених КПК України випадках, має право звертатися із клопотанням про скасування даного арешту.

Таким чином, клопотання органу досудового слідства є обґрунтованим, заснованим на законі, доводи слідчого знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, в зв`язку з чим клопотання підлягає задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст.ст.170-173, 175, 376 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого СВ Борівського ВП Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області Князєвої І.О. погоджене прокурором Борівського відділу Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області Колесніковим Д.І. про арешт тимчасово вилученого майна в рамках досудового розслідування кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020220230000019 від 19.01.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України - задовольнити.

Накласти арешт на тимчасово вилучене майно, а саме: жіночу сумку темно-коричневого кольору та жіночу сумку чорного кольору, власником яких є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , з подальшим збереженням даних речей в кімнаті зберігання речових доказів Борівського ВП Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області.

Копію ухвали направити слідчому СВ Борівського ВП Ізюмського відділу поліції ГУНП в Харківській обл. та прокурору Борівського відділу Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області - для виконання, власнику майна ОСОБА_2 - для відома.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя Гуляєва Г. М.