Постанова № 87048913, 21.01.2020, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/6635/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2020 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :

судді Гандзій Д.М.

при секретарі Задеряка Г.М.

за участю прокурора Чечеткіна І.В.

потерпілої ОСОБА_1

захисника Осокіна С.Ю.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні, в залі суду в смт. Овідіополь обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування № 12019160000000941 від 05.10.2019 р. за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ :

11 грудня 2019 року, до Овідіопольського райсуду Одеської області надійшли обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування № 12019160000000941 від 05.10.2019 р. за обвинуваченням ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, затверджених прокурором відділу прокуратури Одеської області Трофимовим В.С.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 07.10.2019 р. відносно ОСОБА_3 був обраний та в подальшому, 27.11.2019 р. продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого спливає 25.01.2020 р.

Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України – під час підготовчого судового засідання, суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

Прокурор у судовому засіданні, просив суд обрати обвинуваченому ОСОБА_3 міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, мотивуючи це тим, що останній обвинувачуються у скоєнні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України за обтяжуючих обставин – у стані алкогольного сп`яніння, що призвело до загибелі людини, не має міцних соціальних зв`язків, розуміючи тяжкість покарання, яке загрожує йому випадку визнання його винним, може ухилитися від суду та скоїти новий злочин для приховування попереднього, може незаконно впливати на потерпілу, проти чого заперечували потерпіла, обвинувачений та його захисник - адвокат Осокін С.Ю., які просили суд змінити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, мотивуючи це тим, що хоча ОСОБА_3 обвинувачується в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України з обтяжуючими обставинами (у стані алкогольного сп`яніння), яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, однак є неумисним з необережною формою вини. Ризики, які були підставою для обрання та продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, втратили свою актуальність з огляду на те, що ОСОБА_3 мав та має постійне місце реєстрації та проживання, має стійкі родинні зв`язки, зокрема, має на своєму утриманні малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше не судимий, має постійне місце роботи – водій ТОВ «Вібро-Прес-Буд» та позитивні характеристики з місця реєстрації – проживання та роботи, має на своєму утриманні одиноку матір, яка хворіє на хронічні захворювання, зокрема перебуває на «Д» обліку, що підтверджується доказами доданими до клопотань захисника. Крім цього, ОСОБА_3 має незадовільний стан здоров`я - залишкові явища після перенесеного туберкульозу легень, закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, що підтверджується відповідними даними, наданими ФДУ «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Одеській області від 29.11.2019 р., складеної відповідно до амбулаторної картки хворого Шаріпова ф№ 25.0 та згідно виписки з історії хвороби № 3051/875.

Крім того, родичами обвинуваченого ОСОБА_3 було повністю відшкодовано матеріальну та моральну шкоду дружині загиблого ОСОБА_5 потерпілій ОСОБА_1 , що підтвердила сама потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні.

Позицію захисника з приводу зміни Шаріпову міри запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт – повністю підтримала потерпіла ОСОБА_1 , яка підтвердила суду факт повного відшкодування їй обвинуваченим ОСОБА_3 , з яким вона добре знайома та товаришує - матеріальної та моральної шкоди, завданою смертю її загиблого чоловіка ОСОБА_5 та відсутністю з її боку будь-яких вимог матеріального чи морального характеру, про що вона надала суду письмове клопотання, в якому зокрема, просила суд змінити обвинуваченому ОСОБА_3 міру запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання адвоката та доданих до нього документів, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України - кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так, положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Суд, при розгляді клопотання про обрання Шаріпову міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) та звертає увагу на той факт, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК. При розгляді клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України"-1).

Згідно з п. 3 ст. 5 Конвенції - зі спливом певного часу лише наявність обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші аргументи для продовження тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані національними судами (справа "Єлоєв проти України", п. 60).

Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК та не підлягає розширеному тлумаченню. Запобіжний захід застосовується з метою запобігання спробам підозрюваного, обвинуваченого (ризикам):

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-які з речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Урахування такої обставини для прийняття рішення передбачає встановлення правдоподібності та достовірності заявлених органом досудового розслідування фактичних обставин;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому ця особа підозрюється, обвинувачується.

Суд звертає увагу на те, що тримання під вартою - є винятковим запобіжним заходом, який застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК (ч. 1 ст. 183 КПК). Вичерпний перелік підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено у ч. 2 ст. 183 КПК та розширеному тлумаченню не підлягає. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості" (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року).

Суд, при розгляді клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на інший, не пов`язаний з позбавленням волі враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні - прямо обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) та звертає увагу на той факт, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК.

Більш того, при розгляді клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або заміну такого запобіжного заходу на більш м`який, не пов`язаний з позбавленням волі – судом обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України"-1).

Загальне положення щодо розумних строків у таких випадках викладено у правовій позиції ЄСПЛ в рішенні у справі "Харченко проти України", згідно з якою “розумність” строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно, вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості" (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі "Єлоєв проти України") після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) - навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому слідчому судді, суду у разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК. Суду необхідно враховувати, що обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ у справі "Белевитський проти Росії", пункти 111 - 112 рішення від 1 березня 2007 року; п. 85 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року-2).

Як неодноразово наголошував ЄСПЛ у своїх рішеннях, пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув`язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями). Запобіжний захід - в будь-якому випадку впливає перш за все на поведінку підозрюваного та виконання останнім покладених на нього процесуальних обов`язків, та не повинен підміняти собою покарання за вчинення злочину, адже вирішення таких питань є завданням більш пізніх етапів кримінального провадження. В свою чергу, абстрактна можливість перешкоджати кримінальному провадженню, знищити, сховати або спотворити річ, яка має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, ризик незаконного впливу на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення - є недостатньою для обґрунтування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

В рішенні ЄСПЛ у справі Ходорковський проти Росії, зазначається, що обмеження права особи на свободу та особисту недоторканність можливо тільки в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя - не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це необхідно робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику. При цьому, арешт буде прийнятним в світлі положень Конвенції тільки тоді, коли «обов`язок, передбачений законом» не може бути виконано більш м`якими засобами.

Слід враховувати, що у випадку повернення прокурору обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру - суд зобов`язаний розглянути клопотання про обрання, зміну чи скасування запобіжного заходу у випадку, якщо відповідне клопотання надійшло від учасників судового провадження.

Запобіжний захід, обраний або продовжений слідчим суддею на стадії досудового розслідування, може бути змінений лише у підготовчому судовому засіданні.

При чому, будь-які твердження чи заяви підозрюваного, обвинуваченого, зроблені під час розгляду клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу - не можуть бути використані для доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, або у будь-якому іншому правопорушенні (ч. 5 ст. 193 КПК України).

Відповідно до Постанови № 14 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014 року - врахування стану здоров`я обвинуваченого при вирішенні питання про обрання, продовження або зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має важливе значення для забезпечення гарантування права особи на свободу і права на життя.

Суд встановив, що ОСОБА_6 обвинувачується в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України з обтяжуючою обставиною (у стані алкогольного сп`яніння), яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, однак є неумисним злочином з необережною формою вини. При чому, на думку суду, ризики, які були підставою для обрання та продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, втратили свою актуальність з огляду на те, що ОСОБА_3 мав та має постійне місце реєстрації та проживання на території Овідіопольського району Одеської області, має міцні родинні зв`язки, зокрема, має на своєму утриманні малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше не судимий, має постійне місце роботи – водій ТОВ «Вібро-Прес-Буд» та позитивні характеристики з місця реєстрації – проживання та роботи, має на своєму утриманні одиноку матір, яка хворіє на хронічні захворювання, зокрема перебуває на «Д» обліку. Крім цього, ОСОБА_3 має залишкові явища після перенесеного туберкульозу легень, закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, що підтверджується відповідними даними, наданими ФДУ «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Одеській області від 29.11.2019 р., складеної відповідно до амбулаторної картки хворого Шаріпова ф№ 25.0 та згідно виписки з історії хвороби № 3051/875.

Крім того, родичами обвинуваченого ОСОБА_3 було повністю відшкодовано матеріальну та моральну шкоду родичам загиблого ОСОБА_5 , зокрема потерпілій ОСОБА_1 , про що вона заявила під час підготовчого судового засідання.

З огляду на викладене, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_3 не зможе незаконно впливати на потерпілу, якій відшкодував матеріальну та моральну шкоду на стадії досудового розслідування чи у будь-який незаконний спосіб якось перешкоджати кримінальному провадженню, або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити займатися протиправною діяльністю. Суд враховує вищевказані обставини, які характеризують обвинуваченого ОСОБА_3 , який при цьому має повну середню освіту, раніше ніколи до кримінальної відповідальності не притягувався, на його утриманні мається малолітня дитина.

Викладені обставини, на думку суду, свідчать про відсутність ризиків, які давали б достатні підстави вважати, що обвинувачений може якимось чином порушити покладені на нього Законом процесуальні обов`язки, або переховуватися від суду, або іншим чином впливати на учасників процесу, знищити речові докази, тощо.

Отже, на думку суду, прокурором не доведено суду, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України (ч. 1 ст. 183 КПК України), у зв`язку з чим, в задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , терміном на 60 днів - слід відмовити.

Метою застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, зокрема не переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України - підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Частина 5 статті 202 КПК України передбачає, що у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про відмову у продовженні строку тримання під вартою, про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на інший запобіжний захід, про звільнення особи з-під варти у випадку, передбаченому частиною третьою статті 206 цього Кодексу, або у випадку закінчення строку дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою - підозрюваний, обвинувачений повинен бути негайно звільнений, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

У відповідності до ч.ч. 1,2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, який може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

На думку суду, стороною захисту ОСОБА_3 надано суду матеріали, які є достатніми для переконання суду та стороннього спостерігача (згідно роз`яснень та позицій ЄСПЛ), що запропонований для обрання запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, на який захисник та потерпіла просять суд змінити запобіжний захід з тримання під вартою - забезпечить виконання Шаріповим, покладених на нього процесуальних обов`язків та контроль за виконання даної ухвали слід покласти на уповноважену особу Овідіопольського ВП ГУНП в Одеської області.

Керуючись ст.ст. 132,176 - 178,181,184,186,193-194,196,201,202,205,315 КПК України, -

У Х В А Л И В :

1.В задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , терміном на 60 днів – відмовити ;

2.Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката Осокіна С.Ю. та потерпілої ОСОБА_1 про скасування запобіжного заходу у виді тримання під вартою – задовольнити ;

3.Змінити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - міру запобіжного заходу з тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор № 21» - на домашній арешт строком до 21 березня 2020 року та покласти на нього наступні обов`язки :

-прибувати до Овідіопольського райсуду Одеської області за першою вимогою;

-не залишати місце постійного проживання - яке розташоване за адресою : АДРЕСА_1 - з 20:00 години вечора до 07:00 години ранку наступного дня без дозволу суду ;

-повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи ;

-утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні до кінця судового слідства.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_3 положення ст. 181 ч. 5 КПК України.

Встановити строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - до 21.03.2020 року.

Контроль за виконанням ухвали суду про запобіжний захід у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_7 покласти на уповноважених осіб Овідіопольського ВП ГУНП в Одеської області.

В частині контролю за виконанням ухвали допустити негайне її виконання.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 з-під варити в залі суду негайно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Гандзій Д.М.