Рішення № 87046362, 21.01.2020, Шахтарський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Першотравенський міський суд Дніпропетровської області)

Провадження номер № 2/0186/13/20

Справа № 186/1332/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2020 року м.Першотравенськ.

Першотравенський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої - судді Янжули С.А.

при секретарі - Лиман Н.П.

з участю:

відповідача - ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Мелешка І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Першотравенську в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Стрюкової Ірини Олександрівни до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

04 вересня 2015 року позивач ПАТ КБ "Надра" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ "Надра" Стрюкової І.О. звернувся до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач зазначив, що 06 червня 2007 року між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №8/2007/840-К/1049-Н, відповідно до умов якого відповідачу банком було надано у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності кредит в іноземній валюті в розмірі 12 778,00 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,99% річних, строком до 05 травня 2037 року, зі строком позовної давності 10 років.

Банк виконав свої зобов`язання щодо видачі кредиту у повному обсязі, що підтверджується копією заяви на видачу готівки №704 від 06 червня 2007 року.

Відповідно до п. 3.3.1., 3.3.2, 4.3.2., 4.3.3., 4.3.4. Кредитного договору Позичальник зобов`язався належним чином виконувати умови Кредитного договору, та сплачувати щомісячно до 20 числа поточного місяця суму мінімально необхідного платежу у розмірі 142,34 долари США.

Попри взяті на себе зобов`язання Позичальник не виконує умови кредитного договору стосовно своєчасного повернення сум отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків у встановленні кредитним договором терміни.

Відповідно до п. 5.1 кредитного договору у випадку прострочення строку сплати мінімального необхідного платежу по погашенню кредиту, визначених у п.п. 3.3.3. договору, а також у випадку прострочення строку виконання зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків, комісій та можливих штрафних санкцій у строк, визначений у п.3.3.3 Кредитного договору, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення.

Станом на 10 серпня 2015 року заборгованість відповідача перед банком складає 25 119,06 доларів США та 108 032,08 гривні, в тому числі, заборгованість за сумою кредиту - 12 557,00 доларів США, що еквівалентно 264 825,65 гривень, заборгованість по сплаті відсотків - 12562,06 доларів США, що еквівалентно - 264 932,36 гривні та заборгованість по пені - 108 032,08 гривні, що еквівалентно 5 122,46 доларів США.

06 червня 2007 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №1049-Н/2.

Відповідно до вказаного договору поруки, ОСОБА_2 поручився перед банком за належне виконання позичальником - ОСОБА_3 взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором.

Відповідно до п.1.2. договору поруки відповідальність поручителя та відповідальність позичальника є солідарною.

Позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором №8/2007/840-К/1049-Н від 06 червня 2007 року, яка станом на 10 серпня 2015 року складає 25 119,06 доларів США та 108 032,08 гривні, в тому числі: заборгованість за сумою кредиту – 12 557,00 доларів США; заборгованість по сплаті відсотків - 12 562,06 доларів США; заборгованість по пені - 108 032,08 гривні.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в телефонному режимі просив суд продовжити розгляд справи в його відсутність, в попередньому судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовільнити, зазначаючи, що строк позовної давності позивачем не пропущено.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просять суд застосувати строк позовної давності, оскільки відповідачем неодноразово здійснювалися платежі на користь позивача в рахунок погашення заборгованості, загалом на суму 1 196 доларів США та 1 017,93 гривень, останній платіж було здійснено 17 січня 2008 року, а позивач із даним позовом звернувся до суду лише 04 вересня 2015 року. Дійсно, відповідно до п.7.3 кредитного договору від 06 червня 2007 року сторони погодилися збільшити строк позовної давності до 10 років, при цьому сторони не визначили в п.7.3 який саме вид (загальний чи спеціальний) позовної давності збільшується, якщо ж обидва, про це також немає згадки в договорі. Крім того, в разі, якщо суд вирішить задовільнити позовні вимоги, просять зменшити розмір пені, відповідно до ч.ч.2,3 ст.551 ЦК України, оскільки відповідач має тяжке матеріальне становище та не має коштів на погашення такої суми боргу. Дана позиція узгоджується з постановою ВС №607/14527/15-ц від 11 вересня 2019 року.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату розгляду справи належним чином повідомлений за останнім відомим місцем реєстрації через оголошення на офіційному веб-сайті "Судова влада України", відзив на позовну заяву у встановлений судом строк та заяву про розгляд справи в його відсутність не надав.

Суд, вислухавши відповідача ОСОБА_1 та її представника, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, приходить до наступного.

За правилами статей 2,12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).

Дійсно, між ВАТ КБ "Надра" (правонаступником якого, згідно статутних документів, є Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра") та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 8/2007/840-К/1049-Н, відповідно до якого відповідачу банком було надано кредит в розмірі 12 778,00 доларів США, на покупки квартири, з кінцевим терміном повернення до 05 травня 2037 року, зі сплатою за користування кредитом відсотків з розрахунку 12,99% на рік, зі строком позовної давності 10 років.

Відповідно до п. 3.3.1., 3.3.3., 4.3.2., 4.3.3., Кредитного договору Позичальник зобов`язався належним чином виконувати умови Кредитного договору, та сплачувати щомісячно до 20 числа поточного місяця суму мінімально необхідного платежу у розмірі 142,34 долари США.

У порушення умов договору відповідач ОСОБА_3 зобов`язання належним чином не виконала, тому, станом на 10 серпня 2015 року заборгованість позичальника перед банком складає 25 119,06 доларів США та 108 032,08 гривні, в тому числі заборгованість за сумою кредиту - 12 557,00 доларів США, що еквівалентно 264 825,65 гривень; заборгованість по сплаті відсотків - 12 562,06 доларів США, що еквівалентно - 264 932,36 гривні; заборгованість по пені - 108 032,08 гривні.

Відповідно ст.509 ЦК України в силу зобов`язання одна особа (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як - то: передати майно, сплатити гроші, виконати роботу, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Копією заяви на видачу готівки №704 від 06 червня 2007 року підтверджується, що ОСОБА_3 отримала кредитні кошти в розмірі 12778,00 доларів США.

Копією свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_1 від 24 червня 2008 року підтверджується, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано, після реєстрації розірвання шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_4 .

Відповідачем ОСОБА_1 подано заяву про відмову в задоволенні позову в зв`язку із пропуском позивачем строку позовної давності. З даною заявою суд не може погодитися, оскільки, згідно розрахунку заборгованості, доданого позивачем до позовної заяви від 10 серпня 2015 року, вбачається, що відповідачем сплачено по кредиту за період з 22 червня 2007 року по 13 січня 2011 року - 1 196 доларів США. Останній платіж - 13 січня 2011 року - 25 долари США.

З позовною заявою до суду позивач звернувся 04 вересня 2015 року.

Згідно кредитного договору №8/2007/840-к/1049-Н від 06 червня 2007 року банк надав відповідачу кредит строком до 05 травня 2037 року.

В п.7.3 вказаного кредитного договору визначено, що сторони, керуючись ст.259 ЦК України, дійшли згоди збільшити строк позовної давності до 10 років.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Визначення поняття «зобов`язання» міститься у ч.1 ст.509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з нормою ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття — як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (стст.530, 631 ЦК України).

Якщо в зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 256 ЦК України визначено поняття позовної давності, згідно з якою це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, спеціальна позовна давність в один рік встановлена п.1 ч.2 ст.258 ЦК України відносно неустойки (штрафу, пені).

Статтею 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

Відповідно до частини другої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач, а в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності суд застосовує незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

Сторони погодили збільшити строк позовної давності до 10 років, що відображено в п.7.3 кредитного договору, підписаного сторонами, тому суд не може погодитися із твердженнями відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності звернення до суду за захистом порушеного права.

Копією договору поруки № 1049-Н/2 від 06 червня 2007 року, укладеного між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_2 підтверджується, що він, як поручитель, зобов`язався перед банком відповідати за виконання ОСОБА_3 взятих на себе зобов`язань, що випливають з кредитного договору.

У відповідність ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитними договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1.2. договору поруки відповідальність поручителя та відповідальність позичальника є солідарною.

Згідно з п. 1.3. договору поруки відповідальність поручителя виникає як у випадку невиконання Позичальником будь-якої частини зобов`язань, так і при невиконанні позичальником зобов`язань в цілому.

Відповідно до п. 1.4. договору поруки, поручитель відповідає перед банком за виконання зобов`язань у повному об`ємі всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами.

Відповідно ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до абзацу 2, 3 п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» у разі пред`явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення, суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.2 ст.192 ЦК, ч.3 ст.533 ЦК, Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»).

Тобто стягнення заборгованості за кредитним договором чи договором банківського вкладу в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству України, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті.

Виходячи з того, що виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, то наряду зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за кредитним договором чи проценти на банківський вклад в іноземній валюті, оскільки такий процент не є фінансовою санкцією, а є платою за користування грошима.

Курс долара на 19 жовтня 2015 року, відповідно до повідомлення НБУ, становить 21,297 гривень за 1 долар США.

Вказаний борг в сумі 25 119,06 доларів США слід стягнути з відповідачів солідарно на користь ПАТ КБ "Надра". В цій частині позовні вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується заяви відповідача ОСОБА_1 про зменшення, відповідно до ст.551 ЦК України суми пені, що підлягає стягненню, суд приходить до наступного.

Нарахована позивачем пеня становить 108 032,08 гривень.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 03 вересня 2014 року, у справі № 6-100цс14, зазначено, що ч. 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень ст. 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та щодо обов`язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

В постанові ВС №607/14527/15-ц від 11 вересня 2019 року зазначено, що при зменшенні розміру неустойки суд не обмежений тільки розміром основної заборгованості, оскільки законодавчої заборони такого зменшення не встановлено. Таким чином, за наявності обставин, передбачених ч.3 ст.551 ЦК України, суд за власним переконанням може зменшити розмір неустойки в розумних межах.

З урахуванням вищевказаних правових позицій та тяжкого матеріального стану відповідача ОСОБА_1 , підтвердженого індивідуальними відомостями про застраховану особу щодо розміру отриманих нею коштів за період з 2005 року по 2019 рік, суд вважає за можливе зменшити розмір пені, що підлягає стягненню солідарно з відповідачів, до 100 000 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Відповідно до п.22, ч.1, ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов`язаних із здійсненням тимчасової адміністрації.

Судовий збір в розмірі по 3 045 гривень з кожного, підлягає стягненню з відповідачів на користь держави.

Керуючись ст.ст. 509, 526, ч.2 ст.533, ч.1 ст.553, ч.1 ст.554, ч.1 ст.634,638, ч.2 ст.1050 ЦК України, ст.ст. 2,3,4,6,9,18,76,77,78,79,80,89,258,263,264 ЦПК України, - суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Стрюкової Ірини Олександрівни до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором - задовільнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" заборгованість за кредитним договором №8/2007/840-К/1049-Н від 06 червня 2007 року, яка станом на 10 серпня 2015 року становить: 25 119 (двадцять п`ять тисяч сто дев`ятнадцять) доларів 06 центів США та 100 00 (сто тисяч) гривень 00 копійок, які складаються із: заборгованості за сумою кредиту – 12 557 (дванадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят сім) доларів США, заборгованості по відсотках за користування кредитом – 12 562 (дванадцять тисяч п`ятсот шістдесят два) долари 06 центів США, заборгованості за пенею – 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 3 045 (трьох тисяч сорока п`яти) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у розмірі 3 045 (трьох тисяч сорока п`яти) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Першотравенський міський суд Дніпропетровської області.

Суддя: С.А.Янжула.

Дата складення повного судового рішення 21 січня 2020 року.