Рішення № 87045548, 05.12.2019, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/6521/18

№ провадження 2/208/1585/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

05 грудня 2019 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі:

Головуючого, судді - Івченко Т.П.

За участю:

секретаря судового засідання - Корнієнко К.Є.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Кам`янське Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Адміністрація Заводського району Кам`янської міської ради «про усунення перешкод в користуванні власністю»,-

встановив:

1.Позиція позивача.

ОСОБА_1 звернулась із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Адміністрація Заводського району Кам`янської міської ради «про усунення перешкод в користуванні власністю, в якому просить:

- Усунути ОСОБА_1 перешкоди у здійснені нею права користування майном шляхом визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що вона є власником квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло. У вказаній квартирі з 03 квітня 2009 року зареєстрований її онук - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою про склад сім`ї виданою 01.08.2018 року. Відповідач з серпня 2013 року по теперішній час не проживає та не з`являється, що підтверджується актом про не проживання від 30.07.2018 року виданого головою ОСББ «Будинок і Будинок», ОСОБА_3 . Наявність зареєстрованого онука, який не проживає завдає перешкоди для належного користування квартирою і покладає на позивача додаткові витрати на оплату комунальних послуг. Таким чином відповідач по справі не мешкає в вказаній квартирі більше 5 років.

2. Позиція відповідача.

Відповідач, ОСОБА_2 не скористався своїм правом та не подав в строк, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження, відзив на позов, який має відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, та докази в підтвердження обставин, на яких ґрунтується заперечення, а також не подав зустрічний позов.

3. Процесуальні питання пов`язані з розглядом справи.

24.09.2018 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Адміністрація Заводського району Кам`янської міської ради«про усунення перешкод в користуванні власністю».

Ухвалою Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25 вересня 2018 року було відкрито провадження та призначено до судового розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 травня 2019 року було закрито підготовче судове засідання та призначено до розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 користуючись своїм правом подала заяву про проведення судового розгляду за своєю відсутності, не заперечуючи проти ухвалення заочного судового рішення.

Відповідач, будучи належним чином сповіщений про дату, час та місце судового розгляду, до судового засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовні вимоги не подав, судові повістки - виклики направлені відповідачеві на адресу його реєстрації.

Представник третьої особи подав заяву про проведення судового розгляду за своєю відсутності.

В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється на підставі ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, що дозволило суду вважати за необхідне визнати його неявку з неповажних причин, провести заочний розгляд справи, розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.

4. Фактичні обставини встановлені судом.

26 березня 1996 року ОСОБА_4 , та член його родини ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) отримали свідоцтво про право власності на житло, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , квартира приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», загальна площа квартири становить 69,7 кв.м. (а.с. 7).

03 квітня 2009 року був зареєстрований ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою про склад сім`ї виданою 01.08.2018 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 головою ОСББ ОСОБА_3 (а.с 9).

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з серпня 2013 року по теперішній час не проживає та не з`являється, що підтверджується актом про не проживання 30.07.2018 року виданого головою ОСББ «Будинок і Будинок», ОСОБА_3 (а.с. 10).

Позивач наголошує на тому, що реєстрація відповідача у належній їй квартирі істотно порушує її права, як власника, перешкоджає здійсненню права по користуванню і розпорядженню квартирою. У зв`язку з тим, що відповідач зареєстрований в квартирі, вона вимушена нести додаткові витрати за комунальні послуги, тому вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

5. Правові норми законодавства застосовані судом.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Згідно із ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Власникові, згідно із ст. 317 ЦК України, належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.

Виходячи з наведених вище норм діючого законодавства, право власності позивача на спірну квартиру, що включає право вільно володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд, виникло після реєстрації цього права у встановленому законом порядку та порушується на даний час.

Згідно із ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік.

Статтею 72 ЖК України зазначено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Згідно із п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК України), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», наймач або член його сім`ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття. На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, переведення майна в інше жиле приміщення, виїзд в іншій населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк, тощо.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності, передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України.

6. Висновки та мотиви прийнятого рішення.

26 березня 1996 року ОСОБА_4 , та член його родини ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) отримали свідоцтво про право власності на житло, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , квартира приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», загальна площа квартири становить 69,7 кв.м. (а.с. 7).

03 квітня 2009 року був зареєстрований ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою про склад сім`ї виданою 01.08.2018 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 головою ОСББ ОСОБА_3 (а.с 9).

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з серпня 2013 року по теперішній час не проживає та не з`являється, що підтверджується актом про не проживання 30.07.2018 року виданого головою ОСББ «Будинок і Будинок», ОСОБА_3 (а.с. 10).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності, передбачені нормами статей 16, 386, 391ЦКУкраїни.Відповідно до частини другої статті 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі його відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом. Отже, зазначені позивачем обставини про те, що відповідач був відсутній в квартирі за місцем своєї реєстрації понад 1 рік, є підтвердженими. Судові рішення містять вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухвалених рішень під час розгляду справи у суді не встановлено. Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовна вимога в частині визнання відповідача таким, що втратили право користування житловим приміщенням є, обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

7. Судові витрати.

Щодо стягнення судових витрат, позивач була звільнена від сплати судового збору при подачі позовної заяви, а у відповідності до ч.1ст.141ЦПК України, у зв`язку з задоволенням позову, з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути на користь держави 704,80грн. суму судового збору.

Керуючись вимогами ст.ст. 10, 76, 141, 259, 260, 263-265,280 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Адміністрація Заводського району Кам`янської міської ради «про усунення перешкод в користуванні власністю - задовольнити повністю.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди у здійснені нею права користування майном шляхом визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 на користь держави судовий збір - 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем заочне рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідачем заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua .

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа - Адміністрація Заводського району Кам`янської міської ради, юридична адреса реєстрації: область Дніпропетровська, місто Кам`янське, проспект Свободи, будинок № 2/1.

Суддя Івченко Т. П.