Вирок № 87045461, 20.01.2020, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/2974/19

Номер провадження 1-кп/213/87/20

В И Р О К

Іменем України

20 січня 2020 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Попова В.В., при секретарі Стаматовій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань №14, кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, освіта професійно-технічна, не одруженого, офіційно не працюючого, раніше судимого:

1)31.01.2018 року Інгулецьким районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 2 ст.289 КК України до позбавлення волі на строк 5 років. Відповідно до ст. 75, 76, 104 КК України від відбування покарання звільнений з випробувальним терміном 1 рік 6 місяців,

який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , до затримання фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2 , на теперішній час перебуває у Криворізькій УВП №3 УДПтС України в Дніпропетровській області за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Світла, 2,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України (кримінальне провадження внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за 12019040740000081 від 21.01.2019 року), -

за участю сторін кримінального провадження -

сторони обвинувачення:

прокурора

Криворізької місцевої прокуратури №1 - Бондарчука О.С.,

сторони захисту:

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 21.01.2019 року приблизно о 03:00 годині знаходився біля будинку №49 по вул. Нєдєліна в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу, де побачив автомобіль «ГАЗ 33023-288» білого кольору, 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , який належить ПАТ «Київметробуд» та перебував у користуванні ОСОБА_2 , після чого у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом.

Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_1 ,скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи протиправність своїх дій, всупереч інтересам власника, повторно, таємно, умисно, незаконно, із корисливих мотивів, за допомогою заздалегідь приготовленого знаряддя вчинення злочину - викрутки, відкрив водійські дверцята вказаного автомобілю та сів у автомобіль «ГАЗ 33023-288» білого кольору, 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , після чого вставив у замок запалення вище вказану викрутку та таким чином завів зазначений автомобіль і поїхав на ньому до с. Андріївка Широківського району Дніпропетровської області і тим самим перемістив у просторі з місця первинного знаходження автомобіль «ГАЗ 33023-288» білого кольору, 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , середня ринкова вартість якого, без урахування фактичного технічного стану, величини пробігу, умов у яких він експлуатувався (зберігався) станом на 21.01.2019, згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи №21/12.2/143 від 17.04.2019 становить 158 223 гривень 21 копійку.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 повністю підтвердив всі обставини вчинення кримінального правопорушення, які викладені в обвинувальному акті, вину визнав у повному обсязі, просив кримінальне провадження слухати в скороченому порядку, без виклику свідків та дослідження доказів. У вчиненому щиро кається.

Потерпілий ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно, у встановленому законом порядку, заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, при винесенні вироку покладається на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_1 визнається судом винним за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України за ознаками незаконного заволодіння транспортним засобом, вчиненого повторно.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується матеріалами кримінального провадження, однак за згодою всіх учасників судового провадження, в силу ч.3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому судом достовірно з`ясовано, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин і відсутні сумніви у добровільності їх позиції.

Крім того, судом роз`яснено, що у такому випадку сторони кримінального провадження будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, яке, відповідно до ст.12 КК України, є тяжким злочином, особу винного, який є не одруженим, на час вчинення кримінального правопорушення не працював, за місцем проживання характеризувався посередньо - скарг не надходило (т.2 а.с.118), на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебував і не перебуває (т.2 а.с.119-120), раніше судимий (т.2 а.с.114), має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, вчинив кримінальне правопорушення в період іспитового строку. При цьому, суд враховує, що ОСОБА_1 вину визнав повністю, у вчиненому розкаюється.

Суд також враховує Досудову доповідь уповноваженого органу пробації відносно обвинуваченого ОСОБА_1 (т.1 а.с.56-60), за висновком якої ризик вчинення ОСОБА_1 повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий, а ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як дуже високий, отже орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_1 без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити небезпеку для суспільства (у тому числі окремих осіб), а застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції.

Обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 згідно вимог ст. 66 КК України - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які відповідно до вимог ст.67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 - не встановлено.

Призначаючи покарання суд врахував наступні вимоги закону.

Так, як зазначалось вище, ОСОБА_1 вчинив нове кримінальне правопорушення протягом іспитового строку.

Відповідно до частини 3 статті 78 КК України, у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 10 Постанови Верховного Суду України № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" від 24.10.2003 року із змінами, частиною 2 статті 75 КК України передбачено, що суд за наявності визначених законом підстав може ухвалити рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. Виходячи з цих положень закону, а також зі змісту частини 3 статті 78 КК України у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробування і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим. (Абзац четвертий пункту 10 в редакції Постанови Верховного Суду N 8 (v0008700-09) від 12.06.2009).

Таким чином, в даному випадку закон прямо забороняє застосування статті 75 КК України і передбачає застосування положення статті 71 КК України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.71 КК України, при призначенні покарання за сукупністю вироків суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. При цьому остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком.

Судом встановлено, що покарання за попереднім вироком суду становить 5 років позбавлення волі без конфіскації всього належного йому майна (том 2, а.с. 45-47).

Враховуючи вищевикладене, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного ОСОБА_1 , обставини, які пом`якшують покарання, суд вважає, що покарання йому повинно бути призначене у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст.71 КК України за сукупністю вироків. Підстав для застосування статті 69 КК України судом не знайдено.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили - не обирати.

Питання про долю речових доказів необхідно вирішити за правилами частини 9 статті 100 КПК України.

Крім того, з обвинуваченого підлягають стягненню процесуальні витрати за проведення судової експертизи.

Керуючись ст. ст. 369 - 371, 373 - 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі без конфіскації всього належного йому майна.

На підставі ч.1 ст.71 КК України призначити ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю вироків, шляхом часткового складання покарання, призначеного за цим вироком, та покарання, призначеного вироком Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31.01.2018 року, і остаточно призначити покарання у вигляді 5 (п`яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі без конфіскації всього належного йому майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 по даному вироку обраховувати з 20 січня 2020 року, зарахувавши в строк відбування покарання час, проведений ним під вартою, починаючи з 27 травня 2019 року по 19 січня 2020 року включно.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили у відношенні ОСОБА_1 не обирати.

Речові докази:

-автомобіль «ГАЗ 330232-288», який належить ПАТ «Київметробуд» та знаходиться на відповідальному зберіганні у ОСОБА_4 (т.2 а.с.19,20) - залишити ПАТ «Київметробуд»;

-тимчасовий пропуск на ІнГЗК №007001 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 на автомобіль ГАЗ 32023-288, які належать ПАТ «Київметробуд» та знаходяться на відповідальному зберіганні у ОСОБА_3 (т.2 а.с.97,98) - залишити ПАТ «Київметробуд»;

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на залучення експерта для проведення судової автотоварознавчої експертизи №21/12.2/143 від 17.04.2019 року в розмірі 628,04 грн.

Матеріали кримінального провадження №12019040740000081 залишити при обвинувальному акті з подальшим зберіганням при обвинувальному акті у справі №213/2974/19, пр. № 1-кп/213/87/20/19.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Згідно ч. 6 ст. 376 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення засудженому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Крім того засудженому роз`яснено вимоги ч. 3 ст. 376 КПК України.

Головуючий суддя В.В.Попов.