Рішення № 87042693, 21.01.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2020 року м. Київ № 826/8251/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомДержавного науково-виробничого підприємства "Захід" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до третяГоловного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Департамент промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)провизнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

Державне науково-виробниче підприємство «Захід» (далі- позивач/ДНВП «Захід») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просить:

-визнати, що ДНВП «Захід» відповідно до ст.ст. 12, 21 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» не є науковою установою, а дії Правобережного об`єднаного Управління Пенсійного фонду України в місті Києві з нарахування наукових пенсій працівникам ДНВП «Захід» протиправними та такими, що суперечать чинному законодавству;

-зобов`язати відповідача здійснити відповідні перерахунки нарахованих наукових пенсій працівникам ДНВП «Захід» з моменту призначення цих пенсій та стягнути з відповідача на користь позивача раніше сплачені кошти за неправомірно призначені наукові пенсії до моменту вирішення справи судом.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що наказом Міністра оборонної промисловості С РСР і Президента Академії наук УРСР від 21.11.77 № 518/736 з метою розширення фронту робіт по використовуванню берилію в оптико-електронних системах у складі Державного оптичного інституту ім. С.І. Вавілова, м. Ленінград, була організована Київська галузева лабораторія № 110 "Технології зварювання, пайки, напилювання та виготовлення берилієвих елементів для оптично-механічних і оптично-електронних приладів і систем", яка знаходилась за адресою: м. Київ, бул. академіка Вернадського, 38.

Наказом Державного комітету Української РСР з оборонної промисловості і машинобудуванню від 14.11.1991 № 25 на базі споруд, комунікацій та території цієї лабораторії, що перейшли у державну власність, було створено госпрозрахункове виробниче підприємство "Захід" для забезпечення виконання "Програми з очищення корпусу спец досліджень і допоміжних споруд підприємства від забруднення берилієм". Підприємство підпорядковувалося Міністерству промислової політики України та фінансувалось за рахунок Державного бюджету України. З цього часу ДНВП "Захід" було включено до реєстру підприємств підвищеної небезпеки (р/н ПНО-01.32.2004.000.88.12, перший клас) та внесено до списку підприємств які не підлягають приватизації згідно Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації". У 1998 році підприємство було передано від Міністерства промислової політики України до сфери управління Київської міської державної адміністрації, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.12.1998 №1012-р. При утворенні ГРВП "Захід" ніяких прав правонаступника від Київської галузевої лабораторії № 110 оптичного інституту ім. С.І. Вавілова, м. Ленінград до створеного підприємства не передавалось, тому нинішнє підприємство ДНВП "Захід" не є правонаступником, а воно створене тільки на базі лабораторії, як зазначено в наказі. Крім цього зазначили у вимогах, що жоден документ не містить будь-яких положень про те, що позивач є науковим підприємством. Рішенням Святошинського райсуду м. Києва від 22.01.2015 року встановлено, що позивач не є правонаступником прав та обов`язків Київської лабораторії Державного оптичного інституту ім. С.І. Вавилова, як роботодавця. Разом з тим, відповідач призначив наукові пенсії працівникам ДНВП «Захід», що в свою чергу призвело до утворення заборгованості, яка станом на 01.07.2016 року становить 171829 грн Позивач вважає такі дії відповідача протиправними і такими, що суперечать Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» а також Постанові Кабінету Міністрів України від 07.04.1998 року № 469 «Про затвердження Положення про державну атестацію науково- дослідних (науково-технічних) установ».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.07.2017 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.

Цією ж ухвалою залучено до участі у справі № 810/8251/17 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Департамент промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

07.12.2017р суд прийшов до висновку щодо можливості перейти до подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 21.01.2020р замінено первинного відповідача у справі Правобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м.Києві на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

У матеріалах справи наявні письмові заперечення первинного відповідача Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на адміністративний позов, згідно яких просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департамент промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) пояснень з приводу заявлених позовних вимог до суду не надали.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У заявлених до суду вимогах позивач просив визнати, що ДНВП «Захід» відповідно до ст.ст. 12, 21 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» не є науковою установою, а дії Правобережного об`єднаного Управління Пенсійного фонду України в місті Києві з нарахування наукових пенсій працівникам ДНВП «Захід» протиправними.

Разом з тим, суд не може погодитись з таким обґрунтуванням позивача з огляду на таке.

Судом установлено, що наказом Міністра оборонної промисловості СРСР і Президента Академії наук УРСР від 21.11.77 № 518/736 з метою розширення фронту робіт по використовуванню берилію в оптико-електронних системах у складі Державного оптичного інституту ім. С.І. Вавілова, м. Ленінград, була організована Київська галузева лабораторія № 110 "Технології зварювання, пайки, напилювання та виготовлення берилієвих елементів для оптично-механічних і оптично-електронних приладів і систем", яка знаходилась за адресою: м. Київ, бул. академіка Вернадського, 38.

Наказом Державного комітету Української РСР з оборонної промисловості і машинобудуванню від 14.11.1991 № 25 на базі споруд, комунікацій та території Київської галузевої лабораторії № 110, що перейшли у державну власність, було створено Госпрозрахункове виробниче підприємство "Захід" для забезпечення виконання "Програми з очищення корпусу спец досліджень і допоміжних споруд підприємства від забруднення берилієм".

Підприємство підпорядковувалося Міністерству промислової політики України та фінансувалось за рахунок Державного бюджету України. З цього часу ДНВП "Захід" було включено до реєстру підприємств підвищеної небезпеки (р/н ПНО-01.32.2004.000.88.12, перший клас) та внесено до списку підприємств які не підлягають приватизації згідно Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.12.1998 №1012-р. у 1998 році підприємство було виведено з підпорядкування Міністерства промислової політики України та передано до сфери управління Київської міської державної адміністрації.

Згідно Статуту та розпорядження Київської міської державної адміністрації від 23.01.2001р. № 79 підприємству встановлено і перереєстровано нове найменування «Державне науково-виробниче підприємство «Захід».

На момент утворення Державного Госпрозрахункового виробничого підприємства "Захід", яке в подальшому стало ДНВП «Захід», був чинним Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (далі за текстом Закон - №1977-ХІІ), який визначав правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку науково-технічної сфери, створював умови для наукової і науково-технічної діяльності, забезпечував потреби суспільства і держави у технологічному розвитку.

Згідно положень ст. 1 Закону №1977-ХІІ (в ред. станом на 01.01.2004), науково- дослідна (науково-технічна) установа (далі - наукова установа) - юридична особа незалежно від форми власності, що створена в установленому законодавством порядку, для якої наукова або науково-технічна діяльність є основною і становить понад 70 відсотків загального річного обсягу виконаних робіт.

З наявного в матеріалах справи Статуту ДПВП «Захід», затвердженого виконкомом Ленінградської районної ради Народних депутатів м. Києва(реєстр № 0096-15511 від 22.01.1992 року) (далі - Статут), наданого позивачем вбачається, що відповідно до п.1.2. Статуту останній є самостійним державним підприємством з правами юридичної особи, що базується на державній формі власності і безпосередньо підпорядковане Держкомбюропроммашу України, яке на основі використання трудовим колективом майна виробляє і реалізує науково-технологічну та промислову продукцію, виконує роботи, надає послуги.

Відповідно до п. 2.1 Статуту предметом діяльності ДНВП «Захід» є здійснення наукової, виробничої та комерційної діяльності для забезпечення потреб народного господарства і населення у товарах, науково-технічній та виробничій продукції.

З наявної в матеріалах справи Довідки № 331к від 14.08.2002 року, виданої Федеральним державним унітарним підприємством «Всеросійський науковий центр «Державний оптичний інститут ім. С.І. Вавилова» (Росія, м. Санкт-Петербург), вбачається, що така видана для пред`явлення до Пенсійного фонду України для оформлення пенсії у відповідності до положень Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» на підтвердження характери роботи працівника ОСОБА_1 який працював в Київській лабораторії Державного оптичного інституту тім. С.І. Вавилова з 01.10.1979р. по 15.02.1992 року і займався тільки науковою роботою (а.с.101).

З довідок, виданих працівникам ДНВП «Захід» від липня та жовтня 2004 року на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 (а.с.40-43) для пред`явлення до Пенсійного фонду по місцю проживання для оформлення пенсії, вбачається, що підприємство виконувало науково-дослідні та дослідно-технологічні роботи, об`єм наукових робіт становив більше 80% від загального об`єму робіт підприємства.

Також судом встановлено, що після набрання чинності нової редакції Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» в редакції від 25.11.2015 №848-УII (далі Закон № 848 УІІ), було дано нове визначення понять, що таке наукова установа, та наукова діяльність.

З наявних у справі доказів вбачається, що після листопада 2015 року позивач не привів своїх статутних документів у відповідність до норм нового закону, таких доказів позивачем не було надано і в ході судового розгляду.

У сукупності із вище зазначеним, суд приходить до висновку, що з моменту створення підприємства та до часу оформлення працівниками позивача пенсій у 2004 році за Законом 1977-ХІІ ( в ред станом на 01.01.2004) підприємство виконувало науково- дослідні роботи, тобто мало ознаки наукової установи та відповідало чинному на той час положення ст. 1 Закону № 1977-ХІІ.

Положення статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Стаття 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-ХІІ в редакції станом на 01.01.2004 рік) визначає, що пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Згідно ст. 62 Закону № 1788-ХІІ , основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 101 Закону № 1788-ХІІ (в ред. 2004), визначено, що Органи, які призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Відповідно до п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 р. № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова від 16.12.2015 року № 1055 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України». Відповідно до цієї постанови реорганізовано деякі територіальні органи Пенсійного фонду України шляхом їх злиття та/або перейменування.

Правобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києва утворене шляхом злиття трьох управлінь: в Голосіївському, Святошинському та Солом`янському районах м. Києва.

Відповідно до положень ст. 81 Закону № 1788-ХІІ, призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

З огляду на наведені положення норм Закону № 1788-ХІІ, до повноважень Пенсійного фонду України та його структурних підрозділів, яким було Правобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києва, входить окрім іншого призначення пенсій, оформлення документів для виплати пенсій, а отже доводи позивача, що відповідач в порушення норм ст.ст. 12,21 Закону №1977-ХІІ (в ред. станом на 01.01.2004), визнав позивача науковою установою є хибним, оскільки таке визнання не відноситься до компетенції відповідача.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що напрямок діяльності позивача, як установи визначається його Статутом (а.с.30-34) і не може встановлюватися відповідачем.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку

Виходячи з системного аналізу наведених норм права, повно та всебічно дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку, що відповідач при призначенні наукових пенсій працівникам позивача діяв згідно приписів частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірно, а саме: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність відповідачем правомірності вчинених дій та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, відшкодування судового збору останньому не здійснюється.

З огляду на викладене, керуючись статтями 241-245, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська