Рішення № 87041624, 20.01.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2020 року Чернігів Справа № 730/1156/19

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Лобана Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Борзнянської районної державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправними дії управління соціального захисту населення Борзнянської районної державної адміністрації (далі - відповідач) щодо відмови ОСОБА_1 у взятті на облік як внутрішньо переміщеної особи з районів проведення антитерористичної операції, зобов`язати управління соціального захисту населення Борзнянської районної державної адміністрації взяти ОСОБА_1 на облік як внутрішньо переміщену особу з районів проведення антитерористичної операції та видати відповідну довідку.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач неправомірно відмовив їй у взятті на облік як внутрішньо переміщеної особи з районів проведення антитерористичної операції та видачі відповідної довідки, мотивуючи це тим, що нею не було надано докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.11.2019 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи і встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов.

Управлінням соціального захисту населення Борзнянської районної державної адміністрації подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідно доданих ОСОБА_1 до заяви документів не підтверджено факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення, а це 2014 рік, у копії втраченого паспорта ОСОБА_1 за вказаним місцем реєстрації зареєстрована до 15.12.2010.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 народилась в м. Петровське Краснолуцького району Ворошиловградської області, яку переіменовано в Луганську область.

До останнього часу проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 .

Позивач 16 вересня 2019 року звернулась до відповідача із заявою про взяття її на облік як внутрішньо переміщену особу з районів проведення антитерористичної операції та видати відповідну довідку (а.с. 5-6).

Листом від 20 вересня 2019 року управлінням соціального захисту населення Борзнянської районної державної адміністрації відмовлено щодо взяття позивача на облік як внутрішньо переміщеної особи з районів проведення антитерористичної операції, ограновуючи тим , що позивачем не було надано паспорта, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, зазначено, що позивачем не було надано докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення (а.с. 9).

Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

Згідно ст. 8 Конституції України саме Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції країни і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішнього переміщення осіб» (далі - Закону №1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

За приписами п.п. 2, 3 ст. 7 Закону № 1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що статус внутрішньо переміщеної особи підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи врегульований Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509.

Згідно з пунктом 1 Порядку № 509 довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

За приписами пункту 2 Порядку № 509 для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто, а малолітня дитина, недієздатна особа або особа, дієздатність якої обмежена, - через законного представника із заявою про взяття на облік, форму якої затверджує Мінсоцполітики, до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи).

Підстави для відмови у видачі довідки наведені в пункті 8 Порядку № 509, відповідно до якого заявнику може бути відмовлено у видачі довідки у разі, коли: відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, зазначені у статті 1 Закону; у державних органів наявні відомості про подання за відомо неправдивих відомостей для отримання довідки; заявник втратив документи, що посвідчують особу (до їх відновлення); у документі заявника, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, визначені абзацом другим пункту 4 цього Порядку; докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, зазначеними у статті 1 Закону, не підтверджують такого факту.

Рішення про відмову у видачі довідки з обов`язковим зазначенням підстав для відмови, підписане керівником уповноваженого органу, видається заявнику в день подання заяви про взяття на облік, а у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 4 цього Порядку, - не пізніше ніж через 15 робочих днів після її подання.

Суд, зазначає, що вищенаведеною нормою встановлений вичерпний перелік підстав для відмови у взятті на облік внутрішньо переміщеної особи.

Зазначена норма не містить будь-яких додаткових умов, як то здійснення своїх повноважень органами державної влади на території проведення антитерористичної операції.

Наказом Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07.10.2014 № 33/6/а визначено такі райони проведення антитерористичної операції та терміни її проведення: Донецька і Луганська області - з 07.04.2014 року; Харківська область - з 07 квітня 2014 року до 14 вересня 2014 року.

Статтею 1 Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено, що територія проведення антитерористичної операції - це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Пунктом 5 статті 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на Кабінет Міністрів України покладено обов`язок у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення, та у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції прийняти остаточний перелік.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. До вказаного переліку включено м. Петровське, Краснолуцького р-ну, Луганської області.

У разі відсутності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, зазначеними у статті 1 Закону, заявник надає докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення (військовий квиток з відомостями щодо проходження військової служби; трудова книжка із записами про трудову діяльність; документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно; свідоцтво про базову загальну середню освіту; атестат про повну загальну середню освіту; документ про професійно-технічну освіту; документ про вищу освіту (науковий ступінь); довідка з місця навчання; рішення районної, районної у мм. Києві чи Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської чи районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого закладу, у прийомну сім`ю, дитячий будинок сімейного типу, встановлення опіки чи піклування; медичні документи; фотографії; відеозаписи тощо).

Відповідно до пункту 8 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №509 від 01.10.2014 заявнику може бути відмовлено у видачі довідки у разі, коли: 1) відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, зазначені у статті 1 Закону; 2) у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки; 3) заявник втратив документи, що посвідчують особу (до їх відновлення); 4) у документі заявника, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, визначені абзацом другим пункту 4 цього Порядку; 5) докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, зазначеними у статті 1 Закону, не підтверджують такого факту.

З наведених вище положень законодавства слідує, що підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", на момент їх виникнення, зокрема, залишення свого місця проживання з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту.

Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом в постанові від 22 листопада 2018 року у справі № 265/3453/17, у постанові від 12 вересня 2018 року у справі № 310/8280/16-а (2-а/310/25/17), у постанові від 06 березня 2018 року у справі № 234/8701/17.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до заяви про видачу довідки долучено наступні документи:

- належним чином завірена копія форми №1 з фотокарткою, яка була заведена стосовно позивача 11 травня 2006 року після розлучення з чоловіком ОСОБА_2 ,

- копія паспорту серії НОМЕР_1 від 20 травня 2006 року на дошлюбне прізвище ОСОБА_1 ;

- копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 21.01.1985 року виконкомом Петрівської міської ради Ворошиловградської (нині Луганської) області;

- копія свідоцтва про розірвання шлюбу з ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 від 27.01.2006,

- копія трудової книжки позивача серії НОМЕР_4 від 17.05.2003;

- копія свідоцтва № НОМЕР_5 від 25.06.2002 про закінчення курсів підготовки та присвоєння кваліфікації офіціанта-бармена третього розряду, виданого Луганським учбово-курсовим комбінатом.

Листом відповідача від 20 вересня 2019 року № 3028 відмовлено позивачу у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи у зв`язку з тим, що позивачем не було надано документу, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, крім того, не було надано докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492-VI зі змінами та доповненнями (Відомості Верховної Ради, 2014, № 36, ст.1190).

Так, документами, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України є: 1) паспорт громадянина України; 2) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 3) дипломатичний паспорт України; 4) службовий паспорт України; 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу; 7) посвідчення особи на повернення в Україну; 8) тимчасове посвідчення громадянина України.

Водночас, як і підтверджено матеріалами справи та не спростовується самим позивачем, нею при поданні заяви про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи не пред`явлено документу, що посвідчують його особу та підтверджує громадянство України у зв`язку із його втратою.

Пунктом 3 ч. 10 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» передбачено, що заявнику може бути відмовлено про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, якщо заявник втратив документи, що посвідчують його особу та підтверджують громадянство України, до їх відновлення.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» оформлення документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України внутрішньо переміщених осіб здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), за місцем фактичного проживання внутрішньо переміщеної особи.

Як вбачається з доводів сторін, позивач за оформленням нового паспорту не зверталась.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про відмову у видачі ОСОБА_1 довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, викладену в листі від 20 вересня 2019 року № 3028, прийнято обґрунтовано, тобто з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому не підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити.

Судові витрати у відповідності до ст. 139 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до управління соціального захисту населення Борзнянської районної державної адміністрації (вул. Незалежності, 2, м. Борзна, Борзнянський район, Чернігівська область, 16400, код ЄДРПОУ - 03196044) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлено 20 січня 2020 року.

Суддя Д.В. Лобан