Рішення № 87040938, 16.01.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2837/19

16 січня 2020 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного без повідомлення учасників справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління національної поліції в Тернопільській області (надалі, відповідач, ГУНП в Тернопільській області), в якому просив визнати бездіяльність відповідача щодо ненадання інформації на запит позивача від 17.09.2019 протиправною, зобов`язати відповідача надати позивачу копії матеріалів, складених за результатом розгляду повідомлення запитувача на скорочений номер екстреного виклику поліції « 102» 14.08.2019 про перебування поліцейського ОСОБА_2 під час здійснення повноважень за адресою вул.Н.Яремчука,37 у м.Тернопіль в нетверезому стані.

Позов обґрунтований тим, що відповідач листом відмовив позивачу у наданні відповіді на запит на інформацію з підстави кваліфікації такої інформації як службової. Позивач вважає таку відмову протиправною, а запитувану інформацію такою, що становить суспільний інтерес та підлягає наданню відповідачем як публічної.

Ухвалою суду від 16.12.2019 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву. У строк, встановлений судом, відзиву на позовну заяву до суду не надходило.

Частиною шостою ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України) передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Пунктом 1 частини першої ст.263 КАС України передбачено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.

Також, у відповідності до частини п`ятої ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотань про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило. Таким чином, суд здійснює розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Судом встановлено, що позивач 17.09.2019 звернувся до відповідача із запитом на інформацію, в якому просив надати копії матеріалів, складених за результатом розгляду повідомлення запитувача на скорочений номер екстреного виклику поліції « 102» 14.08.2019 про перебування поліцейського ОСОБА_2 під час здійснення повноважень за адресою Н .Яремчука , 37 у м.Тернопіль в не тверезому стані.

Листом Головного управління національної поліції в Тернопільській області від 02.10.2019 №2597/г03/2019 позивача повідомлено, що матеріали розгляду за зверненням ОСОБА_1 розкривають дії органів та підрозділів поліції у сфері профілактики правопорушень, що у відповідності до вимог наказу НПУ від 12.10.2018 №945 «Про затвердження Переліку відомостей, що становлять службову інформацію в системі Національної поліції» становлять службову інформацію в системі Національної поліції України. Також, в даному листі вказано, що згідно вимог ст.20 Закону України «Про інформацію», службова інформація віднесена до інформації з обмеженим доступом, отже немає законних підстав для надання копій вищезазначених матеріалів.

Позивач звернувся з даним позовом до суду, оскільки вважає, що відповіді на свій запит він не одержав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 5 Закону України "Про інформацію" передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Згідно із частиною другою статті 7 Закону України "Про інформацію", ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

При цьому, частиною другою статті 11 Закону України "Про інформацію" передбачено, що кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст.20 Закону України «Про інформацію», за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Статтею 1 вказаного Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року №2939-VI (зі змінами та доповненнями) (надалі, Закон №2939) передбачено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно статті 10 Закону №2939, кожна особа має право: 1) знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом; 2) доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається; 3) вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону; 4) на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів; 5) на відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цю особу з порушенням вимог, визначених законом.

Обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом.

Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов`язані: 1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом; 2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом; 3) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб; 4) виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується. Зберігання інформації про особу не повинно тривати довше, ніж це необхідно для досягнення мети, задля якої ця інформація збиралася. Відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені.

Статтею 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.

Відмова в задоволенні запиту на інформацію врегульована ст. 22 Закону № 2939, відповідно до якої, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Системний аналіз норм вказаного закону дає підстави вважати, що доступ до публічної інформації, крім передбаченої цим Законом публічної інформації з обмеженим доступом, щодо якої існує спеціальний порядок її поширення, можливий за допомогою двох способів, а саме: отримання такої інформації з загальнодоступних встановлених законом джерел оприлюднення суб`єктами владних повноважень публічної інформації, або за результатами надання такої інформації - у відповідь на конкретне відповідне звернення особи.

В той же час, при прийнятті рішення по суті спору, суд приймає до уваги твердження представника відповідача, викладене у листі від 02.10.2019 №2597/г/03/2019, щодо належності інформації з приводу дій органів та підрозділів поліції у сфері профілактики правопорушень до службової інформації з обмеженим доступом в системі Національної поліції України.

Наведене, на думку суду, підтверджується положеннями Наказу Національної поліції України від 12.10.2018 №945 «Про затвердження Переліку відомостей, що становлять службову інформацію в системі Національної поліції».

Крім того, відповідачем зазначено у листі, що з приводу обставин, викладених позивачем у запиті, проведено службове розслідування, в ході якого встановлено дисциплінарний проступок вказаного позивачем працівника, якого притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем в межах його компетенції та у відповідності до запитуваної інформації надано відповідь на запит позивача, а тому відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачем відповідно до частини другої ст. 77 КАС України та наявними у матеріалах справи доказами доведено правомірність дій Головного управління національної поліції в Тернопільській області, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають до задоволення.

Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Тернопільській області визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 січня 2020 року.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Головуюча суддя Дерех Н.В.

копія вірна

Суддя Дерех Н.В.