Ухвала суду № 87040716, 13.01.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

13 січня 2020 р. Справа № 520/10117/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Білової О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Ділбаряна А.О.,

за участю представника позивача - Єлізарова І.Є.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Харкові клопотання представника третьої особи, АТ КБ "ПРИВАТБАНК", про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Московського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (пл. Повстання, буд. 7/8, 7 пов., м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 34952461), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , 1974 р.н.), АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (код ЄДРПОУ 14360570, вул. Грушевського, 1 д, м. Київ 01001, Україна, адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, 30, м. Дніпро, 49094, Україна), КП "Жилкомсервіс" (код ЄДРПОУ 34467793, 61052, м.Харків, вул. Конторська,35) про зняття арешту з майна, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулася позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Московського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, в якому просить суд зняти арешт та заборону на відчуження майна ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, обтяження №8505389 від 27.02.2009 та №8638590 від 13.04.2009, накладений постановою державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції серія АК №526139.

Ухвалою суду від 09.12.2019 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , 1974 р.н.), АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, вул. Грушевського, 1д, м. Київ 01001, Україна, адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, 30, м. Дніпро, 49094, Україна), КП «Жилкомсервіс» (код ЄДРПОУ 34467793, 61052, м.Харків, вул. Конторська, 35).

13.01.2020 до суду надійшло клопотання від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, АТ КБ «ПРИВАТБАНК», про закриття провадження у справі відповідно до п.1 ч.1 ст. 238 КАС України, оскільки даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, з посиланням на приписи ст.ст. 447, 448 ЦПК України.

Представник позивача, ОСОБА_1 - Єлізаров І.Є., в судовому засіданні заперечував проти задоволення даного клопотання, пославшись на доводи щодо підсудності даної справи, викладені в позові.

Представник відповідача, треті особи та їх представники - в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від ОСОБА_2 надійшло клопотання про розгляд справи без його участі та підтримання заявленого позову.

Суд, заслухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали справи, виходить з такого.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України у цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;

публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач оскаржує накладення арешту та заборони на відчуження майна ОСОБА_3 (квартири АДРЕСА_1 ) під час примусового виконання вироку суду від 19.04.2001 в частині розглянутого цивільного позову в межах кримінальної справи І-370.

Вирок суду у зазначеній кримінальній справі № І-370 датований 19.04.2001, ухвала апеляційного суду за результатами перегляду вироку прийнята 28.05.2002.

Отже, вказана кримінальна справа розглянута під час дії КПК України 1960 року та ЦПК 1963 року.

У межах адміністративної справи позивач звернулася до суду з адміністративним позовом про зняття арешту та заборони на відчуження майна ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 , накладеного в порядку виконання вироку суду про конфіскацію майна, як додаткового покарання, та стягнення відшкодування шкоди потерпілому за результатами розгляду цивільного позову у кримінальній справі, оскільки на даний час виконавче провадження знищене.

Виконавче провадження, на підставі якого накладено спірний арешт та заборону відчуження, відкрито на підставі приписів Закону України «Про виконавче провадження» N 606-XIV.

Суд зазначає, що питання про конфіскацію майна вирішується у порядку, встановленому КПК України та Кримінально-виконавчим кодексом України (далі - КВК України).

Згідно з частиною другою статті 52 Кримінального кодексу України (далі - КК України) додатковим покараннями є, зокрема, конфіскація майна.

Статтею 48 КВК України передбачено, суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання Державній виконавчій службі, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не проводилося. Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється Державною виконавчою службою за місцезнаходженням майна відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Конфіскації підлягає майно, що є у власності засудженого. Спори, пов`язані з конфіскацією майна, вирішуються в порядку, встановленому законом (частини перша, третя статті 49 КВК України).

Спеціальним законом, що регулював порядок вчинення виконавчих дій на час виконання вироку в частині конфіскації майна, був Закон № 606-XIV.

На час звернення з позовом та розгляду справи порядок судового оскарження урегульовано Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), відповідно до частин першої, другої статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до вимог статті 404 КПК України 1960 року вирок, що набрав законної сили, звертається до виконання судом, який постановив вирок, не пізніше як через три доби з дня набрання ним законної сили або повернення справи з апеляційної чи касаційної інстанції. У разі якщо вирок або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, суд видає виконавчий лист, який надсилається на виконання органам державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Органи, що виконують вирок, постанову або ухвалу, повідомляють суд, який їх постановив про їх виконання.

Статтею 537 КПК України 2012 року (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) урегульовані питання, які вирішуються під час виконання вироків. Положеннями статті 539 КПК України 2012 року визначено порядок вирішення судом питань, які виникають під час виконання вироку. Проте зазначеними нормами закону не встановлено порядку скасування арешту, накладеного в порядку виконання вироку про конфіскацію майна як вид покарання. Відсутнє і посилання на можливість такого скасування за правилами ЦПК України.

Крім того, положеннями КПК України 2012 року (розділом VIII) не встановлено порядок оскарження рішення, дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб стосовно виконання судового рішення щодо конфіскації майна у кримінальному провадженні.

Тобто питання про зняття арешту не може бути вирішене в порядку виконання вироку суду за правилами КПК України.

В постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» зазначено, що судам слід звертати увагу на те, що до цивільної юрисдикції належать лише спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, вчинених під час виконання рішень, ухвалених загальними судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України, який набрав чинності з 1 вересня 2005 року. Спори з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, вчинених під час виконання рішень судів цивільної юрисдикції, ухвалених до 1 вересня 2005 року, відповідно до статті 181 КАС України повинні розглядатися за правилами адміністративного судочинства, але з обов`язковим дослідженням судового провадження, за яким ухвалено рішення, що перебуває на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача не можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

З огляду на те, що у Відділі державної виконавчої служби Московського району Харківського міського управління юстиції на виконанні перебувало виконавче провадження по виконанню виконавчого листа від 09.07.2002 № 1-370/01, виданого на виконання вироку в частині цивільного позову та конфіскації майна, відтак позивач, не будучи учасником виконавчого провадження на підставі положень статті 287 КАС України має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено її права, свободи чи інтереси.

Такі висновки суду узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 по справі № 383/493/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що клопотання представника третьої особи, АТ КБ "ПРИВАТБАНК", про закриття провадження у справі є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 238, 243, 248 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання представника третьої особи, АТ КБ "ПРИВАТБАНК", про закриття провадження у справі - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Повний текст ухвали складений 20 січня 2020 року.

Суддя Білова О.В.