Рішення № 87040153, 20.01.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6806/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

за участі секретаря Захарчук О.В.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Мельник Д.В.

відповідача не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні по суті за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, Шматоваленко Оксани Вікторівни адміністратора Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання здійснити зняття місця реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, Шматоваленко Оксани Вікторівни адміністратора Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення адміністратора Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради Шматоваленко Оксани Вікторівни від 08 листопада 2019 року про відмову ОСОБА_1 у знятті з реєстрації місця проживання;

зобов`язати Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради здійснити зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 виданого 08.04.1996 р. Центральним РВ ОМУ УМВС України в Одеський області.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

8 листопада 2019 року ОСОБА_1 я за попереднім записом звернувся до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради з заявою про зняття з реєстрації місця проживання у зв`язку з вибуттям з адреси Україна , АДРЕСА_2 .

Адміністратором Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради Шматоваленко О.В. було прийнято заяву та необхідний пакет документів (паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , військовий квиток офіцера запасу серії НОМЕР_2 ).

На оборотній стороні заяви в розділі «Службові відмітки» адміністратором Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради Шматоваленко О.В. було підтверджено прийняття заяви та наявність всіх необхідних документів.

Рішенням адміністратора Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради Шматоваленко Оксани Вікторівни від 08 листопада 2019 року позивачу відмовлено у знятті з реєстрації місця проживання, підстава прийняття рішення: у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є не дійсними.

Рішення викладено у формі запису на оборотній стороні заяви про зняття з реєстрації місця проживання: «у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є не дійсними».

Крім зазначеної в заяві підстави для відмови, ніяких письмових обґрунтувань відмови в здійсненні зняття з реєстрації місця проживання зроблено не було.

В усній формі позивачу повідомлено, що паспорт громадянина України є недійсним з огляду на те, що на третій сторонці паспорту в графі «підпис власника паспорта» наявний підпис ОСОБА_1 , але немає вклеєної фотокартки.

Рішення про відмову у здійсненні зняття з реєстрації місця проживання, яке прийнято адміністратором Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради Шматоваленко О.В. є протиправним та має бути скасовано, суперечить Конституції України, Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Процесуальні дії.

Ухвалою суду від 26.11.2019 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження, без призначення судового засідання.

Відповідно ст. 162 КАС України відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалу про відкриття провадження по справі отримано представником Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради 05.12.2019 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за трек-номером Одеса ЦОКК 6530002175569.

Ухвалу про відкриття провадження по справі та копію адміністративного позову направлено на поштову адресу Шматоваленко О.В. (адміністратор Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради), зазначену у адміністративному позові.

11.12.2019 року Одеським окружним адміністративним судом отримано поштове повернення (ухвали про відкриття провадження по справі №420/6806/19 від 26.11.2019 року та копії адміністративного позову) рекомендованого повідомлення за трек-номером ОДЕСА ЦОКК 6530002183090 з відміткою (Довідка ф.20) «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення» 07.12.2019 року

20.12.2019 року за вх. №48726/19 через канцелярію суду представником відповідача Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради надано відзив на адміністративний позов.

Відзив обґрунтовано наступним.

За результатом розгляду наданої ОСОБА_1 заяви та пакету документів на отримання адміністративної послуги щодо зняття з реєстрації місця проживання, адміністратором Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради позивачу відмовлено у здійсненні зняття з реєстрації місця проживання з адреси: АДРЕСА_2 , про що зазначено у заяві про зняття з реєстрації місця проживання від 08.11.2019 року, та, крім того, адміністратором Шматоваленко О.В. складено протокол про адміністративне правопорушення за статтею 198 КУпАП від 08.11.2019 року №П1-8536-2019 та винесено постанову про адміністративне правопорушення від 08.11.2019 року № П4-8536-2019, якою накладено адміністративне стягнення у вигляді попередження.

Вказані дії адміністратора Департаменту надання адміністративних послуг є законними, з огляду на наступне.

Під час дослідження отриманих документів позивача, адміністратором Департаменту виявлено, що наданий суб`єктом звернення паспорт громадянина України має пошкодження, а саме: надрив лицьового боку обкладинки паспорта у місці згину та проставлений на 3 сторінці паспортної книжки підпис, візуально схожий на підпис власника документа.

Підпис на 3 сторінці паспорта громадянина України проставляється його власником, лише після вклеювання працівником територіального підрозділу ДМС Фотокартки по досягненню 25-річного віку відповідно до пункту 2 розділу V Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 р. № 456, Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. N 2503-ХІІ.

На момент видачі Центральним РВ ОМУ УМВС України паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 досяг 30 років, а тому, вклеювання до його паспорту фотокартки по досягненню ним 25-річного віку неможливо.

Відповідно до пункту 19 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру» від 02.03.2016 №207, працівник органу реєстрації або центру надання адміністративних послуг перевіряє належність документа, до якого вносяться відомості про місце проживання особі, що його подала, його дійсність.

Рішення Департаменту про відмову у знятті з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства України.

27.12.2019 року за вх. №49732/19 позивачем надано відповідь на відзив, в якій, зокрема, зазначено, що Департаментом надання адміністративних послуг не надано жодних пояснень та посилань на нормативні акти, якими прямо передбачено, яким чином наявність підпису власника паспорту на 3 сторінці паспортної книжки впливає на дійсність паспорту; не надано обґрунтування причинного зв`язку між «надривом лицьового боку обкладинки паспорта у місці згину» та дійсністю паспорта та, окрім того, адміністратор Шматоваленко О.В. , рішення якого є предметом оскарження, є неналежним відповідачем, оскільки є посадовою особою Департаменту надання адміністративних послуг, якій державою делеговано прийняття відповідних рішень.

13.01.2020 року за вх. №1346/19 представником Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради надано заперечення проти відповіді на відзив в обґрунтування яких зазначено наступне.

Не вчинення дій з перевірки достовірності відомостей, зазначених у поданих документах, з боку адміністратора Департаменту при наданні адміністративної послуги з реєстрації місця проживання є порушенням чинного законодавства України: Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 р. № 207, Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

У зв`язку із надходженням від Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради клопотання про розгляд справи в судовому засіданні із повідомленням сторін (вх. №48730/19) та заяви із запереченнями щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (вх. №48728/19), судом призначено судове засідання по справі №420/6806/19 на 15.01.2020 року.

В судовому засіданні 15.01.2020 року, ухвалою суду відмовлено у задоволенні заяви щодо розгляду справи в порядку загального позовного провадження (вх. №48728/19).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 - далі), паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Центральним РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 08.04.1996 року, зареєстрований за адресою: за адресою: АДРЕСА_2 .

08.11.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради з заявою про зняття з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

До заяви позивачем надано наступні документи: заяву, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Центральним РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 08.04.1996 року та військовий квиток офіцера запасу серії НОМЕР_8, виданий Приморським РВК м. Одеси 21 серпня 2018 року.

Заяву прийнято, наявність та правильність необхідних документів перевірено адміністратором Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради Шматоваленко О.В., що підтверджено її особистим підписом у розділі заяви «Службові відмітки».

08.11.2019 року Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради адміністратором Шматоваленко О . В . відмовлено у знятті з реєстрації з місця проживання, в якості підстави надання відмови зазначено «у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є не дійсними».

08.11.2019 року адміністратором міського відділу реєстрації та паспортизації управління державних адміністративних послуг Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради Шматоваленко О.В. складено протокол про адміністративне правопорушення за статтею 198 КУпАП № П1-8536-2019 та винесено постанову про адміністративне правопорушення № П4-8536-2019, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді попередження.

Копію протоколу та постанови отримано особисто позивачем 08.11.2019 року, що підтверджується його особистим підписом.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ.

Стаття 19 Конституції України в першому реченні закріплює автономію особистості в її різноманітній життєдіяльності, а у другому реченні містить її королларій, передбачаючи, що держава не може виходити за межі повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

У «Науковому висновку щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією», опублікованому на офіційному сайті Верховного Суду, зазначено, що «критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об`єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття».

Суд перевіряє дії відповідача на відповідність вимогам ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ст. 6 Конвенції «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Конституція України (в редакції станом на 30.09.2016 року) містить статтю 124 «…Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.», яка визначає можливість судового захисту за наявності юридичного спору.

Юридичний спір в даній справі виник у зв`язку з винесеним рішенням про відмову позивачу у знятті з реєстрації місця проживання.

Відносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження, врегульовані Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Так, відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням. Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи.

Стаття 9-1 вищезгаданого Закону передбачає, що орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію; у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними; для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку.

Рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови.

На виконання Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» прийнято Постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру» від 02.03.2016 №207 (далі - Правила).

Згідно із пунктом 26 Правил зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її представника за формою згідно з додатком 11; рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; повідомлення територіального органу або підрозділу ДМС із зазначенням відповідних реквізитів паспорта померлої особи або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства (інформація територіального органу ДМС або територіального підрозділу ДМС, на території обслуговування якого зареєстровано місце проживання особи, про закінчення строку дії посвідки на тимчасове проживання або копія рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання чи скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні); підстав для проживання бездомної особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту (письмове повідомлення соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту); підстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів).

Пунктом 27 Правил закріплено, що працівник органу реєстрації або центру надання адміністративних послуг перевіряє належність документа, до якого вносяться відомості про місце проживання, особі, що його подала, його дійсність, правильність заповнення заяви про зняття з реєстрації місця проживання та наявність документів, необхідних для зняття з реєстрації місця проживання, про що зазначений працівник робить відповідний запис у цій заяві.

Відповідно до пункту 11 Правил, орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо:

особа не подала необхідних документів або інформації;

у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними;

звернулася особа, яка не досягла 14 років.

Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 відмовлено у знятті з реєстрації місця проживання, у зв`язку із недостовірними відомостями або недійсними поданими документами (підстава).

Рішення про відмову у знятті з реєстрації місця прийнято адміністратором Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради Шматоваленко Оксаною Вікторівною .

Суд критично ставиться до твердження відповідача Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, що адміністратор Шматоваленко О.В. є неналежним відповідачем, з огляду на наступне.

Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради - є виконавчим органом Одеської міської ради (далі - міська рада) і створюється відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» для виконання повноважень, віднесених до відання виконавчих органів Одеської міської ради щодо надання адміністративних послуг відповідно до п.п. 1.1 Рішення Одеської міської ради № 4187-VII від 30.01.2019 року «Про затвердження Положення про Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради у новій редакції» (Рішення № 4187-VII - далі).

Відповідно до п.п. 7.1. - 7.3. Рішення № 4187-VII до складу Департаменту входить структурний підрозділ - Центр надання адміністративних послуг Одеської міської ради. До складу Департаменту можуть входити управління, відділи та сектори. Департамент включає до свого складу адміністраторів, статус та обсяг повноважень яких визначається Законом України «Про адміністративні послуги».

Суб`єкт звернення для отримання адміністративної послуги в центрі надання адміністративних послуг звертається до адміністратора - посадової особи органу, що утворив центр надання адміністративних послуг, яка організовує надання адміністративних послуг шляхом взаємодії з суб`єктами надання адміністративних послуг (ч.1 ст. 13 Закону України «Про адміністративні послуги»).

Суб`єкт надання адміністративної послуги - орган виконавчої влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, державний реєстратор, суб`єкт державної реєстрації, уповноважені відповідно до закону надавати адміністративні послуги.

Основними завданнями адміністратора є:

2) прийняття від суб`єктів звернень документів, необхідних для надання адміністративних послуг, їх реєстрація та подання документів (їх копій) відповідним суб`єктам надання адміністративних послуг не пізніше наступного робочого дня після їх отримання;

6) надання адміністративних послуг у випадках, передбачених законом;

8) розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладення стягнень (п.п. 2,6,8 ч. 4 ст. 13 Закону України «Про адміністративні послуги»).

Частинами 1,2 статті 19 Закону України «Про адміністративні послуги» передбачено, що посадові особи, уповноважені відповідно до закону надавати адміністративні послуги, адміністратори несуть дисциплінарну, цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законом, за порушення вимог законодавства у сфері надання адміністративних послуг.

Дії або бездіяльність посадових осіб, уповноважених відповідно до закону надавати адміністративні послуги, адміністраторів можуть бути оскаржені до суду в порядку, встановленому законом.

З огляду на викладене, адміністратор Шматоваленко О.В . є посадовою особою суб`єкта надання адміністративної послуги, відповідно є належним відповідачем у справі.

Підставами, для відмови як зазначено у прийнятому Рішенні стали: «у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними».

Проте, у Рішенні про відмові не конкретизовано, в чому саме полягає недостовірність відомостей або недійсність документів.

З відзиву на адміністративний позов вбачається та підтверджено представником відповідача у судовому засіданні адміністратором виявлено, що наданий позивачем паспорт громадянина України має пошкодження, а саме: надрив лицьового боку обкладинки паспорта у місці згину та, крім того, проставлений на 3 сторінці паспортної книжки підпис, візуально схожий на підпис власника документа.

Тобто, адміністратором Шматоваленко О.В. після прийняття заяви та пакету відповідних документів, про що здійснено відповідний запис «Заяву прийняв, наявність та правильність необхідних документів підтвердив», зроблено висновок, що паспорт ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , виданий Центральним РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 08.04.1996 року є недійсним.

Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України відповідно до п.1 «Положення про паспорт громадянина України» затвердженого Постановою Верховної Ради України 26.06.1992 року №2503-ХІІ (Постанова №2503-ХІІ - далі).

Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України (пункт 3 Постанова №2503-ХІІ).

Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок (пункт 5 Постанова №2503-ХІІ)

Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта.

На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою.

Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних до паспорта, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина (пункт 6 Постанова №2503-ХІІ

До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним.

Представник відповідача зазначає, що на 3 аркуші паспортної книжки міститься лише ймовірний підпис позивача без вклеєної фотокартки.

Слід зазначити, що паспорт серії НОМЕР_1 , виданий ОСОБА_1 . Центральним РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 08.04.1996 року, на момент досягнення ним 30- річного віку.

Оскільки, позивач досягнув 25-річного віку, відповідно фотокартка вклеїла на першу сторінку паспорту, що унеможливлює її повторне вклеювання на сторінку 3 паспортної книжечки.

Суд не приймає твердження відповідача стосовно пошкоджень паспортного документа у вигляді надриву лицьового боку обкладинки паспорта у місці згину, як підставу, що може свідчити про його недійсність.

Пунктом 108 Постанови Кабінету Міністрів України №302 від 25.03.2015 року «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (Постанова №302 - далі) встановлено випадки коли паспорт визнається недійсним, вилучається, анулюється та знищується:

коли він підлягає обміну у зв`язку із зміною інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації);

виявлення помилки в інформації, внесеній до паспорта;

непридатності паспорта для подальшого використання;

припинення громадянства України або скасування рішення про громадянство України;

коли він заявлений як втрачений або викрадений та прийнято рішення

про оформлення нового паспорта;

смерті особи, якій було видано такий паспорт,

закінчення строку його дії або прийняття рішення про обмін такого паспорта до закінчення строку його дії;

оформлення паспорта/паспорта зразка 1994 року з порушенням вимог законодавства;

неотримання його заявником протягом року.

Серед вказаного переліку відсутнє посилання на «пошкоджень паспортного документа у вигляді надриву лицьового боку».

Наказом Міністерства внутрішніх справ України №456 від 06.06.2019 року «Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України» №456 від 06.06.2019 року, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 червня 2019 р. за № 620/33591, закріплено положення про обмін паспорта (пункт 1 Розділ IV).

Так, п.п. 3 пункту 1 Розділу IV встановлено, що обмін паспорта здійснюється в разі:

непридатності паспорта для користування (паспорт/фотокартка має потертості (та/або відсутня її частина), що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, ким виданий паспорт, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження перфорованої серії та номера, що не дає змогу встановити реквізити паспорта, виправлення, підчистки окремих літер у персональних даних/найменуванні органу/штампах/печатках або інші чинники, які впливають на цілісність документа».

Відтак, з аналізу зазначеного, суд доходить висновку, що «пошкодження паспортного документа у вигляді надриву лицьового боку обкладинки паспорта у місці згину» не відноситься до випадків визнання паспорту недійсним, оскільки, зазначене механічне пошкодження паспортного документа дає змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, ким виданий паспорт, підпис посадової особи та дату видачі, дає змогу встановити реквізити паспорта.

Рішення про відмову у знятті з реєстрації місця проживання від 08.11.2019 року є актом індивідуальної дії.

Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС України).

Головною рисою індивідуальних актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акту нормам чинного законодавства.

Натомість, Рішення про відмову у знятті з реєстрації місця проживання від 08.11.2019 року не відповідає вимогам чіткості та конкретності.

В якості підстави відмови зазначено «у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними» (відповідно до пункту 11 Правил зняття з реєстрації місця проживання особи).

Тобто із вище зазначеного вбачаються що найменш дві підстави «у поданих документах містяться недостовірні відомості» або «подані документи є недійсними».

Сполучник «або» (який використано в пункті 11 Правил зняття з реєстрації місця проживання особи) - уживається на означення того, що з ряду перелічуваних предметів (явищ і т. ін.) можливий тільки один (Академічний тлумачний словник української мови 1970-1980 за посиланням http://sum.in.ua/s/abo).

Диз`юнкція (лат. disjunctio - розділення) (операція OR) - двомісна логічна операція, що має значення «істина», якщо хоча б один з операндів має значення «істина». Операція відображає вживання сполучника «або» в логічних висловлюваннях. Диз`юнкція є бінарною операцією, тобто, має два операнда. Запис може бути префіксним - знак операції стоїть перед операндами, інфіксним - знак операції стоїть між операндами або постфіксним - знак операції стоїть після операндів.

Граматичний аналіз тексту наведеної вище норми дає підстави для висновку, що вжитий законодавцем роз`єднувальний сполучник «або» виділяє дві окремі підстави.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24.04.2019 року у справі №815/1554/17 (провадження №К/9901/19951/18), зазначивши, зокрема наступне:

«З огляду на викладене, Суд зазначає, що вказівка відповідача в оскаржуваному наказі про звільнення № 302к від 17 лютого 2017 року на зазначену вище норму Закону № 1697-VII без відповідної конкретизації підстави для звільнення, породжує для позивача негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення.

Аналіз практики Європейського Суду з прав людини дає підстави для висновку, що дана стаття, поміж іншого, закріплює принцип юридичної визначеності, який, в свою чергу, є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права.

Крім того, даний принцип є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання),

Таким чином, колегія суддів наголошує, що принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи».

Приймаючи Рішення про відмову у знятті з реєстрації місця проживання відповідачем порушено принцип правової визначеності, і відтак, рішення адміністратора Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради Шматоваленко Оксани Вікторівни від 08.11.2019 року про відмову ОСОБА_1 у знятті з реєстрації місця проживання є протиправним та підлягає скасуванню.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування;». Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належній і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії», «Онерллдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» та «Москаль проти Польщі»).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх, дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» та «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини», п. 128, та «Беєлер проти Італії», п. 119) (п. 70).

Зокрема, Європейський Суд наголосив на тому, що особа на користь якої органом влади прийняте певне рішення, має повне право розумно очікувати, що якщо місцевий орган влади вважає, що в нього є певна компетенція, то така компетенція дійсно існує, а тому визнання незаконності дій органу влади не повинно змінювати відносини прав, які виникли внаслідок такої дії органу влади.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії" (заява № 7360/76, доповідь Комісії від 12 жовтня 1978 року) Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)".

Стаття 13 Конвенції, крім іншого визначає те, що засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

У рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» ЄСПЛ вказав, що норма статті 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Сутність цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечать при цьому виконання своїх зобов`язань. Суд визнав, що вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачені національним законодавством (пункт 145 рішення).

Крім того, суд враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі «Релігійна громада Свідків Єгови Тернівського району Кривого Рогу проти України» (№ 21477/10), яким визнано порушення вимог Конвенції через відмову суду у зобов`язанні суб`єкта владних повноважень усунути порушення.

Відтак, суд доходить висновку, що саме зобов`язання Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради здійснити зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , на підставі паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 виданого 08.04.1996 року Центральним РВ ОМУ УМВС України в Одеський області є належним способом захисту порушеного права позивача.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства прва, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАСУ, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ст. 6 КАСУ, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява №34884/97, п. 30).

З урахуванням як національного законодавства, так і практики ЄСПЛ суд вважає правомірним стягнення з Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради за рахунок державних асигнувань на користь ОСОБА_1 суми судового збору за подання адміністративного позову, оскільки вона була фактично сплачена, зарахована на відповідний рахунок і була «неминучою», так як сплати судового збору є умовою для відкриття провадження по справі.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, Шматоваленко Оксани Вікторівни адміністратора Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання здійснити зняття місця реєстрації - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення адміністратора Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради Шматоваленко Оксани Вікторівни від 08 листопада 2019 року про відмову ОСОБА_1 у знятті з реєстрації місця проживання.

Зобов`язати Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради здійснити зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 виданого 08.04.1996 р. Центральним РВ ОМУ УМВС України в Одеський області.

Стягнути з Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 суму судового збору за подання адміністративного позову за:

квитанцією № СВ02504928/1 від 14.11.2019 року у сумі 768, 40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

ОСОБА_1 - адреса: АДРЕСА_3 , телефон: (067) НОМЕР_7 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2

Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради - адреса: 65017, м. Одеса, вул. Косовська 2-Д, ЄДРПОУ 38226516, телефон: (048) 737 60 98, e-mail: dnap@omr.gov.ua

Шматоваленко Оксани Вікторівни адміністратора Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради - адреса: 65017, м. Одеса, вул. Косовська 2-Д

Головуючий суддя Потоцька Н.В.

.