Рішення № 87039868, 21.01.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2020 р. № 400/4702/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Западнюк К.А.,

представника позивача: Щукіної Н.О.,

представника відповідача: Гаїбова Р.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв,54056 про:визнання протиправною і скасування постанови від 06.12.2019 ВП № 59807669 про стягнення виконавчого збору; визнання протиправною і скасування постанови від 06.12.2019 ВП № 59807669 про накладення штрафу,

встановив:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:

визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (надалі - Відділ або відповідач) Гаїбова Р.Е. про стягнення виконавчого збору у розмірі 8 460 грн. від 06.12.2019 у виконавчому провадженні № 59807669;

визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу Гаїбова Р.Е. про накладення штрафу у розмірі 1 700 грн. від 06.12.2019 у виконавчому провадженні № 59807669.

В зв`язку з перейменуванням, суд ухвалою від 17.01.2020 змінив назву відповідача у справі на Інгульський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказала, що, в зв`язку з її хворобою, відповідач мав відкласти проведення виконавчих дій. Наявність поважних причин невиконання судового рішення, на думку позивача, виключає накладення на неї як на боржника у виконавчому провадженні штрафу. Доводів щодо неправомірності стягнення відповідачем виконавчого збору позовна заява не містить.

У відзиві (арк. спр. 26-29) Відділ, з посиланням на норми Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (надалі - Закон), зазначив про безпідставність позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача вимоги адміністративного позову підтримала в частині визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу; представник Відділу просив у задоволенні позову відмовити.

Як встановлено судом, 15.08.2019 старший державний виконавець Відділу Гаїбов Р.Е. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 59807669 з виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 23.07.2019 у справі № 915/491/19, відповідно до якого позивач була зобов`язана повернути Миколаївській міській раді земельну ділянку площею 1352 кв. м нормативною грошовою оцінкою 970678,66 грн. з кадастровим номером 4810136900:01:041:005 по АДРЕСА_2 у придатному для використання стані шляхом демонтажу споруд (арк. спр. 34).

Ухвалою від 28.08.2019 Південно-Західний апеляційний господарський суд зупинив дію рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.06.2019 у вказаній вище справі (арк. спр. 45-47).

На підставі статті 38 Закону постановою від 02.09.2019 виконавче провадження № 59807669 було зупинено (арк. спр. 50-51).

Постановою від 24.10.2019 Південно-Західний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.06.2019 у справі № 915/491/19 (арк. спр. 53-59). Позивач і її представник були присутніми в судовому засіданні.

21.11.2019 головний державний виконавець Відділу Гаїбов Р.Е., на підставі частини п`ятої статті 35 Закону, виніс постанову про поновлення виконавчого провадження (надалі - Постанова про поновлення, арк. спр. 62-63).

Також 21.11.2019 «Вимогою виконавця» (вих. № 79522, надалі - Вимога) позивачу був встановлений строк для виконання рішення суду - 10 робочих днів (арк. спр. 64).

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів (арк. спр. 97-100), Постанову про поновлення та Вимогу позивач отримала 27.11.2019.

Про те, що представнику позивача 21.11.2019 стало відомо про факт поновлення виконавчого провадження № 59807669, свідчить подана нею 22.11.2019 «Заява про відкладення виконавчих дій» (арк. спр. 65-66).

На думку позивача, з урахуванням дати отримання нею Постанови про поновлення та Вимоги, останнім днем для виконання рішення суду було 11.12.2019 (10-й робочий день, починаючи з 28.11.2019).

06.12.2019 позивач подала до Відділу «Заяву про відкладення проведення виконавчих дій», в якій, посилаючись на хворобу та неможливість «… бути присутньої та виконати дії, визначені Вимогою виконавця від 21.11.2019 …», просила відкласти проведення виконавчих дій (арк. спр. 80). У цій заяві позивач вказала, що факт хвороби «… підтверджується довідкою з лікарні …». Проте, у тексті заяві не зазначено, що до неї додається відповідна довідка.

До позовної заяви позивач додала копію довідки медичного закладу від 09.12.2019 про те, що позивач з 28.11.2019 по 09.12.2019 перебувала на стаціонарному лікуванні (арк. спр. 16). Ця довідка, з урахуванням її дати, не могла бути додана до «Заяви про відкладання проведення виконавчих дій» від 06.12.2019.

Як зазначила представник позивача в судовому засіданні, довідку медичного закладу Відділ отримав 11.12.2019. Проте докази на підтвердження цих доводів позивач не надала. В матеріалах виконавчого провадження довідка відсутня, а, згідно з доповідною діловоду Відділу від 24.12.2019 (арк. спр. 87), «… при перевірці електронної скриньки відділу 11 грудня 2019 року від ОСОБА_1 та адвоката Щукіної Наталії Олегівни кореспонденція не надходила …».

За твердженнями позивача, Відділ був зобов`язаний розглянути «Заяву про відкладення проведення виконавчих дій» від 06.12.2019, надати відповідь на неї, а до цього часу не мав права вчиняти будь-яких виконавчих дій.

06.12.2019 головний державний виконавець Відділу Гаїбов Р.Е. склав акт, яким встановив факт невиконання позивачем рішення суду (арк. спр. 71).

06.12.2019 головний державний виконавець Відділу Гаїбов Р.Е., з посиланням на статті 3, 27, 40 Закону, виніс постанову про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 8 346 грн. (надалі - Постанова про збір, арк. спр. 74-75), а також, з посиланням на статті 63, 75 Закону, - постанову про накладення на позивача штрафу в сумі 1 700 грн. (надалі - Постанова про штраф, арк. спр. 77-78).

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Частиною третьою та абзацом першим частини четвертої статті 27 Закону встановлено, що виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

З урахуванням цього, постанова про стягнення з позивача виконавчого збору мала бути винесена 15.08.2019.

Несвоєчасність стягнення виконавчого збору не скасовує норми щодо обов`язковості такого стягнення як обґрунтовано зазначив відповідач у відзиві, частиною п`ятою статті 13 Закону визначено, що порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Як вказано вище, позовна заява не містить доводів щодо порушення Відділом процедури стягнення виконавчого збору, передбаченої Законом, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправною та скасування Постанови про збір.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону, строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.

Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем.

Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Абзацом першим частини шостої статті 26 Закону встановлено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Отже, строк, вказаний у Вимозі, розпочався з наступного робочого дня після 21.11.2019, тобто 22.11.2019 (а не з наступного робочого дня після отримання Вимоги ОСОБА_1 ), та відповідно, закінчився 05.12.2019.

Відповідно до статті 32 Закону, за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів. Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову.

Таким чином, умовами для можливого (проте не обов`язкового) відкладення виконавцем виконавчих дій є надходження до виконавця в межах строку виконання рішення документів, що свідчать, зокрема, про наявність об`єктивних перешкод у проведенні виконавчих дій.

В межах цього строку до Відділу не надійшла заява позивача про відкладення виконавчих дій, а факт того, що 06.12.2019 відповідачу були надані докази хвороби позивача, матеріалами справи не підтверджений.

Отже, твердження позивача про те, що Відділ мав відкласти проведення виконавчих дій, суд визнав хибними.

Листом № 84829 від 09.12.2019 (наступний робочий день з 06.12.2019) Відділ повідомив позивача про результати розгляду «Заяви про відкладення виконавчих дій» від 06.12.2019.

Як вказано у частинах першій та другій статті 63 Закону, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Частиною першою статті 75 Закону встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Суд зауважив, що ані позивач, ані її представник не повідомили Відділ у межах встановленого виконавцем строку (22.11.2019 - 05.12.2019) про наявність обставин, за яких невиконання ОСОБА_1 рішення суду могло бути визнано невиконанням з поважних причин.

З урахуванням наведеного вище (відсутності у Відділу 06.12.2019 документально підтвердженої інформації про хворобу позивача), суд встановив, що відповідач діяв відповідно до норм Закону, тому відхилив доводи позивача про те, що «… виконавцем не розглянута та не взята до уваги причина невиконання рішення суду, а саме хвороба боржника (що підтверджується належною довідкою) та не враховані строк коли боржник дізнався та отримав Вимогу виконавця про вчинення дій в строк 10 робочих днів …».

На підставі викладеного суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Судові витрати, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 9, 77, 241-246, 250, 255, 268-271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, ідентифікаційний код 34993225) .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна