Рішення № 87039585, 14.01.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.006559

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Лепех А.М.,

представника позивача Шокало В.С.,

представника відповідача Тістечко Ю.Я.,

розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської Митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Львівської Митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 09.10.2019 року № UA 209000/2019/000466/2.

Ухвалою суду від 10.12.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі.

24.12.19 за вх. № 49889 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, позовні вимоги заперечив.

22.12.2012 в засіданні суду представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 26.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 02.10.2019 декларантом подано до митного контролю митну декларацію № UА209190/2019/063679 на товар - «Легковий автомобіль, бувший у використанні, призначений для використання на дорогах загального користування, марка: VW модель: PASSAT, рік випуску - 2015, модельний рік - 2015, дата введення в експлуатацію - 27.05.2015, у якій заявлено митну вартість за першим методом 7350 Євро, що по курсу становить 196688,70 гривні. У підтвердження цього факту купівлі-продажу продавцем видано рахунок фактуру (інвойс) від 27.09.2019 року №191/09/2019 та митна декларація країни відправлення (MRN) №19PL402010E1116055, у якій відображено, що вартість експортованого з Польщі автомобіля марки VW модель PASSAT, VIN-код НОМЕР_1 у сумі 31913 польських злотих що по курсу відповідає 7350 Євро та, що експорт з Польщі зазначеного транспортного засобу здійснюється на ім`я та адресу покупця, а саме: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

Окрім того, на вимогу митниці було надано також банківський документ з назвою «роздрук підтвердження виконаної операції у касі - оплата» Банку Польскі від 30.09.2019 року про зарахування коштів в сумі 7350 Євро на рахунок продавця - польської фірми EUROCAR&COMPANY.

Вважає, що саме рахунок фактура і є документом у відповідності до ч.1 ст.368 МК України, який повинен використовуватися митним органом для цілей оподаткування товарів. Однак, відповідачем за результатами перевірки митної декларації та доданих документів винесено картку відмови у митному оформленні та рішення про коригування митної вартості. На думку позивача, наданих відповідачу документів було достатньо для визначення митної вартості товару за основним методом. Вказане рішення позивач вважає протиправними, оскільки наданими до митного оформлення документами повністю підтверджується визначена декларантом митна вартість автомобіля. Додатково зазначив, що відповідачем порушено ч. 3 ст. 53 Митного Кодексу України (далі- МК України) з огляду на відсутність підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі митну вартість автомобіля марки VW модель: PASSAT, номер кузова НОМЕР_1 . Позивач вважає рішення відповідача протиправними та такими, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Від відповідача 24.12.2019 за вх. № 49819 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначається, що відповідно до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб Органів доходів і зборів з аналізу, вияснення та оцінки ризиків при здійсненні митного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених від 11.09.15 №689 та постанови КМУ №1077 від 12.12.2018 у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР ДФС та складає 11600 євро. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Митну вартість визначено за резервним методом у зв`язку з наявністю у митного органу цінової інформації з системи АСАУР ДФС. Виходячи із вищезазначеного, митна вартість товару становитиме 11600 євро. Джерелом інформації для визначення митної вартості використано середню ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами спрацювання АСАУР. Відтак, вважає, щo рішення про коригування митної вартості прийнято з дотриманням усіх законодавчих вимог, а тому слід відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав позицію викладену у письмовому відзиві та просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Стверджує в засіданні суду, що касові або товарні чеки щодо здійснення оплати до митного оформлення не подавалися. Також стверджує, що підставою для витребування документів було те, що при перевірці поданої митної декларації встановлено:

митна вартість заявлена декларантом не може бути визнана у зв`язку з відсутністю документального підтвердження митної вартості та неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-третій статті 53 цього Кодексу (відсутні касові або товарні чеки, банківські платіжні документи; додаткові документи не подавалися) та невірно проведеного декларантом розрахунку митної вартості;

у фактурі, яка виставлена юридичною особою, не вказані форма оплати за товар чи термін оплати;

оплату за товар здійснив гр. ОСОБА_2 , проте, підтверджуючих документів (наприклад доручення) для здійснення платіжних операцій не надано;

вказаний продавець у фактурі та власник, вказаний у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу (технічному паспорті) є різними особами, однак, жодних документів про перехід права власності між цими особами не надано.

У строк, встановлений судом, від представника позивача надійшла відповідь на відзив, де зазначено, що постанова Кабінету Міністрів України № 1077 від 12.12.2018 року не могла застосовуватися під час здійснення контролю за митною вартістю ввезеного позивачем автомобіля; відповідач не зазначив, що йому не підходить у поданих до митного контролю документах, законом не передбачено співставлення заявленої декларантом вартості товару із тією, що генерується АСАУР ДФС, як методу перевірки правильності визначення заявленої вартості та не враховує індивідуальні особливості придбаного позивачем транспортного засобу, та його технічний стан, який в тому числі підтверджувався посадовими особами митниці під час проведення митного огляду транспортного засобу, що мають суттєвий вплив на його ринкову вартість.

Позивач стверджує у відповіді на відзив від 26.12.2019 за № 50058, що зауваження відповідача щодо поданих до митного оформлення документів не вартує уваги, оскільки:

1) представник митниці не зазначає, чим йому не підходять рахунок-фактура (інвойс) від 27.09.2019 року №191/09/2019; банківський документ з назвою «роздрук підтвердження виконаної операції у касі - оплата» Банку Польскі від 30.09.2019 року про зарахування коштів та митна декларація країни відправлення (MRN) №19PL402010E1116055, у якій відображено, що вартість експортованого з Польщі автомобіля марки VW модель PASSAT, VIN-код НОМЕР_1, у яких відображена вартість транспортного засобу марки VW модель PASSAT, VIN-код НОМЕР_1-7350 Євро чи в еквіваленті;

2) щодо твердження по відсутність у фактурі форми та терміну оплати, то відповідач не зазначає яким чином це вплинуло на ціну товару, та який нормативний акт визначає обов`язковість вказання такої інформації у рахунок-фактуру. Водночас інші описані абзацом вище документи свідчать, що оплата проведена саме на підставі цього рахунку-фактури;

3) щодо особи, яка здійснювала оплату за імпортований товар, то відповідно до вказаних рахунку ОСОБА_3 сплатив кошти в сумі 7350 Євро польській фірмі EUROCAR&COMPANY, що підтверджується банківським документом з назвою «роздрук підтвердження виконаної операції у касі - оплата» Банку Польскі від 30.09.2019 року про зарахування коштів в сумі 7350 Євро на рахунок продавця - польської фірми EUROCAR&COMPANY, а також вказано реквізити рахунку-фактури та прізвище позивача,

4) щодо твердження відповідача, що на заявлену митну вартість могло вплинути те, що продавець товару не є його власником, то до митного контролю подавалась рахунку - фактура від 02.09.2019 року №19822394, згідно якої зазначений транспортний засіб марки VW модель PASSAT, VIN-код НОМЕР_1 був раніше придбаний польською фірмою EUROCAR&COMPANY (31-001 Krakow, ul. PL. Wolnica) у італійської лізингової компанії «LeasePlan Italia S.p.A.» (38122 Sede Legale Viale Adriano Olivetti, 13 Trento Italia) за ціною 7 150 Євро (6 800 Євро - вартість транспортного засобу, 350 Євро - комісійна оплата). І саме ця італійська фірма і вписана у реєстраційний документ. Факт перепродажу транспортного засобу без постановки на облік на себе не є порушенням Європейського законодавства, адже даний транспортний засіб виїхав за межі Європейського Союзу без будь-яких зауважень з боку митних та інших контролюючих органів.

Окрім того, вказані у відзиві зауваження до документів не відповідають вимозі посадової особи Львівської митниці, яка була скерована до декларанта позивача.

Дослідивши доводи позову, відзив на нього, відповідь на відзив, зібрані у справі докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

27 вересня 2019 року ОСОБА_1 придбав у польської фірми EUROCAR&COMPANY (31-001 Krakow, ul. PL. Wolnica) транспортний засіб марки VW модель PASSAT, VIN-код НОМЕР_1 за ціною 7350 Євро.

У підтвердження цього факту купівлі-продажу продавцем видано рахунок фактуру (інвойс) від 27.09.2019 року №191/09/2019, в якому вказано вартість зазначеного транспортного засобу в сумі 7350 євро.

Відповідно до вказаного рахунку 30 вересня 2019 року ОСОБА_3 сплатив кошти в сумі 7350 Євро польській фірмі EUROCAR&COMPANY, що підтверджується банківським документом з назвою «роздрук підтвердження виконаної операції у касі - оплата» Банку Польскі від 30.09.2019 року про зарахування коштів в сумі 7350 Євро на рахунок продавця - польської фірми EUROCAR&COMPANY.

01.10.2019 року була оформлена митна декларація країни відправлення (MRN) №19PL402010E1116055, у якій відображено, що вартість експортованого з Польщі автомобіля марки VW модель PASSAT, VIN-код НОМЕР_1 у сумі 31913 польських злотих що по курсу відповідає 7350 Євро та що експорт з Польщі зазначеного транспортного засобу здійснюється на ім`я та адресу покупця, а саме: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

Прибувши до Львівської митниці ДФС, 02.10.2019 року декларантом подано до митного контролю митну декларацію № UА209190/2019/063679 на товар - «Легковий автомобіль, бувший у використанні, призначений для використання на дорогах загального користування, марка: VW модель: PASSAT, номер кузова НОМЕР_1 , у якій заявлено митну вартість 7350 євро в еквіваленті у гривнях.

Відповідачем за результатами розгляду даної декларації прийнято Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2019/01147 та рішення про коригування митної вартості від 09.10.2019 року № UA209000/2019/000465/2, де скориговано вартість автомобіля до 11600 євро за 6 (резервним) методом митної вартості.

У рішенні відповідач мотивував його прийняття наступним: відповідно до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб Органів доходів і зборів з аналізу, вияснення та оцінки ризиків при здійсненні митного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених від 11.09.15 № 689 та постанови КМУ №1077 від 12.12.2018 у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР ДФС та складає 11600 Євро. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Митну вартість визначено за резервним методом у зв`язку з наявністю у митного органу цінової інформації з системи АСАУР ДФС. Виходячи із вищезазначеного, митна вартість товару становитиме 11600 Євро. Джерелом інформації для визначення митної варто використано середню ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами спрацювання АСАУР. Відтак, вважає, щo рішення про коригування митної вартості прийнято з дотриманням усіх законодавчих вимог, а тому слід відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач, не погодившись із рішеннями відповідача, звернувся із даним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд керувався наступним.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний Кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 2 статтею 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

Як встановлено ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 ст. 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

- надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до ч. 2 цієї статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Згідно із ч. ч. 3-6 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч.1 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до 4-5 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

За приписами ч. 1, 2, 4 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Відповідно до статті 368 МК України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості. У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу.

Як встановлено судом, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації № UА209190/2019/063679, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору в розмірі 7350 євро.

У судовому засіданні встановлено, що коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу відповідачем проведено у зв`язку з наявними сумнівами у правильності визначення митної вартості автомобіля декларантом, оскільки заявлена вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації щодо вартості цього транспортного засобу, яка згенерована АСАУР ДФС, а також відсутністю платіжного документа про сплату за товар.

Разом з тим, визначеними ст. 51-58 МК України правилами визначення митної вартості товарів та її коригування встановлено необхідність зазначення у рішенні про коригування митної вартості товарів інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Таким чином, вказана норма передбачає, що самої констатації суб`єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення.

Митним органом відмовлено в прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості 09.10.2019 року № UA 209000/2019/000466/2 з підстав того, що у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації щодо вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР ДФС та складає 11600 євро

Як вбачається з матеріалів справи, декларантом подано до митного контролю Львівській митниці ДФС митну декларацію № UА209190/2019/063679 із зазначенням ціни товару 196688,70 гривень, що по курсу становить 7350 євро та на підтвердження обґрунтованості митної вартості товару також надано зокрема:

- рахунок - фактуру № 191/09/2019 від 27.09.2019 року;

- банківський документ з назвою «роздрук підтвердження виконаної операції у касі - оплата» Банку Польскі від 30.09.2019 року про зарахування коштів в сумі 7350 Євро на рахунок продавця - польської фірми EUROCAR&COMPANY;

- довіреність№ 185807 від 26.09.2019, якою ОСОБА_1 уповноважив в тому числі ОСОБА_4 сплачувати за відповідними договорами грошові суми і виконувати всі інші дії, пов`язані з цією довіреністю;

- акт про проведення огляду транспортного засобу від 01.10.2019 № UA209030/2019/82202;

- витяг з shwacke від 02.10.2019;

- експортну декларацію №19PL402010E1116055 від 01.10.2019 року.

Відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів від 09.10.2019 року № UA 209000/2019/000466/2 року з підстав того, що у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу .

Покликання відповідача на ту обставину, що заявлена вартість не підтверджена документально, не відповідає дійсності, оскільки позивачем долучено до поданої електронної митної декларації документи відповідно до визначеного ст.52, 368 МК України переліку, які підтверджують цю вартість.

Доводи відповідача про те, що заявлена вартість транспортного засобу не відповідає тій вартості, що згенерована АСАУР ДФС, суд оцінює критично з тих підстав, що законом не передбачено співставлення заявленої декларантом вартості товару із тією, що генерується АСАУР ДФС, як методу перевірки правильності визначення заявленої вартості. Більш того посадовою особою Львівської митниці ДФС, під час проведення митного огляду транспортного засобу, у графі «Наявні пошкодження, ознаки експлуатації» додаткового аркуша до Акту про проведення митного огляду товарів від 01.10.2019 року № UA209030/2019/82202 зазначено: «Царапини лакофарбового покриття, забруднено салону та сидінь». Зазначена інформація завірена особистим митним забезпеченням інспектора Львівської митниці ДФС, який безпосередньо здійснював митні формальності у відповідності до статті 338 Митного кодексу України. Тобто імпортований позивачем автомобіль мав пошкодження, а згідно інформації, зазначеної в оскаржуваному рішенні АСАУР ДФС визначена вартість на підставі ціни, за яку транспортний засіб такої ж марки, моделі та комплектації пропонується до продажу в умовах повної конкуренції при звичайному ході торгівлі. Відтак, вказаний метод не враховує індивідуальні особливості придбаного позивачем транспортного засобу, та його технічний стан, що мають суттєвий вплив на його ринкову вартість.

Також, суду не надано будь-яких підтверджень щодо виявлених митним органом ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів позивачем. В ході судового розгляду не здобуто доказів і щодо підставності виникнення сумніву у правильності визначення задекларованої вартості транспортного засобу.

Застосування вищезгаданих правових норм у наведений спосіб відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 року у справі №821/1617/18, від 21.12.2018 року за №815/1670/17, від 07.08.2018 року за №808/1619/16, а тому суд, у відповідності до вимог ч.5 ст.242 КАС України, враховує такий при вирішенні даної справи.

Також, відповідачем не надано суду жодного доказу, який би спростував зміст рахунку-фактури (інвойс) від 27.09.2019 року №191/09/2019, в якому вказано вартість транспортного засобу в сумі 7350 євро, в тому числі будь-які відомості про отримання від компетентних органів країни експорту інформації щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу транспортного засобу марки VW модель: PASSAT, номер кузова НОМЕР_1 та отримання або не отримання від позивача коштів в сумі 7350 євро та/або іншої суми за відчужений вказаний транспортний засіб.

Долучені до матеріалів справи докази дають змогу суду дійти висновку про правомірно визначену митну вартість транспортного засобу в сумі 7350 євро. Декларантом на підставі наявних у нього документів.

Крім того, зміст спірного рішення вказує на те, що воно не містить повної інформації, яка вимагається положеннями ч.2 ст.55 МК України.

Суд зазначає, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі № 805/2713/16-а.

Крім того, суд , проаналізувавши норми Митного кодексу України зазначає, що:

1. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

2. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

3. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

4. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

5. Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є , зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 815/5398/17 від 25.01.2019 року.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку що оскаржуване рішення відповідача прийняте не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, не обґрунтовано, без з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, а відповідно підлягає скасуванню.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно із ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Львівської Митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,- задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 09.10.2019 року № UA 209000/2019/000466/2.

Стягнути з Львівської митниці ДФС України (79000, м.Львів, вул.Костюшка, 1, ЄДРПОУ 39420875) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім ) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Сподарик Н.І.

Повний текст рішення складено та підписано 21 січня 2020 року.