Ухвала суду № 87039534, 20.01.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6380/19

УХВАЛА

20 січня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши заяву позивача за вхід. №40114/19 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за ОСОБА_1 до Державної архітектурно - будівельної інспекції України в якому позивач просить:

скасувати результати конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби категорії «Б» - директора Департаменту дозвільних процедур, затверджені наказом Держархбудінспекції, умови якого затверджені наказом Держархбудінспекції від 30.09.2019 № 1081.

Ухвалою суду від 30.10.2019 р. адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно - будівельної інспекції України про скасування результатів конкурсу передано до Окружного адміністративного суду м. Києва (01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1, E-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1) за територіальною підсудністю.

Постановою Пятого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2019 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року про передачу справи за територіальною підсудністю скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 21.12.2019 р. відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20 січня 2019 року на 10:30 год.

29.10.2019 р. разом із позовом надійшла заява про забезпечення позову, в якому ОСОБА_1 , просить забезпечити позов шляхом:

зупинення дії рішення конкурсної комісії Державної архітектурно-будівельної інспекції України оформленого протоколом про визначення переможця конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби категорії «Б» на посаду директора Департаменту дозвільних процедур Держархбудінспекції;

заборони Державній архітектурно-будівельній інспекції України призначати на посаду директора Департаменту дозвільних процедур переможця конкурсу, який було оголошено наказом Держархбудінспекції від 30.09.2019 № 1081.

Заява обґрунтована наступним.

Необхідність звернення із заявою про забезпечення позову зумовлена тим, що відповідно до згадуваного рішення конкурсної комісії про оголошення переможця конкурсу, та відповідно до статті 31 Закону України «Про державну службу», на посаду державної служби призначається особа, визначена переможцем конкурсу. Рішення про призначення на посаду державної служби приймається суб`єктом призначення після проведення співбесіди з кандидатом та підписання з ним контракту про проходження державної служби (у разі укладення). Таке рішення приймається не пізніше п`яти календарних днів з дня надходження результатів спеціальної перевірки у випадку та порядку, передбачених законодавством у сфері запобігання корупції.

Отже, наведеними правовими нормами встановлюються граничні строки оприлюднення результатів конкурсу та прийняття рішення про призначення на посаду державної служби за результатами проведеного конкурсу, які, з огляду на терміни розгляду справ в рамках адміністративного провадження, завершаться до вирішення по суті заявлених позовних вимог.

Відповідно, в разі завершення процедур оголошення результатів конкурсу та прийняття таких рішень щодо вакантних посад державної служби, а саме директора Департаменту дозвільних процедур до ухвалення рішення за наслідком розгляду в майбутньому заявлених позовних вимог, рішення суду, в разі його ухвалення на користь позивача, неможливо буде реально виконати, з огляду на те, що оскаржуване рішення відповідача вже буде реалізоване, а отже, вичерпає свою юридичну силу, а самі наведена вище посада державної служби буде заповнена. Відповідно, захист прав, свобод та інтересів позивача у спірних правовідносинах стане неможливим без вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

На переконання Позивача, встановлення заходів забезпечення адміністративного позову до вирішення спору судом у даній справі буде відповідати предмету позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті позовних вимог.

У зв`язку із забезпечення ефективного захисту та в подальшому поновлення порушених прав, та з метою реалізації мого права на відкритий доступ до державної служби, існує необхідність у вжитті заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення конкурсної комісії Державної архітектурно-будівельної інспекції України оформленого протоколом про визначення переможців на зайняття вакантної посади державної служби категорії «Б» на посаду директора Департаменту дозвільних процедур Держархбудінспекції.

Як вбачається з офіційного веб-сайту Держархбудінспекції, переможцем конкурсу на зайняття вакантної посади директора Департаменту дозвільних процедур визнано ОСОБА_2 , який з 30.09.2019, згідно з відомостей розміщених на сайті Держархбудінспекції, виконує обов`язки директора Департаменту дозвільних процедур та є діючим співробітником Держархбудінспекції на посаді заступника директора Департаменту Держархбудінспекції у Київській області.

Вказане свідчить, що задоволення цієї заяви не матиме наслідком порушення права вказаної особи на працю та не призведе до порушення її матеріального становища.

Таким чином, вимога щодо заборони Державній архітектурно- будівельній інспекції України приймати рішення щодо призначення на посаду директора Департаменту дозвільних процедур переможця конкурсу є способом, що є адекватним змісту порушеного права.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадження якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи зазначену норму КАС України, суд дійшов до висновку про можливість розгляду клопотання про забезпечення позову без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.ч. 1 - 2ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

У ч. 2 ст.151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Із системного аналізу вимог наведених норм слідує, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. Заявник обов`язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.

Частиною 1, 3 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про забезпечення позову подається у письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

З аналізу наведеної норми вбачається, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, у тому числі й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

Таким чином, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявників щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема у тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Позивач заявляє про необхідність забезпечення позову шляхом:

зупинення дії рішення конкурсної комісії Державної архітектурно-будівельної інспекції України оформленого протоколом про визначення переможця конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби категорії «Б» на посаду директора Департаменту дозвільних процедур Держархбудінспекції;

заборони Державній архітектурно-будівельній інспекції України призначати на посаду директора Департаменту дозвільних процедур переможця конкурсу, який було оголошено наказом Держархбудінспекції від 30.09.2019 № 1081.

При цьому позивач вказує, що в разі завершення процедури оголошення результатів конкурсу та прийняття рішень щодо вакантних посад державної служби, а саме директора Департаменту дозвільних процедур до ухвалення рішення за наслідком розгляду в майбутньому заявлених позовних вимог, рішення суду, в разі його ухвалення на користь позивача, неможливо буде реально виконати, з огляду на те, що оскаржуване рішення відповідача вже буде реалізоване, а отже, вичерпає свою юридичну силу, а саме наведена вище посада державної служби буде заповнена. Відповідно, захист прав, свобод та інтересів позивача у спірних правовідносинах стане неможливим без вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Позивачем у заяві не доведено існування жодної з обставин, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення конкурсної комісії ДАБІ та заборони ДАБІ України призначати на посаду директора Департаменту дозвільних процедур переможця конкурсу.

Разом з цим, вирішуючи питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, суд враховує співмірність заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам, а саме: позивач звернувся із позовом в якому просить:

скасувати результати конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби категорії «Б» - директора Департаменту дозвільних процедур, затверджені наказом Держархбудінспекції, умови якого затверджені наказом Держархбудінспекції від 30.09.2019 № 1081.

Крім цьому, суд звертає увагу, що у спірних правовідносинах така обов`язкова умова для забезпечення адміністративного позову, як «наявність очевидних ознак протиправності дій відповідача» може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності, як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Така правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема у постанові від 30.09.2019 року по справі №420/5553/18.

Отже, суд відзначає, що забезпечуючи такий позов шляхом заборони Державній архітектурно-будівельній інспекції України призначати на посаду директора Департаменту дозвільних процедур переможця конкурсу, який було оголошено наказом Держархбудінспекції від 30.09.2019 № 1081 до вирішення справи по суті, і яким ще не надано офіційну правову оцінку в межах оскарження та без застосування принципів адміністративного судочинства, зокрема, таких як гласності і відкритості, змагальності тощо, суд фактично ухвалює рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Окремо суд звертає увагу, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій з боку суб`єкта владних повноважень, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивачів (заявників).

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивачів.

Отже, першою умовою є припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення.

Другою умовою забезпечення позову є, що невжиття таких заходів може в майбутньому привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

Так, позивач у поданій заяві вказує на факт порушення процедури прийняття спірного рішення конкурсної комісії Державної архітектурно-будівельної інспекції України оформленого протоколом про визначення переможця конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби категорії «Б» на посаду директора Департаменту дозвільних процедур Держархбудінспекції.

Тоді як, доведення факту порушення процедури прийняття рішення можливе лише під час розгляду справи по суті.

За визначенням одного з відомих професорів Оксфордського університету Д. Галлігана з теми fair procedure, поняття «процедури» - це кроки, які вживаються, або способи, які застосовуються для прийняття рішення та запроваджують дії або вирішують справу певним чином в юридичному або адміністративному контексті. А поняття «процес» - це зручний загальний термін, який включає сукупність процедур стосовно рішення чи дії (D.J.Galligan. Due Process and Fair Procedures. A Study of Administrative Procedures. - Oxford University Press Inc., New York. - Reprinted. 2004. р.8).

Вказана доктрина правової процедури по суті була використана в практиці Конституційного Суду України. У рішеннях від 28 лютого 2018 року про визнання неконституційним закону про мову та від 26 квітня 2018 року про визнання неконституційним закону про референдум Конституційний Суд України, вказавши на прямий зв`язок дотримання «належної процедури» та гарантій прав і законних інтересів людини і громадянина, фактично надав процедурним принципам владного обов`язкового значення.

Таким чином, дотримання процесових, у тому числі, процедурних норм, є юридичною вимогою, згідно з якою держава, яка керується принципом верховенства права (мірило правовладдя), повинна поважати і враховувати права особи, а також визначати процедурні межі здійснення повноважень органами публічної влади.

Законність здійснення таких повноважень може бути встановлена за наслідками встановлення (перевіривши належні докази) відповідності вчинених повноважень приписам чинного законодавства, під час розгляду справи по суті.

Отже, суд не вбачає підстав для забезпечення позову шляхом заборони Державній архітектурно-будівельній інспекції України призначати на посаду директора Департаменту дозвільних процедур переможця конкурсу, який оголошено наказом Держархбудінспекції від 30.09.2019 № 1081 до вирішення справи по суті, і якому ще не надано офіційну правову оцінку в межах оскарження та без застосування принципів адміністративного судочинства, зокрема, таких як гласність і відкритість, змагальність тощо, суд фактично ухвалює рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Отже, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 9, 150, 151, 154, 243, 248, 256, 295, 297 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви за вхід. №40114/19 від 29.10.2019 р. про забезпечення позову.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена.

Приписами ч. 2 ст. 256 КАС України встановлено, що ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Головуючий суддя Потоцька Н.В.