Ухвала суду № 87039467, 20.01.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/194/20

УХВАЛА

20 січня 2020 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Одеської обласної державної адміністрації (адреса: проспект Шевченко, 4, м. Одеса, 65032, ідентифікаційний код юридичної особи 00022585), Голови Одеської обласної державної адміністрації Куцого Максима Васильовича (адреса: проспект Шевченко, 4, м. Одеса, 65032) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання видати відповідний розпорядчий документ про призначення на посаду, зобов`язання укласти трудовий договір, відшкодування моральної шкоди, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Одеської обласної державної адміністрації, Голови Одеської обласної державної адміністрації Куцого Максима Васильовича, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправними бездіяльність Одеської обласної державної адміністрації та Голови Одеської обласної державної адміністрації Куцого Максима Васильовича, яка виявилась в непризначенні ОСОБА_1 на посаду директора Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації як такого, що пройшов конкурсний відбір на цю посаду;

- зобов`язати Одеську обласну державну адміністрацію та Голову Одеської обласної державної адміністрації Куцого Максима Васильовича видати відповідний розпорядчий акт про призначення ОСОБА_1 на посаду директора Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації як такого, що пройшов конкурсний відбір на цю посаду, та застосувати наслідки такого призначення до умов проходження державної служби;

- зобов`язати Одеську обласну державну адміністрацію та Голову Одеської обласної державної адміністрації Куцого Максима Васильовича укласти з ОСОБА_1 трудовий договір на посаду директора Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації з 25 жовтня 2019 року;

- стягнути з Одеської обласної державної адміністрації та Голови Одеської обласної державної адміністрації Куцого Максима Васильовича заподіяну їхньою бездіяльністю матеріальну шкоду у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. на користь ОСОБА_1 ;

- стягнути з Одеської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою суду від 13.01.2020 року відкрито провадження у справі.

17 січня 2020 року за вх.№2028/20 позивачем ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії Розпорядження Одеської обласної державної адміністрації №1462/А-2019 від 09.12.2019 року «Про внесення змін до структури та граничної чисельності працівників апарату та структурних підрозділів Одеської обласної державної адміністрації».

В обґрунтування заяви позивач зазначає, що необхідність забезпечення адміністративного позову обумовлюється тим, що не вжиття таких заходів може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 , на захист яких поданий адміністративний позов, стане неможливим, або для відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Також позивач зазначає, що наслідком реалізації Розпорядження буде позбавлення ОСОБА_1 можливості реалізувати свої права у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи. Згідно з ч.1 ст. 154 КАС України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. Суд, оцінивши повідомлені позивачами в заяві про забезпечення позову обставини, та докази, подані на їх обґрунтування, вважає, що відсутня необхідність викликати позивачів для надання пояснень, а тому така заява розглядається в порядку письмового провадження.

Суд, оцінюючи наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, встановив наступне.

При вирішенні заяви про забезпечення позову суд керується ч.1 ст.2 КАС України відповідно до якої завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно із частиною четвертою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

За приписами частин четвертої - шостої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

З урахування вказаного суд наголошує, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачам.

Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ`я сторін.

Відтак, під час вирішення питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивачів щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб.

Із аналізу наведених норм випливає, що забезпечення адміністративного позову можливе виключно за наявності вищевказаних обставин, які підлягають доведенню позивачами та встановленню судом у разі вжиття таких заходів.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Суд зазначає, що предметом спору є визнання протиправною бездіяльності Одеської обласної державної адміністрації та Голови Одеської обласної державної адміністрації Куцого Максима Васильовича, яка виявилась в непризначенні ОСОБА_1 на посаду директора Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації як такого, що пройшов конкурсний відбір на цю посаду; зобов`язання Одеську обласну державну адміністрацію та Голову Одеської обласної державної адміністрації Куцого Максима Васильовича видати відповідний розпорядчий акт про призначення ОСОБА_1 на посаду директора Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації як такого, що пройшов конкурсний відбір на цю посаду, та застосувати наслідки такого призначення до умов проходження державної служби; зобов`язання Одеську обласну державну адміністрацію та Голову Одеської обласної державної адміністрації Куцого Максима Васильовича укласти з ОСОБА_1 трудовий договір на посаду директора Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації з 25 жовтня 2019 року; стягнення з Одеської обласної державної адміністрації та Голови Одеської обласної державної адміністрації Куцого Максима Васильовича заподіяну їхньою бездіяльністю матеріальну шкоду у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. на користь ОСОБА_1 ; стягнення з Одеської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Частиною 3 ст. 151 КАС України визначено випадки, у яких не допускається забезпечення позову.

Так, відповідно до п. 5 вказаної норми не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Водночас, суд наголошує, що розпорядження Одеської обласної державної адміністрації №1462/А від 19.12.2019 року «Про внесення змін до структури та граничної чисельності працівників апарату та структурних підрозділів Одеської обласної державної адміністрації» не є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Разом з тим, суд зазначає, що сам по собі факт зміни штатного розпису Одеської обласної державної адміністрації, не свідчить про порушення прав, свобод чи інтересів позивача та про те, що такі зміни призведуть до унеможливлення їх захисту, або для на відновлення їх необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

При цьому, суд звертає увагу на те, що зазначеним обставинам суд може надати оцінку тільки під час розгляду справи по суті.

За таких обставин суд дійшов висновку, що в задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 Кодексом адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Л.М. Токмілова