Рішення № 87039304, 21.01.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

21 січня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/5379/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

21.12.2019 на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач, Марківське ОУПФУ Луганської області), в якому позивач просить скасувати рішення Марківського ОУПФУ Луганської області від 27.09.2019 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та зобов`язати Марківське ОУПФУ Луганської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 18.09.2019.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що має необхідний трудовий стаж для призначення йому пенсії на пільгових умовах, а тому звернувся із відповідною заявою про призначення пенсії до відповідача. Однак, Марківське ОУПФУ Луганської області відмовило позивачу у задоволенні його заяви, оскільки відповідачем необґрунтовано та з порушенням норм діючого законодавства не здійснено зарахування до пільгового стажу позивача спірних періодів його роботи, що стало підставою для звернення ОСОБА_1 до суду.

Ухвалою суду від 24.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.

09.01.2020 відповідач на адресу суду надав відзив на позовну заяву (арк. спр. 40-45), в обґрунтування якого зазначив, що 18.09.2019 від позивача на адресу Марківського ОУПФУ Луганської області надійшла заява про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 згідно пп. 1 п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до наданих позивачем документів та даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку, загальний стаж роботи позивача становить 32 роки 04 місяці 06 днів.

З записів трудової книжки НОМЕР_1 вбачається, що записи №№ 13, 14, 15, 16, 18, 20 здійсненні з порушенням п. 2.4, 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.7.1993 № 58, без зазначення підстав їх внесення.

Період роботи з 01.06.1989 по 20.08.1992 та з 21.08.1992 по 08.04.2002 зарахувати до пільгового стажу підстав немає, оскільки позивачем не надано довідку про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній; період з 29.04.2002 по 30.11.2017 не зараховано у зв`язку з відсутністю записів у трудовій книжці про проведення атестації робочих місць, записи, які внесено до трудової книжки, зроблено з порушенням пунктів 2.14 Інструкції.

На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносин.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується копіями паспорту громадянина України, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, довідки від 16.08.2019 № 928-5000177538 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (арк. спр. 9-11).

Трудова книжка НОМЕР_1 , видана на ім`я ОСОБА_1 13.10.1986, містить такі записи щодо спірних періодів роботи позивача:

№ 1 - навчання в ПТУ № 43 м. Свердловськ Луганської області (2 роки 10 місяців 16 днів);

Довжанське шахтобудівне управління Трест «Свердловськшахтобуд»:

№ 2 - 01.08.1986 - прийнято електрозварювальником 3 розряду;

№ 3 - 17.10.1986 - звільнено в зв`язку з призовом до Радянської армії;

№ 4 - з 24.10.1986 по 16.11.1988 - служба в лавах Радянської армії;

Шахта імені П.Л. Войкова виробничого об`єднання «Свердловантрацит»:

№ 5 - 03.02.1989 - прийнято учнем підземного гірника з повним робочим днем під землею, дільниця № 3;

№ 6 - з 11.02.1989 по 16.03.1989 - навчався в Свердловському УКК за спеціальністю підземний гірник;

№ 7 - з 18.04.1989 по 01.06.1989 - навчався в Свердловському УКК за спеціальністю машиніст підземних установок;

№ 8 - 01.06.1989 - переведено гірником 3-го розряду з повним робочим днем під землею на видобувну дільницю № 3;

№ 9 - 01.07.1989 - переведено машиністом підземних установок з повним робочим днем під землею на видобувну дільницю № 2;

№ 10 - 07.12.1995 - переведено майстром-підривником з повним робочим днем під землею на дільницю БВР;

№ 11 - 24.11.2000 - переведено машиністом підземних установок з повним робочим днем під землею;

№ 12 - 09.01.2001 - переведено підземним гірником 3-го розряду з повним робочим днем під землею;

№ 13 - внесено запис, що машиніст підземних установок сп. 1, наказ про атестацію від 25.10.1994 № 698;

№ 14 - внесено запис, що майстер-підривник - сп. 1; машиніст підземних установок - сп. 1; підземний гірник - сп. 1; наказ про атестацію від 19.02.1998 № 67;

№ 15 - 08.04.2002 - звільнено за переводом на шахту ім. Я.М. Свердлова;

ДВАТ «Шахта ім. Я.М. Свердлова»:

№ 16 -29.04.2002 - прийнято майстром-підривником підземним 4 розряду з повним робочим днем під землею;

внесено запис, що майстер-підривник - сп. 1, наказ про атестацію робочих місць від 30.10.1997 № 440, від 04.12.2007 № 596;

№ 17 - 03.01.2012 - звільнено за переводом в відокремлений підрозділ «Шахта ім. Я.М. Свердлова» ТОВ ДТЕК «Свердловантрацит»;

ТОВ ДТЕК «Свердловантрацит» відокремлений підрозділ «Шахта ім. Я.М. Свердлова»:

№ 18 - 04.01.2012 - прийнято майстром-підривником 4 розряду з повним робочим днем під землею;

внесено запис, що майстер-підривник - сп. 1, наказ про атестацію робочих місць від 20.12.2011 № 1, від 17.12.2012 № 729;

№ 19 - внесено запис про об`єднання шахт;

№ 20 - 23.05.2015 - переведено машиністом підземних установок 2 розряду з повним робочим днем під землею;

внесено запис, що машиніст підземних установок - сп. 1; наказ про атестацію робочих місць від 01.04.2013 № 05/1;

№ 21 - 20.03.2017 - звільнено за власним бажанням (арк. спр. 12-13).

18.09.2019 ОСОБА_1 звернувся до Марківського ОУПФУ Луганської області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пп. 1 п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (арк. спр. 70 зв.), надавши до заяви довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 928-5000177538, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорт № НОМЕР_5, трудову книжку № НОМЕР_3 , військовий квиток № НОМЕР_4 , диплом (свідоцтво, атестат) про навчання № НОМЕР_6, що підтверджується розпискою-повідомленням до заяви від 18.09.2019 № 1067 (арк. спр. 71).

27.09.2019 Марківським ОУПФУ Луганської області прийнято рішення № 11 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії згідно пп. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яке обґрунтоване тим, що відповідно до наданих позивачем документів та даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку загальний стаж роботи позивача становить 32 роки 04 місяці 06 днів. З трудової книжки НОМЕР_1 вбачається, що записи №№ 13, 14, 15, 16, 18, 20 здійсненні з порушенням п. 2.4, 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58, без зазначення підстав їх внесення. Період роботи з 01.06.1989 по 20.08.1992 та з 21.08.1992 по 08.04.2002 зарахувати до пільгового стажу підстав немає, оскільки позивачем не надано довідку про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній; період з 29.04.2002 по 30.11.2017 не зараховано у зв`язку з відсутністю записів в трудовій книжці про проведення атестації робочих місць, записи які внесено до трудової книжки зроблено з порушенням пунктів 2.14 Інструкції (арк. спр. 7-8).

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Основного Закону України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788), «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058).

Порядок звернення за призначенням пенсії, строки призначення та виплати пенсії, припинення та поновлення виплати пенсії передбачені статтями 44, 45, 49 Закону № 1058.

Частиною першою статті 114 Закону № 1058 передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті.

Відповідно до частини другої статті 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається: 1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Щодо незарахування відповідачем спірних періодів роботи позивача з 01.06.1989 по 20.08.1992, з 21.08.1992 по 08.04.2002 та з 29.04.2002 по 30.11.2017 гірником з повним робочим днем під землею, машиністом підземних установок з повним робочим днем під землею, майстром-підривником з повним робочим днем під землею, підземним гірником з повним робочим днем під землею, суд зазначає таке.

Як на підставу для відмови в зарахуванні до пільгового стажу спірних періодів роботи відповідач посилається на те, що записи в трудовій книжці позивача №№ 13, 14, 15, 16, 18, 20 здійсненні з порушенням п. 2.4, 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, без зазначення підстав їх внесення; позивачем не надано довідку про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній; в трудовій книжці позивача відсутні записи про проведення атестації робочих місць, записи, які внесено до трудової книжки, зроблено з порушенням пунктів 2.14 Інструкції.

Згідно з частиною першою статті 48 КЗпП України та статтею 62 Закону № 1788 основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до абзаців 1, 2 п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Як установлено судом, відповідно до записів трудової книжки позивача в спірний період ОСОБА_1 працював на ДШУ Трест «Свердловськшахтобуд», шахті імені П.Л. Войкова ВО «Свердловантрацит», ДВАТ «Шахта ім. Я.М. Свердлова», ТОВ ДТЕК «Свердловантрацит» ВП «Шахта ім. Я.М. Свердлова» на таких посадах: гірником з повним робочим днем під землею, машиністом підземних установок з повним робочим днем під землею, майстром-підривником з повним робочим днем під землею, підземним гірником з повним робочим днем під землею.

Таким чином, судом установлено, що в спірний період (який не зараховано позивачу до пільгового стажу) ОСОБА_1 працював на вищевказаних підприємствах повний робочий день на підземних роботах.

Записи у трудовій книжці проведено у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального забезпечення України від 29.07.1993 № 58.

Суд зазначає, оскільки частиною третьою статті 114 Закону № 1058 прямо визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, трудова книжка позивача містить всі необхідні відомості, що визначають право позивача на пенсію на пільгових умовах, а тому підтвердження спеціального трудового стажу уточнюючими довідками є зайвим.

Таким чином, посилання відповідача на ту обставину, що для підтвердження пільгового стажу необхідно надання уточнюючих довідок, передбачених п. 20 Порядку № 637, суд не бере до уваги, оскільки робота позивача з повним робочим днем під землею у спірний період підтверджується записами в трудовій книжці.

Посилання відповідача на те, що записи в трудовій книжці позивача №№ 13, 14, 15, 16, 18, 20 здійсненні з порушенням п. 2.4, 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме - без зазначення підстав їх внесення, судом до уваги не береться, оскільки в трудовій книжці ОСОБА_1 відносно кожного запису в графі 4 (на підставі чого внесено запис (документ, його дата та номер)) є посилання на відповідний наказ.

Щодо незарахування відповідачем спірних періодів роботи позивача з 29.04.2002 по 30.11.2017, суд зазначає таке.

Як на підставу для відмови в зарахуванні до пільгового стажу спірного періоду роботи відповідач посилається на відсутність записів в трудовій книжці про проведення атестації робочих місць, записи які внесено до трудової книжки зроблено з порушенням пунктів 2.14 Інструкції.

Суд наголошує, що статтею 62 Закону № 1788 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами правці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (набула чинності 21.08.1992) (далі - Порядок № 442) атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Згідно приписів п. 3 Порядку № 442 атестація проводиться згідно з цим Порядком та методичними рекомендаціями щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, що затверджуються Мінсоцполітики і МОЗ.

Таким чином, проведення атестації робочих місць за умовами правці передбачена діючим законодавством України та проводиться згідно з Порядком № 442 та методичними рекомендаціями щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, що затверджуються Мінсоцполітики і МОЗ.

Відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінсоцполітики разом з МОЗ (п. 8 Порядку № 442).

Пунктом 10 Порядку № 442, окрім іншого, передбачено, що результати атестації використовуються при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Пунктом 4.1. Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі Порядок № 383) передбачено, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.

Відповідно до пункту 4.5 Порядку № 383 якщо ж атестація з 21.08.92 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.97, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.92 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць ( 442-92-п ). У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку проведення атестації відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Комплексний аналіз норм Закону № 1788 та Порядку проведення атестації дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "а" статті 13 Закону № 1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 10 вересня 2013 року, 25 листопада 2014 року та 17 березня 2015 року № 21-183а13, № 21-519а14, № 21-585а14 відповідно). Такого ж висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 31.01.2018 у справі К/9901/48/17.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до записів трудової книжки позивача у спірний період ОСОБА_1 перебував на посадах, які дають йому право на пенсійне забезпечення на пільгових умовах за списком № 1, в трудовій книжці позивача наявні відповідні записи про результати атестації робочого місця за умовами праці із записом про витяги із зазначених наказів.

Щодо посилання відповідача на те, що записи, які внесено до трудової книжки позивача, зроблено з порушенням Інструкції, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція) встановлено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Станом на час внесення спірних записів діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена 20.06.1974 № 162 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (далі - Інструкція № 162), пункт 2.3 якої містить положення, подібні положенням пункту 2.4 Інструкції № 58.

Пунктом 1.4 Інструкції № 162 визначалося, що питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС віл 06.09.1973 № 656 "Про трудові книжки працівників та службовців" (далі - Порядок № 656) та цією Інструкцією.

Відповідно до пункту 18 Порядку № 656 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17 зроблено правовий висновок, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.

Окрім того, суд зауважує, що на підтвердження проведення атестації робочих місць позивачем надано накази про підсумки атестації робочих місць: шахти імені П.Л. Войкова ВО «Свердловантрацит» від 25.10.1994 № 693, № 67 (1998 рік); ДХК «Свердловантрацит» ДВАТ «Шахта ім. Я.М. Свердлова» від 30.10.1997 № 440, від 18.12.2002 № 418, від 04.12.2007 № 593, від 30.12.2011 № 1, від 17.12.2012 № 729; ТОВ ДТЕК «Свердловантрацит» від 01.04.2013 № 05/1 (арк. спр. 14-32).

Також незрозумілим є той факт, чому відповідачем не зараховано по пільгового стажу роботи позивача, зокрема, саме період з 29.04.2002 по 30.11.2017, оскільки судом встановлено, що відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_7 позивача було звільнено з роботи 20.03.2017.

З огляду на наведене суд вважає, що періоди роботи позивача з 01.06.1989 по 08.04.2002 та з 29.04.2002 по 20.03.2017 повинні бути враховані до пільгового стажу позивача.

З огляду на вищевикладене, оскаржуване рішення не відповідає критеріям обґрунтованості, пропорційності, добросовісності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, відповідно, є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок прийняття відповідачем протиправного рішення від 27.09.2019 № 11 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , тому належним способом захисту порушеного права в даному випадку є визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 27.09.2019 № 11 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Відповідно до пунктів 2-4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язати утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Окрім того, суд звертає увагу відповідача на те, що частиною третьою статті 245 КАС України передбачено право суду у разі скасування індивідуального акта зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Щодо вимог про зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 18.09.2019, суд зазначає таке.

Статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який, зокрема, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.09.2019 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 періоди його роботи з 01.06.1989 по 08.04.2002 на шахті імені П.Л. Войкова виробничого об`єднання «Свердловантрацит», з 29.04.2002 по 03.01.2012 на ДВАТ «Шахта ім. Я.М. Свердлова», з 04.01.2012 по 20.03.2017 на ТОВ ДТЕК «Свердловантрацит» ВП «Шахта ім. Я.М. Свердлова», та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Також суд зауважує, що обрання такого способу захисту порушеного права позивача узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а, від 17.07.2018 у справі № 514/166/16-а, в яких, зокрема, зазначено, що «..Повідомляючи позивачу про відмову в призначенні пільгової пенсії, ПФУ діяло необґрунтовано. При цьому, суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для зобов`язання ПФУ призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах».

На підставі викладеного позовні вимоги належать до часткового задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з матеріалами справи позивач при зверненні до суду з позовом сплатив 768,40 грн судового збору (арк. спр. 2).

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, а саме - в сумі 512,27 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (92400, Луганська область, смт Марківка, вул. Центральна, буд. 20, код за ЄДРПОУ 41247405) про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 27 вересня 2019 року № 11 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Марківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18 вересня 2019 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 періоди його роботи на шахті імені П.Л. Войкова виробничого об`єднання «Свердловантрацит» з 01.06.1989 по 08.04.2002, на ДВАТ «Шахта ім. Я.М. Свердлова» з 29.04.2002 по 03.01.2012, на ТОВ ДТЕК «Свердловантрацит» ВП «Шахта ім. Я.М. Свердлова» з 04.01.2012 по 20.03.2017, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 512,27 грн (п`ятсот дванадцять грн 27 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя І.О. Свергун