Рішення № 87037900, 20.01.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2020 року 320/5434/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання неправомірною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:

- визнати неправомірною відмову Кагарлицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно довідки ПрАТ "Миронівське АТП 13243" від 04.01.2018 №1;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок, призначення та виплату пенсії ОСОБА_1 виходячи з суми заробітної плати її чоловіка ОСОБА_2 за період роботи в зоні відчуження з 01.01.1987 по 26.01.1987, відповідно до довідки ПрАТ "Миронівське АТП 13243" від 04.01.2018 №1, з урахуванням вимог п.п.4 п. 3 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210, починаючи з 16.04.2019 з урахуванням вже виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є вдовою ОСОБА_2 , який перебував у трудових відносинах з Миронівським АТП 13243 Київського обласного управління автомобільного транспорту, правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Миронівське автотранспортне підприємство 13243", на посаді коваля-мідника. Після подій на Чорнобильській АЕС, у період з 23.12.1986 по 26.01.1987 її чоловіка було відряджено до зони відчуження для участі в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, де останній виконував роботи у зонах небезпеки №1 та №2. Через дану тяжку і небезпечну для життя та здоров`я роботу, чоловік позивача помер.

Позивач зазначає, що вона має статус дружини померлого громадянина із числа ліквідаторів категорії 2, смерть якого пов`язана із Чорнобильською катастрофою, та отримує пенсію за втратою годувальника згідно положень Закону України "Про статус і соціальний захист громада які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Позивач вказує, що 16.04.2019 вона через свого представника звернулась до пенсійного органу із заявою про проведення перерахунку та виплати її пенсії згідно довідки ПрАТ "Миронівське АТП 13243" від 04.01.2018 №1, яка була видана на підставі рішення Миронівського районного суду Київської області від 07.12.2017 у справі №371/1253/17.

Проте, відповідач відмовив у проведенні такого перерахунку пенсії. Свою позицію відповідач обґрунтував тим, що пенсія позивачу нарахована згідно довідки №26 від 18.03.2013, виданої ПрАТ "Миронівське АТП 13243", відповідно до якої її чоловіку за роботу в населених пунктах зони відчуження за місцем роботи вже був проведений перерахунок пенсії.

Враховуючи викладене, відповідач вказав про відсутність підстав для обчислення пенсії за довідкою від 04.01.2018 №1, виданою ПрАТ "Миронівське АТП 13243", в якій тарифна ставка (посадовий оклад) збільшена на 100 % із застосуванням кратності та включена премія 60 %.

Позивач не погоджується із такою позицією відповідача, вважає, що відповідач безпідставно і протиправно відмовив їй у проведенні перерахунку пенсії згідно довідки від 04.01.2018 №1, виданої ПрАТ "Миронівське АТП 13243", чим порушив її права та змусив звернутись за захистом свого права до суду.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що надана для перерахунку пенсії довідка від 04.01.2018 №1, в якій тарифна ставка (посадовий оклад) збільшена на 100 % із застосуванням кратності та включена премія 60 % не відповідає первинним документам, які знаходяться на підприємстві.

Відповідач звертає увагу на те, що невід`ємною складовою підстав та порядку перерахунку пенсії є беззаперечне підтвердження відомостей, що містяться в довідці, відповідними первинними документами бухгалтерського обліку про тривалість робочого дня та місце її виконання.

На думку відповідача, оскільки довідка від 04.01.2018 №1 видана на підставі рішення Миронівського районного суду Київської області від 07.12.2017 у справі №371/1253/17, то відомості в ній ніяким чином не можуть підтверджуватися первинними документами бухгалтерського обліку, які існували на час виконання чоловіком позивача робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2019 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.01.2020 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Миронівським РВ ГУ МВС України в Київській області 24.11.2000.

Позивач перебувала у шлюбі із ОСОБА_2 .

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 був учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 15.12.2003 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , причина смерті рак стравоходу.

Експертним висновком від 23.12.2003 №922, складеним Київською регіональною міжвідомчою експертною комісією на засіданні №19/03 від 23.12.2003, підтверджується, що смерть ОСОБА_2 є наслідком захворювання, що пов`язане з роботами по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з Миронівським АТП 13243 Київського обласного управління автомобільного транспорту, правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Миронівське автотранспортне підприємство 13243", на посаді коваля-мідника.

Відповідно до довідки без дати та номера встановлено, що ОСОБА_2 - чоловік позивача виконував роботи по ліквідацію наслідків Чорнобильської АЕС в період з 23.12.1986 по 26.01.1987.

Також, чоловік позивача, крім вищевказаного періоду, брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС також в період з 23.11.1987 по 25.12.1987.

Вказані обставини підтверджується наявними в матеріалах справи документами та не заперечуються сторонами.

Відповідно до посвідчення НОМЕР_4, виданого Київською обласною державною адміністрацією Київської області 24.02.2004, позивач є дружиною померлого громадянина із числа ліквідаторів категорії 2, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою.

Судом встановлено, що позивач отримує пенсію по втраті годувальника відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громада які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за померлого чоловіка ОСОБА_2 .

В матеріалах справи наявне рішення Миронівського районного суду Київської області від 07.12.2017 у справі №371/1253/17, яким зобов`язано Приватне акціонерне товариство "Миронівське автотранспортне підприємство 13243" здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_2 в інтересах вдови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме збільшити на 100 % (тобто вдвічі) тарифну ставку за період з 23 грудня 1986 року по 26 січня 1987 року та нарахувати премію в розмірі 60 % тарифної ставки (посадового окладу) за цей же період з урахуванням відпрацьованого ним часу в зоні Чорнобильської АЕС в кількості 13 годин на добу, та видати нову довідку встановленого зразка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про заробітну плату ОСОБА_2 , за період виконання ним робіт з ліквації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС з 23 грудня року по 26 січня 1987 року.

Відповідно до Наказу №13 від 04.01.2018 голови правління ПрАТ "Миронівське автотранспортне підприємство 13243" "Про проведення перерахунку заробітної плати ліквідатору аварії на ЧАЕС ОСОБА_2 " на виконання рішення Миронівського районного суду Київської області від 07.12.2017 у справі №371/1253/17 (провадження №2/371/650/17) ОСОБА_2 проведено перерахунок заробітної плати та видано позивачу довідку №1 від 04.01.2018.

Відповідно до змісту даної довідки, за період з 23.12.1986 по 26.01.1987 ОСОБА_2 за роботу у зоні відчуження ЧАЕС виплачено 2817,26 крб.

Згідно розрахунково-платіжної відомості за грудень1986-січень 1987 р., чоловік позивача окрім посадового окладу отримав 400 карбованців премії, 1592,14 карбованців за роботу в надурочний час, святкові та неробочі дні, 598,34 карбованців за роботу на територіях радіоактивного забруднення, а також 226,78 карбованців як інші види нарахувань.

Відповідно до відомості про перерахунок заробітної плати за період з 23.12.1986 по 26.01.1987 згідно із рішенням Миронівського районного суду коефіцієнт кратності ОСОБА_2 становить 2,398.

16 квітня 2019 року позивач через свого представника звернулась до Кагарлицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про проведення перерахунку та виплати її пенсії згідно довідки ПрАТ ПрАТ "Миронівське АТП 13243" від 04.01.2018 №1.

Листом від 06.06.2019 №86/З-02 Кагарлицьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області відмовило в перерахунку пенсії. Свою позицію пенсійний орган обґрунтував тим, що пенсія позивачу нарахована згідно довідки №26 від 18.03.2013, виданої ПрАТ "Миронівське АТП 13243", відповідно до якої її чоловіку за роботу в населених пунктах зони відчуження (зона №1, зона №2) за місцем роботи вже був проведений перерахунок пенсії відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 №207-7.

Враховуючи викладене, пенсійний орган вказав про відсутність підстав для обчислення пенсії за довідкою від 04.01.2018 №1, виданою ПрАТ "Миронівське АТП 13243", в якій тарифна ставка (посадовий оклад) збільшена на 100 % із застосуванням кратності та включена премія 60 %.

Не погоджуючись з даною відмовою, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №796-XII)

Статтею 10 Закону №796-XII наведено визначення осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а саме: учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Після 1 січня 2015 року додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, віднесеним до категорії 4, не встановлюється.

Відповідно до частини першої статті 54 Закону №796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв`язку смерті з Чорнобильською катастрофою.

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Згідно з приписами частини четвертої статті 15 Закону №796-XII видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно якого визначено механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - пенсії). Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Відповідно до підпункту 4 пункту 3 вказаного Порядку, у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986-1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати.

Постановою ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР від 07.05.1986 №524-156 і Ради Міністрів України №168-5 від 08.05.1986, згідно якої оплата праці працівникам, безпосередньо зайнятим на роботах з усунення наслідків аварії на ЧАЕС здійснюється по підвищеним до 100% тарифним ставкам.

Згідно підпункту 1 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофспільки від 10 червня 1986 року №207-7 вбачається, що оплата праці робітників і службовців (відряджених у зону ЧАЕС та призваних на військові збори), за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, провадилась у III, II, I зонах небезпеки у 4-кратному, 3-кратному та 2-кратному розмірі (із врахуванням 100 % тарифної ставки), виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи.

Постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦСПС № 665-195 від 05.08.1986, згідно якої визначено встановлення працівникам підприємств, організацій і установ, що виконують роботи з усунення наслідків аварії на ЧАЕС максимального розміру премії - 60% від тарифної ставки на місяць. Пункт 5 цієї постанови дозволяв залучати працівників до робіт, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії у вихідні і святкові дні з оплатою праці в подвійному розмірі.

Згідно статті 3 Закону України "Про правонаступництво" від 12.09.1991, Закони УРСР і інші нормативні акти діють на території України, оскільки вони не суперечать Законам України, прийнятим після проголошення незалежності, у зв`язку з чим зазначені нормативні акти є діючими, що також підтверджується листом Міністерства праці України №18-д 1452/5 від 23.10.2000.

Крім того роз`ясненням Міністерства праці України від 23.10.1992 №09-3751 передбачено, що у випадку неправильності оплати праці в зоні відчуження необхідно зробити перерахунок заробітної плати особам, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС згідно чинного законодавства.

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 07.12.2017 у справі №371/1253/17 задоволено позовні вимоги позивача про здійснення перерахунку заробітної плати ОСОБА_2 за роботу в зоні ЧАЕС з урахуванням зазначених вище нормативно-правових актів. У даній справі суд дослідив та встановив, що чоловік позивач має право на перерахунок заробітної плати із збільшенням тарифної ставки на 100% та нарахування премії у розмірі 60 % посадового окладу за період з 23 грудня 1986 року по 26 січня 1987 року з урахуванням відпрацьованого ним часу в зоні Чорнобильської АЕС в кількості 13 годин на добу.

Враховуючи, що дані обставини, встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили, відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, згідно з частиною першою статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Одним із основних принципів, на необхідності дотримання якого наголошує Європейський суд з прав людини, є принцип верховенства права, до фундаментальних аспектів якого відноситься принцип юридичної визначеності, який включає в себе принцип остаточності рішень суду.

Так, наприклад, у рішенні від 09.11.2004 "Справа "Науменко проти України"" Європейський суд з прав людини вважає, що обставини даної справи схожі з обставинами справи "Рябих проти Росії" (заява №52854/99, рішення від 24.07.2003), де у відповідній частині було вирішено: "право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ст.6 §1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип юридичної певності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів. Правова певність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи".

У справі "Совтрансавто-Холдінг" проти України (рішення Європейського Суду з прав людини від 25.07.2002) Європейський Суд наголосив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Суд, зважаючи на принципи здійснення правосуддя, зокрема, обов`язковості судових рішень, відмічає, що відповідачем не надано доказів оскарження рішення Миронівського районного суду Київської області від 07.12.2017 у справі №371/1253/17, чи інших допустимих і належних доказів щодо цього.

Правилами статті 49 Кодексу законів про працю України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Тобто, за загальним правилом видача довідок про заробітну плату за період роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС здійснюється підприємствами, установами та організаціями або їх правонаступниками.

Суд зазначає, що довідка від 04.01.2018 №1 ПрАТ "Миронівське автотранспортне підприємство 13243", яка видана на підставі рішення Миронівського районного суду Київської області від 07.12.2017 у справі №371/1253/17, не була визнана судом незаконною, недійсною або такою, що видана безпідставно чи з порушенням правил її видачі.

При цьому суд враховує, що відповідач, всупереч вимогам частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не надав суду будь-яких доказів, які б спростовували факт того, що ПрАТ "Миронівське автотранспортне підприємство 13243" не було проведено доплату коштів згідно рішення Миронівського районного суду Київської області від 07.12.2017 у справі №371/1253/17.

Суд критично оцінює твердження відповідача у відзиві на позовну заяву, що довідка №1 від 04.01.2018 не відповідає первинним документам, які знаходяться на підприємстві, оскільки відповідачем не було надано суду доказів на підтвердження цього факту.

Підсумовуючи, слід зазначити, що відповідач, не є органом, який є компетентним та уповноваженим встановлювати факт участі особи у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, перебирає на себе не властиві йому повноваження ставити під сумнів чинні, не скасовані, не визнані недійсними офіційні документи, які свідчать про особисту участь чоловіка позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, нехтуючи правом особи, яка жертвуючи власним здоров`ям, виконувала свій громадянський обов`язок перед державою.

Отже, суд переконаний, що обов`язок збереження всіх первинних бухгалтерських документів за 1986 рік, зокрема, документів щодо виплати заробітної плати та відрядження чоловіка позивача у зону відчуження, за часів існування Радянського Союзу, де всі документи та сама подія - аварія на ЧАЕС були тривалий час засекречені, не може бути покладено на позивача, як і поставлено під сумнів їх існування, адже наслідки у вигляді ушкодженого здоров`я, причинний зв`язок втрати якого поставлено в пряму залежність від участі особи у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС уповноваженими та компетентним органами, є тим прямим та безперечним доказом, який свідчить про наявність права на отримання належного рівня пенсійного та соціального забезпечення як такого.

Щодо посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду України про те, що невід`ємною складовою підстав та порядку перерахунку пенсії є беззаперечне підтвердження відомостей, що містяться в довідці про заробітну плату, відповідними первинними документами бухгалтерського обліку про тривалість робочого дня та місце її виконання (постанови від 04.11.2015 у справі №539/4466/14-а та від 15.12.2015 у справі №2-а/576/29/14), суд наголошує, що нарахування (перерахунок) заробітної плати за роботу в зоні відчуження підтверджено рішенням Миронівського районного суду Київської області від 07.12.2017 у справі №371/1253/17, яке набрало законної сили та не було оскаржено відповідачем у справі, а також іншими первинними документами.

У зв`язку з наведеним, суд відхиляє посилання відповідача, що довідка від 04.01.2018 №1 не стверджена первинними документами.

З огляду на зазначене та враховуючи те, що відповідачу була подана відповідна довідка для перерахунку (розрахунку) пенсії, з якої вбачається, що чоловікові позивача була виплачена заробітна плата за роботу в зоні ЧАЕС, а також установлене Миронівським районним судом Київської області в рішенні від 07.12.2017 у справі №371/1253/17 право позивача на перерахунок заробітної плати її чоловіка із збільшенням тарифної ставки на 100 % та нарахування премії у розмірі 60 % посадового окладу за період з 23 грудня 1986 року по 26 січня 1987 року з урахуванням відпрацьованого ним часу в зоні Чорнобильської АЕС в кількості 13 годин на добу, суд вважає, що відповідачем було неправомірно відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії.

Враховуючи встановлені обставини справи суд дійшов висновку, що відмова Кагарлицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно довідки ПрАТ "Миронівське АТП 13243" від 04.01.2018 №1 не відповідає нормам законодавства, а тому є протиправною.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок, призначення та виплату пенсії виходячи з суми заробітної плати її чоловіка ОСОБА_2 за період роботи в зоні відчуження з 01.01.1987 по 26.01.1987, суд зазначає наступне.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи викладене, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд задовольняє позовну вимогу про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок, призначення та виплату пенсії ОСОБА_1 виходячи з суми заробітної плати її чоловіка ОСОБА_2 за період роботи в зоні відчуження з 01.01.1987 по 26.01.1987, відповідно до довідки ПрАТ "Миронівське АТП 13243" від 04.01.2018 №1, з урахуванням вимог п.п.4 п. 3 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210, починаючи з 16.04.2019 з урахуванням вже виплачених сум.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своєї відмови у перерахунку пенсії позивача.

Вимогами ч. 3 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією від 14.11.2019 №4.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Кагарлицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно довідки ПрАТ "Миронівське АТП 13243" від 04.01.2018 №1.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок, призначення та виплату пенсії ОСОБА_1 виходячи з суми заробітної плати її чоловіка ОСОБА_2 за період роботи в зоні відчуження з 01.01.1987 по 26.01.1987, відповідно до довідки ПрАТ "Миронівське АТП 13243" від 04.01.2018 №1, з урахуванням вимог п.п.4 п. 3 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210, починаючи з 16.04.2019 з урахуванням вже виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Балаклицький А. І.