Рішення № 87037802, 20.01.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2020 року справа № 320/920/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу Київської обласної ради Обласне бюро медико-соціальної експертизи, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Білоцерківське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Комунального закладу Київської обласної ради "Київське обласне бюро судово-медичної експертизи", в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Комунального закладу Київської обласної ради "Київське обласне бюро судово-медичної експертизи" в особі Володарської м/р МСЕК заниження ОСОБА_1 проценту втрати професійної працездатності за травмою в 1988 році;

- зобов`язати Комунальний заклад Київської обласної ради "Київське обласне бюро судово-медичної експертизи" в особі Володарської м/р МСЕК розглянути питання про поновлення в розмірі 100% втрати професійної працездатності ОСОБА_1 встановленої за травмою визначеною заключенням Київського обласного бюро судово-медичної експертизи №224/к від 16.05.1988 проведеного на підставі "решение Таращанского районного народного суда Киевской области" безстроково.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.04.2019 відкрито провадження в адміністративній справі. Постановлено здійснити розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання по справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.05.2019 замінено первісного відповідача Комунальний заклад Київської обласної ради "Київське обласне бюро судово-медичної експертизи", на належного відповідача Комунальний заклад Київської обласної ради Обласне бюро медико-соціальної експертизи (далі - відповідач, КЗ КОР "Обласне бюро МСЕ").

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Білоцерківське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області (далі - третя особа), витребувано докази у справі від відповідача та Білоцерківського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.09.2019 поновлено позивачу строк звернення до суду з даною позовною заявою.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона працювала з 13 років, проробила дояркою 35 років. Працюючи дояркою та виконуючи професійні обов`язки, позивач в 1988 році пошкодила руку, внаслідок чого стала інвалідом 2 групи.

Позивач вказує, що спочатку їй було встановлено 100% втрати професійної працездатності. Проте в подальшому, під час проходження медичного обстеження, відсоток втрати працездатності позивача МСЕК було змінено зі 100% до 80%.

Позивач вважає дії відповідача щодо зменшення їй відсотку втрати працездатності протиправними.

Наголошує, що їй було встановлено 100% втрати професійної працездатності, у зв`язку з травмою в 1988 році, безстроково. Водночас, на думку позивача, у МСЕК не було передбачених законом підстав змінювати встановлений відсоток.

Відповідач позов не визнав та подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивачу не було встановлено 100 % втрати професійної працездатності безстроково.

Відповідач пояснює, що 03.03.1988 ОСОБА_1 була вперше оглянута Володарською МСЕК та визнана особою з інвалідністю 3 групи внаслідок професійного захворювання до 01.04.1989.

На той час, відсотки втрати працездатності їй, як члену колгоспу, були встановлені згідно висновку судово-медичної експертизи.

Так, згідно висновку Київського обласного бюро судово-медичної експертизи від 16.05.1988 №244/К втрата загальної працездатності позивача тоді становила - 40%, професійна - 100%. Рішення було прийнято з терміном на п`ять років.

При повторному огляді у 1989 році позивач була визнана особою з інвалідністю 2 групи внаслідок професійного захворювання на один рік.

Відсотки втрати працездатності не змінювалися, оскільки термін висновку судово-медичної експертизи від 16.05.1988 №244/К не закінчився.

При цьому, при повторних оглядах у 1990, 1991, 1992, 1993 роках рішення МСЕК також залишилось незмінним.

Водночас 15.04.1994 Володарська МСЕК визнала ОСОБА_1 особою з інвалідністю 2 групи внаслідок професійного захворювання та встановила 80% втрати працездатності до 01.05.1995.

06 березня 1998 року Володарська МСЕК визнала ОСОБА_1 особою з інвалідністю 2 групи внаслідок професійного захворювання та встановила 80% втрати працездатності довічно.

Відповідач наголошує, що 08.06.2017 позивач оглянута Володарською МСЕК з питання підвищення відсотків втрати її працездатності. Попереднє рішення про встановлення ОСОБА_1 інвалідності 2 групи внаслідок професійного захворювання та 80% втрати працездатності залишено в силі.

Крім того, у зв`язку з незгодою позивача з рішенням Володарської МСЕК , остання 04.07.2017 була оглянута Обласною МСЕК №2. Рішення про встановлення ОСОБА_1 інвалідності 2 групи внаслідок професійного захворювання та 80% втрати працездатності підтверджено.

Також, у зв`язку з незгодою позивача з рішенням Обласної МСЕК №2, остання була оглянута Державним закладом Центральною Медико-соціальною експертною комісією Міністерства охорони здоров`я України. Вказане рішення відносно ОСОБА_1 залишилось незмінним.

Отже, відповідач вважає, що підстав для підвищення позивачу групи інвалідності та відсотків втрати працездатності внаслідок професійного захворювання немає.

Третя особа правом на подання заяв чи клопотань, надання письмових пояснень суду щодо позовних вимог позивача не скористалась.

У судових засіданнях в справі 16.05.2019, 23.05.2019, 02.07.2019, 26.09.2019 позивач та його представник підтримали позовні вимоги, просили позов задовольнити.

Присутні у судових засіданнях 26.09.2019 та 02.07.2019 представники відповідача позовні вимоги не визнали та просили суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.09.2019 закрито підготовче провадження, вирішено перейти до розгляду справи №320/920/19 по суті після закриття підготовчого судового засідання та здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Присутні у підготовчому засіданні 26.09.2019 представники позивача, відповідача та третьої особи проти подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечували та через канцелярію суду заявили письмові клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи, що матеріали справи у достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд прийшов до висновку здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що зареєстрована та проживає у с. Круті Горби Таращанського району Київської області, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , виданого Таращанським РВ ГУ МВС України в Київській області 21.02.2011 (а.с. 10-11).

Відповідно до трудової книжки колгоспника ОСОБА_1 від 25.02.1957 №79, позивач у період з 1969 по 1987 роки працювала дояркою в колгоспі "ім. 1 травня" Таращанського району Київської області (том 3, а.с. 17-18).

Судом встановлено, що під час виконання своїх професійних обов`язків в колгоспі "ім. 1 травня" Таращанського району Київської області, у 1988 році позивач ушкодила здоров`я.

Згідно з актам огляду МСЕК Володарського району Київської області від 03.03.1988 №51/2 ОСОБА_1 встановлено інвалідність 3 групи внаслідок професійного захворювання з 03.03.1988 по 01.04.1989 (том 3, а.с. 43-46).

Відсотки втрати працездатності позивача було визначено висновком Київського обласного бюро судово-медичної експертизи від 16.05.1988 №244/К, відповідно до якого втрата загальної працездатності становить - 40%, професійної - 100%. (том 3, а.с. 97).

Надалі МСЕК Володарського району Київської області неодноразово проведено переогляди хворого.

При останніх оглядах ОСОБА_1 відповідачем було прийнято рішення про встановлення їй 2 групи інвалідності внаслідок професійного захворювання довічно та 80% втрати професійної працездатності довічно, що підтверджується актами огляду від 08.06.2017 №694/9, від 05.07.2017 №588 та від 27.03.2018 №344 (том 1, а.с. 147-154; 156-159).

Позивач вказує, що спочатку їй було встановлено 100% втрати професійної працездатності на підставі висновку Київського обласного бюро судово-медичної експертизи від 16.05.1988 №244/К. Проте в подальшому, під час проходження медичного обстеження, відсоток втрати працездатності позивача МСЕК було змінено зі 100% до 80%.

Позивач вважає дії відповідача щодо зменшення їй відсотку втрати працездатності протиправними.

Наголошує, що їй було встановлено 100% втрати професійної працездатності, у зв`язку з травмою в 1988 році, безстроково. Водночас, на думку позивача, у МСЕК не було передбачених законом підстав змінювати встановлений відсоток.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України від 21.03.1991 №875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон №875-XII) особи з інвалідністю в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При цьому, особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. Інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських організацій осіб з інвалідністю (статті 2, 3 Закону №875-XII).

Так, на момент отримання позивачем професійного захворювання діяло положення про лікарсько-трудові експертні комісії, затверджене постановою Ради Міністрів УРСР і Українською Республіканською Радою професійних спілок від 28.03.1985 №134 (далі - Положення №134).

Основними завданнями лікарсько-трудових експертних комісій є: визначення стану працездатності, тривалої або постійної її втрати, встановлення групи та причини інвалідності; визначення для інвалідів умов та видів праці, робіт і професій, доступних їм за станом здоров`я, а також умов і методів, за допомогою яких порушена працездатність може бути відновлена або підвищена, перевірка правильності використання інвалідів на роботі відповідно до висновків комісій; сприяння зміцненню здоров`я населення, попередженню інвалідності; вивчення разом з органами охорони здоров`я, адміністрацією підприємств, установ, організацій і профспілковими організаціями причин втрати працездатності й участь у розробці заходів по профілактиці інвалідності та відновленню працездатності (пункт 2 Положення №134).

Положення №134 втратило чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів від 22.02.1992 №83 «Про затвердження Положення про медико-соціальну експертизу» (далі - Положення №83).

Згідно з пунктом 1 Положення №83 медико-соціальна експертиза визначає ступінь обмеження життєдіяльності людини, причину, час настання, групу інвалідності, сприяє проведенню ефективних заходів щодо профілактики інвалідності, реабілітації інвалідів, пристосування їх до суспільного життя.

Пунктом 5 Положення №83 встановлено, що органом, який здійснює медико-соціальну експертизу, є медико-соціальні експертні комісії (МСЕК), що організуються в самостійні центри, бюро при управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Медико-соціальні експертні комісії у своїй роботі керуються законами України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, цим Положенням, актами Міністерства охорони здоров`я України та іншими нормативними актами (пункт 6 Положення №83).

Відповідно до підпункту «а» пункту 18 Положення №83 міські, міжрайонні, районні медико-соціальні експертні комісії визначають, зокрема ступінь обмеження життєдіяльності людини, у тому числі стан працездатності, групу, причину і час настання інвалідності, а також ступінь втрати професійної працездатності (у процентах) працівників, які одержали каліцтво чи інше ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням своїх трудових обов`язків.

Згідно з пунктом 34 Положення №83 у разі незгоди оглянутого з рішенням районної, міжрайонної міської медико-соціальної експертної комісії він протягом місяця має право подати про це письмову заяву до республіканської, Кримської, обласної, центральної міської медико-соціальної експертної комісії або до медико-соціальної експертної комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного відділу (управління) охорони здоров`я. Комісія, що проводила огляд, або відділ (управління) охорони здоров`я в триденний строк з дня одержання заяви надсилають усі наявні документи разом із заявою на розгляд республіканської, Кримської, обласної, центральної міської медико-соціальної експертної комісії, яка не пізніш як через місяць з дня подання заяви проводить переогляд хворого і приймає відповідне рішення.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 22.11.1995 №12, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.03.1996 за №136/1161, затверджений Порядок встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків (далі - Порядок №212 ).

Відповідно до пункту 1.1 розділу 1 Порядку №212 на медико-соціальні експертні комісії (МСЕК) покладено обов`язки щодо встановлення, зокрема рівня обмеження життєдіяльності потерпілого, причини, часу настання та групи інвалідності у зв`язку з ушкодженням здоров`я; ступеня втрати професійної працездатності у відсотках потерпілим, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків.

МСЕК оглядає і робить висновок про ступінь втрати професійної працездатності у відсотках тим працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків на території організації та за її межами, а також під час проїзду на роботу або з роботи на транспорті підприємства, установи, організації (пункт 2.1 розділу 2 Порядку №212).

Відповідно до пункту 3.1 розділу 3 Порядку №212 при встановленні ступеня втрати професійної працездатності у відсотках МСЕК у кожному конкретному випадку визначає ступінь та тяжкість порушення функцій організму, а при відсутності органу - ступінь компенсації втрачених функцій, можливість потерпілим виконувати роботу за певною професією або роботу однакову за кваліфікацією та оплатою, зокрема, можливість виконувати роботу в звичайних або спеціально створених умовах за основною професією чи близькою до неї за кваліфікацією.

Пунктом 3.2 розділу 3 Порядку №212 передбачено, що рішення про ступінь втрати професійної працездатності та додаткові види відшкодування МСЕК приймає на підставі огляду потерпілого, вивчення медичних документів та результатів функціональних досліджень з урахуванням соціально-трудових факторів (професії, умов праці, характеру, обсягу виконуваної роботи тощо).

У випадках, коли внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання настало різко виражене обмеження життєдіяльності, що призвело до різко вираженої соціальної дезадаптації та потреби у постійному сторонньому догляді або допомозі встановлюється 100 відсотків втрати професійної працездатності (пункт 3.3 розділу 3 Порядку №212).

У випадках, коли внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання настало різко виражене обмеження життєдіяльності, яке призвело до вираженої соціальної дезадаптації, але вказані порушення не викликають потреби в постійному сторонньому догляді чи допомозі і потерпілий може виконувати роботу в пристосованих умовах, втрата професійної працездатності становить від 80 до 70 відсотків (пункт 3.4 розділу 3 Порядку №212).

Судом в судовому засіданні 26.09.2019 було досліджено в оригіналі матеріали справи огляду МСЕК відносно ОСОБА_1 , копії якої долучені до матеріалів справи та встановлено таке.

ОСОБА_1 вперше була оглянута МСЕК Володарського району Київської області 03.03.1988. Визнана особою з інвалідністю 3 групи внаслідок професійного захворювання з 03.03.1988 по 01.04.1989, що підтверджується актом огляду від 03.03.1988 №51/2 (том 3, а.с. 43-46).

При повторному переогляді, МСЕК Володарського району Київської області встановлено позивачу інвалідність 2 групи внаслідок професійного захворювання та 100% втрати професійної працездатності до 01.04.1990, що підтверджується актом огляду від 30.03.1989 №88/2 (том 3, а.с. 48-51).

При закінченні термінів інвалідності повторні огляди позивача у 1990, 1991, 1992, 1993 рішення МСЕК не змінювали.

Так, згідно з актом огляду МСЕК Володарського району Київської області від 09.04.1990 №107/3 ОСОБА_1 встановлено інвалідність 2 групи внаслідок професійного захворювання до 01.04.1991 (том 3, а.с. 52-55).

Згідно з актом огляду МСЕК Володарського району Київської області від 25.03.1991 №85/1 ОСОБА_1 встановлено інвалідність 2 групи внаслідок професійного захворювання до 01.04.1992 (том 3, а.с. 56-59).

Згідно з актом огляду МСЕК Володарського району Київської області від 20.02.1992 №44/1 ОСОБА_1 встановлено інвалідність 2 групи внаслідок професійного захворювання та 100% втрати професійної працездатності за минулий час до 01.04.1993 (том 4, а.с. 60-63)

Згідно з актом огляду МСЕК Володарського району Київської області від 06.04.1993 №140/8 ОСОБА_1 встановлено інвалідність 2 групи внаслідок професійного захворювання та 100% втрати професійної працездатності за минулий час до 01.04.1994 (том 3, а.с. 64-67).

При черговому переогляду МСЕК Володарського району Київської області визнано позивача особою з інвалідністю 3 групи внаслідок професійного захворювання та встановлено 60% втрати професійної працездатності до 01.04.1998, що підтверджується актом огляду від 03.04.1997 №197/4 (том 3, а.с. 68-71).

Відповідно до акту огляду МСЕК Володарського району Київської області від 23.02.2004 №1283/5 ОСОБА_1 встановлено інвалідність 2 групи внаслідок професійного захворювання та 60% втрати професійної працездатності з 23.02.2004 довічно (том 3, а.с. 72-75).

У зв`язку з незгодою з вказаним рішенням позивач оглянута Обласною МСЕК №2. Так, відповідно до акту огляду від 04.11.2004 №2035/1 прийнято рішення про інвалідність 2 групи внаслідок професійного захворювання та 80% втрати професійної працездатності довічно (том 3, а.с. 76-79).

Судом також досліджено висновок Київського обласного бюро судово-медичної експертизи від 16.05.1988 №244/К, на підставі якого ОСОБА_1 визначено ступень втрати професійної працездатності - 100%, та встановлено, що такий передбачав обов`язковий переогляд через 5 років (том 3, а.с. 97).

Таким чином, ОСОБА_1 на підставі висновку Київського обласного бюро судово-медичної експертизи від 16.05.1988 №244/К дійсно було визначено ступень втрати професійної працездатності - 100%, проте з терміном на п`ять років, після чого такий відсоток щорічно переглядався.

При цьому, відповідно до досліджених судом актів огляду МСЕК Володарського району Київської області та Обласної МСЕК позивачу ніколи не було встановлено ступень втрати професійної працездатності - 100% довічно.

Відтак, доводи позивача щодо заниження КЗ КОР "Обласне бюро медико-соціальної експертизи" їй відсотку втрати професійної працездатності за травмою у 1988 році спростовуються встановленими судом обставинами.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона

Згідно з частиною другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено та підписано - 20.01.2020.

Суддя Кушнова А.О.