Ухвала суду № 87037796, 20.01.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

20 січня 2020 року м. Житомир справа № 240/236/20

категорія 108010000

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Капинос О.В., розглядаючи позовну заяву ОСОБА_1 до Національної комісії з регулювання в сфері енергетики та комунальних послуг в особі Сектору національної комісії з регулювання в сфері енергетики та комунальних послуг у Житомирській області про визнання протиправними, нечинними та скасування нормативно-правових актів, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Національної комісії з регулювання в сфері енергетики та комунальних послуг в особі Сектору національної комісії з регулювання в сфері енергетики та комунальних послуг у Житомирській області про визнання протиправними, нечинними та скасування нормативно-правових актів, зобов`язання вчинити дії.

Суддя, перевіряючи адміністративний позов на його відповідність вимогам ст.ст.160,161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) дійшов наступного висновку.

Відповідно до п.4, п.5 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві, зокрема, зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини

У прохальній частині позовної заяви позивач просить визнати такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства , протиправними та нечинними та скасувати документальні підстави (нормативно-правові акти), які на даний час являються підставою для проведення господарської діяльності ТзОВ "Агропроменерго" в даній сфері та зобов"язати Національну комісію з регулювання в сфері енергетики та комунальних послуг в особі Сектору національної комісії з регулювання в сфері енергетики та комунальних послуг у Житомирській області надати дозвільні документи: ліцензію на вироблення електричної енергії, укласти договр на постачання електричної енергії та вчинити інші нормативно-правові акти, необхідні на право використання за його цільовим призначенням належного йому на праві власності цілісного майнового комплексу Миропільської ГЕС.

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Аналізуючи частину першу статті 5 КАС України, суд звертає увагу на те, що права, свободи або законні інтереси особи підлягають судовому захисту в адміністративному суді за наявності наступних обов"язкових умов безпосереднього порушення прав, свобод або законних інтересів особи, вчинення такого порушення законодавчо визначеним суб"єктом, а саме суб"єктом владних повноважень, та у разі порушення прав, свобод або законних інтересів особи у спосіб встановлений законодавством, а саме рішенням, дією чи бездіяльністю такого суб"єкта.

З цього приводу суд зазначає те, що захист прав позивача, шляхом зобов"язання вчинити дії може відбуватись, виключно, внаслідок визнання дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень протиправними.

За відсутності протиправних дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень, відсутня одна з необхідних, визначених частиною 1 статті 5 КАС України умов, для судового захисту порушених прав позивача.

Згідно п.9 ст.160 КАСУ у позовній заяві зазначається: у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт.

Ні у позовній заяві, ні у прохальній частині не вказано, які саме нормативно-правові акти, що стосуються позивача, він просить визнати такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, є протиправними та нечинними та належним чином не обгрунтовано у позовній заяві, якими діями чи бездіяльністю порушені права позивача відповідачем у справі.

Враховуючи зміст позовних вимог та позову, позивачу необхідно обгрунтувати наявність у даному спорі ознак публічно-правового та належністьйого розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Також, відповідачем у справі визначено Національну комісію з регулювання в сфері енергетики та комунальних послуг в особі Сектору Національної комісії з регулювання в сфері енергетики та комунальних послуг у Житомирській області. В той же час у позовній заяві та прохальній частині вказує на "відповідачів", що позбавляє суд можливості вирішити питання про кількість відповідачів у справі та змістовність позовних вимог до кожного з них.

У прохальній частині позивач просить витребувати у відповідачів документальну нормативно-правову базу на підставі якої ТзОВ "Агропроменерго" проводить господарську діяльність.

Проте, вимога у прохальній частині про витребування у відповідачів доказів не узгоджується з приписами ст.5 КАСУ. Більш того, не конкретизовано назву відповідача.

В той же час, відповідно до ч.5 ст.161 КАСУ у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні, тощо.

Клопотання повинно відповідати вимогам ст.80 КАСУ.

Таким чином, клопотання про витребування доказів повинно оформлятися та подаватися окремим документом з відповідним обгрунтуванням у відповідності до ст.80 КАСУ, що позивачем не дотримано.

Відповідно до п.11 ст.160 КАСУ у позовній заяві зазначається ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України) та власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

В порушення зазначених норм позивачем у позовній заяві не зазначено ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України) відповідача (ів) та власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Крім того, у прохальній частині позивач просить звільнити його від сплати судового збору, посилаючись на відсутність доходів, достатніх для його сплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з частиною 2 статті 8 ЗУ "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Відповідно до ч. 1 статті 8 ЗУ "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Отже, підставою для вчинення судом дій, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторін.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, повинна довести ті обставини і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Вказаною нормою передбачено право суду, а не його обов`язок щодо відстрочення сплати судового збору, при цьому, статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Загальні засади щодо відстрочення або розстрочення сплати судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати наділяють суд правом а не обов`язком. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних доказів та обставин справи, що впливають на задоволення клопотання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 8 Закону України "Про судовий збір" та статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, за змістом яких рішення про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати суд може прийняти лише у випадку, якщо при дослідженні доказів та встановленні інших обставин справи, дійде висновку про можливість задоволення відповідного клопотання.

Обґрунтування обставин, які свідчать про неможливість або ускладнення в здійсненні оплати судового збору, виходячи з вимог статей 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на особу, яка звертається з відповідним клопотанням.

Позивач просить звільнити його від сплати судового у зв`язку з складним фінансовим становищем, посилаючись на відсутність доходів.

Зокрема, згідно наданих відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 03.12.2019, загальна сума доходу позивача у 1 кварталі 2019-3 кварталі 2019 складає 37617,00 грн.

Таким чином, розмір судового збору у сумі 840,80 грн. не перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача (37647*5/100=1880,85 грн), а тому клопотання про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню.

Будь яких інших підстав для звільнення від сплати судового збору з наданих до позову доказів не встановлено.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що при подачі даного позову до суду позивачем вимог ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України дотримано не було.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (зі змінами та доповненнями, далі - Закон).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За змістом приписів підпункту першого пункту третього частини 2 статті 4 Закону, ставка судового збору за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до положень статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 23.11.2018 № 2629-VIII прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року складає 2102 грн.

Отже, ставка судового збору за вимогу немайнового характеру становить 840,80 грн.

Тому, на усунення недоліків позовної заяви, в залежності від кількості вимог немайнового характеру, позивачу необхідно буде сплатити судовий збір у сумі по 840,80 грн. за кожну вимогу немайнового характеру . Реквізити: Отримувач коштів Житомирська міська отг22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38035726

Банк отримувача Казначейство України (ЕАП)

Код банку отримувача (МФО) 899998

Рахунок отримувача UA048999980313181206084006797

Код класифікації доходів бюджету 22030101

Призначення платежу *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Житомирський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа)

Частиною першою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, позов необхідно залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення виявлених недоліків шляхом надання до суду:

- уточненої позовної заяви з урахуванням вказаних в ухвалі недоліків у 2-х прим.

- доказу сплати судового збору .

Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України,

ухвалив:

В задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.

Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.

У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя О.В. Капинос