Рішення № 87036312, 20.01.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2020 року Справа № 160/12582/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколайчук С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

13 грудня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Чечелівського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) управління обслуговування громадян головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо непроведения дорахування страхового стажу строком 07 років 03 місяці 22 дні.

- зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дорахувати до загального страхового стажу 07 років 03 місяці 22 дні, а всього нарахувати загального страхового стажу 41 рік 09 місяців 03 дні, з моменту призначення пенсії 29.11.2018року .

- згідно ст.25 Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» перерахувати з 29.11.2018 року коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, враховуючи загальний страховий стаж - 41 рік 09 місяців 03 дні.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 29.08.2019 року позивач отримав листа № 2252/М-08 від Чечелівського відділу обслуговування громадян головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з додатком про розрахунок повного трудового (страхового) стажу, в якому зазначено, що страховий стаж позивача 34 роки 05 місяців 12 днів, з чим позивач не погодився та звернувся з даним позовом до суду. Позовні вимоги просив задоволити в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року відкрито провадження у справі № 160/12582/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа є справою незначної складності та згідно з ст. ст. 257, 263 КАС України розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з п.3 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України дана справа є справою незначної складності та згідно з ст. ст. 257, 263 Кодексу адміністративного судочинства України розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Частиною другою статті 263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно з приписами ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалося.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року від відповідача було витребувано належним чином завірену копію пенсійної справи та запропоновано у разі невизнання позову протягом 15 днів з моменту отримання ухвали суду надати відзив на позовну заяву.

08 січня 2020 року на виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року на адресу суду надійшла належним чином завірена копія пенсійної справи та відзив на позовну заяву.

В наданому до суду відзиві відповідачем зазначено, що при розрахунку страхового стажу не взято періоди з 28.09.1977 року по 24.08.1978 рік, з 01.09.1978 року по 23.06.1983 рік, з 21.12.1990 року по 26.12.1994 рік, оскільки вказані періоди позивача не підтверджені належними доказами. У задоволенні позову представник відповідача просив відмовити в повному обсязі.

16.01.2020 року на адресу надійшла відповідь на відзив, в якій позивачем зазначено, що у відзиві на позовну заяву відповідачем, факти наведені позивачем в позовній заяві, не спростовані.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_2 звернувся до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком.

До заяви були надані наступні документи:

- довідка про присвоєння ідентифікаційного коду;

- документи про місце проживання (реєстрації) особи;

- заява про призначення/перерахунок пенсії;

- паспорт;

- трудова книжка або документи про стаж;

- військовий квиток;

- довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах;

- інші документи на підтвердження трудового стажу позивача.

Листом від 29.08.2019 року № 2252/М-08 головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про розрахунок повного трудового (страхового) стажу, в якому зазначено, що страховий стаж позивача складає 34 роки 05 місяців 12 днів.

До страхового стажу пенсійним органом не враховано період роботи позивача з 28.09.1977 р. по 24.08.1978 р., з 01.09.1978 р. по 23.06.1983 р., з 21.12.1990 р. по 26.12.1994 р., з з 03.07.1995 р. по 16.07.1997 р., , в цілому - 07 років 03 місяці 22 дні.

Позивач не погодився з діями відповідача щодо не зарахування до повного трудового (страхового) стажу 07 років 03 місяці 22 дні, що і стало предметом даного позову.

Суд, оцінивши повідомлені сторонами обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, з таких міркувань.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Відповідно до 18 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь-якими обставинами, включаючи наявність інших доходів.

Право на пенсію за віком мають, зокрема, чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років (ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).

Згідно з ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (далі - Порядок № 637) передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Відповідачем не враховано період роботи позивача з 28.09.1977р. по 24.08.1978 р. з підстав посилання на довідку № 37/11 від 11.11.2019 року виданої заводом «Силур», який знаходиться в м. Харцизьк, на неконтрольованій території України, у зв`язку з чим у відповідача відсутні можливості здійснити перевірку даної довідки.

Отже, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

В даному випадку трудова книжка позивача містить усі записи на підтвердження роботи позивача за всі спірні періоди. Всі записи про роботу внесені в трудову книжку належним чином та не мають виправлень.

Стосовно тверджень відповідача про те, що завод «Силур» зареєстровані на непідконтрольній території (м. Харцизьк), то суд зазначає, що відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на не підконтрольній українській владі території не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Вказані правові висновки також відповідають правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постановах від 02.04.2019 року по справі № 428/1695/17., від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17 , від 31 січня 2019 року у справі № 423/1450/17, від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а , що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Таким чином, за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних(надуманих) підстав, тому період роботи позивача з 28.09.1977р. по 24.08.1978 р. необхідно зарахувати до трудового (страхового) стажу позивача.

Стосовно не зарахування позивачу період навчання в Донецькому національному технічному університеті з 01.09.1978 р. по 23.06.1983 р. суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 рік передбачено, що час навчання у вищих навчальних закладах, навчальних закладах, професійних навчальних виховних закладах навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Відповідно до п. «д» ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

На підтвердження періоду навчання позивачем надано диплом ЗВ 784996 та довідку № 477 від 12.12.2019 року завірена печаткою ДНР, яка відповідачем не врахована з надуманих підстав, тому, з урахуванням викладеного, суд зробив висновок, що період навчання позивача у період з 01.09.1978 р. по 23.06.1983 р. необхідно зарахувати до трудового (страхового) стажу позивача.

Період роботи ОСОБА_2 з 21.12.1990 року по 26.12.1994 рік, на підприємстві "Геліос", не зараховано до страхового стажу, оскільки запис про звільнення не проведено з формулюванням відповідно до вимог чинного законодавства, а саме відсутнє посилання на відповідну статтю, пункт Кодексу про працю України та період роботи з 03.07.1995 р. по 16.07.1997 р. не зараховано до страхового стажу, з підстав поимлки, зроюленій у трудовій книжці.

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993.

Відповідно до пункту 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Згідно із пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до абз. 1,3 п.2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до п. 2.6. Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до абзацу 2 пункту 6.1 Інструкції №58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.

Отже, з вище наведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

Відповідно до пунктів 2 і 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи не точні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідачем не взято до уваги, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Крім того, позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення його трудової книжки, а у даному випадку: не розбірливе відображення печатки на титульній сторінці, тому періоди роботи похивача з 21.12.1990 року по 26.12.1994 рік та з03.07.1995 р. по 16.07.1997 р. необхідно зарахувати до до трудового (страхового) стажу позивача.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини та пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії, кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей

З огляду на вимоги Конвенції та практику Європейського суду з прав людини (Спорронг та Льонрот проти Швеції) до правовідносин щодо отримання пенсії слід застосовувати засади юридичної визначеності, зокрема, в частині права особи на розумні очікування мирного володіння майном.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією.

Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Суд не погоджується з даним висновком відповідача, адже, підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Отже, відмовляючи позивачу у зарахуванні повного трудового (страхового) стажу діяв необґрунтовано та всупереч нормам діючого законодавства.

Таким чином, з метою повного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд зробив висновок, що обставини на які посилається відповідач є необґрунтованими та не можуть порушувати законні права позивача, щодо не врахування повного трудового (страхового) стажу позивача. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, відповідачем, згідно з вимогами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведено правомірності свого рішення, а отже, суд зробив висновок визнати протиправною бездіяльність головного управління Пенсійного фонду України в Дніпроптеровській області в особі Чечелівського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) управління обслуговування громадян головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо не проведення донарахування страхового стажу строком 07 років 03 місяці 22 дні та, вважає за необхідне, зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дорахувати до загального страхового стажу 07 років 03 місяці 22 дні, а всього нарахувати загального страхового стажу 41 рік 09 місяців 03 дні, з моменту призначення пенсії 29.11.2018року та згідно ст.25 Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» перерахувати з 29.11.2018 року коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, враховуючи загальний страховий стаж - 41 рік 09 місяців 03 дні.

З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 768, 40 грн., що документально підтверджується квитанцією № 70175.

Враховуючи задоволення позовної заяви ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суд вважає за можливе присудити всі здійснені позивачем документально підтверджених судових витрат з головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, а саме, судового збору у розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії - задоволити.

Визнати протиправною бездіяльність головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровські області в особі Чечелівського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) управління обслуговування громадян головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо непроведения дорахування страхового стажу строком 07 років 03 місяці 22 дні.

Зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дорахувати до загального страхового стажу 07 років 03 місяці 22 дні, а всього нарахувати загального страхового стажу 41 рік 09 місяців 03 дні, з моменту призначення пенсії 29.11.2018року .

Зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області згідно ст. 25 Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» перерахувати з 29.11.2018 року коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, враховуючи загальний страховий стаж - 41 рік 09 місяців 03 дні.

Стягнути на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук