Ухвала суду № 87035217, 20.01.2020, Василівський районний суд Запорізької області

311/176/20

20.01.2020

Провадження № 1-кс/311/64/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2020 року м. Василівка

Слідчий суддя Василівського районного суду Запорізької області Носик М.А., секретар судового зсідання Шак О.В., за участю прокурора Стельмащук Д.С., підозрюваного ОСОБА_1 , старшого слідчого Римарь А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Василівка клопотання старшого слідчого СВ Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області Римарь А.І., погодженого з прокурором Василівського відділу Енергодарської місцевої прокуратури Стельмащук Д.С., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Комармісто Томашпільського району Вінницької області, громадянина України, який має середню технічну освіту, не працюючого, не одруженого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не маючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 16.01.1991 року Оріхівським районним судом Запорізької області за ч.3 ст.117, ст.17 КК України до 5 років позбавлення волі. 28.11.1995 року звільнився з Жовтневської ВК Харківської області № 17 по відбуттю строку покарання; 21.11.1996 року Василівським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 81, ч. 1 ст. 83 ч. 1 ст. 142, ч. 2 ст. 17, ч. 2 ст. 40, ст. 42 КК України до 7 років позбавлення волі. 30.06.2003 року звільнився зі Славяносербської ВК Луганської області № 60 по відбуттю строку покарання; 19.10.2004 року Василівським районним судом Запорізької області за ч. 1 ст. 296, ч. 2 ст.185, ч.3 ст. 185, ст. 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі. 29.11.2007 року звільнився з Софіївської ВК Запорізької області № 55 по відбуттю строку покарання; 29.05.2008 року Василівським районним судом Запорізької області за ст. 395 КК України до 1 місця арешту. 27.06.2008 року звільнився з Вільнянського СІЗО Запорізької області №11 по відбуттю строку покарання; 19.11.2008 року Василівським районним судом Запорізької області за ч.3 ст. 185, ст. 69 КК України до 1 року позбавлення волі. 19.11.2009 року звільнився з Оріхівської ВК Запорізької області № 88 по відбуттю строку покарання; 01.06.2012 року Оріхівським районним судом Запорізької області за ч.2 ст.186, ч.2 ст.185, ст.70 КК України до 4 років позбавлення волі. 04.08.2014 на підставі рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 25.07.2014 року, умовно-достроково звільнився з Каменської ВК Запорізької області № 101, невідбутий строк покарання 1 рік 29 днів; у провадженні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, ч.3 ст. 185 КК України. Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19.09.2019 року, запобіжний захід ОСОБА_1 змінено з тримання під вартою на домашній арешт. 19.09.2019 року звільнеий з Запорізького СІЗО.

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СВ Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області звернувся з клопотанням, погодженим з прокурором Василівського відділу Енергодарської місцевої прокуратури Стельмащук Д.С., про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 , який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

У судовому засіданні встановлено, що 05 січня 2020 року, у період часу з 15 години 20 хвилин до 18 години, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи повторно, з прямим умислом направленим на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою викрадення чужого майна, знаходячись біля огородженої території домоволодіння АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_2 , шляхом відчинення хвіртки, яка була не зачинена та слугувала частиною огорожі, незаконно проник на вказану територію домоволодіння, де виявив та викрав будівельне корито, вагою 34 кг, вартістю 122 гривні 40 копійок, корпус ліжка з панцирною сіткою, вагою 15 кг, вартістю 54 гривні, металеве бильце, вагою 5 кг, вартістю 18 гривень 33 копійки, радіатор прямокутний металевий, вагою 20 кг, вартістю 72 гривні, секцію радіатору, вагою 14 кг, вартістю 50 гривень 40 копійок, секцію радіатору, вагою 15 кг, вартістю 54 гривні, металеву хвіртку, вагою 14 кг, вартістю 50 гривень 40 копійок, металеву тачку, вагою 29 кг, вартістю 104 гривні 40 копійок, корпус холодильника «Дніпро», вагою 25 кг, вартістю 90 гривень, металеве корито, вагою 3 кг, вартістю 10 гривень 80 копійок, та розпорядився вказаним майном за власним розсудом, чим спричинив потерпілому ОСОБА_2 майнову шкоду на загальну суму 626 гривень 40 копійок.

Таким чином, ОСОБА_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, що кваліфікується, як: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у сховище.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України повністю підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме:

- протоколом огляду місця події від 06.01.2020 року, за адресою: АДРЕСА_1 , який було проведено за участі потерпілого ОСОБА_2 , в ході якого було зафіксовано відсутність металевих виробів, які належать потерпілому ОСОБА_2 ;

- протоколом огляду місця події від 06.01.2020 року, за адресою: АДРЕСА_2 , який було проведено за участі свідка ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_2 , в ході якого свідок ОСОБА_3 добровільно надала співробітникам для огляду будівельне корито, вагою 34 кг, корпус ліжка з панцирною сіткою, вагою 15 кг, металеве бильце, вагою 5 кг, радіатор прямокутний металевий, вагою 20 кг, секцію радіатору, вагою 14 кг, секцію радіатору, вагою 15 кг, металеву хвіртку, вагою 14 кг, металеву тачку, вагою 29 кг, корпус холодильника «Дніпро», вагою 25 кг, металеве корито, вагою 3 кг, які в подальшому було вилучено;

- постановою про долучення до кримінального провадження речовими доказами від 06.01.2020, металевих виробів, а саме: будівельне корито, вагою 34 кг, корпус ліжка з панцирною сіткою, вагою 15 кг, металеве бильце, вагою 5 кг, радіатор прямокутний металевий, вагою 20 кг, секцію радіатору, вагою 14 кг, секцію радіатору, вагою 15 кг, металеву хвіртку, вагою 14 кг, металеву тачку, вагою 29 кг, корпус холодильника «Дніпро», вагою 25 кг, металеве корито, вагою 3 кг, які були вилучені під час проведення огляду місця події від 06.01.2020, за адресою: АДРЕСА_2 ,

- допитом потерпілого ОСОБА_2 від 06.01.2020 року, який показав, що в період часу з 10.12.2019 року по 06.01.2020 року в с. Долинка Василівського району Запорізької області невстановлена особа, шляхом вільного доступу через незачинені двері, проникла до території двору його домоволодіння АДРЕСА_3 звідки викрала металеві вироби, а саме: будівельне корито, вагою 34 кг, корпус ліжка з панцирною сіткою, вагою 15 кг, металеве бильце, вагою 5 кг, радіатор прямокутний металевий, вагою 20 кг, секцію радіатору, вагою 14 кг, секцію радіатору, вагою 15 кг, металеву хвіртку, вагою 14 кг, металеву тачку, вагою 29 кг, корпус холодильника «Дніпро», вагою 25 кг, металеве корито, вагою З кг;

- протоколом впізнання речей за фотознімками від 20.01.2020 року, за участю потерпілого ОСОБА_2 , в ході якого останній на фотознімку впізнав свою металеву тачку, яку у нього було викрадено в період часу з 10.12.2019 року по 06.01.2020 року, з території двору його домоволодіння АДРЕСА_3 ;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_4 від 11.01.2020 року, яка показала, що приблизно о 15 годині 40 хвилин до них додому на велосипеді приїхав мешканець с. ОСОБА_5 - ОСОБА_1 , який на велосипеді привіз металеві вироби, а саме дві батареї, сітку-рабицю та металеві труби та запропонував ОСОБА_4 та її матері ОСОБА_6 придбати вказані металеві вироби, на що вони погодились. Після цього ОСОБА_1 сказав ОСОБА_4 та її матері, що він приїде до них ще та привезе ще металевих виробів. Після цього ОСОБА_7 знову приїхав до ОСОБА_4 та її матері та знову привіз металеві вироби, а саме: металеве корито, сітку з-під панцирного ліжка, бильце, металеву хвіртку, маленьке металеве корито, радіатор прямокутний, металеву тачку та корпус з-під холодильника білого кольору. За всі металеві вироби ОСОБА_4 з матір`ю заплатили ОСОБА_8 560 гривень;

- протоколом впізнання особи за фотознімками від 11.01.2020 року, за участі свідка ОСОБА_4 , в ході якого остання на фотознімку впізнала ОСОБА_7 , який тричі приходив до них додому та приносив металеві вироби;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 15.01.2020 року, яка показала, що приблизно о 15 годині 40 хвилин до них додому на велосипеді приїхав мешканець с. Долинка — ОСОБА_7 , який на велосипеді привіз металеві вироби, а саме дві батареї, сітку-рабицю та металеві труби та запропонував ОСОБА_3 та її доньці ОСОБА_9 придбати вказані металеві вироби, на що вони погодились. Після цього ОСОБА_7 сказав ОСОБА_3 та її доньці ОСОБА_9 , що він приїде до них ще та привезе ще металевих виробів. Після цього ОСОБА_7 знову приїхав до ОСОБА_3 та її доньки ОСОБА_9 та знову привіз металеві вироби, а саме: металеве корито, сітку з-під панцирного ліжка, бильце, металеву хвіртку, маленьке металеве корито, радіатор прямокутний, металеву тачку та корпус з-під холодильника білого кольору. За всі металеві вироби ОСОБА_3 та її донька ОСОБА_10 , заплатили ОСОБА_8 560 гривень;

- протоколом впізнання особи за фотознімками від 15.01.2020 року, за участі свідка ОСОБА_3 , в ході якого остання на фотознімку впізнала ОСОБА_7 , який тричі приходив до них додому та приносив металеві вироби;

- протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_1 від 17.01.2020 року, який під час дачі показань свою вину в скоєному кримінальному правопорушенні визнав в повному обсязі;

- протоколом слідчого експерименту за участі підозрюваного ОСОБА_1 від 18.01.2020 року, під час якого підозрюваний ОСОБА_1 показав за яких саме обставин він вчинив кримінальне правопорушення.

В ході досудового розслідування установлено наявність обґрунтованих ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, з боку підозрюваного ОСОБА_1 , а саме:

- може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Вказаний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_1 на теперішній час обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покарання за вчинення якого передбачено у вигляді позбавлення волі на строк до 6 років, а тому невідворотність покарання у виді позбавлення волі, дає йому підстави переховуватися від органу досудового розслідування та суду. ОСОБА_1 не має стійких суспільних відносин та зв`язків, які б могли з позитивної сторони охарактеризувати останнього, не працюючий, постійного легального доходу не має. Крім того, не встановлено осіб, які б могли поручитись за ОСОБА_1 . Усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винним, та перебуваючи на волі, ОСОБА_1 матиме можливість переховуватись від слідства та суду, з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

- вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вказаний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_1 офіційного місця роботи не має, будь-якою суспільно корисною працею не займається та раніше неодноразово судимий за злочини проти власності.

Окрім того 14.03.2018 року Запорізьким апеляційним судом було скасовано вирок Василівського районного суду Запорізької області від 09.08.2017 року за яким ОСОБА_1 було засуджено за ч. 1 ст. 115, ч. З ст. 185 КК України та відправлено кримінальне провадження на новий розгляд. Знаходячись на домашньому арешті, ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин проти власності, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України.

Наразі, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину та відповідно до вимоги про судимість, ОСОБА_1 був неодноразово засуджений за злочини проти власності, що свідчить про те, що злочинна діяльність для ОСОБА_1 стала звичайним способом життя, що вказує на обґрунтований ризик вчинити ОСОБА_1 інше кримінальне правопорушення або продовжити вчиняти аналогічні злочини. Сам характер кримінального правопорушення вчиненого ОСОБА_1 вказує на те, що знаходячись на волі останній зможе знову вчинити злочини.

Жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, з наступних підстав:

- при обранні особистого зобов`язання та домашнього арешту підозрюваний зобов`язується не відлучатися із житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого. Враховуючи тяжкість вчиненого злочину, то одних лише особистих зобов`язань ОСОБА_1 не достатньо для забезпечення дієвості кримінального провадження. Осіб, які могли б поручитися за належну поведінку підозрюваного ОСОБА_1 не встановлено.

У судовому засіданні слідчий Римарь А.І. та прокурор Стельмащук Д.С. підтримали клопотання за підставами, що викладені у письмовій формі.

Підозрюваний ОСОБА_1 не заперечує проти обставин, що викладені у клопотанні, однак заперечує проти обрання запобіжного заходу тримання під вартою, просить суд обрати запобіжний захід домашній арешт.

Вислухавши учасників провадження, вивчивши надані документи, вважаю клопотання таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав:

Вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозри, поняття якої не міститься в національному законодавстві, слід виходити з його визначення, наведеного в практиці Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчиненні правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин», те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

У клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо даних для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_1 підозри у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України що кваліфікується як: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у сховище, заяке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до шести років.

Згідно з п.5) ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за яким законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , слідчий суддя враховує вимоги п.п.3,4,5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

У справі Мамедова проти Росії 7064/05 від 01 червня 2006 року щодо недостатності посилання на тяжкість злочину та ймовірне покарання Європейський Суд зазначив, що суди, перевіряючи законність та обґрунтованість запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з виняткового абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Разом з тим, у рішенні «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року сформульована практика Європейського суду з прав людини, яка зокрема, свідчить про те, що тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

Такими обставини у даному кримінальному провадженні відносно підозрюваного ОСОБА_1 є тяжке кримінальне правопорушення, яке йому інкримінується та міра покарання, яка йому загрожує у разі доведення вини, також такими обставинами є підвищена суспільна небезпечність інкримінованого злочину, і саме наведені вище обставини у їх сукупності дають суду можливість зробити висновок, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою взмозі забезпечити уникненню ризиків передбачених ст.177 КПК України.

При розгляді клопотання слідчим та прокурором доведено наявність обставин, передбачених ч.2 ст.177 КПК України (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України), п.5 ч.1 ст.177 КПК України (наявні ризики вчинити інше кримінальне правопорушення). Вказаний ризик підтверджуються тим, що ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий за вчинення умисних, тяжких та корисливих злочинів. У провадженні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, ч.3 ст. 185 КК України. Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19.09.2019 року, запобіжний захід ОСОБА_1 змінено з тримання під вартою на домашній арешт. Однак запобіжний захід домашній арешт не став перешкодою для вчинення нового умисного, корисливого та тяжкого злочину. Підозрюваний не працює та суспільно корисною діяльністю не займається. Не одружений та не має утриманців. Таким чином, підозрюваний ОСОБА_1 на шлях виправлення та перевиховання не став, тому є підстави вважати, що він не припинить свою злочинну діяльність та при обранні йому запобіжного заходу не пов`язаного з позбавленням волі, - вчинить інше кримінальне правопорушення.

Беручи до уваги вищенаведене, суд на підставі ст.ст.177, 178, 194 КПК України, враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винним, вік, дані про його особу, ступінь соціальних зв`язків, наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а також те, що для запобігання вказаного ризику, застосування більш м`якого запобіжного заходу є недостатнім, тому суд приходить до висновку, що обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою сприятиме запобіганню вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім того, як вбачається з доданих до клопотання про обрання запобіжного заходу матеріалів, підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_1 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним вказаного кримінального правопорушення за ч.3 ст.185 КК України, тому суд вважає необхідним клопотання слідчого задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи тяжкість скоєного злочину та те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, підозрюваний раніше судимий за вчинення умисних злочинів, він не працює, розмір шкоди є незначним, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч.5 ст.182 КПК України, 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ч.7 ст.182 КПК України у випадках, передбачених ч.3 або 4 ст.183 КПК України, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, встановленому в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до ч.3 ст. 183 та ч.5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов`язки: 1) прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду, із визначеною періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи; 4) утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілими; 5) не відвідувати місце вчинення злочину.

Відповідно до ч.4 ст.202 КПК України, підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою

Керуючись ст.29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 183, 184,193, 194, 196, 197, 202, 205, 309 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

Клопотання слідчого - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на шістдесят днів.

Ухвала слідчого судді діє до 15.00 год. 19 березня 2020 року та підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Строк тримання під вартою обчислювати з 15.00 год. 20 січня 2020 року.

Розмір застави визначити в межах 30 (тридцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає –60210 (шістдесят тисяч двісті десять) гривень 00 копійок у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок (Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 26316700; Банк отримувача ДКСУ, м. Київ; Код банку отримувача (МФО) 820172; Рахунок отримувача № UA НОМЕР_1 , отримувач платежу: ТУДСА України в Запорізькій області, Призначення платежу: обов`язково зазначати інформацію про ухвалу судді або ухвалу суду, який обрав заставу мірою запобіжного заходу, суд в якому розглядається справа, ПІБ обвинуваченого).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного наступні обов`язки:

1) прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду, із визначеною періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;

4) утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілими;

5) не відвідувати місце вчинення злочину.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Василівського районного суду Запорізької області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Виконання ухвали доручити Василівському ВП ГУНП в Запорізькій області.

Контроль за виконанням ухвали покласти на Василівський відділ Енергодарської місцевої прокуратури.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя М.А. Носик