Рішення № 87029456, 21.01.2020, Чутівський районний суд Полтавської області

Справа № 550/446/18

Провадження № 2/550/45/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2020 року смт. Чутове

Чутівський районний суд Полтавської області

в складі : головуючого - судді Ланни Я.О.,

за участю секретаря судового засідання - Томас Ю.П.,

представника відповідача - адвоката Доценко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Чутове справу № 550/446/18 (провадження №2/550/46/20) за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в :

10.05.2018 Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі Банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору, без номера, від 28.08.2012 відповідач отримав кредит в розмірі 1800,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом, в розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Також відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складає між ним і Банком Договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Оскільки, свої зобов`язання по поверненню кредиту відповідач повністю не виконав і має заборгованість перед Банком в розмірі 109672,67 грн., позивач просив стягнути з останнього вказану суму боргу.

17.07.2018 Чутівським районним судом Полтавської області винесено заочне рішення, згідно якого позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитом у розмірі 103973,97 грн та судовий збір у справі в сумі 1670,38 грн.

20.12.2019 ухвалою Чутівського районного суду Полтавської області задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Чутівського районного суду Полтавської області по справі №550/446/18 від 17.07.2018. Скасовано заочне рішення Чутівського районного суду Полтавської області у справі №550/446/18 (провадження №2/550/157/18) від 17.07.2018 за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

У судове засідання представник Банку не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

02.01.2020 до суду надійшов відзив АТ КБ «ПриватБанк», із змісту якого вбачається, що позивач не погоджується із заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 17.07.2018, оскільки вважає, що посилання останнього на те, що йому було невідомо про розгляд справи, жодними доказами не підтверджено, натомість матеріали цивільної справи містять докази, що відповідач повідомлений про розгляд справи, жодних клопотань чи заперечень від нього не надходило.

Щодо посилань відповідача ОСОБА_1 про недотримання Банком процедури повідомлення про збільшення розміру процентної ставки, позивач зазначає про те, що зміна відсоткової ставки по кредиту відбулася згідно із п.1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг, яким передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід`ємних частин Договору.

Стосовно строку дії договору та кредитної картки, позивач зазначає, що строк дії картки зазначений на самій картці, а дія Договору пролонгується кожні 12 місяців, тобто картковий рахунок діє до повного виконання. А тому, позивач вважає, що заперечення відповідача з цього приводу, не обґрунтовані.

Щодо строків позовної давності, Банк зазначає наступне. Відповідно до п.1.1.7.31 Умов договору строк позовної давності за кредитним договором, щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50 років. Крім того, відповідно до Правил користування карткою, строк дії картки вказано на лицевій стороні картки. В даній справі картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця, а саме до 11.2015. Таким чином позивач звернувся до суду із позовом 05.05.2018, тобто в межах трирічного строку позовної давності. Банк також не погоджується із посиланнями відповідача про наявність підстав застосування позовної давності до вимог про стягнення пені, оскільки вважає, що порушення зобов`язання триває, а відповідач належним чином не виконав своє зобов`язання.

В обґрунтування своєї позиції, Банк надає копії постанов Верховного Суду України від 19.03.2014 та від 18.06.2014, де зазначено, що за договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Відповідач, ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти позову та підтримав заяву адвоката Доценка О.В. про застосування судом позовної давності. Зазначивши про те, що на час підписання анкети-заяви з Банком йому не була відома процентна ставка та розмір штрафних санкцій по договору.

Представник відповідача, адвокат Доценко О.В. у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості та застосувати у даній справі позовну давність.

В обґрунтування своєї позиції, у заяві про перегляд заочного рішення від 12.11.2019 та заяві про застосування судом позовної давності від 08.01.2020, сторона відповідача посилалась, зокрема на те, що позивачем подано позов з вимогами щодо стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом та заборгованості за пенею лише 10.05.2018, тобто з порушенням строку для звернення з такими вимогами. На думку відповідача, закінчення перебігу строку позовної давності для звернення з позовом про стягнення заборгованості по процентам, настало 31.12.2015, тобто після здійснення останнього чергового платежу 28.12.2012. Також позивачем пропущено строк звернення до суду із вимогою щодо стягнення з відповідача пені та комісії, оскільки річний строк закінчився 31.12.2013. Крім того, адвокат Доценко О.В. зазначає, що посилання позивача на збільшення строку позовної давності до 50 років є неприйнятними, оскільки надані позивачем докази не містять домовленості сторін щодо збільшення такого строку. У підтвердження своєї позиції сторона відповідача посилається на правові позиції Верховного Суду України, що викладені у постановах від 11.03.2015 у справі №6-16цс15, від 04.11.2015 у справі №6-1926цс15 та від 11.10.2017 у справі №6-1374цс17.

Адвокат Доценко О.В. в судовому засіданні зауважив також про те, що у заяві позичальника від 28.08.2012 процентна ставка та розмір штрафних санкцій не вказана, що унеможливлює ідентифікацію даної заяви із наявними у справі витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт та витягом з Умов та правил надання банківських послуг, а тому в задоволенні позову просив відмовити.

Суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.08.2012 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний Договір про надання банківських послуг шляхом підписання останнім анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.

28.08.2012 ОСОБА_1 встановлений кредитний ліміт у розмірі 1800 грн. (т.1 а.с. 153-158).

Матеріалами справи встановлено, що строк дії кредитної картки, наданої ОСОБА_1 закінчився у листопаді 2015 (т 1 а.с. 149).

За розрахунком Банку, станом на 31.03.2018 у ОСОБА_1 утворилась заборгованість по кредиту на загальну суму - 109672,67 грн. (а.с. 6-7), з яких:

заборгованість за кредитом 1511,33 грн.;

заборгованість по процентам за користування кредитом 96817,07 грн;

заборгованість за пенею та комісією 5645,57 грн;

штраф (фіксована частина) - 500,00 грн;

штраф (процентна складова) 5198,70 грн.

Згідно із частинами першою, другою та п`ятою ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частин першої, другої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша ст. 1048 ЦК України).

Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч.2 ст. 1046 ЦК України).

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 28 серпня 2012 року процентна ставка не зазначена (т.1 а.с.8).

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Як вбачається із матеріалів справи Банк, пред`являючи вимоги ОСОБА_1 про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Банк, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 28.08.2012 року, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку у редакції, затвердженій наказом від 06.03.2010 за № СП-2010-256, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, як невід`ємні частини спірного договору (т.1 а.с.9-33).

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та витягом з Умов та правил надання банківських послуг, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Тарифів та витяг з Умов та правил саме у вказаній редакції, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг у ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Суд також вважає, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи, не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 28.08.2012 шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Враховуючи викладене суд вважає, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»: заборгованості за процентами - 96817,07 грн, заборгованості за пенею та комісією - 5645,57 грн, а також штрафів відповідно до Умов та правил надання банківських послуг у розмірі 500 грн фіксованої частини та 5198,70 грн за процентною складовою, у зв`язку з безпідставністю позовних вимог у цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача щодо їх сплати у анкеті-заяві від 28.08.2012, оскільки витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

Відтак, оскільки позивачем не доведено право нараховувати, вказані в позовній заяві відсотки та штрафні санкції, то позовна давність, про застосування якої заявлено стороною відповідача у даній справі, до таких вимог не може бути застосована.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`являв.

Також суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 28.08.2012 у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд погоджується із позивачем, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

З урахуванням наведеного строк позовної давності щодо вимог про стягнення тіла кредиту позивачем не пропущено.

Отже, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для стягнення у примусовому порядку із ОСОБА_1 суми заборгованості за кредитом у розмірі 1511,33 грн.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №357/12749/16-ц провадження №61-20410св18.

Стосовно вирішення питання розподілу судових витрат у справі суд зазначає наступне.

Згідно вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем при подачі позову до суду сплачено 1762,00 грн судового збору (т.1 а.с.2).

Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» в сумі 1511,33 грн, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача 24,32 грн в рахунок відшкодування витрат на оплату судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,13, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 207, 526, ч.2 ст. 530, ст.551,ст.ст. 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 1511 (одну тисячу п`ятсот одинадцять), 33 грн кредитної заборгованості.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 24 (двадцять чотири), 32 грн. витрат по оплаті судового збору.

В решті, в задоволенні позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Полтавського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Чутівський районний суд Полтавської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570, адреса: м. Київ, вул. Грушевського, будинок 1Д, п/і 01001).

Відповідач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 )

Представник відповідача - Доценко Олександр Вікторович , службова адреса: м. Полтава, вул. Пушкіна, 114, офіс 2, п /і 36000 ).

Суддя Чутівського районного суду

Полтавської області

Я. О. Ланна