Вирок № 87028722, 20.01.2020, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/2363/19

1-кп/357/388/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.01.2020 м. Біла Церква

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області:

у складі: головуючого - судді: Ларіної О.В.,

секретар судового засідання: Шутенко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 міста Біла Церква Київської області, кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Софіполь Тетіївського району Київської області, громадянина України, із неповною середньою освітою, працює ФОП « ОСОБА_1 », проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 1) 21.11.1996 Харківським районним судом м. Києва за ст. ст. 144 ч. 2, 206 ч.2, 72 КК України до чотирьох років позбавлення волі; 2) 09.10.2000 Дарницьким районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 145 КК України до восьми років позбавлення волі; 15.04.2008 Бориспільським міським судом Київської області за ст. ст. 187 ч. 3, 185 ч. 3, 187 ч. 4, 289 ч. 3, 262 ч. 2, 70, 71 КК України до десяти років шести місяців позбавлення волі з конфіскацією майна; 18.07.2014 звільнений умовно-достроково на два роки шість місяців шість днів відповідно до Ухвали Дергачівського районного суду Харківської області 18.07.2014; 3) 25.03.2015 Бориспільським міським судом Київської області за ст. ст. 187 ч. 4, 289 ч.3, 70, 71 КК України до дев`яти років шести місяців позбавлення волі; 26.09.2017 звільнений умовно - достроково на два роки два місяці три дні відповідно до ухвали Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18.09.2017,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України,

а також ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Комсомольська Чардноуського району, Туркменістан, громадянина України, із середньою освітою, не працюючого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 1) 05.07.1995 Харківським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 117 КК України в редакції 1960 року до десяти років позбавлення волі, звільнений в 2004 році по відбуттю покарання; 2) 29.03.2010 Ніжинським міським судом Чернігівської області за ч. 3 ст. 28 ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ст. 69, ст. 70 КК України до п`яти років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений в 2015 році по відбуттю покарання; 3) 22.06.2018 Глухівським міськрайонним судом Сумської області за ч. 2 ст. 185 КК України до двох років позбавлення волі на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим терміном два роки; 31.07.2018 направлений обвинувальний акт до Глухівського міськрайонного суду за ч. 2 ст. 185 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області: Усенко Л.М.,

потерпіла: ОСОБА_3 ,

захисники-адвокати:Дробаха В.О., Сушко П.П.,

обвинувачені: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ,

У С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Відповідно до зміненого обвинувачення прокурором Білоцерківської місцевої прокуратури Усенко Людмилою Миколаївною, погодженого першим заступником керівника Білоцерківської місцевої прокуратури Пашиним Сергієм Олександровичем, судом визнано доведеним, що 01.02.2019 приблизно о 18.30 годин ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 , перебуваючи на першому поверсі в під`їзді № 3 будинку АДРЕСА_4 діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, через незамкнені двері проникли до квартири АДРЕСА_5 , де перебуваючи в коридорі побачили власницю квартири ОСОБА_3 біля вхідних дверей. Після чого ОСОБА_2 схопив ОСОБА_3 за капюшон куртки, в яку остання була одягнута та натягнувши їй на голову, закривши при цьому очі, заштовхав до ванної кімнати, де тримав її, в цей час ОСОБА_1 , зайшовши до кімнати, почав шукати грошові кошти.

В подальшому ОСОБА_1 повернувшись з житлової кімнати до ванної кімнати, продовжив тримати потерпілу ОСОБА_3 , а ОСОБА_2 пішов до кімнати, де продовжив пошук грошових коштів. Знайшовши на полиці шафи ланцюжок з металу білого кольору, який для потерпілої ОСОБА_3 матеріальної цінності не становить, поклав його до кишені куртки, в яку був одягнутий.

Вийшовши з кімнати, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 пішли на вихід з квартири, при цьому, побачивши на тумбочці, яка знаходилась біля вхідних дверей, сумку потерпілої ОСОБА_3 , в якій знаходився гаманець, ОСОБА_2 забрав з нього грошові кошти в сумі 24 гривні, а ОСОБА_1 взяв з тумбочки, яка знаходиться біля вхідних дверей, записник червоного кольору, який для потерпілої матеріальної цінності не становить.

Після цього, ОСОБА_2 разом з ОСОБА_1 вийшли з квартири потерпілої ОСОБА_3 , закривши вхідні двері на ключ та зникли у невідомому напрямку, розпорядившись викраденими грошовими коштами, ланцюжком з металу білого кольору та записником червоного кольору на власний розсуд, чим заподіяли останній майнової шкоди на загальну сум 24 гривні.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 186 КК України, за ознаками відкритого викрадання чужого майна (грабіж),за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло, вчиненому повторно.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 186 КК України, за ознаками відкритого викрадання чужого майна (грабіж), за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло, вчиненому повторно.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

У рамках цього кримінального провадження судом було досліджено надані з боку сторони обвинувачення та захисту, наступні фактичні дані, на підставі яких кожна із сторін просить суд встановити наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню у ньому, з числа регламентованих ст. 84 КПК України, як-то показання, речові докази, документи, висновки експерта.

На підставі яких суд у ході судового розгляду через призму їх аналізу, у порядку ст. 94 КПК України, установив таке.

У ході судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_1 , будучи допитаним в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, не визнав та пояснив, що на початку цього року приблизно січень-лютий 2019 року зустрівся зі своїм знайомим ОСОБА_2 в місті Києві, звідки разом виїхали на транспортному засобі ОСОБА_1 до Тетієва Київської області. Проїжджаючи м. Біла Церква Київської області ОСОБА_2 попросив заїхати в центр міста, де зустрівся зі своїм знайомим, а після розмови з останнім, попросив заїхати до його знайомої жінки та забрати документи, які саме та у якої жінки ОСОБА_2 не повідомляв ОСОБА_1 Дорогу до місця проживання жінки, показував ОСОБА_2 , транспортний засіб ОСОБА_1 зупинив біля кафе, назву, якого не пам`ятав. Першим з транспортного засобу вийшов ОСОБА_2 та попрямував у під`їзд за документами, приблизно через одну-дві хвилини за ОСОБА_2 , попрямував ОСОБА_1 . Зайшовши на перший поверх під`їзду будинку, побачив відкриті двері квартири, де вже ОСОБА_2 спілкувався з жінкою, яка була одягнута у куртку з капюшоном на голові, у зв`язку з чим обличчя жінки ОСОБА_1 не запам`ятав. ОСОБА_2 запитував жінку про якісь документи, але суть розмови ОСОБА_1 не чув, не зверну уваги. В цей час ОСОБА_2 сказав ОСОБА_1 , щоб останній пройшов до кімнати та пошукав документи, які самі не зазначив. Пройшовши до кімнат квартири ОСОБА_1 подивився на стіл, де ніяких документів не було, при цьому в квартирі вже був порушений порядок, всі речі були перевернуті, деякі лежали на підлозі. Приблизно через дві хвилини ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 вийшли з квартири, з собою ОСОБА_1 жодних речей не брав, що робив у квартирі ОСОБА_2 , а також брав з собою якісь речі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 невідомо.

Після того, як ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вийшли з квартири, останні попрямували до автомобіля ОСОБА_1 , на якому приблизно через 5 хвилин були зупинені працівниками поліції. Раніше ОСОБА_1 з потерпілої не був знайомий та не зустрічався.

Під час перебування в квартирі потерпілої до останній ніхто насильство не застосовував. Гроші ОСОБА_1 з квартири не брав.

Під час досудового слідства співмешканка ОСОБА_1 передала потерпілій грошові кошти в сумі 10 000,00 гривень, як форму вибачення за те, що ОСОБА_1 , разом з ОСОБА_2 налякали потерпілу.

Суд указані пояснення обвинуваченого сприймає, як такі що заслуговують на увагу, однак не беззаперечні за своєю суттю в цілому, у розрізі такого.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, не визнав та пояснив, що 01.02.2019 з ранку він зателефонував ОСОБА_1 , який попросив продовжити ремонтні роботи у нього в будинку, який ОСОБА_2 раніше розпочав, останній погодився і вони домовились, що ОСОБА_1 приїде у м. Київ, забрати ОСОБА_2 По дорозі, коли ОСОБА_2 разом з ОСОБА_1 їхали до дому останнього на транспортному засобі CITROEN, який належав ОСОБА_1 до ОСОБА_2 зателефонував його знайомий, з яким він раніше відбували покарання, однак точних анкетних даних ОСОБА_2 його не знає, який попросив ОСОБА_2 поїхати до знайомої та забрати його документи на транспортний засіб марки Audi, при цьому за допомогою смс - повідомлення переслав ОСОБА_2 адресу, де мешкала ця знайома, а також зазначивши, що остання мешкає одна, син її працює в м. Києві, де і проживає, тому просив проявити наполегливість та бути спокійним під час забирання документів на транспортний засіб. Однак ОСОБА_2 так і не зміг пояснити в судовому засіданні, що означає проявити наполегливість у питанні повернення документів.

Після отримання через смс - повідомлення адресу незнайомої жінки, у якій в м. Біла Церква Київської області ОСОБА_2 необхідно було забрати документи на транспортний засіб, останній заніс його в мобільний навігатор, який допомагав ОСОБА_1 знайти потрібну адресу.

Після того, як останні приїхали до будинку потерпілої, побачивши незнайому жінку, яка співпадала з зовнішнім описом, який надав ОСОБА_2 в мобільному режимі, малознайомий ОСОБА_2 , з яким останній відбував покарання, дочекавшись, коли потерпіла пройшла в під`їзд, першим вийшов з транспортного засобу ОСОБА_2 , який попрямував до другого під`їзду, зайшовши на перший поверх, побачив двері, описання яких також отримав від свого малознайомого, побачивши відкриті двері, приблизно на 20 см., самостійно відкрив їх та побачив у коридорі стоячу потерпілу. Підійшовши до якою рукою зачинив потерпілій рота, а іншою тримав за тулуб, провів примусово останню до ванної кімнати, де примусив сісти на підлогу та заспокоїтись, запевнивши потерпілу, що вони нічого поганого їй не зроблять, але вона повинна спокійно себе вести і тоді все буде добре. При цьому в квартиру до потерпілої прийшов ОСОБА_1 , якого ОСОБА_2 попросив пошукати документи, а сам залишився біля потерпілої, через декілька хвилин до ОСОБА_2 у ванну кімнату зайшов ОСОБА_1 та повідомив, що він нічого не знайшов та запропонував зав`язати потерпілу, на що ОСОБА_2 відмовився, сказавши, що все йде спокійно і цього робити не потрібно. Після чого ОСОБА_2 сказав, щоб ОСОБА_1 залишився з потерпілою, а він самостійно буде шукати в квартирі останньої документи.

Пройшовши до кімнати ОСОБА_2 почав розкидати речі, щоб знайти документи на транспортний засіб свого знайомого, з яким відбував раніше покарання. Не знайшовши документи, в тумбочці під телевізором ОСОБА_2 побачив ланцюжок з прикрасою, які взяв собі та поклав у кишеню. Після чого повернувся до ОСОБА_1 з потерпілою та залишився з потерпілою, а ОСОБА_1 пішов знов шукати документи на транспортний засіб знайомого ОСОБА_2 . На запитання потерпілої, що вони шукають ОСОБА_2 повідомив потерпілу, що їм потрібні документи на транспортний засіб їх знайомого. Потерпіла в ванної кімнаті була одягнути в куртку, на голову їй натягнули капюшон та остання не могла всього бачити, що відбувалось у неї в квартирі. Після чого потерпіла попросила дати їй води, яка знаходиться у неї в жіночій сумці, яка була в коридорі на тумбочці, з якої ОСОБА_2 витягнув пляшку води, передав її потерпілої. У вказаній сумці ОСОБА_2 побачив гаманець потерпілої. Віддавши воду потерпілої, під час чого в ванну кімнату повернувся ОСОБА_1 , який знов зазначив, що в квартирі нічого немає. ОСОБА_2 залишив знов потерпілу з ОСОБА_1 підійшов до жіночої сумки потерпілої, з якої дістав гаманець та взяв 24 гривні, як останній брав гроші ніхто не бачив, а також ОСОБА_2 не повідомляв про це ОСОБА_1 .

Після чого ОСОБА_2 запитав у потерпілої, де ключі від квартири, отримавши відповідь від неї, ОСОБА_2 попросив останню дати їм можливість піти, а вона повинна залишитись у ванній кімнаті, а потім звернутися до сусідів за допомогою, щоб останні відкрили її, оскільки ключ залишити обіцяли з зовнішнього боку двері в замку.

Так, після того, як ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 вийшли з під`їзду, останній на відстані 200 метрів від себе, побачив того самого знайомого з яким відбував раніше покарання та просив прийти до потерпілої та забрати у неї його документи на транспортний засіб, який при цьому почав бігти в протилежному напрямку від ОСОБА_2 , в наслідок чого останній вирішив, що це провокація та ОСОБА_2 разом з ОСОБА_1 попрямували до транспортного засобу останнього, на якому проїхавши 200 метрів були затримані працівниками поліції. ОСОБА_2 наполягав, що затримання відбулось до повідомлення потерпілою про злочин в поліцію, що дає всі підстави вважати, що з боку працівників поліції відбулась провокація за допомогою малознайомого ОСОБА_2 , з яким останній відбував покарання, вказана провокація направлена була на створення вимог для вчинення ОСОБА_2 зазначеного злочину.

При цьому ОСОБА_2 наполягав, що в його діях є лише крадіжка, коли він викрав у потерпілої грошові кошти в розмірі 24 грн. та біжутерію, про вказану крадіжку останній ОСОБА_1 не розповідав та не демонстрував вказані речі, ОСОБА_2 не бачив, щоб ОСОБА_1 брав з квартири потерпілої речі.

Просив суворо не карати та перекваліфікувати його дії з ч. 3 ст. 186 на ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки ОСОБА_2 пройшов до квартири потерпілої без рукавичок, ножа та інших предметів для здійснення пограбування, а він раніше був засуджений саме за крадіжки і має досвід у вчиненні крадіжок, а ні грабежів. Також ОСОБА_2 наполягав, що між ним та ОСОБА_1 не було домовленості на вчинення зазначеного злочину, ОСОБА_2 один йшов забирати документи на транспортний засіб до потерпілої, як ОСОБА_1 знайшов квартиру потерпілої ОСОБА_2 не відомо.

Крім цього під час останнього слова ОСОБА_2 просив пробачення у потерпілої, зазначивши, що всі викрадені ним речі були добровільно повернуті.

Суд указані пояснення обвинуваченого сприймає, як такі що заслуговують на увагу, однак не беззаперечні за своєю суттю в цілому, у розрізі такого.

Будучи допитаною в судовому засіданні, у відповідності до вимог положень статей 353 КПК України та попередженою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, потерпіла ОСОБА_3 суду показала, що 01.02.2019 приблизно після 18.00 год. повернувшись до себе додому за адресою: АДРЕСА_4 , зайшла до під`їзду на дверях якого відсутній замок та пройшла до своєї квартири АДРЕСА_5 , яка розташована на першому поверсі, при цьому в під`їзді горіло тускле світло. В під`їзді вона зустріла невідомого чоловіка, який привітався з нею російською мовою, як потім потерпілій стало відомо, це і був ОСОБА_2 .

Після чого відкрила свої вхідні двері ключем та зайшла до дому, зачинила двері, але не встигла зачинити їх на замок, як вхідні двері відкрилися і вона побачила першого ОСОБА_2 , який рукою закрив рот ОСОБА_3 , а за ОСОБА_2 в квартиру зайшла, ще одна людина, але обличчя її вона не бачила, як потім стало відомо потерпілої, це був ОСОБА_1 , якого вона запам`ятала по статурі та штанам. Потерпіла обличчя ОСОБА_1 в квартирі не бачила, оскільки зразу на голову їй був одягнутий капюшон, а після того, як її ОСОБА_2 закривши своєю рукою рота, провів її у ванну кімнату, посадивши на підлогу та де і залишив її з ОСОБА_1 останній, ще накинув їй на голову рушник, але у зв`язку з тим, що їй було важко дихати, остання скинула його та запевнила, що вона все одно нічого не бачить. В квартирі все відбувалось дуже швидко, ОСОБА_3 роздягнутися не встигла та її ОСОБА_2 затягнув до ванної кімнати та посадив на підлогу. Першим в ванній кімнаті з потерпілою залишився ОСОБА_1 , який попередив ОСОБА_3 , щоб остання сиділа тихо.

Після чого, через деякий час до ванної кімнати пройшов ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 вийшов, так останні змінювались ще тричі. Обвинувачені рилися по особистим речам потерпілої, на запитання останньої, що вони шукають, їй відповіли, що шукають документи, однак ОСОБА_3 з розмови між обвинуваченими зрозуміла, що у неї нічого немає, тому вони їдуть з її квартири. При цьому коли обвинувачені залишили квартиру ОСОБА_3 , у квартирі всі речі були розборсані, а також зникли записник червоно кольору, шматок штучного хутра, двадцять чотири гривні, біжутерія з металу білого кольору. За собою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вхідні двері зачинили та ключі забрали, і двері ОСОБА_3 відкривали працівники поліції, яких потерпіла викликала зразу, після того, як ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вийшли з квартири. ОСОБА_3 наполягала, що була дуже налякана діями обвинувачених, а також зазначила, що хоч їй ніхто не погрожував застосуванням насильства до неї, але остання не могла вільно пересуватися по своїй квартирі, та наявність в її квартирі двох незнайомих людей чоловічої статі, один з яких був крупної статури та постійне з їх боку вимагання від ОСОБА_3 , щоб остання сиділа тихо, а ОСОБА_1 , ще постійно натягував на очі потерпілій капюшон, щоб вона нічого не бачила, на протязі всього часу перебування у неї в квартирі лякали потерпілу та надавали всі підстави хвилюватися за своє здоров`я та життя, оскільки вказані обставини потерпіла сприймала, як пряму, реальну погрозу з боку обвинувачених застосування насильства. Крім цього потерпіла ОСОБА_3 наполягала, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до своєї квартири не запрошувала, останні відкрили двері та пройшли до квартири самостійно без дозволу, при цьому на руках у останніх були рукавички, а ще коли ОСОБА_1 залишився з потерпілою в ванній кімнаті, ОСОБА_1 взявши на руки потерпілу переніс її з підлоги у ванну.

Потерпіла під час судового розгляду зазначала, що викрадання майна відбувалося у її присутності відкрито. Остання усвідомлювала протиправний характер дій обвинувачених, а тому уважає, що і обвинувачені усвідомлювали, що їх дії нею помічені і оцінюються як викрадання.

Вказані показання потерпілої суд визнає належними оскільки, вони прямо і непрямо підтверджують існування/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів та допустимими, враховуючи, що останні отримані у порядку встановленому КПК України.

Тобто, цими показаннями, які є процесуальними джерелами доказів, у розумінні ст. 84 КПК України, підтверджується час, місце та спосіб вчинення даного кримінального правопорушення, як і факт відкритого заволодіння майном.

Враховуючи, що ОСОБА_1 , ще під час досудового слідства відшкодував потерпілій матеріальну та моральну шкоду, завданої злочином в розмірі десять тисяч гривень, ОСОБА_3 жодних претензій до обвинувачених не має, цивільний позов не заявляла, вважала, що покарання може бути призначено на розсуд суду, але не суворе.

Загалом, обставин регламентованих ст. 87 КПК України в ході судового розгляду встановлено не було.

Досліджуючи та аналізуючи показання обвинувачених, потерпілої, суд вважає за необхідне надати оцінку їх показанням після аналізу доказів у провадженні в сукупності.

З досліджених судом, у порядку ст. 358 КПК України, у судовому засіданні, документів, тобто спеціально створених з метою збереження інформації матеріальних об`єктів, які містять зафіксовані за допомогою письмових знаків, зображення тощо у ракурсі із отриманими висновками, тобто докладними описами проведених експертом досліджень та зроблених за їх результатами висновків, які суд дослідив у порядку параграфу 3 Глави 28 Розділу ІV КПК України, які суд сприймав безпосередньо, в їх системному зв`язку, судовим розглядом встановлено наступне.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про злочин, передбачений за ч. 3 ст. 186 КК України внесені 01.02.2019 о 20.48 год. за № 12019110030000288.

Згідно рапорту помічника чергового Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області зазначено, що з лінії «102» 01.02.2019 о 19.00 год. було отримано за допомогою мобільного телефону від ОСОБА_3 повідомлення про злочин, а саме, що 01.02.2019 о 19.00 год. за адресою: АДРЕСА_6 , пройшли до її квартири, дві незнайомі особи чоловічої статі, один з який був одягнутий у сірі штани, а другий був невисокого зросту, середньої статури, які на час повідомлення про злочин вже залишили місце вчинення злочину.

Як наслідок, суд враховує, що цим доказом підтверджується місце вчинення злочину, його орієнтовний час, та те, що потерпіла не дивлячись на той факт, що перебувала у стресовій ситуації після злочину чітко повідомляла про вчинення грабежу саме двома чоловіками, указав у зверненні їх особливі прикмети, за якими вона їх запам`ятала, а не кимось з них окремо, що вказує на те, що показання потерпілої є послідовними та зв`язними за своєю суттю протягом всього кримінального провадження.

З протоколу огляду місяця події з фототаблицею, складеного 01.02.2019 з 19.30 год. по 20.00 год. вбачається, що огляд був проведений слідчим Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Мельником Д.О. в присутності понятих та спеціалістів встановлено, що у квартирі АДРЕСА_7 , яким зафіксований у житловій кімнаті, кухні та ванної кімнати порушений порядок речей, а саме з шаф на підлозі лежать речі, вхідні двері квартири та його замок слідів злому не містить, замок перебуває у робочому стані, під час огляду виявлені та вилучені сліди пальців рук.

Огляд проведено на підставі заяви - згоди ОСОБА_3 від 01.02.2019.

Тобто зазначений доказ підтверджує, що 01.02.2019 у квартирі потерпілої за адресою: АДРЕСА_6 , дійсно перебували треті особи та порушили порядок речей у квартирі.

Крім цього з вказаних досліджених письмових доказів встановлено, що працівники поліції враховуючи час повідомлення та проведений огляд місця події, спростовують позицію захисту та пояснення обвинуваченого ОСОБА_2 , що вказаний злочин був спланований працівниками поліції, тобто в діях працівників поліції наявна провокація ОСОБА_2 до вчинення зазначеного злочину, оскільки працівники поліції чекали їх після вчинення злочину та затримали його з ОСОБА_1 зразу же після вчинення ними злочину.

На спростування вказаної позиції суд приймає додаткові пояснення потерпілої ОСОБА_3 , яка їх надала після допиту обвинувачених та наполягала, що після того, як обвинувачені її зачинили в квартирі, потерпіла зразу відкрила вікно та почала кликати на допомогу, а також бачила обвинувачених, як вони виходять з під`їзду, звертаючись до останніх ОСОБА_3 пояснила, що у неї один ключ і вона не зможе відкрити двері та просила повернути їй ключ від квартири. В цей час повз вікон потерпілої проходили двоє осіб, які почули крики про допомогу, пройшли в під`їзд, відкрили двері потерпілої, дізнавшись, що трапилось, запропонували їй викликати поліцію, що ОСОБА_3 і зробила, зі свого мобільного телефона викликала поліцію, а працівники поліції зразу пішли.

Крім цього, суд приймає до уваги пояснення потерпілої ОСОБА_3 в частині, що обвинувачені зайшли зразу до її квартири вдвох, а ні по черзі через проміжок часу, оскільки після того, як потерпіла пройшла до себе в квартиру та почала зачиняти вхідні двері з нею привітався саме ОСОБА_2 , який зразу ж за ручку вхідних дверей, відкрив їх не давши потерпілій можливості їх зачинити, а крім цього остання бачила та чула зразу, як до її квартири пройшли дві особи чоловічої статі. Суд також приймає саме ці показання потерпілої, оскільки вони співпадають з іншими дослідженими доказами по справі, а також ще враховує той факт, що самі обвинувачені не змогли в судовому засіданні пояснити, яким чином ОСОБА_1 потрапив до квартири ОСОБА_3 , якщо він не домовлявся з ОСОБА_2 про вчинення злочину за попередньою змовою та зміг самостійно дізнатися, де перебуває ОСОБА_2 та через деякий час перебування ОСОБА_2 в квартирі потерпілої, знайти та без дозволу господаря пройти до неї.

Крім цього обвинувачені не змогли пояснити, як міг ОСОБА_1 ошукувати квартиру потерпілої без пояснень ОСОБА_2 , що саме треба шукати в квартирі, оскільки з пояснень всіх учасників кримінального провадження, під час того, як ОСОБА_2 провів до ванної кімнати потерпілу де її заспокоював, ОСОБА_1 обшукував квартиру.

Також з протоколу огляду місця події, складеного 01.02.2019 з 21.10 год. по 21.35 год. видно, що огляд транспортного засобу CITROEN Sumper, держаний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_5 , проведений слідчим Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_6 . в присутності понятих та встановлено, під час якого зазначений транспортний засіб був вилучений на майданчик до Білоцерківського відділу поліції Головного управлення Національної поліції в Київській області.

Огляд проведено на підставі заяви - згоди ОСОБА_2 від 01.02.2019.

Зауваження захисника - адвоката Сушка П.П. щодо визнання недопустимим огляд від 01.02.2019 транспортного засобу CITROEN Sumper, держаний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , оскільки досліджений документ має назву «Огляд місця події», а по факту був проведений огляд транспортного засобу, не заслуговує на увагу оскільки, вказаний протокол є за своєю суттю протоколом огляду, тобто являється слідчою дією у розумінні норм КПК України, а наявність у протоколі певного недоліку, у питанні його оформлення та описки, суд сприймає їх, як такі, що заслуговують на увагу, однак виходить з того, що сама по собі описка, тобто зроблена слідчим механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо), не указує на недопустимість такого документу та автоматично не дає передумов для застосування концепції «плодів отруєного дерева» по відношенню до вилученого майна потерпілої, викраденого записника червоного кольору під час вчинення обвинуваченими інкримінованого злочину.

Певні суперечності та неточності, при відсутності обставин регламентованих ст. 87 КПК України, не є автоматичною передумовою для визнання доказів недопустимими. В таких ситуаціях суд вправі дати іншу правову оцінку доказу, у тому числі не брати його до уваги, навивши ґрунтовні мотиви свого рішення, але не визнавати його недопустими.

Слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 223 КПК України).

Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети (ч. 2 ст. 223 КПК України).

При цьому, відсутні підстави для висновків про недотримання вимог ст. 233, 234, 237 КПК України, оскільки відповідно до протоколів огляду місця події здійснювалися огляди транспортного засобу, на якому приїхали обвинувачені вчиняти злочин, та викрадене майно зберігали у вказаному транспортному засобі, звідки був вилучений червоний записник потерпілої. Відповідно ж до ч. 1 ст. 237 КПК України, з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд.

Обставини, регламентовані ч. 2 ст. 237 КПК України, у даній справі не встановлені. Як наслідок, передумов для застосування положень ст. 233, 234 того ж Кодексу після огляду у сторони обвинувачення не виникло.

Огляди місця події проведено з дотриманням вимог ст. 237 КПК України. При цьому слід урахувати, висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах відображений у постанові від 07.06.2018 в справі № 727/4350/16-к Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду указав, що виходячи із аналізу кримінальних процесуальних норм, які містяться у ст. 233 ч. 1, ст. 234 ч.2 та ст. 237 ч. 2 КПК України, огляд житла чи іншого володіння особи може бути проведено за добровільною згодою особи, яка ним володіє, за умови, що були наявні процесуальні гарантії, які захищали здатність особи висловлювати свою справжню думку при наданні такої згоди. Надання власником добровільної згоди на проникнення до його житла чи іншого володіння є гарантією захисту прав особи від зловживань слідчого, прокурора, рівноцінною гарантії у вигляді отримання на це судового рішення, а тому не потребує після здійснення таких дій (постфактум) звернення з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді.

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання складеного 02.02.2019 з 13.02 год. по 13.12 год. слідчим Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Бугаєнко О.Г. в присутності понятих, спеціаліста, захисника - Дробахи В.О.,потерпілій ОСОБА_3 для впізнання пред`явлено чотирьох раніше незнайомих людей чоловічої статі та попереджена про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань за ст. 384 КК України, внаслідок чого остання вказала, на особу під № 1, а саме ОСОБА_2 , який разом з іншим чоловіком 01.02.2019 приблизно о 18.30 год. проникли до її квартири за адресою: АДРЕСА_6 , де заволоділи її майном, а саме грошовими коштами в сумі 24 гривень. Зазначені слідчі дії зафіксовані на носії інформації.

Вказаний СД- диск був відтворений у судовому засіданні, на якому зафіксована вищевикладена слідча дія.

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання складеного 02.02.2019 з 13.38 год. по 13.47 год. слідчим Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Бугаєнко О.Г. в присутності понятих, спеціаліста, в присутності понятих, захисника - ОСОБА_7 , потерпілій ОСОБА_3 для впізнання пред`явлено чотирьох раніше незнайомих людей чоловічої статі, яку попередили про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань за ст. 384 КК України, внаслідок чого остання вказала, на особу під № 2, який разом з іншим чоловіком 01.02.2019 приблизно о 18.30 год. проникли до її квартири за адресою: АДРЕСА_6 , де заволоділи її майном, а саме грошовими коштами в сумі 24 гривень. Особа під № 2 після проведення впізнання назвала своє прізвище, ім`я по батькові - ОСОБА_1 .

Зазначені слідчі дії зафіксовані на носії інформації.

Вказаний СД-диск був відтворений у судовому засіданні, на якому зафіксована вищевикладена слідча дія.

Зауваження сторони захисту на проведення впізнання ОСОБА_1 потерпілою ОСОБА_3 щодо відсутності правових підстав для участі захисника - адвоката Дробахи В.О. під час проведення вказаної слідчої дії надає підстави для визнання вказаного доказу недопустимим, суд не приймає до уваги та вважає їх хибними, оскільки відповідно до вимог ст. 52 КПК України, участь захисника в зазначеної категорії справ не є обов`язковою. Крім цього ОСОБА_1 до проведення вказаної слідчої дії до слідчого з заявою про залучення йому захисника не звертався, а захисником - адвокатом був забезпечений відповідно до вимог ст. 208 КПК України при затриманні, на підставі відповідного доручення з Регіонального центру вторинної правової допомоги.

В судовому засіданні також встановлено, що після проведення впізнання ОСОБА_1 потерпілої ОСОБА_3 , з`ясувались розбіжності в позиціях обвинувачених, тому слідчим була відібрана заява ОСОБА_1 на участь в справі іншого захисника, у зв`язку з чим захисником ОСОБА_1 був призначений адвокат Несвітайло О.М., про що слідчим винесена постанова про залучення захисника від 02.02.2019.

Отже, відсутність правових підстав для участі захисника - адвоката Дробахи В.О. під час проведення впізнання ОСОБА_1 від 02.02.2019 не надає законних підстав суду визнати вказаний протокол впізнання неналежним доказом, оскільки порушення прав на захист ОСОБА_1 під час проведення зазначеної слідчої дії з боку слідчого не виявлено, оскільки відповідно до вимог статей 208, 213 КПК України слідчий забезпечив затриманій особі - ОСОБА_1 право на захист, хоча після затримання при подальшому проведенні досудового розслідування з боку ОСОБА_1 не виявлена вимога на залучення йому захисника для участі у справі.

Порушень вимог статей 104-106, 223, 228, 231 КПК України судом не встановлено та сторонами не доведено, тобто останнім підтверджуються обставини вчинення злочину.

Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчинення злочину, який проведений о 23.40 год. 01.02.2019 старшим слідчим Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Мельником Д.О. в присутності понятих та захисника - адвоката Дробахи В.О., затримано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В ході затримання в останнього вилучено з лівої зовнішньої кишені куртки грошові кошти в сумі 24 грн., купюрами: одна номіналом 20 грн. серії № СА 2758140, чотири купюри номіналом 1 грн. серії № УН 7281740, УП 4209744, УЕ 0117625, СБ 849598, ланцюжок з металу білого кольору з прикрасою з аналогічного металу, який знаходився у декоративному мішечку фіолетового кольору.

Отже, вилучення у ОСОБА_2 грошових коштів та іншого майна, яке належало потерпілій ОСОБА_3 01.02.2019 о 19.05 год. під час фактичного затримання ОСОБА_2 , дають суду підстави вважати, що саме останній в зазначений день о 19.00 год. перебував у квартирі потерпілої ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_6 , звідки відкрито викрав грошові кошти в сумі 24 грн. та прикраси, які належали потерпілій ОСОБА_3 та остання зазначила у своїй заяві про вчинення відносно неї злочину.

В свою чергу, з протоколу огляду від 02.02.2019 складеного слідчим Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області в період часу з 12.15 год. по 12.38 год. слідує, що були оглянуті речі, а саме ланцюжок, довжиною 38 см., сріблястого кольору, на якому наявний кулон сріблястого кольору у вигляді з`єднань між собою трьох кілець одне з яких має камінці та грошові кошти в сумі двадцять чотири гривні, купюрами: одна номіналом 20 грн. серії № СА 2758140, чотири купюри номіналом по 1 грн. серії № УН 7281740, УП 4209744, УЕ 0117625, СБ 849598.

Наявна ж у справі постанова від 02.02.2019 про визнання вказаних речей речовими доказами підтверджує факт набуття ними відповідного статусу у відповідності до норм КПК України.

Відповідно до ухвали слідчого судді від 06.02.2019 накладений арешт на тимчасово вилучене в ході особистого обшуку ОСОБА_2 майно, а саме: на грошові кошти в сумі двадцять чотирьох гривень, ланцюжок з білого кольору з прикрасою.

З протоколу проведення слідчого експерименту здійсненого з 15.03 год. по 15.19 год. 02.02.2019 з долученим відеозаписом, який був проведений слідчим Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Бугаєнко О.Г., за участю підозрюваного ОСОБА_2 , понятих й інших учасників, та даних, які зафіксовано на відео, які було переглянуто в судовому засіданні судом установлено, що у ході проведення такої слідчої дії, яка була здійснена, у порядку ст. 240 КПК України, було установлено, що ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_1 за попередньою змовою, 01.02.2019 проникли до квартири АДРЕСА_7 , де незаконно заволодів грошовими коштами в сумі двадцяти чотирьох гривень, біжутерією та записником потерпілої.

З цього протоколу слідує, що ОСОБА_2 були роз`яснені його права регламентовані ст. 42 КПК України, про що свідчить власне його підпис.

Даний протокол було підписано обвинуваченим без будь-яких зауважень та доповнень, у тому числі в частині його пояснень про відкрите викрадення саме ним з ОСОБА_1 майна потерпілої, хоча про такі права він знав, адже йому було роз`яснено останні, зокрема передбачене ст. 42 КПК України - давати пояснення та в будь-який момент відмовитися давати їх.

Як наслідок п. 4 ч. 2 ст. 87 цього Кодексу для визнання доказу недопустимим відсутній, бо особа була поінформована про право давати пояснення та в будь-який момент відмовитися давати їх.

Згідно ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до Конституції України, кожна особа має право висловлювати свою думку з того чи іншого питання.

А тому, вважати порушенням факт того, що обвинувачений скористався своїм правом та висловив думку з певного питання знаючи свої права, зокрема право давати пояснення та в будь-який момент відмовитися давати їх, порушенням передумов немає.

В силу п. 2 ч. 3 ст. 104 КПК України, протокол складається з описової частини, яка повинна містити відомості про послідовність дій; отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи, як наслідок суд сприймає усі без виключення дані відображені у цьому протоколі не як свідчення приватних осіб, а як отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, які були предметом безпосереднього дослідження суду.

Як наслідок, про порушенням норм ст. 23 вказаного Кодексу не може іти мова, так як ця стаття передбачає, як раз те, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а у цій ситуації, відомості протоколу були предметом дослідження в ході судового розглядута суд сприйняв дані відображені у протоколі, через призму положень п. 2 ч. 3 ст. 104 того ж Кодексу, як отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, і ні як інакше, тобто саме так, як вказує стаття 23, а саме у випадках, передбачених цим Кодексом.

Сам протокол складено із дотриманням вимог ст.ст.104,105 КПК України.

У свою чергу, з досліджених судом, у порядкуст. 357 КПК України, у судовому засіданні, речового доказу, а саме компакт - диску з відеозаписом слідчого експерименту, яким він є у світлі ст. 98 вказаного Кодексу, судом встановлено, факт дотримання положень КПК України при його проведенні, з огляду на що можливо дійти висновку про підтвердження ним в своїй сукупності інших обставин з числа регламентованих ст. 91 КПК України, на підставі яких, у світлі норм ст. 84 того ж Кодексу, є можливим встановити наявність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Так, ОСОБА_2 під час проведення цієї дії поводив себе спокійно, детально розповідав про відомі тільки йому обставини вчинення злочину, деталізація подій здійснена обвинуваченим була чіткою та послідовною, із вказівкою з його сторони на всі подробиці вчинення цього кримінального правопорушення, про які він розповідав самостійно, деталізовано та послідовно.

Відповіді на запитання надавав швидко, послідовно й по суті, із застосуванням логічних суджень, із використанням складних речень, демонструючи достатньо-вольовий контроль поведінки. Хоча й демонстрував наявне хвилювання, що є обґрунтованим на переконання суду у цій ситуації.

Інакше кажучи, слідчий з нього «не витягував» відповіді шляхом постановлення низки навідних питань.

Після перегляду та дослідження судом у судовому засіданні диску, де зафіксована зазначена слідча дія, а саме слідчий експеримент, обвинувачений ОСОБА_2 під час допиту відмовився від показань, наданих під час зазначеного слідчого експерименту від 02.02.2019, зазначивши, що на нього з боку слідчого застосовувались заборонені заходи ведення слідства, які виражались у застосуванні до ОСОБА_2 з боку слідчого фізичного та морального впливу.

Отже, суд ставиться критично до вказаної відмови обвинуваченого ОСОБА_2 від показань, які останній надав під час проведення слідчого експерименту від 02.02.2019, оскільки інформація, яка міститься в протоколі слідчого експерименту від 02.02.2019 та була досліджена безпосередньо в суді повністю збігається з іншими доказами дослідженими в суді, та надає суду підстави віднестися критично до вказаної відмови обвинуваченого ОСОБА_2 від показань, наданих під час проведення зазначеного експерименту, оскільки зазначена відмова свідчать про систематичну зміну показань обвинуваченого ОСОБА_2 , яке в свою чергу направлено на уникнення від кримінальної відповідальності за вчинення ним злочину.

Крім цього доводи обвинуваченого про те, що до нього під час слідства застосовувалися незаконні дії з боку працівників поліції, а саме методи фізичного та психологічного впливу, то суд вважає їх такими, що не віднайшли свого підтвердження у ході судового розгляду, виходячи з того що для їх обґрунтування обвинуваченим не було надано будь-яких доказів у розумінні ст. 84 КПК України.

Не дивлячись на той факт щодо відсутності доказів про застосування з боку працівників поліції під час досудового розслідування недозволених заходів ведення слідства відносно ОСОБА_2 , прокурором на виконання вимог, передбачених ст. 214 КПК України на підставі зробленої заяви обвинуваченого ОСОБА_2 в судовому засіданні про вчинення відносно нього кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020111030000009 від 17.01.2020.

Також суд ухвалює вирок на підставі досліджених доказів по справі, які у своїй сукупності надають можливість суду зробити висновок щодо вини обвинуваченого ОСОБА_2 незалежно від прийнятого рішення під час досудового розслідування за заявою останнього щодо застосування відносно нього заборонених заходів ведення досудового слідства, що надає можливість суду ухвалити вказаний вирок не очікуючи результатів по зазначеним відомостям про вчинення злочину.

Згідно Глави 5. Фіксування кримінального провадження. Процесуальні рішення слідує, що у випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксується у протоколі, однак якщо за допомогою технічних засобів фіксується результати проведення процесуальної дії, то текст може не вноситися до відповідного протоколу за умови, що жоден з учасників процесуальної дії не наполягає на цьому. У такому разі у протоколі зазначається, що показання зафіксовані на носії інформації, який додається до нього.

Отже, з протоколу огляду місяця події з фототаблицею, складеного 09.02.2019 з 16.31 год. по 16.48 год. видно, що огляд був проведений слідчим Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Бугаєнко О.Г. в присутності понятих та спеціалістів, а також захисника - адвоката Несвітайла О.М. та підозрюваного ОСОБА_1 , та даних, які зафіксовано на відео, які було переглянуто в судовому засіданні судом установлено, що у ході проведення огляду вбачається, що за адресою: АДРЕСА_3 , де на майданчику перебував транспортний засіб ОСОБА_1 виявлено та вилучено записник червоного кольору, дві медичні книжки, трудова книжка, атестат з додатками, табель, посвідчення учасника ліквідатора Чорнобильської катастрофи, свідоцтво на ім`я Нужин.

Згідно протоколу пред`явлення речей для впізнання складеного слідчим Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області 02.02.2019 в період часу з 11.45 год. по 12.05 год. в присутності понятих, слідує, що потерпілій для впізнання було надано 4 записника та попереджено про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань за ст. 384 КК України, внаслідок чого остання вказала, що серед наявних записників є і її записник червоного кольору (під № 2), який у неї після нападу 01.02.2019 відкрито викрали у неї з квартири обвинувачені.

Наявна ж у справі постанова від 09.02.2019 про визнання записника червоного кольору та документів на ім`я ОСОБА_9 речовими доказами підтверджує факт набуття ними відповідного статусу у відповідності до норм КПК України.

Отже виявлений та вилучений у ОСОБА_1 записник червоного кольору, який належить ОСОБА_3 та був у останній відкрито викрадений 01.02.2019 о 19.00 год. двома чоловіками, дає підстави суду вважати, що саме ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 перебували за адресою: АДРЕСА_6 , де відкрито заволоділи грошовими коштами ОСОБА_3 та іншим майном останній.

Суд критично ставиться до показів обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що останньому не відомо було з яких причин ОСОБА_2 приїхав до потерпілої ОСОБА_3 та пройшов до квартири останньої за адресою: АДРЕСА_6 , де він по черзі з ОСОБА_2 не утримували потерпілу в ванній кімнаті, в той час, коли вони по черзі перебуваючи в зазначеній квартири шукали грошові кошти, надаючи самостійно потерпілій рухатись по квартирі та виходити з ванної кімнати.

Позицію обвинуваченого ОСОБА_1 щодо невизнання своєї вини в інкримінованому йому злочині, суд розцінює, як намагання уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами обвинувачення та захисту надано не було. При цьому, сторони кримінального провадження були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, враховуючи також, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження, створив сторонам кримінального провадження необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Тож суд, враховуючи вищевикладені докази, які були надані суду у ході розгляду провадження та визнанні належними і допустимими, беручи до уваги показання потерпілої, письмові докази, вважає висловлені стороною захисту доводи та докази в частині перебігу подій за своєю суттю сумнівними, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, за обставин, встановлених судом.

Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Виходячи з положень ст. 186 КК України, грабіж це відкрите викрадання чужого майна. При цьому викрадання вважається відкритим, якщо воно вчинюється у присутності власника майна або особи, у віданні чи під охороною якої перебуває майно, і винний усвідомлює, що ці особи розуміють сутність його злочинних дій. Грабіж вважається закінченим злочином з моменту заволодіння майном і таким моментом визнається поява у злочинця реальної початкової можливості розпоряджатися вилученим майном.

Розрізняючи крадіжку і грабіж, слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий характер вчинюваних винною особою дій. У зв`язку з цим викрадення належить кваліфікувати як крадіжку не лише тоді, коли воно здійснюється за відсутності потерпілого, але й у присутності сторонніх осіб, які не усвідомлюють факту викрадення майна і не можуть дати йому належної оцінки (психічно хворі, малолітні). Викрадення є таємним і в тому разі, коли воно відбувається у присутності потерпілої особи за умови, що винна особа не знає про це чи вважає, що робить це непомітно для неї.

Крадіжку і грабіж потрібно вважати закінченими з моменту, коли винна особа вилучила майно і мала реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним.

За сталою судовою практикою визначено, що злочин визначається вчиненим за попередньою змовою групою осіб у разі його вчинення декількома (двома і більше) суб`єктами цього злочину, які заздалегідь домовилися про його спільне вчинення. Учасники вчинення злочину групою осіб діють узгоджено, зі спільним умислом, і кожен із них безпосередньо виконує діяння, що повністю чи частково утворює об`єктивну сторону складу злочину. При цьому можливий розподіл функцій, за якого кожен співучасник виконує певну роль у вчиненні злочину. Відповідно до статті 26 КК України співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб`єктів злочину у вчиненні умисного злочину.

При цьому суд враховує, що попередня змова між зазначеними співучасниками у розумінні ч. 2 ст. 28 КК України може визнаватись наявною лише в тому разі, коли домовленість про спільне вчинення злочину досягнута співучасниками до початку виконання хоча б одним із них діяння, яке утворює об`єктивну сторону складу закінченого злочину.

Так, зважаючи на те, що у даному випадку двоє фізично здорових осіб чоловічої статі, з метою незаконного заволодіння чужим майном, одночасно разом проникли без дозволу до житла потерпілої, закривши їй рота, тримали її під особистим наглядом по черзі у ванній кімнаті, чим заборонили вільно пересуватись по квартирі та заволоділи майном у присутності потерпілої, враховуючи показання останньої про обставини вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення, а також враховуючи, що у кожного обвинуваченого окремо під час досудового розслідування було вилучено майно, яке належало потерпілої, а також після аналізу та оцінки кожного доказу з точки зору належності та допустимості, достовірності та сукупності зібраних доказів, суд за своїм внутрішнім переконанням визнає правдивим, та таким, що відповідає дійсності та кладе їх в основу вироку, а саме факт домовленості між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вчинення відкритого викрадання чужого майна (грабіж) за попередньою змовою, поєднаного з проникненням у житло.

У суду немає підстав не довіряти показанням потерпілої, яка надала їх добровільно будучи попередженою про кримінальну відповідальність згідно Кримінального кодексу України, та у судовому засіданні не встановлено обставин для обмови потерпілим обвинувачених.

Що стосується показів обвинуваченого ОСОБА_1 , який свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину заперечував, то суд такі покази обвинуваченого ОСОБА_1 оцінює критично, розцінивши їх як обраний останнім спосіб захисту з метою уникнути відповідальності за скоєне, оскільки вони повністю спростовуються вищенаведеними доказами по справі.

Тим самим, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, оскільки він вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло, вчинений повторно, за обставин, встановлених судовим розглядом.

Не визнання обвинуваченим ОСОБА_2 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину та неодноразова зміна своїх показів у судовому засіданні надає суду вважати, що ОСОБА_2 намагається уникнути відповідальності за скоєне, оскільки покази ОСОБА_2 спростовуються вищенаведеними доказами по справі.

Отже, суд приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, оскільки він вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло, вчинений повторно, за обставин, встановлених судовим розглядом.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, не встановлено.

Мотиви призначення відповідного покарання.

При призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд, згідно з вимогами статей 65 - 67 КК України та ч. 2 ст. 50 КК України враховує, що покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 відповідно до ст. 66 КПК України суд визнає матеріальне відшкодування потерпілій матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті вчинення злочину.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 відповідно до статей 67 КК України суд визнає рецидив злочину.

Також суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме злочин за ч. 3 ст. 186 КК України згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином; а також враховуючи дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, на шлях виправлення не став, під час умовно-дострокового звільнення вчинив інкримінований йому корисний злочин, перебування під умовно - достроковим звільненням не зупинило його під загрозою покарання і свідчить про його виняткову зухвалість, стійку злочинну, антисоціальну спрямованість, вперте небажання ставати на шлях виправлення і перевиховання, не одружений, є фізичною особою підприємцем - ОСОБА_1 , на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває; за місцем проживання характеризується посередньо, займався волонтерською діяльність; а також враховуючи доводи викладені прокурором при запропонуванні призначити суворе покарання ОСОБА_1 та позицію потерпілої ОСОБА_3 , яка претензій морального та матеріального характеру до нього не мала, просила суворо не карати; а також враховуючи позицію сторони захисту, який просив виправдати ОСОБА_1 , оскільки в діях останнього відсутній склад злочину, передбачений ч. 3 ст. 186 КК України, отже суд вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції ч. 3 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі, оскільки зазначене покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_1 скоїв зазначений злочин до повного відбування покарання за вироком Бориспільського міського суду Київської області від 25.03.2015, згідно з яким ОСОБА_1 визнаний винним в скоєнні злочинів, передбачених за ст. 187 ч. 4, ст. 289 ч. 3, ст. 70, ст. 71 КК України та останньому призначене покарання у вигляді дев`яти років шести місяців позбавлення волі, однак ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18.09.2017, обвинувачений ОСОБА_1 умовно - достроково звільнений на два роки два місяця три дні. Таким чином ОСОБА_1 , необхідно призначити покарання відповідно до вимог ст. 71 ч.1 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутної частини покарання за попереднім вироком.

Обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 відповідно до ст. 66 КПК України судом не встановлені.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_2 відповідно до ст. 67 КК України суд визнає рецидив злочину.

Також суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме злочин за ч. 3 ст. 186 КК України згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином; а також враховуючи дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, під час іспитового строк вчинив інкримінований йому тяжкий злочин, не одружений, не працює, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має. Посилання обвинуваченого на той факт, що у нього є малолітня дитина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , спростовується наявність у матеріалах судового провадження свідоцтва про народження останньої дитини, згідно з вказаним свідоцтвом відомості про батька дитини записані відповідно до вимог ст. 135 СК України, тобто зі слів матері. Таким чином зазначена дитина утримується за рахунок держави та матері, тому на утриманні обвинуваченого ОСОБА_2 не перебуває.

Крім цього обвинувачений ОСОБА_2 на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває; а також враховуючи позицію потерпілої ОСОБА_3 , яка претензій морального та матеріального характеру до обвинуваченого ОСОБА_2 не мала, просила суворо не карати; а також враховуючи позицію сторони захисту, який просив призначити мінімальний строк покарання ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 185 КК України, а також враховуючи позицію прокурора щодо призначення покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання у межах санкції ч. 3 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі, оскільки зазначене покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_2 скоїв зазначений злочин до повного відбування покарання за вироком Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 22.06.2018, згідно з яким ОСОБА_2 визнаний винним в скоєнні злочину, передбаченого за ст. 185 ч. 2 КК України та останньому призначене покарання у вигляді двох років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на два роки. Таким чином ОСОБА_2 необхідно призначити покарання відповідно до вимог ст. 71 ч. 1 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутної частини покарання за попереднім вироком.

Про можливість належної соціалізації особи та допустиму репутацію свідчить невстановленість судом наявності зв`язків з антигромадськими елементами, спосіб життя (невстановленість зловживання алкогольними напоями, наявність на утриманні членів родини, які у розумінні Сімейного Кодексу України, являються учасниками сімейних правовідносин з останнім тощо), характер вчиненого кримінального правопорушення та відсутність за його результатами будь-яких непомірних наслідків для інтересів суспільства, які б безумовно превелювали над принципом поваги до свободи особистості і дали б змогу суду прийти до висновку про необхідність призначення більш суворого покарання.

Дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягаються до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Відповідно до ухвали слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03.02.2019 ОСОБА_1 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою строк на шістдесят днів, з одночасним визначенням останньому застави в межах вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 153680 грн.

Згідно з копією квитанції № 0.0.1260233528.1 від 06.02.2019, ОСОБА_12 на р/р 37312095018661 банк отримувач: Держказначейська служба України м. Київ, отримувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області МФО 820172, внесла заставу за ОСОБА_1 по кримінальному провадженню № 12019110030000288 в сумі 153680,00 гривень.

06.02.2019 заставодавцем ОСОБА_12 була внесена застава у вказаному розмірі за підозрюваного ОСОБА_1 , що підтверджується відповідною квитанцією.

Так, відповідно до положень ч. 7 ст. 194 КПК, згідно із якою обов`язки, передбачені частиною п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. Водночас у разі необхідності цей строк може бути продовжено за клопотанням лише прокурора в порядку, визначеному у ст. 199 КПК України.

Кримінальний процесуальний кодекс України не передбачає можливості звернення із окремим клопотанням про продовження строків виконання обов`язків, а тому за необхідності продовження цього строку звернення до слідчого судді, суду оформляються клопотанням про продовження строків дії запобіжного заходу.

В той же час, судом встановлено, що заставу повернуто заставодавцю як власнику внесених за ОСОБА_1 коштів не було.

Відтак, станом на даний час у зв`язку із закінченням строку дії ухвали слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03.02.2019, якою було застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням останньому застави зі строком дії покладених на ОСОБА_1 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, слід вважати, що дія запобіжного заходу в вигляді застави у розумінні вимог ст.182 КПК України - припинилась.

За ч.11 ст.182 КПК України передбачено, що застава, що не була звернута в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Відтак, у зв`язку з припинення дії запобіжного заходу у вигляді застави відносно ОСОБА_1 , суд проходить до висновку про можливість повернення ОСОБА_12 внесених нею в якості застави грошових коштів за обвинуваченого ОСОБА_1 .

При цьому, враховуючи заявлене клопотання прокурора про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки наявні ризики, передбачені п. 1, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, надають підстави вважати, що ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили може переховуватися від відбування покарання, а також продовжити вчиняти інші злочині, тобто наявні ризики, передбачені п. 1, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Отже, суд вважає необхідним застосувати стосовно ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, взявши останнього під варту негайно в залі суду.

Враховуючи, що ОСОБА_2 в порядку ст. 208 КПК України був фактично затриманий 01.02.2019 о 19.05 год., відповідно до ухвали слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03.02.2019 відносно ОСОБА_2 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів, який неодноразово продовжений на підставі наявних ризиків, викладених при його обранні, з урахуванням заявленого клопотання прокурором про продовження до набрання вироком законної сили запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою, суд вважає міру запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу - залишити без змін у вигляді тримання під вартою.

З огляду на ч. 5 ст. 72 КК України обвинуваченому слід зарахувати у строк покарання у виді позбавлення волі термін його попереднього ув`язнення у період з 07.05.2017 по 20.01.2020 включно, з розрахунку день за день.

Питання речових доказів у кримінальному провадженні вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.

Керуючись статтями 368, 371, ч.2 ст. 373, 374, 376 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 , визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні по ч. 3 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у вигляді п`яти років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання призначеного ОСОБА_1 за даним вироком, частково приєднати не відбуте ним покарання за вироком Бориспільського міського суду Київської області від 25.03.2015 та остаточно призначити покарання ОСОБА_1 у вигляді семи років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Клопотання прокурора Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області про обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили - задовольнити.

Обрати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський СІЗО» Міністерство юстиції України до набрання вироком законної сили, взявши останнього під варту в залі суду негайно.

Строк відбування покарання рахувати з моменту затримання ОСОБА_1 , а саме з 20.01.2020, зарахувавши ОСОБА_1 його попереднього ув`язнення з 01.02.2019 по 06.02.2019 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі на підставі ст. 72 КК України.

Заставу у розмірі - 153680,00 (сто п`ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень, що внесена за підозрюваного ОСОБА_1 на рахунок № 37312095018661 Державної казначейської служби України м.Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ26268119, одержувач ТУДСА України в м.Києві згідно квитанції №0.0.1260233528.1 від 06.02.2019, на підставі ухвали слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03.02.2019 - повернути заставодавцю ОСОБА_12 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ).

ОСОБА_2 , визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні по ч. 3 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у вигляді п`яти років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання призначеного ОСОБА_2 за даним вироком, частково приєднати не відбите їм покарання за вироком Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 22.06.2018 та остаточне призначити покарання ОСОБА_2 у вигляді шести років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з 01.02.2019.

Зарахувати ОСОБА_2 строк його попереднього ув`язнення з 01.02.2019 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України.

Застосований відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжити до набрання вироком законної сили.

Речові докази, а саме грошові кошти в сумі двадцять чотири гривні, номіналом по 1 гривні серії та № СБ8495498; УЕ0117625; УН7281740; УП4209744 та купюра номіналом 20 гривень серії та № СА2758140 та ланцюжок з кулончиком з металу білого кольору, які зберігаються в двох конвертах у камері схову речових доказів Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, після набрання вироком законної сили повернути ОСОБА_3 , як власнику майна.

Записник червоного кольору, дві особові медичні книжки, трудову книжку, книжку успішності учня ПТУ № 15, Чорнобильське посвідчення, атестат та свідоцтво з додатком, приписне посвідчення, табель успішності та учнівський квіток, які видані на ім`я ОСОБА_9 та повернуті на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_3 , залишити у останній.

Паспорт громадянина України та закордонний паспорт на ім`я ОСОБА_2 , свідоцтво про народження на ім`я ОСОБА_11 , два мобільних телефони марки «Хуавей» та «Леново» - повернути ОСОБА_2 , як власнику майна.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після проголошення.

Суддя: О. В. Ларіна