Рішення № 87024875, 11.01.2020, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/2434/18

Провадження № 2/591/56/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2020 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого в особі судді - Клименко А.Я.

при секретарі - Устименко М.В.

розглянувши у відкритому судовому в залі суду м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-ї особи: ОСОБА_3

про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання майна особистою власністю –

встановив:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 3-ї особи: ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання майна особистою власністю, і свої позовні вимоги мотивує тим, що з травня 2015 року по січень 2017 року проживала з відповідачем в його квартирі однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Причиною розірвання стосунків стали прояви агресії та неприязнь до її доньки. Після переїзду з донькою в зазначену квартиру з`ясувалося, що квартира не має достатніх побутових умов для їх проживання, не було шаф для речей, необхідних кухонних меблів, де можливо було б готувати та приймати їжу, квартира не відповідала санітарним та побутовим вимогам проживання, не мала ремонту більше 20 років, була застаріла, несправна електропроводка, сантехніка, ремонту потребували стіни, стелі, напольне покриття, практично квартира потребувала капітального ремонту. На момент спільного проживання відповідач ОСОБА_2 ніде не працював. За спільною домовленістю вони вирішили, що ремонт буде здійснено за її власні кошти, а відповідач поверне їй кошти після працевлаштування. В указану квартиру позивач ОСОБА_1 за власні кошти придбала шафу-купе вартістю 17600 грн., шафу вартістю 4100 грн., нею були витрачені кошти на ремонтні роботи в сумі 47934 грн. 67 коп.. Загальна сума витрачених коштів на меблі та ремонтні роботи становить 69634 грн. 67 коп.. Значну частину коштів у сумі 31028грн. 42 коп. вона заощадила самостійно ще до спільного проживання з відповідачем, і вони знаходилися на рахунку в «Ощадбанку», який вона змушена була розірвати достроково у зв`язку з необхідністю купівлі будматеріалів та меблів для ремонту квартири. Після припинення стосунків вона звернулася до ЦНАП, де з отриманої довідки дізналася, що квартира належить відповідачеві та матері відповідача - третій особі ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності. Встановлення факту проживання однією сім`єю з відповідачем без реєстрації шлюбу їй необхідне для вирішення в судовому порядку спору про право на майно набуте під час шлюбу за кошти, які належали їй особисто і кошти, які були накопичені до спільного проживання однією сім`єю з відповідачем. А тому, просить суд встановити факт проживання з відповідачем однією сім`єю, як чоловіка і дружини, без реєстрації шлюбу з травня 2015 року по січень 2017 року та визнати майно: шафу-купе, шафу та грошові кошти особистою власністю та стягнути їх з відповідача.

Ухвалою від 10.05.2018 року відкрито провадження по справі, справу призначено до розгляду на 26.06.2019 року, справа слуханням відкладалася з різних причин за клопотаннями, як позивача, так і представника відповідача, оголошувалися перерви.

Позивач ОСОБА_1 , її представник адвокат - Бондар В.М. в судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі, просять суд його задоволити повністю.

Позивачка ОСОБА_1 пояснила суду, що з відповідачем ОСОБА_2 вона познайомилась в соціальних мережах, а зустрілися вперше в травні 2015 року. Близько трьох місяців зустрічалися, а потім стали проживати з ним однією сім`єю в його квартирі, що відповідно влаштовувало їх обох. Відповідач зареєструвати шлюб не пропонував. При чому на час знайомства та спільного проживання відповідач ніде не працював та відповідно не мав доходу, а вона навпаки працювала перукарем, отримувала зарплату та на свої власні кошти придбавала продукти харчування, інші предмети вжитку, купувала відповідачеві футболки, а тому вважає, що спільного бюджету у них не було. Пенсії матері, як єдиного доходу відповідача, вистачало на оплату комунальних послуг, які той особисто і сплачував. Одного разу пропонував їй взяти 400 гривень, які ніби-то отримав від якоїсь перепродажі чогось, але вона їх не взяла, так як щодня витрачала значно більші гроші. Часто приїздила в гості сестра відповідача, привозила продукти в якості подарунків для відповідача. Так, як квартира потребувала ремонту і не було умов для проживання з дитиною, домовились з відповідачем, що зроблять ремонт за її власні кошти, які потім він після працевлаштування поверне їй. Домовленість була усною, ніяких письмових документів не укладалось. Для проведення ремонту вона в жовтні 2015 року зняла зі свого депозиту кошти, які накопичувала на навчання доньки. Підтвердженням цьому є надані нею договір та квитанція про зняття коштів. В січні та лютому 2016 року придбаними за її власні кошти будівельними матеріалами в квартирі проводились всі ремонтні роботи сусідом ОСОБА_4 , відповідач інколи йому допомагав та особисто лише встановив батареї опалення. Витрачала на ці цілі й інші наявні у неї особисті кошти, про що свідчать надані нею чеки. Після закінчення ремонту з березня 2016 року з ними стала проживати її донька, яку вона перевела зі школи №7, де та навчалася, в школу №23. В березні 2016 року своїми власними коштами вона розрахувалася за виготовлення на замовлення та встановлення в квартирі відповідача шафи-купе та шафи, що підтверджується наданими нею накладною та розпискою. З матір`ю відповідача-3-ї особи: ОСОБА_3 після повернення від доньки проживали в одній квартирі, займалися консервуванням, але не вжилися. А після того, як відповідач підняв на її доньку руку, залишила квартиру та стали проживати окремо. Вважає, що для створення сім`ї гроші не головне, а тому проживала з відповідачем, який не працював і не мав власного доходу, з інших підстав. Вважає, що допитані в судовому засіданні свідки підтверджують її позовні вимоги повністю.

Представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Бондар В.М. підтримав позовні вимоги позивачки та просив їх задоволити, пояснивши, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з травня 2015 року по січень 2017 року, за цей час позивач в квартирі відповідача за спільною домовленістю за кошти, особисто зароблені та заощаджені нею, зробила ремонт. Будівельні матеріали були придбані нею особисто, що підтверджуються наданими чеками, роботи виконував сусід ОСОБА_4 .. Шафа-купе та шафа були замовлені та оплачені позивачкою власними коштами, що підтверджується наданою накладною та розпискою. Для проведення ремонту позивач також зняла кошти з депозиту, які нею були використані для придбання матеріалів, що підтверджується наданими суду ксерокопіями. Те, що ксерокопії не читаються, а на ксерокопії депозитного договору не видно підписів, дати та печатки банку, своєї вини не вбачають, так як заплатили кошти за неякісні знімки. На оригіналах всі реквізити присутні.

Відповідач ОСОБА_2 про день та час розгляду справи повідомлений належним чином в судове засідання не з`явився, у відзиві на позовну заяву та запереченні на відповідь позов не визнав повністю.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Семерня О.Р. в судовому засіданні підтримав позицію позивача про не визнання ним позову та пояснив суду, що з позивачем ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 заочно познайомився в соціальній мережі, включивши її в коло своїх друзів. Вперше особисто з нею він випадково зустрівся у вересні 2015 року в нічному клубі «Модерн», де дізнався, що вона розлучена, працює перукарем, має малолітню дитину та проживає разом з матір`ю та сім`єю брата по АДРЕСА_1 в 2-х кімнатній квартирі, після чого вони стали періодично зустрічатися та підтримувати інтимні стосунки, в тому числі і за адресою його проживання. Мати відповідача - 3-тя особа ОСОБА_3 з часу його знайомства з позивачем і до кінця серпня 2016 року перебувала в Москві у своєї доньки.Приблизно в листопаді 2015 року на чергове побачення ОСОБА_1 принесла своє перукарське знаряддя та попросила, щоб відповідач дозволив їй інколи в квартирі робити своїм клієнтам зачіски, так як її мати та сім`я брата за місцем її проживання були проти таких її занять. В грудні 2015 року позивачка вперше познайомила відповідача зі своєю донькою, яка постійно проживала з бабусею та відповідно навчалася в ЗОШ №7. В квартирі до знайомства з позивачем за власні кошти та кошти його матері ним частково був зроблений ремонт, який був продовжений відповідачем і після їх знайомства. Для придбання матеріалів відповідач використовував кошти матері (пенсія, винагорода за паї) та власні заощадження, так як він раніше працював в Росії, деякий час був приватним підприємцем, таксував, працював, як офіційно, так і не офіційно в підприємствах з встановлення сантехнічних приладів, встановлення лічильників води. Ремонт в квартирі тривав з січня по лютий 2016 року, а тому в цей період він з ОСОБА_1 та її донькою в квартирі практично не могли проживати через відсутність достатніх побутових умов для такого проживання, викликаних одночасним проведенням величезного об`єму ремонтних робіт в досить короткий проміжок часу. Всі ремонтні роботи він виконував самостійно. Лише для занесення будматеріалів у квартиру та під час монтування листів гіпсокартону просив допомоги сусідів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .. Під час стосунків з позивачем, яка періодично приходила до його помешкання для занять перукарськими справами та інтимних стосунків, за її рекомендацією він погодився замовити в квартиру за свої власні кошти шафу-купе та шафу, для чого двічі передавав для розрахунку з підприємцем через позивачку гроші в сумі 8000 грн. та 10000 грн. відповідно, як попередню оплату на придбання матеріалів для виготовлення меблів та остаточний розрахунок при її встановленні. Після того, як ремонт в квартирі був завершений, наприкінці літа 2016 року позивачка з дитиною переїхала до нього, хоча дитина ще з березня 2016 року ходила вже в школу №23.Відповідач категорично заперечує, що квартира на час знайомства потребувала капітального ремонту і в ній неможливо було проживати, що ніякої домовленості з позивачкою про те, що ремонт в квартирі буде зроблений за її особисті кошти, а потім він після працевлаштування поверне їх їй, не було, так як не було в цьому потреби. Кошти у нього були, хоча він на той час офіційно і не працював. Про кошти, які позивачка ніби-то достроково зняла з депозиту ще у 2015 році, йому нічого не відомо, вперше дізнався про таке з позовної заяви. Вважає, що потреби в їх достроковому знятті з депозиту у жовтні 2015 року не було, так як матеріали для ремонту і самі ремонтні роботи проводились ним лише в січні - лютому 2016 року, що підтверджується наданими самою позивачкою копіями чеків за вказаний період, а зняті нею 19 жовтня 2015 року кошти з депозитного рахунку вона або використала на свої особисті потреби, або знову поклала в той же день на інший рахунок, з якого вона того ж дня також зняла кошти і який на той час не був нею закритий, що підтверджується наданими нею квитанціями з Ощадбанку. За власні кошти позивачка ніяких будівельних матеріалів не придбавала, як відповідно не сплачувала своїх особистих коштів і за замовлені шафи. Вважає, що проживання позивачки з донькою разом з ним з кінця літа 2016 року по грудень 2016 року у вказаній вище квартирі не є проживанням однією сім`єю, як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу, так як такі відносини не були сталими, вони не вели спільного господарства, не мали спільного бюджету, про що позивачка зазначила в позовній заяві та не заперечувала в поясненнях, наданих суду, остання не цікавилася квартирою, не сплачувала за комунальні послуги і не цікавилася на кого приходили платіжки, бо тільки перед подачею позову до суду вона дізналася про іншого співвласника квартири, якою є його мати. Вважає, що позивачкою не доведено, що зазначені в наданих нею чеках будівельні матеріали придбані за її особисті готівкові кошти та відповідно були використані саме на ремонт в його квартирі, що накладна про отримання і сплату коштів підприємцю та розписка про сплату тих же коштів особі, яка ніби-то встановлювала виготовлені меблі, не відповідає вимогам до таких документів та не підтверджує сплату за виготовлені меблі її особистих коштів, а тому такі докази є неналежними та не допустимими. Не вважає належними та не допустимими доказами і надані нею копії депозитного договору від 17.04.2015 року та квитанцій про повернення коштів від 19.10.2015 року, так як в матеріалах справи та в додатках до позовної заяви, яка була надіслана судом відповідачеві, на копії депозитного договору на відміну від наданих 09.01.2020 року представником позивача оригіналів для їх доручення до матеріалів справи, відсутні дата його укладання, підписи сторін, зазначення, що другий екземпляр отримано та печатка установи банку, що свідчить про фальшування такого документу, а квитанція про повернення коштів за депозитним рахунком не може слугувати підтвердженням того, що кошти не були відразу, або через деякий час знову покладені на інший депозитний рахунок, який був на той час у позивачки. Вважає, що позивачка ні до зустрічі з ним, ні під час знайомства не мала наміру створення сім`ї, ніколи не пропонувала зареєструвати шлюб. Відносини з відповідачем та проживання в квартирі, як і зроблений ним ремонт, на його думку після розірвання стосунків з колишнім співмешканцем, не були наміром створення сім`ї, а були необхідні позивачці для використання приміщень квартири для заробляння на клієнтах коштів у приватному порядку для власних потреб, та відповідно часом для налагодження розірваних стосунків, що підтвердилось в подальшому реєстрацією з такою особою шлюбу та народження спільної дитини. А тому на його думку позовні вимоги є надуманими і просить суд відмовити їй у задоволенні позову в повному обсязі.

3-тя особа: ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, про місце і час розгляду справи повідомлена належним чином. В своїх письмових поясненнях у задоволенні вимог про визнання за позивачем ОСОБА_1 особистою власністю майна - шафи-купе вартістю 17600 грн., шафи вартістю 4100 грн., грошових коштів в сумі 47934 грн. 67 коп. та стягнення з її сина грошових коштів в сумі 69634 грн.67 коп. просить відмовити за їх необґрунтованістю, так як ремонт в квартирі здійснював її син на свої та її заощадження, її пенсію та грошові кошти отримані нею за земельні паї.

Суд, вислухавши учасників справи, свідків, вивчивши матеріали даної цивільної справи, вважає, що позов не обґрунтований і не підлягає задоволенню з таких підстав:

Судом при розгляді справи встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є співвласником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується копією відомостей про об`єкт нерухомого майна. Іншою частиною квартири володіє ОСОБА_3 , мати відповідача, в якій в січні - лютому 2016 року проводилися відповідні ремонтні роботи.

З 2015 року по січень 2017 року позивач ОСОБА_1 і відповідач ОСОБА_2 були знайомими та підтримували дружні стосунки, про що сторони самі не заперечують. Більше того, відповідач не заперечує, що з кінця серпня 2016 року по грудень 2016 року позивачка з дитиною проживали з ним за однією адресою, але спільного господарства не вели, спільного бюджету не мали, житлом позивачка не цікавилася.

В наданих позивачкою ОСОБА_1 копіях чеків дати придбання будівельних та інших матеріалів, які з її слів були використані для проведення ремонту в квартирі, зазначені січнем – лютим 2016 року, що свідчить про проведення ремонтних робіт в квартирі саме в даний період, про які позивачка зазначила в своїй позовній заяві, а саме, штукатурка стін коридору, кухні, спальні, натяжні стелі спальні, коридору, кухні, заміна електромереж кухні, коридору, спальні, поклейка шпалер кухні, спальні, укладення кахелю на підлогу кухні, коридору, заміна батарей опалення кухні, заміна міжкімнатних дверей спальні, кухні, покриття підлоги спальні лінолеумом, облаштування откосів вікон гіпсокартоном, вирівнювання стін гіпсокартоном, заміна труб водопостачання та водовідведення на кухні, заміна плінтусів, розеток, вмикачів світла, заміна дверних замків міжкімнатних дверей, придбання предметів побуту, люстри кухні, коридору, встановлення точених світильників, облаштування плінтусами стелі коридору, спальні, кухні, та що в подальшому підтвердила це в своїх поясненнях в судовому засіданні.

Твердження відповідача про те, що під час здійснення ним в період з січня 2016 року по лютий 2016 року ремонтних робіт він з ОСОБА_1 та її донькою в одній квартирі не проживали через відсутність достатніх побутових умов для такого проживання, викликаних одночасним проведенням такого величезного об`єму ремонтних робіт в досить короткий проміжок часу (два місяці), позивачкою не спростовано.

Довідка з КУ Сумська загальноосвітня школа I-III ступенів №23, яка знаходиться за адресою м. Суми, проспект М. Лушпи і на яку посилається позивачка, як на доказ того, що дитина в період придбання нею за власні кошти матеріалів для ремонту квартири та його проведення, відвідувала школу, що знаходиться в районі розташування будинку відповідача, спростовується іншою наданою нею довідкою з КУ Сумська спеціалізована школа I-III ступенів №7, яка розташована за адресою м. Суми, вул. Лесі Українки, тобто в місці розташування будинку, де в квартирі своєї матері та відповідно бабусі проживала позивачка з дитиною. В довідці зазначено, що дитина ОСОБА_6 , 2006 року народження, навчалася з 01.09.2012 року по 29.02.2016 року.

Свідок ОСОБА_7 , яка працює на дому майстром манікюру, пояснила суду, що проживає в одному під`їзді з відповідачем, вперше була в квартирі в березні 2016 року, напередодні дня народження ОСОБА_1 , щоб зробити їй манікюр. При придбанні матеріалів для ремонту квартири особисто присутньою не була.

Свідок ОСОБА_8 , яка є постійним клієнтом позивача, тривалий час користувалася її послугами, в тому числі в квартирі відповідача, бачила, що в квартирі йшов ремонт, запам`ятала, що на кухні, не було меблів, навіть, стільців. Особисто не була присутньою при купівлі будівельних матеріалів для ремонту квартири, та при замовленні та розрахунку за виготовлені меблі.

Свідок ОСОБА_4 , який був на той час сусідом відповідача пояснив суду, що його запрошував для проведення ремонтних робіт відповідач, але кошти платила позивачка. Відповідач ніяких робіт не виконував, всі ремонтні роботи здійснював він особисто. тривалий час ніде не працює, проживає окремо від дружини в іншому місці.

Свідок ОСОБА_9 пояснила, що є дружиною представника позивача адвоката Бондар В.М., вперше побачила відповідача в березні 2016 року на поминках батька ОСОБА_1 .. В розмові за столом закладу харчування почула, що в квартирі, де вона проживає, зробили ремонт. В цій квартирі вона ніколи не була, ремонту не бачила та хто його здійснював не знає, особисто присутньою при придбанні будівельних матеріалів та розрахунку за них не булла.

Свідок ОСОБА_5 , який є сусідом по під`їзду, пояснив суду, що тривалий час дружить з відповідачем, спільно відвідують розважальні заклади, відпочивають. Особисто бачив, що відповідач власноруч робив ремонт в квартирі взимку 2016 року, допомагав йому заносити в квартиру будівельні матеріали. Сусіда ОСОБА_4 знає, як особу, яка тривалий час ніде не працює, зловживає спиртними напоями, за що дружина не впускала в квартиру і він жив в під`їзді між поверхами. Відомо, що ОСОБА_2 просив ОСОБА_4 занести щось з матеріалів в квартиру, допомогти потримати гіпсокартон. Про те, що ОСОБА_4 здійснював ремонт в квартирі категорично відкидає, заперечує, що ОСОБА_2 міг останньому надавати ключі від квартири. Спілкуючись з відповідачем серед численних дівчат та жінок ОСОБА_2 інколи бачив і позивачку, з якою зі слів останнього той періодично зустрічався, в тому числі і в указаній квартирі. Зі слів ОСОБА_2 позивачка проживала в квартирі разом з донькою в період з кінця літа по грудень 2016 року. Під час проведення ремонту в січні-лютому 2016 року в квартирі він її та дитину не бачив. Гроші у відповідача були завжди і в достатній кількості і коли той працював офіційно, і коли працював не офіційно, а тому ремонт здійснював за свої кошти. Багато разів він брав у ОСОБА_2 гроші в борг.

Згідно ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно ч 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачкою не надано доказів суду того, що в період, протягом якого здійснювались ремонтні роботи в квартирі та відповідно придбавались будівельні та інші матеріали, сторони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, проводили спільні витрати, тобто проживала з відповідачем однією сім`єю без шлюбу та у них склалися сталі відносини, що притаманні подружжю.

Згідно ч. 1 ст. 74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Згідно ч. 2 ст. 74 Сімейного кодексу України на майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (положення п. 6 Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 р. № 5-рп/99).

Позивачкою не надано доказів того, що між нею та відповідачем була спільна домовленість про здійснення ремонту квартири за її кошти та подальше їх повернення, так як в указаний період будь-якого письмового договору стосовно майна чи грошових коштів між позивачем і відповідачем не укладалося.

Позивачкою не доведено, що саме на її власні кошти і на зазначену в позові суму придбавались матеріали для проведення ремонту в квартирі. У зв`язку з відсутністю переліку конкретно використаних під час ремонтних робіт будівельних та інших матеріалів, відповідного їх кошторису наявні у матеріалах справи копії чеків не є належними та допустимими доказами, так як виписані без зазначення в них конкретного платника товару та оплачені готівкою, що унеможливлює ідентифікувати особу, яка сплачувала кошти за їх придбання.

Позивачкою не доведено необхідності дострокового розірвання нею депозитного договору та зняття з нього коштів задовго до придбання будівельних та інших матеріалів та початку проведення ремонтних робіт в квартирі та відповідно використання нею саме цих коштів для придбання зазначеного у чеках товару.

Суд критично відноситься до наданих позивачем копій накладної №206 від 22.03.2016 року та розписки від 22.03.2016 року, як доказів замовлення на виготовлення меблів та відповідно їх оплати.

Згідно накладної №206 від 22.03.2016 року позивачу ОСОБА_1 приватним підприємцем ОСОБА_10 відпущено шафу-купе вартість 17600 грн. та шафу-вітальню вартістю 4100 грн. на загальну суму 21700 грн., яку в той же день фізична особа ОСОБА_11 встановлював за адресою АДРЕСА_3 та отримав розрахунок в сумі 21700 грн., не маючи до замовника ОСОБА_1 претензій. Належність і допустимість наданих доказів викликає сумнів, так як згідно кожного з них позивачем було двічі сплачено однакові суми коштів в один і той же день, але різним особам, в жодному з наданих документів не зазначено про отримання за виготовлення меблів на замовлення частини попередньої оплати на придбання матеріалу і т.і..

Надані в якості доказів оригінал другого екземпляру договору №15138618 на вклад «Писанка» на ім`я фізичної особи ОСОБА_1 від 17.04.2015 року та заяви на видачу готівки № 329131 від 19.10.2015 року не підтверджують того, що зняті з депозиту кошти були витрачені на придбання матеріалів для проведення ремонту в квартирі, а не були витрачені на інші цілі, зокрема не покладені на інші рахунки позивачки, про що свідчить наявність в останньої не закритого депозитного рахунку за договором №10151 16/133 від 04.01.2006 року, з якого остання 19.10.2015 року зняла відповідно до заяви на видачу готівки № 329131 кошти в сумі 500,00 грн., залишок на рахунку 2.42 грн..

До позовної заяви позивачка надала копію висновку за матеріалами розгляду повідомлення на лінію "102" ЖЕО СВП від 29.09.2017 року № 50128 про проведену перевірку заяви ОСОБА_1 , яка надійшла 29.09.2017 року, в якій зазначала, що її колишній цивільний чоловік ОСОБА_2 відмовляється повертати меблі шафу - купе вартістю 17600 грн., шкафу 4100 грн. та вартість проведеного в квартирі ремонту, на який вона потратила 30000 грн. власних коштів, що значно відрізняється від суми відшкодування, заявленої в позовній заяві даної цивільної справи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись 29, 319, 391, 405 ЦК України, ст. ст. 3, 74, 81 Сімейного кодексу України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-ї особи: ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання майна особистою власністю - відмовити в зв`язку з необгрунтованістю.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення. До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарги подаються учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення виготовлено 21 січня 2020 року.

СУДДЯ А.Я. КЛИМЕНКО