Рішення № 87024169, 21.01.2020, Вітовський районний суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд Миколаївської області)

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/1313/19

Провадження №2/477/70/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2020 року Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі: головуючої судді Л.М. Семенової,

при секретарі Сірюк С.В.,

за участю

позивача - ОСОБА_1 ,

представника служби у справах дітей Вітовської РДА - Пашкевич О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа на боці позивача - орган опіки та піклування в особі Вітовської районної державної адміністрації Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

29 травня 2019 року в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до суду звернулася їх бабуся ОСОБА_1 , яка просить позбавити їх батьків - відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав у відношенні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а також стягнути з відповідачів аліменти на утримання дітей, з кожного з відповідачів по 1/ 3 частині усіх видів їх доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В обґрунтування своїх вимог вказувала, що є рідною бабусею ОСОБА_4 та Ігоря по лінії матері. 30.03.2004 року її донька ОСОБА_2 уклала шлюб із ОСОБА_3 , але разом вони проживали до реєстрації шлюбних стосунків та за період спільного проживання у них народились діти, зокрема ІНФОРМАЦІЯ_3 - донька ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_4 - син ОСОБА_5 . Сімейне життя її доньки та ОСОБА_3 не склалося, шлюб не розірвано, але фактично шлюбні стосунки припинені у 2010 році, після чого ОСОБА_3 залишив сім`ю та по теперішній час не виявляв бажання спілкуватися особисто, приймати участь у вихованні, розвитку, догляді та утриманні своїх дітей, усунувся від виконання батьківських обов`язків, втратив відносини з дітьми. Своєю бездіяльністю він підтверджує байдужість до дітей.

У 2014 році на території Луганської області, за місцем їх проживання, почались воєнні дії, офіційно - це антитерористична операція, та у зв`язку з загрозою життю, здоров`ю та добробуту онуків, вона вимушена була переїхати з ними на постійне місце проживання до села Полігон Вітовського району Миколаївської області. Її донька ОСОБА_2 виїжджати з окупованої території з нею та своїми дітьми відмовилася. Вона фактично перестала проживати з дітьми та дбати про них з 2014 року, коли в її житті з`явився новий чоловік, який в свою чергу відмовився брати участь у вихованні дітей. Донька та її співмешканець зловживають спиртними напоями. За весь цей час ОСОБА_2 не виявила бажання забрати дітей на своє виховання, проігнорувала її (позивача) прохання переїхати до неї та жити і виховувати своїх дітей. Їх долею, життям та здоров`ям не цікавиться, не приймає участі в їх вихованні та навчанні, не вітає зі святами та днем народження. Відповідачі достеменно знають про місце проживання їх дітей, та перешкод у їх спілкуванні з дітьми нею не чиниться, однак останні батьківської турботи та любові до дітей не проявляють.

З 2014 року та до цього часу вона одноособово опікується онуками, піклується про них, їх життя та здоров`я, самостійно здійснює їх матеріальне утримання.

Підставою звернення до суду із цим позовом вказує те, що діти позбавлені батьківського піклування та потребують захисту своїх прав.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримала. Підтвердила доводи, що викладені у позовній заяві. Вказувала, що діти потребують визначення статусу для подальшого можливого захисту нею їх інтересів, та саме через поведінку відповідачів, які не піклуються про долю своїх дітей та можливість в подальшому представляти їх інтереси як законного піклувальника, вона була змушена звернутись до суду із цим позовом.

Відповідач ОСОБА_2 до суду не прибула, відзиву на позовну заяву не подала. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась відповідно до вимог ч.1 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тобто з розміщенням оголошення на офіційному сайті Жовтневого районного суду Миколаївської області вебпорталу судової влади України (а.с. 61), тому, відповідно до положень ч.1 ст. 223 ЦПК України, її неявка не перешкоджає розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_3 до суду не прибув. Судові документи відповідачу вручені та його допит по справі здійснено відповідно до Конвенції про правову допомогу та правові відносини в цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 року. Відповідно до протоколу допиту (а.с. 53-54), здійсненого 06.09.2019 року Міллеровським районним судом Ростовської області, відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги щодо позбавлення його батьківських прав не визнав, але готовий відмовитись від дітей, якщо необхідне оформлення щодо них опіки. Зазначив, що з 2010 по 2016 рік відбував покарання у виді позбавлення волі. В 2010 році востаннє діти писали йому листи та надсилали фотокартки. Його дружина ОСОБА_2 догляд за дітьми не здійснювала, зловживала спиртними напоями, залишила їх на декілька днів самих в зачиненому будинку у мороз, нині проживає у м.Луганску з іншим чоловіком. Дітей забрала мати і сестра його дружини та виїхали до м.Одеси. З дітьми він продовжує спілкування до цього часу через мережу Інтернет. Після звільнення з місць позбавлення волі він поїхав працювати та надсилав гроші на дітей по 15 000р. та 20 000 р. Наразі постійного місця роботи не має, тримає худобу та проживає за рахунок продажу молока. Спілкується з сестрою дружини та пропонував матеріальну допомогу, від якої вона відмовилася. Писав дітям про намір забрати їх до себе, але через мережу Інтернет йому відповіли, хто саме чи донька чи сестра дружини ОСОБА_9 не знає, про те, що діти не хочуть жити в селі. Не заперечував проти розгляду справи за його відсутності (а.с. 49-58).

Представник служби у справах дітей вважала, що позов ОСОБА_1 про позбавлення відповідачів батьківських прав та стягнення аліментів на утримання її онуків відповідає інтересам дітей. Батьки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 своїх батьківських обов`язків не виконують протягом тривалого часу. Не цікавляться долею своїх дітей, не намагаються забрати дітей до себе чи переїхати до них, чи якимось чином відновити сімейні відносини. Не піклуються про них, не забезпечують матеріально. Вважає, що така поведінка свідчить про невиконання батьками своїх батьківських обов`язків та є підставою для позбавлення їх батьківських прав.

З пояснень, наданих неповнолітньою ОСОБА_4 в ході розгляду даної справи, з 2016 року з матір`ю не спілкується. З батьком не спілкуються більше десяти років. Мати їх не доглядала, умови життя були дуже погані. В 2010 році батько був ув`язнений, та мати тоді ж віддала їх на виховання до бабусі ОСОБА_1 з того часу вони з братом проживають із бабусею. Матеріальної допомоги мати жодного разу їм не надавала, з ними не спілкується, не телефонує, не приїжджає, не цікавиться їх життям. Батько одноразово, ще в 2017 році через тітку вислав їм близько 2000 грн. на що їй та братові було придбано одяг. Більше матеріальної допомоги він їм не надавав. Батько також з ними не спілкується, не приїздить. Не заперечує проти позбавлення батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав відносно неї.

Неповнолітній ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що проживає в с.Полігон разом з бабусею та сестрою, куди переїхав у 2016 році з м. Луганська. Він ходить до 10-го класу. Його вихованням займається бабуся. Батька бачив востаннє в 2010 році коли його забирали працівники поліції та на той час вони мешкали в Російській Федерації. Після того, з батьком не спілкувався, будь-яких відносин не підтримував. З матір`ю останній раз бачився у 2016 році в момент виїзду з м.Луганська. Мати з ними не проживала приблизно з 2010 року, з 6-ти річного віку його виховувала бабуся. Мати про них не дбала, догляду не забезпечувала. До теперішнього часу ні мати, ні батько матеріальної допомоги йому не надають, окрім одноразової допомоги в розмірі близько 2000 грн. батьком ще в 2017 році, з ним не спілкуються. Не заперечує проти позбавлення батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно нього батьківських прав.

Зі змісту наданих письмових доказів, судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 30.03.2004 року (а.с. 29), та є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.21, 25).

Відповідно до довідки від 27.07.2016 року підрозділу з питань соціального захисту населення, ОСОБА_1 , уродженка м.Луганску, взята на облік як внутрішньо переміщена особа, із нею переміщені неповнолітні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 з адреси: кварт АДРЕСА_1 до АДРЕСА_2 (а.с. 20).

Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов проживання від 16 та 18 квітня 2019 року, та даних довідок про склад сім`ї від 18.04.2019 року, ОСОБА_1 проживає разом з онуками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , в будинку, що належить донці позивачки - ОСОБА_3 . Діти мають окремі кімнати, забезпечені усім необхідним (а.с. 18-19).

За даними Полігонівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 навчаються в даному навчальному закладі. Вихованням дітей займається бабуся ОСОБА_1 Батьки шкільні заході, батьківські збори та свята не відвідують (а.с. 17).

Рішенням виконкому Шевченківської сільської ради Вітовського району Миколаївської області № 57 від 21.03.2019 року, затверджено висновок опікунської ради при виконкомі про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 8).

Вітовська районна державна адміністрація у своєму висновку від 21.05.2019 року №1623/01-29/27-19 зазначила, що неповнолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебувають на обліку даної служби та мають статус дітей позбавлених батьківського піклування. Мати дітей ОСОБА_2 проживає на території м.Луганська, де проводяться заходи антитерористичної операції, батько - ОСОБА_3 є громадянином Російської Федерації, місце його проживання невідоме. За розпорядженням Вітовської районної державної адміністрації від 07.09.2018 року опікуном дітей призначена бабуся ОСОБА_1 , яка прибула з дітьми з м.Луганськ до с.Полігон в липні 2016 року. З вересня 2016 року діти відвідують Полігонівську ЗОШ . З цей час мати не виявила бажання повернути дітей в свою сім`ю чи переїхати до них, не піклується про них, не забезпечує матеріально, не цікавиться їх життям. Батько дітей не виявив бажання спілкуватися з дітьми, усунувся від виконання батьківських обов`язків, втратив з дітьми сімейні стосунки, тривалий час не утримує їх, не цікавиться їх життям, не спілкується з дітьми. За вказаного, Вітовська РДА як орган опіки та піклування дійшла висновку про доцільність позбавлення відповідачів батьківських прав (а.с.5-7).

Згідно із частиною 8 статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Відповідно до частини 2 статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами СК України (статті 164-167).

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дітей, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Будь-яка з підстав для позбавлення батьківських прав, перелічена в статті 164 СК України, є критерієм протиправної поведінки батьків по відношенню до своєї дитини.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали з дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . В 2010 році відповідача ОСОБА_3 було притягнуто до кримінальної відповідальності та призначено покарання у виді позбавлення волі. Покарання він відбував фактично з 2010 по 2016 рік. Після звільнення з місць позбавлення волі проживає зі своєю матір`ю в с.Машликіно Ростовської області РФ. В 2017 році одноразово відповідачем направлено для дітей близько 2 000 грн. Тоді ж ним запропоновано дітям переїхати до нього, від чого діти відмовились, та відповідач більше не здійснював дій до відновлення сімейних стосунків з дітьми, матеріальної допомоги не надавав. З пояснень відповідача, що надані в ході його допиту за місцем проживання, останній хоч і не визнає вимоги про позбавлення його батьківських прав, проте готовий надати відмову від дітей, якщо це необхідне для оформлення відносно них опіки. Вказане свідчить, що ОСОБА_3 не прагне взяти на себе відповідальність за своїх дітей, дбати про них, забезпечувати матеріально, займатися їх вихованням та навчанням. Не визнання позовних вимог про позбавлення батьківських прав не спростовує його винної поведінки як батька неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , про яких він не дбає.

Мати дітей ОСОБА_2 після позбавлення волі її чоловіка, привезла дітей до своєї матері ОСОБА_1 та залишила їй на виховання. Сама створила нову сім`ю, мешкає в м.Луганську. Тривалий час з дітьми не спілкується, не виховує, матеріально не утримує, їх долею не цікавиться.

За такого, відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу України, є обґрунтовані підстави для позбавлення відповідачів батьківських прав, та суд вважає, що таке рішення відповідає інтересам неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Частиною 3 ст. 166 СК України зазначено, що при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Як встановлено в ході розгляду справи, неповнолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають, виховуються та перебувають на матеріальному утриманні своєї бабусі - позивачки ОСОБА_1 , у зв`язку з чим, відповідно до приписів ст.ст. 257, 258 СК України, суд вважає необхідним стягнути аліменти з відповідачів на її користь.

Щодо розміру аліментів, то позивачем заявлено їх мінімальний гарантований положеннями Сімейного кодексу України розмір, тому такі вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до частини 2 статті 367 ЦПК України рішення в частині стягнення аліментів суд допускає до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.

На підставі ст. 141 ЦПК України та Закону України "Про судовий збір", на користь держави з відповідачів підлягають стягненню судові витрати по справі з кожного по 840 грн. 80 коп.

Керуючись ст.ст. 4, 19, 141, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, п. 3 Перехідних положень ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 батьківських прав у відношенні їх неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , уродженки м.Луганськ, мешканки АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Жовтневим РВ УМВС України в Луганській області 14.06.2005 року, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , мешканки АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Жовтневим РВ УМВС України в Луганській області 17.02.1999 року, на утримання неповнолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , аліменти у розмірі 1/ 3 частини усіх видів доходів, але на кожну дитину не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29 травня 2019 року, щомісяця до їх повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мешканця АДРЕСА_3 , паспорт громадянина НОМЕР_3 , виданий 23.03.2004 року Міллеровським РВ Ростовської області (НОМЕР_4), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , мешканки АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Жовтневим РВ УМВС України в Луганській області 17.02.1999 року, на утримання неповнолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , аліменти у розмірі 1/ 3 частини усіх видів доходів, але на кожну дитину не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29 травня 2019 року, щомісяця до їх повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів допустити до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , уродженки м.Луганськ, мешканки АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Жовтневим РВ УМВС України в Луганській області 14.06.2005 року, в дохід держави судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок)грн. 80 коп. (рахунок UA208999980313141206000014172, отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 , код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106, призначення платежу - судовий збір).

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мешканця АДРЕСА_3 , паспорт громадянина НОМЕР_3 , виданий 23.03.2004 року Міллеровським РВ Ростовської області (НОМЕР_4), в дохід держави судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок)грн. 80 коп. (рахунок UA208999980313141206000014172, отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 , код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106, призначення платежу - судовий збір).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Жовтневий районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 21 січня 2020 року, з якого відраховувати строк набрання рішенням законної сили.

Копію повного тексту рішення учасники справи можуть отримати в канцелярії суду, починаючи з 21.01.2020 року.

Суддя Л.М. Семенова