Рішення № 87022978, 13.01.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3541/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєву О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "БІРАНД", м. Харків до Приватного акціонерного товариства "ТЕРМОЛАЙФ", м. Харків про стягнення 289095,65 грн за участю представників сторін:

позивача - Мала Н.О., ордер № ХВ 000003 від 02.12.2019 року

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство "БІРАНД", м. Харків звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватного акціонерного товариства "ТЕРМОЛАЙФ", м. Харків про стягнення з відповідача 280600,00 грн. основного боргу, 4321,24 грн. пені, 1775,85 грн. 3% річних від простроченої суми за договором надання послуг № 0663 від 24 жовтня 2018 року. Також позивач просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 листопада 2019 року, прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначено підготовче засіданні на 02 грудня 2019 року на 11:00 годин.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 листопада 2019 року відмовлено у задоволенні заяви (вхідний № 3541 від 01 листопада 2019 року) Приватного підприємства "БІРАНД" про забезпечення позову.

18 листопада 2019 року, через канцелярію суду, Приватним підприємством "БІРАНД" подано заяву (вхідний № 27782) про повернення судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 листопада 2019 року відмовлено у задоволенні заяви (вхідний № 27782 від 18 листопада 2019 року) Приватного підприємства "БІРАНД" про повернення судового збору.

02 грудня 2019 року через канцелярію суду Приватним підприємством "БІРАНД" подано заяву (вхідний № 29104) про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 280600,00 грн. основного боргу, 6004,84 грн. пені, 2490,81 грн. 3% річних від простроченої суми за договором надання послуг № 0663 від 24 жовтня 2018 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 грудня 2019 року прийнято до розгляду заяву (вхідний № 29104 від 02 грудня 2019 року) позивача, в порядку статті 46 Господарського процесуального кодексу України.

Протокольною ухвалою від 02 грудня 2019 року на підставі пункту 3 частини 2 статті 183 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання відкладено на 18 грудня 2019 року на 12:20 годин.

Протокольною ухвалою від 18 грудня 2019 року на підставі пункту 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13 січня 2020 року на 12 годин.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, на адресу суду повернулись ухвала про відкриття провадження у справі від 04 листопада 2019 року з відміткою пошти "за закінченням встановленого строку зберігання"; ухвала від 02 грудня 2019 року з відміткою пошти "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення" та ухвала від 18 грудня 2019 року з відміткою пошти "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення".

Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за місцезнаходженням.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений судом про розгляд спору за його участю. При цьому, неотримання адресатом кореспонденції від судового органу є суб`єктивною поведінкою здійснення стороною своїх процесуальних прав, що не може вважатися поважною причиною, яка перешкоджала відповідачу подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк.

В той же час, відповідач не був позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалою Господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

Враховуючи, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

24 жовтня 2018 року між Приватним підприємством "БІРАНД" (позивачем, виконавцем) та Приватним акціонерним товариством "ТЕРМОЛАЙФ" (відповідачем, замовником) укладено договір на надання послуг № 0663 від 24 жовтня 2018 року.

Згідно пункту 1.1. договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання виконати власними силами і засобами відповідно до умов цього договору авто послуги.

Відповідно до пункту 1.2. договору замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці послуги відповідно до умов цього договору.

Згідно пункту 2.1.1. договору виконавець зобов`язаний вчасно та якісно надавати послуги, зазначені в пункті 1.1. даного договору. Термін надання послуг - 7 (сім) календарних днів з дати виставлення рахунку-фактури.

Відповідно до пункту 2.1.2 договору виконавець зобов`язаний здавати послуги замовнику за актами прийому-передачі, підписаних уповноваженими представниками сторін.

Згідно пункту 2.2.1 договору замовник зобов`язаний сплатити за виконані послуги в розмірі і у терміни (пункт 3.3.-3.6), визначені цим договором.

Відповідно до пункту 2.2.2. договору замовник зобов`язаний після перевірки достовірності актів наданих послуг виконавцем, підписати ці акти в строк 4 (п`ять) робочих днів з моменту отримання.

Згідно пункту 3.1. договору вартість послуг деталізується в Специфікації/рахунку-фактурі до даного договору, що є невід`ємною його частиною.

Відповідно до пункту 3.2. договору загальна вартість договору визначається як сума всіх рахунків-фактур та актів виконаних робіт.

Згідно пункту 3.3. договору у разі, якщо послуги надаються на умовах повної або часткової передоплати, то сторони підписують Специфікацію на послуги з детальним зазначенням найменування послуг, термінів виконання та оплати.

Відповідно до складених та підписаних сторонами договору Актів виконаних робіт № П-0648А від 31 жовтня 2018 року, № П-656 від 30 листопада 2018 року, № П-0666 від 31 грудня 2018 року, № П-0677 від 31 січня 2019 року, № П-0687А від 28 лютого 2019 року, № П-0698 від 31 березня 2019 року, № б/н від 30 квітня 2019 року, № б/н від 31 травня 2019 року, № П-0723 від 30 червня 2019 року, №П-0746 від 31 липня 2019 року, № 75 від 15 серпня 2019 року позивач надав, а Приватне акціонерне товариство "ТЕРМОЛАЙФ" прийняв авто послуг на загальну суму у розмірі 1174800,00 грн.

15 серпня 2019 року між Приватним підприємством "БІРАНД" та Приватним акціонерним товариством "ТЕРМОЛАЙФ" укладено додаткову угоду щодо припинення дії договору про надання послуг № 0663 від 24 жовтня 2018 року за взаємною згодою сторін.

Згідно пункту 3.7 договору послуги, що надаються на умовах повної або часткової післяплати, сплачуються на підставі акту виконаних робіт. Таким чином Приватне акціонерне товариство "ТЕРМОЛАЙФ" зобов`язаний сплатити на користь позивача суму у розмірі 1174800 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем частково виконано фінансове зобов`язання щодо сплати за договором, а саме сплачено суму у розмірі 894200,00 грн.

Отже сума заборгованості відповідача перед Приватним підприємством "БІРАНД" складає суму у розмірі 280600,00 грн.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У частині 1 статті 174 Господарського кодексу України закріплено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статтей 627, 628, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов, відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 статті 291 Господарського кодексу України також встановлено недопущення односторонньої відмови від договору оренди.

Статтею 526 Цивільного Кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або їх вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини 1 статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на день розгляду справи в суді, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання свого зобов`язання за договором про надання послуг на суму 280600,00 грн., а позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 4.4. договору за порушення замовником строків розрахунку, виконавець, за бажанням, має право у письмовій формі вимагати, а замовник зобов`язаний сплатити виконавцю пеню у розмірі 0,02% за кожен день прострочення, але не більше 10% від вартості неоплачених зобов`язань.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 1, 2 статті 230 Господарського кодексу України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку часник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарюванн, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Пунктом 6 статті 231 Господарського кодексу України, передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно вимог статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова ума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення оржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу Приватним акціонерним товариством "ТЕРМОЛАЙФ" перед позивачем за договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов договору складає 6004,84 грн.

Щдо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2490,81 грн., суд зазначає наступне.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2490,81 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить покласти на відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 7000,00 грн.

Позивач зазначає, що між ним та адвокатом Малою Наталією Олександрівною укладено договір про надання правової допомоги від 29 листопада 2019 року, згідно пункту 1.1. якого клієнт доручає, а адвокат здійснює правову допомогу клієнту, в обсязі та на умовах, які передбачені цим договором, а саме: представництво та захист інтересів клієнта у всіх установах незалежно від форми власності та в судах всіх інстанцій України щодо припинення обтяжень у рамках судової справи № 922/3541/19. Згідно пункту 2.2.2. договору про надання правової допомоги від 29 листопада 2019 року адвокат має право вимагати сплати гонорару та компенсації фактичних витрат на надання правової допомоги в розмірі та в порядку, передбачених договору. Судові витрати на правничу допомогу складають 7000,00 грн.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Згідно статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи суму задоволення позовних вимог, ціну позову, проаналізувавши позовну заяву та складність спору, що виник між сторонами, суд вважає достатньою та співрозмірною щодо наданих послуг оплату адвокату в сумі 7000,00 грн.

Таким чином, суд покладає на відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов*язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на відповідача покладається судовий збір у розмірі 4300,46 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 183, 194, 195, 196, 201, 208-210, 217, 218, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ТЕРМОЛАЙФ" (61071, м. Харків, шосе Карачівське, буд. 44, код ЄДРПОУ 34015182) на користь Приватного підприємства "БІРАНД" (61115, м. Харків, пр-т. Косіора, буд. 120, кв. 40, код ЄДРПОУ 30138040 IBAN: НОМЕР_1 в АТ «УкрСиббанк») 280600,00 грн. основного боргу, 6004,84 грн. пені, 2490,81 грн. 3% річних від простроченої суми за договором надання послуг № 0663 від 24 жовтня 2018 року, 7000,00 грн. витрат на правничу допомогу та 4300,46 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "16" січня 2020 р.

Суддя П.В. Хотенець