Рішення № 87022931, 21.01.2020, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.20 Справа № 917/1919/19

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 9)"

про стягнення 6300,42 грн.

без виклику представників сторін

встановив:

До господарського суду Полтавської області надійшов позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 9)" про стягнення 6300,42 грн., у тому числі: 101,14 грн. основного боргу за природний газ, поставлений за договором № 4083/15-БО-24 від 31.12.2014р., 5140,90 грн. - пені, 325,53 грн. - 3% річних, 732,85 грн. – інфляційних; а також 1921,00 грн. судових витрат.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що в порушення договірних зобов`язань відповідач несвоєчасно оплачував переданий природний газ.

Відповідач у відзиві (вхід. №13879 від 16.12.2019) визнав вимоги про стягнення 101,14 грн. основного боргу; повідомив про їх погашення за платіжним дорученням № 1020 від 10.12.2019; прохає зменшити розмір штрафних санкцій на 90 %.

Позивач відповідь на відзив суду не надав. Встановлений строк на подання цієї відповіді закінчився.

Згідно ст.118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.

У даній справі були вчинені наступні процесуальні дії.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2019 даний позов був переданий на розгляд судді Безрук Т. М.

За ухвалою господарського суду від 08.11.2019р. було залишено позовну заяву без руху та встановлено строк для усунення недоліків. Позивач у встановлений судом строк виправив вказані недоліки.

За ухвалою суду від 22.11.2019 року відкрито провадження у справі № 917/1919/19, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.

Про відкриття провадження у справі позивач та відповідач повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями від 25.11.2019р

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розпочав розгляд справи по суті в установлені строки. Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч.2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивачем) та відповідачем – Державним підприємством “Сільськогосподарське підприємство Машівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області (№9)” (яке надалі було перейменовано в Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 9)") було укладено договір купівлі - продажу природного газу № 4083/15-БО-24 від 31.12.2014р. (далі-Договір); (а.с.18-23).

Згідно п.1.1 Договору позивач, як продавець, зобов`язався передати у власність відповідачу (покупцю) у 2015 році природний газ, а покупець зобов`язався прийняти і оплатити цей газ на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2 Договору газ, щ продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

В Додаткових угодах № 1 від 02.02.2015р., № 2 від 12.03.2015р., № 3 від 30.04.2015р., № 4 від 12.05.2015р., № 5 від 09.06.2015р., № 6 від 17.07.2015р., № 7 від 30.07.2015р., № 8 від 20.10.2015р., № 9 від 22.10.2015р., № 10 від 02.11.2015р., № 11 від 25.11.2015р. до Договору сторони встановлювали ціну природного газу, що постачається, порядок визначення цієї ціни.

На виконання умов Договору позивач передав у власність відповідачу впродовж січня, лютого, березня, квітня, грудня 2015 року природний газ на загальну суму 132522,54 грн. Зазначене підтверджується двостороннє підписаними актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 на суму 45877,90 грн., від 28.02.2015 на суму 38115,14 грн., від 31.03.2015 на суму 23573,98 грн., від 30.04.2015 на суму 960,02 грн., від 31.12.2015 на суму 23995,50 грн. (а.с.36-40).

Відповідно до п. 6.1. Договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

В п. 6.3 Договору (в редакції додаткової угоди № 7 від 30.07.2015) зазначено, що за наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості (а.с.31).

Відповідач свої зобов`язання за Договором щодо оплати природного газу виконав, частково сплативши 132421,40 грн., що підтверджується випискою банку по особовому рахунку позивача (а.с.48-68). Заборгованість в сумі 101,14 грн. на дату подачі позову відповідачем не була сплачена. Зазначене підтверджується бухгалтерською випискою з балансового рахунку сальдо по підприємству та випискою по операціях з 01.01.2015 - 31.07.2018р., випискою з банківського рахунку (а.с.41).

Після звернення позивача з цим позовом до суду, відповідач сплатив 101,14 грн. боргу, що підтверджується платіжним дорученням № 1020 від 10.12.2019р. та поясненнями позивача від 03.01.2020 (а.с.108,128).

Зазначене свідчить про відсутність предмету спору між сторонами в цій частині.

Отже, провадження у справі щодо вимог про стягнення 101,14 грн. основного боргу слід закрити на підставі п. 2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Щодо вимог про стягнення 5140,90 грн. пені, 325,53 грн. – 3% річних та 732,85 грн. інфляційних суд зазначає наступне.

Пунктом 7.2 Договору встановлено, що в разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього Договору, покупець зобов`язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Згідно п. 9.3. Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у п`ять років

Згідно ст. 259 ЦК України позовна давність встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

За прострочення оплати природного газу, позивач нарахував відповідачу 5140,90 грн. пені та 325,53 грн. – 3% річних.

Дані нарахування проведені позивачем за період 15.02.2015р. – 10.03.2015р. – за несвоєчасну оплату газу поставленого в січні 2015р., за період 17.03.2015р. – 21.04.2015р. – за несвоєчасну оплату газу поставленого в лютому 2015р., за період 15.04.2015р. – 14.10.2015 (пеня) і 15.04.2015р. – 28.10.2015р. (річні) – за несвоєчасну оплату газу поставленого в березні 2015р., за період 15.05.2015р. – 28.10.2015р. – за несвоєчасну оплату газу поставленого в квітні 2015р., за період 15.01.2016р. – 14.07.2016 (пеня) і 15.01.2016р.- 21.05.2019р. (річні) – за несвоєчасну оплату газу поставленого грудні 2015р.,

За прострочення оплати природного газу, позивач нарахував відповідачу 732,85 грн. інфляційних. Дані нарахування проведені позивачем за період травень 2015 - вересень 2015 – за несвоєчасну оплату газу поставленого в березні 2015р., за період червень 2015 - вересень 2015 – за несвоєчасну оплату газу поставленого в квітні 2015р., за період лютий 2016 – квітень 2019 – за несвоєчасну оплату газу, поставленого в грудні 2015р.

Статтею 712 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України (далі – ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст. 193 ГК України.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пені).

За ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Судом враховується, що 30.11.2016 набрав чинності Закон України від 03.11.2016 № 1730-VII "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон №1730), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів статті 1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі статтею 2 Закону дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтверджується, що одним із видів діяльності Відповідача є, зокрема, постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (код 35.30). Про це також вказано і в п. 2.2 статуту відповідача (а.с.109-117).

Як вбачається зі змісту п. 1.2. Договору, порушення якого з боку Відповідача заявлено у якості підстави позову, газ Відповідачу поставлявся виключно для виробництва теплової енергії бюджетним установам та організаціям.

Крім того, зі змісту наданих Позивачем актів приймання-передачі природного газу на підтвердження факту поставки газу вбачається, що спірний газ приймався Відповідачем виключно з метою виробництва теплової енергії бюджетним установам та організаціям.

Отже, з наданих Позивачем доказів вбачається, що відповідач у спірний період –січня, лютого, березня, квітня, грудня 2015 року, отримав газ з метою виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води бюджетним установам та організаціям, а відтак – він мав ознаки теплогенеруючої організації, відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання".

Таким чином, наведені положення Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" поширюються на спірні правовідносини сторін.

Частиною 1 статті 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Водночас частиною третьою статті 7 Закону, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016).

За приписами частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Виходячи з аналізу наведених норм, частина 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є нормою прямої дії, її застосування не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості до набранням чинності цим Законом. Зокрема, реалізація цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

За змістом статей 4, 5, 6 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" до зазначеного вище реєстру включаються вимоги саме за заборгованістю, в той час як частиною 3 статті 7 цього Закону визначено, що на заборгованість, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності Законом.

Таким чином, до заборгованості, яка виникла і погашена до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", не можуть застосовуватись передбачені цим Законом правила і вимоги щодо необхідності включення до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Зокрема, застосування норми частини 3 статті 7 названого Закону не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, і застосування процедури, передбаченої статтями 1, 2, 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", за умови погашення заборгованості до набрання чинності цим Законом.

Аналогічні висновки щодо застосування частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.06.2019 у справі № 911/2024/18, від 29.01.2018 у справі № 904/10745/16, від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16, від 14.02.2018 у справі № 908/3211/16, від 22.02.18 у справі № 922/4355/14, від 06.09.2018 у справі № 925/106/18, від 13.12.2018 у справі № 925/105/18, від 18.12.2018 у справі № 905/301/18, від 20.12.2018 у справі № 904/1619/18, від 22.12.2018 у справі № 904/2961/18, від 16.01.2019 у справі № 905/299/18.

Вбачається, що заборгованість в сумі 132421,40 грн. перед позивачем за природний газ відповідач остаточно погасив 03.06.2016, що підтверджується бухгалтерською випискою з балансового рахунку сальдо по підприємству та випискою по операціях з 01.01.2015 - 31.07.2018р. (а.с. 41-42), випискою з банківського рахунку відповідача (а.с.48-68) та розрахунком заборгованості (а.с.15-17).

Отже, нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу 132421,40 грн. не відповідає приписам Закону № 1730, оскільки Позивачем здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на суму заборгованості, яка була остаточно погашена до набрання чинності наведеним Законом, отже спірні суми не підлягають стягненню в силу прямої вказівки Закону.

Залишок боргу на суму 101,14 грн. відповідач сплатив 10.12.2019р. за платіжним дорученням № 1020 від 10.12.2019р., тобто після набрання чинності Законом № 1730. Отже, ця заборгованість не підпадає під регулювання ч. 3 ст. 7 Законом № 1730. Тому наявні підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на цю суму боргу.

З огляду на положення п. 6.3 Договору (в редакції додаткової угоди № 7 від 30.07.2015) заборгованість в сумі 101,14 грн. виникла за газ, поставлений протягом грудня 2015 року.

Отже, враховуючи заявлені у позові періоди, на суму боргу 101,14 грн. нарахування пені слід провести за період 15.01.2016 – 14.07.2016, що становить 20,29 грн., 3% річних за період 15.01.2016 – 21.05.2019 – становлять 10,16 грн., інфляційні втрати за період лютий 2016 – квітень 2019 – становлять 145,38 грн.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 20,29 грн. пені, 145,38 грн. інфляційних втрат та 10,16 грн. - 3% річних підлягають задоволенню. В іншій частині – вимоги про стягнення пені, інфляційних та 3 % річних задоволенню не підлягають як безпідставні.

Відповідач у відзиві на позов заявив клопотання про зменшення розмір штрафних санкцій на 90 %.

В обґрунтування клопотання відповідач посилається на те, що він є підприємством установи виконання покарань, яке здійснює професійно-технічне навчання засуджених, шляхом залучення засуджених до праці на наявних виробничих потужностях підприємства; джерелом надходження коштів є виконання робіт засудженими; наданий час затверджено план заходів щодо виконання робіт з консервації державної установи “Кременчуцька виправна колонія”; усі засуджені переведені до інших установ; відтак, роботи на підприємстві не виконуються, на рахунку підприємства майже відсутні грошові кошти.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Стаття 233 Господарського кодексу України також встановлює, що у разі, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Суд зауважує, що належна до стягнення сума неустойки не є надмірно великою, тому підстави для її зменшення відсутні.

Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у даній справі.

При подачі даного позову позивачем сплачено 1921,00 грн. судового збору за платіжним дорученням № 7009987 від 28.10.2019р. Факт надходження даного судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 29.10.2019 (а.с. 14, 73).

Відповідно до ч.1 ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 252, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 9)" (вул. Лісна, буд. 1/2, с. Кустолово-Суходілка, Машівський район, Полтавська область, 39433; ідентифікаційний код 08680626) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01601; ідентифікаційний код 20077720) 20грн. 29 коп. пені, 145грн. 38 коп. - інфляційних, 10грн. 16 коп. - 3% річних, 53грн. 79 коп. - відшкодування витрат на сплату судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 101,14 грн. основного боргу.

4. В іншій частині – у позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Полтавської області).

Дата складення повного судового рішення: 21.01.2020р.

Суддя Т. М. Безрук