Рішення № 87022757, 13.01.2020, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" січня 2020 р. Справа № 924/1225/19

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю. В., при секретарі Сарело Р.О., розглянувши матеріали справи

за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до комунального підприємства "Південно-західні тепломережі", м. Хмельницький

про стягнення грошей

за участю представників сторін:

від позивача – Безпалюк О.Л. за довіреністю

від відповідача - Ксьондзик Ю.Ю. згідно ордера

встановив:

Позивач у позові просить суд стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла через неналежне виконання договору від 30.08.17 № 1007/1718-БО-34 в розмірі 634 692 грн., з яких: 500 484, 21 грн. - пеня, 98 080, 78 грн. - 3% річних, 36 127, 01 грн. - інфляційні.

Обгрунтовуючи позов, позивач вказує, що на виконання укладеного між сторонами договору, він поставив відповідачу природний газ на суму 25 541 549, 60 грн. Відповідач, в свою чергу, не виконав умови договору щодо оплати поставленого газу у визначені договором строки. Таким чином, за період прострочення, позивач, в силу ст. ст. 230, 231 ГКУ, ст. 549 ЦКУ та відповідної умови договору, нарахував відповідачу пеню в заявленому розмірі. Нарахування річних та інфляційних здійснено з посиланням на ст. 625 ЦКУ.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні та відповідач у письмовому відзиві позов не визнають, зазначають таке.

1. Несвоєчасне проведення розрахунків виникло не у зв`язку з умисним ухиленням відповідача від виконання зобов`язання. Належність розрахунків відповідача залежить від повного та своєчасного проведення оплати його клієнтами - споживачами тепла (установи, організації). При цьому, несвоєчасність здійснення розрахунків відповідача перед позивачем викликана неможливістю відповідача вільно розпоряджатися власними коштами в силу спеціального порядку оплати. Зокрема, всі кошти, які сплачуються споживачами відповідача надходять на рахунки зі спеціальним режимом використання. Даний же рахунок, згідно діючого законодавства, обслуговується визначеним банком, який і здійснює розподіл та перерахування коштів пропорційно між НАК „Нафтогаз”, ПАТ „Хмельницькгаз”, ПАТ „Укртрансгаз”. Відповідач же обмежений в можливості розпоряджатися власними коштами. Держава, встановивши порядок проведення розрахунків з використанням рахунків зі спеціальним режимом використання, по суті, усунула відповідача від процесу розподілу отриманих грошей від споживача, який (процес) полягає в автоматичному перерахуванні грошей уповноваженим банком зі спец рахунків відповідача на рахунки позивача.

Визначивши вищевказаний порядок розрахунків, держава офіційно визнала неможливість підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в частині надання пільг та субсидій населенню на відповідній території. Тобто, держава фактично змінила характер регулювання відносин, що складаються між сторонами даного спору на підставі укладеного між ними договору.

Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання за даним договором регулюються нормами діючого законодавства, застосування та чинність яких не залежать від волі сторін. Сторони позбавлені можливості врегулювати у договорі питання строків та порядку оплати, оскільки такі умови викладені у законодавстві.

Враховуючи, що відповідач позбавлений можливості впливати на алгоритм розподілу коштів за поставлений газ, в силу зарахування таких грошей на рахунок зі спеціальним режимом використання, в даному випадку відсутні правові підстави для застосування до відповідача юридичної відповідальності за порушення договору.

2. Слід врахувати і те, що відповідач провів розрахунки у повному обсязі. При цьому, з врахуванням додаткових угод, строки виконання оплати змінилися.

3. Зважаючи на те, що порядок розрахунків за поставлений газ, незважаючи на наявність договору, визначається законодавством, та те, що відповідач, в силу встановленого державою спеціального режиму використання коштів, практично немає можливості контролювати процес перерахунку коштів, можливість застосування відповідальності за невиконання договору відсутня (відсутні підстави для стягнення пені, річних та інфляційних).

4. Поряд з невизнанням позову відповідач просить зменшити розмір стягуваної неустойки.

Матеріалами справи встановлено.

30.08.17 між сторонами укладено договір постачання природного газу № 1007/1718 –БО-34, за яким постачальник (позивач) зобов`язується поставити споживачеві (відповідач) у 2017 – 2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Згідно п. 1.2. договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями. За цим договором постачається імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00), ввезений ПАТ „НАК „Нафтогаз України” на митну територію України (п. 1.4.). Постачальник передає споживачу з 01.10.17 по 31.03.18 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 6175 тис. куб. м. (п. 2.1.).

За п. 3.7. приймання – передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання оформляється актом приймання-передачі. Споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт прийому-передачі газу за розрахунковий місяць означає повне виконання постачальником своїх зобов`язань в частині постачання природного газу за цим договором в відповідному місяці.

Ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням. На дату укладення договору ціна на природний газ становить 4 942 грн. за 1000 м. куб. (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до ПКУ). До визначеної ціни застосовується коефіцієнт 1.6. (п. 5.1.). Ціна за 1000 м. куб. газу за цим договором на дату його укладення становить 7 907, 20 грн., крім того ПДВ 20%. Всього до сплати разом з ПДВ 9 488, 64 грн. (п. 5.2.).

Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1.).

Оплата за природний газ здійснюється таким чином:

1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством – у разі коли на споживача станом на 30.09.15 поширювалася дія ст. 19 Закону України „Про теплопостачання”;

2) в будь-якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 6.1. договору – в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу;

3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку – у разі коли на споживача станом на 30.09.15 не поширювалась дія ст. 19 Закону „Про теплопостачання” в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання;

4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості – за наявності заборгованості у споживача за цим договором. Кошти які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.

Згідно п. 8.2. у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16, 4 % річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.17 до 31.03.18 (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення (п. 12.1.).

Додатковою угодою № 1 від 12.01.18 до вищевказаного договору сторони внесли зміни до п. 8.2. договору, змінивши розмір пені з 16, 4% на 15, 3%.

Додатковою угодою від 01.04.18 № 2 сторони погодили, що постачальник передає споживачу в період з 01.04.18 по 31.05.18 природний газ обсягом до 855 тис. м. куб., а договір діє, в частині реалізації природного газу з 01.10.17 по 31.05.18 (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного виконання.

Додаткова угода від 04.06.18 № 3 передбачає продовження дії договору щодо постачання газу на період з 01.06.18 по 31.07.18 об`ємом до 470 тис. м. куб. та у частині реалізації природного газу по 31.07.18, а у частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Додаткова угода від 08.08.18 № 4 передбачає продовження дії договору в частині передачі газу з 01.08.18 по 31.08.18 об`ємом до 235 тис. м. куб. та в частині реалізації газу до 31.08.18, а в частині проведення розрахунків – до його повного виконання.

Додатковою угодою № 5 від 06.09.18 сторони продовжили дію договору в частині постачання природного газу з 01.09.18 по 30.09.18, в частині реалізації природного газу по 30.09.18, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Договір та додаткові угоди підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.

Підтвердженням поставки газу позивачем на користь відповідача в період з жовтня 2017 року по вересень (включно) 2018 року є підписані обома сторонами та скріплені їх печатками акти прийому – передачі природного газу, а саме: від 31.10.17 на суму 1 757 115, 84 грн., від 30.11.17 на суму 3 236 358, 86 грн., від 31.12.17 на суму 4 370 590, 93 грн., від 31.01.18 на суму 5 225 517, 40 грн., від 28.02.18 на суму 4 725 228, 85 грн., від 31.03.18 на суму 4 785 510, 19 грн., від 30.04.18 на суму 878 524, 72 грн., від 31.05.18 на суму 128 457, 20 грн., від 30.06.18 на суму 98 084, 08 грн., від 31.07.18 на суму 106 491, 01 грн., від 31.08.18 на суму 99 004, 46 грн., від 30.09.18 на суму 130 668, 06 грн. В актах вказано, що позивач передає, а відповідач приймає імпортований природній газ за договором № 1007/1718-БО-34 від 30.08.17 на загальну суму 25 541 549, 60 грн.

Така ж сума зазначена в довідці з 01.10.17 по 28.02.19.

Оплата зазначеної суми вказана у довідці „Операции по договору 1007/1718-БО-34” предприятие „Південно-західні тепломережі КП” з 01.10.17 по 28.02.19”, що підписана позивачем.

Крім того до справи надана довідка КП „Південно-західні тепломережі” № 1 755 від 06.12.19 про фінансовий стан КП „Південно-Західні тепломережі” станом на 01.12.19.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані ними докази та письмові заяви по суті справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, які регулюють спірні відносини, суд врахував таке.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до норм ст. 509 ЦК України в силу зобов`язання боржник зобов`язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, тобто сплати боргу.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язань або їх зміна не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи сторони уклали договір № 1007/1718-БО-34 від 30.08.17 року постачання природного газу (з додатковими угодами). Аналіз названого договору свідчить про те, що правовідносини, які виникли за ним, за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

Зміст вказаного правочину та його правова природа свідчить про те, що сторони за даним договором вступили у правовідносини купівлі – продажу (поставки) природного газу.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до умов укладеного договору, позивач передав у власність відповідача, у період з жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року, природній газ на загальну суму 25 541 549, 60 грн., що підтверджується актами приймання передачі природного газу за відмічений період. Прийом даного газу відповідачем підтверджується підписом останнього (скріпленим печаткою) на актах.

Як видно з бухгалтерської довідки (Операции по договору № 1007/1718-БО-34” Предприятие „Південно-Західні тепломережі КП” з 01.10.17 по 28.02.19) оплата поставленого газу здійснювалась відповідачем з порушенням встановлених договором строків (крім того, з розрахунку видно, що оплати проводились неповними сумами після настання строків оплати). Як вказав сам відповідач, такі затримки з оплатою відбувались через неналежне виконання зобов`язань перед відповідачем споживачами (для яких відповідач є постачальником теплоенергії).

Пунктом 8.2 договору сторони погодили, що у разі прострочення споживачем (відповідачем) оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику (позивачу), пеню в розмірі 16, 4 % річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Керуючись вказаним пунктом договору, а також нормами ст. 625 ЦК, позивач звернувся з даним позовом.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов`язання. Згідно ст. 625 ЦКУ боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За ст. 230 ГКУ штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Вищевказані законодавчі правила та встановлений судом факт допущення відповідачем прострочення оплати поставленого газу згідно договору свідчать про обґрунтованість заявлених вимог відносно стягнення пені, річних та інфляційних за періоди прострочення.

При цьому, слід зазначити, що укладений між сторонами договір (з усім обсягом вказаних у ньому умов) є законодавчо визначеними правилами поведінки сторін господарського зобов`язання, які є обов`язковими для них. Відхід від умов договору, без попереднього внесення відповідних змін, не допускається, оскільки це суперечить фундаментальним принципам зобов`язального права, та має наслідком застосування передбачених законом і/або договором наслідків (санкцій). Суд (при оцінці умов договору) та сторони договору (при його виконанні) не можуть відступати від умов договору, оскільки останній є укладеним, та, в частині здійснення розрахунків - діючим (чинним). При цьому, докази визнання договору недійсним, чи його розірвання в справі відсутні, що виключає наявність підстав для неврахування його умов при прийнятті рішення. В даному випадку, суд керується ст. 5 ГКУ, де зазначено, що Конституційні основи правового господарського порядку в Україні становлять, в тому числі: забезпечення державою захисту прав усіх суб`єктів права власності і господарювання; визнання усіх суб`єктів права власності рівними перед законом, непорушності права приватної власності, недопущення протиправного позбавлення власності; економічна багатоманітність, право кожного на підприємницьку діяльність, не заборонену законом, визначення виключно законом правових засад і гарантій підприємництва; забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції, визначення правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання виключно законом; визнання і дія в Україні принципу верховенства права.

Таким чином, доводи відповідача щодо відсутності можливості впливати на розподіл коштів, незважаючи на наявність відповідного договору не можуть бути прийняті судом та оцінені як обґрунтовані.

Отже, позов обґрунтований і підлягає задоволенню. Розмір нарахувань підтверджується розрахунком. При чому, слід зазначити, що пеня нарахована позивачем на підставі п. 8.2. договору (зі змінами) в розмірі 16, 4% річних (після змін 15, 3%), що відповідає правилам нарахування річних. Однак, враховуючи що розмір пені за результатами такого нарахування не перевищує її розміру, при врахуванні подвійної облікової ставки НБУ, судом приймається заявлена до стягнення сума пені, яка не виходить за межі законодавчого обмеження її нарахування.

Однак, враховуючи клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені, а також приймаючи до уваги те, що основна сума боргу на день розгляду справи погашена та те, що позивач не надав доказів спричинення йому збитків від прострочення виконання договору, заявлену суму пені суд зменшує на 50%.

При цьому, суд керується ст. 233 ГКУ, де зазначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Дані норми перекликаються з ст. 551 ЦКУ, де вказано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі, враховуючи ч. 9 ст. 129 ГПКУ, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій останнього. Крім того, потрібно зазначити, що відшкодуванню на користь позивача підлягає сплачена ним сума судового збору. Інші витрати, які просить стягнути позивач відшкодуванню не підлягають, оскільки доказів їх понесення позивачем у справі немає.

Керуючись ст. ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241. 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства „Південно-Західні тепломережі” (29000, м. Хмельницький, вул. Курчатова, 17/1, код 36123019) на користь акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) 98 080, 78 грн. (дев`яносто вісім тисяч вісімдесят грн. 78 коп.) 3% річних, 36 127, 01 тридцять шість тисяч сто двадцять сім грн. 01 коп.) інфляційних, 250 242, 10 грн. (двісті п`ятдесят тисяч двісті сорок дві грн. 10 коп.) пені, а також 9 520, 38 грн. (дев`ять тисяч п`ятсот двадцять грн. 38 коп.) судових витрат.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Повний текст рішення складено 21.01.2020р.

Суддя Ю.В. Гладюк

Віддрук. 3 прим.:

1- до справи

2- позивачу (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6)

3 - відповідачу (29000, м. Хмельницький, вул. Курчатова, 17/1)

Всім рекомендованим з повідомленням