Рішення № 87022127, 16.12.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2019 р. Справа № 911/2487/19

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсалпромгруп»

про стягнення 55543,44 грн

за відсутності представників сторін у зв`язку з їх неявкою

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області звернулось Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі – позивач, АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсалпромгруп» (далі – відповідач, ТОВ «Універсалпромгруп») про стягнення 55543,44 грн.

В обгрунтування підстав позову позивач посилається на те, що відповідачем, в порушення умов договору підряду № ДОН/В-16951/НЮ від 30.12.2016, без попереднього погодження, були направлені позивачу вантажні вагони в строки та у кількості, що не відповідали погодженим у Календарному плані проходження деповського ремонту. У зв`язку з цим вагонне депо не мало змоги відразу прийняти вказані вагони на свою під`їзну колію, тому вони залишались певний час на коліях, внаслідок чого з рахунку структурного підрозділу «Лиманське вагонне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» були списані кошти за знаходження цих вагонів на коліях станції Лиман філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» та збір за їх зберігання в загальній сумі 55543,44 грн, яку за умовами вказаного договору відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.10.2019 відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, розгляд справи по суті призначено на 18.11.2019.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.11.2019 оголошено перерву в судовому засіданні до 16.12.2019. Зобов`язано позивача надати оригінали для огляду в судовому засіданні, доданих до позовної заяви копій документів, а також витребувано від позивача докази виставлення відповідачеві рахунків від 31.05.2019 № 658/726 на суму 53636,64 грн та № 657/726 на суму 1906,80 грн на оплату заборгованості за договором підряду № ДОН/В-16951/НЮ від 30.12.2016.

В судове засідання 16.12.2019 уповноважений представник позивача не зявився, про поважність причин неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду від 18.11.2019 не виконав.

Відповідач явку уповноваженого представника в судові засідання також не забезпечив, у визначений судом строк відзив на позовну заяву не подав, будь-яких заяв чи клопотань процесуального характеру на адресу суду не направив.

Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В силу положень ст. 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копії ухвал суду від 15.10.2019 та від 18.11.2019 у справі № 911/2487/19 були направлені судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Лісова, буд. 2Є.

Проте поштові конверти з копіями зазначених ухвал було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення ТОВ «Універсалпромгруп» з відмітками «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення – не знайдено».

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Положеннями ч. 9 ст. 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки судом було вчинено усі дії для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, суд, на підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України, здійснює розгляд справи виключно за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадках розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи – також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, та об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

Між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (наразі – АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця») (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсалпромгруп» (замовник) 30.12.2016 укладено договір підряду № ДОН/В-16951/НЮ (далі – Договір), відповідно до п. 1.1 якого підрядник зобов`язується на свій ризик та за завданням замовника виконати деповський ремонт вантажних вагонів (тип вагонів – на піввагон) (надалі – вагонів) замовника (надалі – роботи) силами та на базі структурного підрозділу підрядника Краснолиманського вагонного депо (надалі – «ВЧД»), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За умовами п. 1.2 Договору кількість вагонів замовника, графік їх надання підряднику для виконання робіт та номери визначаються у погодженому сторонами календарному плані проходження деповського ремонту (додаток № 1 до цього Договору), який є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з п. 2.1 Договору замовник надає вагони підряднику для виконання робіт за цим Договором, на коліях залізничної станції Красний Лиман, згідно із Календарним планом проходження деповського ремонту (додаток № 1 до цього Договору), в кількості необхідній підряднику для виконання робіт протягом трьох діб. При надаванні вагонів для виконання робіт замовник (або уповноважена особа замовника) відправляє вагони, після надання підрядником письмового підтвердження про готовність прийняття в ремонт (телеграма, лист тощо), із зазначенням у залізничній накладній в графі – «Найменування вантажу»: «Вагон залізничний порожній на власних осях в плановий ремонт». В разі надання замовником вагонів: без письмового підтвердження підрядником про готовність прийняття в ремонт; в кількості, яка перевищує кількість, необхідну підряднику для виконання робіт протягом трьох діб; не здійснення замовником передоплати, або надання вагонів яким неможливо проведення робіт за їх технічним станом (надалі – «неремонтнопридатні вагони»), та якщо через затримку таких вагонів на станційних коліях структурному підрозділу підрядника нараховується відповідна плата, то замовник сплачує підряднику 100 відсотків плати за користування вагонами за весь час знаходження (простою) таких вагонів замовника на коліях залізничної станції або на підходах до неї. Розмір плати за користування вагонами визначається тарифним керівництвом.

Підрядник зобов`язується за рахунок замовника самостійно здійснити подачу вагонів до ВЧД, виконати передбачені цим договором роботи, оформити перевізні документи для відправки вагонів з ВЧД і відправити вагони за реквізитами, зазначеними у заявці замовника, протягом двох робочих днів з моменту надання замовником заявки та перерахуванням замовником коштів на поточний рахунок структурного підрозділу підрядника в порядку, передбаченому п. п. 4.5, 4.6 цього договору. Замовник несе відповідальність за достовірність реквізитів, які зазначені в його заявці. В кожному окремому випадку сторони вправі письмово погодити інші строки виконання конкретного виду робіт. Підрядник залишає за собою право змінити календарний план випуску вагонів замовника з ремонту у разі збільшення плану випуску вагонів ПАТ «Укрзалізниця», направивши замовнику для підписання змінений календарний план. Замовник, протягом 1 робочого дня з моменту отримання зміненого календарного плану, повинен підписати його та направити підряднику. Якщо підрядник протягом 1 робочого дня з моменту отримання зміненого календарного плану замовником, не отримав підписаний змінений календарний план (засобами факсимільного зв`язку з подальшим направленням оригіналу поштою), підрядник вважає змінений календарний план підписаним та виконує роботи відповідно до зміненого календарного плану. На момент отримання замовником зміненого календарного плану, вже заадресовані на адресу ВЧД вагони, приймаються підрядником в ремонт відповідно до попереднього календарного плану. Вагони, які випущені з деповського ремонту, можуть знаходитися на коліях структурного підрозділу підрядника протягом доби, в очікуванні інструкції для відправлення даних вагонів без нарахування плати за користування. Вагони, які випущені з деповського ремонту з подовженням строку служби, можуть знаходитися на коліях структурного підрозділу підрядника протягом п`яти діб, в очікуванні затвердження технічного рішення без нарахування плати за користування. Зазначені у пунктах 2.1, 2.2 договору витрати підрядника з оформлення перевізних документів, подачі, простою, відправки вагонів оплачуються замовником, на підставі окремого рахунку підрядника, протягом п`яти банківських днів з моменту отримання рахунку замовником (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 10.1 Договору останній вважається укладеним з моменту його підписання вповноваженими представниками сторін та проставляння печаток сторін і діє до 31.12.2017, а в частині виконання зобов`язань – до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

У розділі 11 Договору сторони обумовили, що додатки до цього Договору є його невідємною і складовою частиною. До цього Договору додаються: Календарний план проходження деповського ремонту. Номери вагонів.

Між сторонами було підписано додаток № 1 до Договору «Календарний план проходження деповського ремонту» та «Номери вагонів».

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що в порушення вказаних вище умов Договору, відповідачем в адресу позивача вантажні вагони №№: 53153102, 53154654, 53152807, 59785105, 59782615, 53152740, 53154647, 53158622, 57589277, 53158804, 54064167, 57597759, 54064282, 53151825, 54664826, 54064308 в строки та в кількості, що не відповідали погодженим у Календарному плані проходження деповського ремонту. У зв`язку з цим вагонне депо не мало змоги відразу прийняти вказані вагони на свою під`їзну колію, тому вони залишались певний час на коліях станції.

За твердженнями позивача 17.05.2018 на підставі накопичувальної картки форми ФДУ-92 № 17050391 з рахунку структурного підрозділу «Лиманське вагонне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», відкритому в Єдиному розрахунковому центрі залізничних перевезень, були списані кошти за знаходження вказаних вагонів на коліях станції Лиман філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» та збір за їх зберігання на загальну суму 55543,44 грн з ПДВ.

Позивач зазначає, що на оплату вказаної заборгованості, яку за умовами Договору відповідач зобов`язаний сплатити позивачу, останнім було виставлено відповідачу рахунок.

У матеріалах справи наявні копії рахунків від 31.05.2019 № 658/726 на суму 53636,64 грн та № 657/726 на суму 1906,80 грн, сформованих підрозділом «Служба вагонного господарства» регіональної філії «Донецька залізниця публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Позивач стверджує, що вказані рахунки, в порушення умов Договору, відповідачем не оплачені, що стало підставою для звернення з позовом до господарського суду.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Статтею 306 Господарського кодексу України передбачено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Стаття 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із статтею 306 Господарського кодексу України, встановлює, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

За змістом ст. 3 Закону України «Про залізничний транспорт» законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Законів України «Про транспорт», «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій і громадян, які користуються залізничним транспортом, визначаються Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457.

Порядок і умови користування вагонами і контейнерами визначаються Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 (далі – Правила користування вагонами і контейнерами).

Взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів). (ст. 71 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457).

Відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі – Статут), за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянам – суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50% зазначених розмірів плати.

Відповідно до п. 3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, пам`яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к, повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), актів загальної форми ГУ-23.

Згідно п. 4 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під`їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.

Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред`явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці.

У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов`язаний підписати відомість із зауваженнями.

Відомість плати за користування вагонами (контейнерами) складається у трьох примірниках – два для залізниці і один для вантажовласника, окремо для вагонів і для контейнерів.

Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника.

Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам`ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій.

Пам`ятка підписується відповідальною особою станції і вантажовласника.

Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані в цьому акті, передаються станцією у повідомленні про затримку вагонів на станцію призначення. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв`язком, через посильних, факсом або іншим способом) установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником). (п. 10 Правил користування вагонами і контейнерами).

Відповідно до п. 12 Правил користування вагонами і контейнерами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника.

Згідно з п. 8 розділу III Правил користування вагонами і контейнерами у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Відповідно до п. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюються Правилами.

Правилами складання актів, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 за № 334 передбачено, що при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира складаються комерційні акти та акти загальної форми (п. 1 Правил).

Згідно з п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

Таким чином, відповідно до вищезазначених норм чинного законодавства належним і допустимим доказом на підтвердження факту настання відповідних подій – затримки вагонів на станції є акт про затримку вагонів форми ГУ-23а чи акт загальної форми ГУ-23, які складені згідно з Правилами користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу від 25.02.99 № 113.

Натомість матеріали справи не містять, а позивачем не надано суду актів про затримку вагонів форми ГУ-23а чи актів загальної форми ГУ-23, на підставі яких складаються відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, що засвідчують обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності відповідача.

Крім того слід зазначити, що за умовами Договору зазначені у пунктах 2.1, 2.2 Договору витрати підрядника з оформлення перевізних документів, подачі, простою, відправки вагонів оплачуються замовником, на підставі окремого рахунку підрядника, протягом п`яти банківських днів з моменту отримання рахунку замовником (п. 2.2 Договору).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд ухвалою від 18.11.2019, на підставі ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України витребовував від позивача докази виставлення відповідачеві рахунків від 31.05.2019 № 658/726 на суму 53636,64 грн та № 657/726 на суму 1906,80 грн на оплату заборгованості за договором підряду № ДОН/В-16951/НЮ від 30.12.2016, проте позивач вимог ухвали суду не виконав, жодних пояснень з приводу поважності причин неподання витребуваних судом доказів – не надав. Відповідно, у матеріалах справи відсутні докази виставлення позивачем та отримання відповідачем рахунків на оплату спірної заборгованості.

Відповідно до ч. 10 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем – також залишити позовну заяву без розгляду.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до приписів ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Беручи до уваги викладене вище, наявність передбачених законом підстав для задоволення позову не була доведена суду у встановленому порядку належними та допустимими доказами, відтак, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позову.

Судовий збір, на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

У задоволенні позову відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 21.01.2020.

Суддя О.В. Щоткін