Рішення № 87021817, 20.01.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.01.2020Справа № 905/1807/19

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця»

про стягнення 81 944,74 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» (надалі - ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь») звернулося до Господарського суду Донецької області із позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» (надалі - АТ «Укрзалізниця») про стягнення 81 944,74 грн.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 27.09.2019 матеріали позовної заяви Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» передано за встановленою підсудністю до Господарського суду міста Києва.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором перевезення вантажу, а саме прострочення строків доставки вантажу, внаслідок чого позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 81 944,74 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня його отримання.

Вказана ухвала вручена відповідачу 08.11.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103050902971, тобто строк для подачі відзиву на позов закінчується 25.11.2019.

23.12.2019 через канцелярію від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому заявник просить відмовити в задоволенні позовних вимог у розмірі 2 814,50 грн. та зменшити розмір штрафу до 5% від суми позву у розмірі 79 130,24 грн.

Разом з відзивом на позов відповідачем подана заява, в якій заявник просить суд поновити строк на подання відзиву на позовну заяву, у зв`язку з тим що Регіональною філією «Донецька залізниця» ухвалу про відкриття провадження у справі отримано 20.11.2019, а для здійснення перевірки розрахунку позивача необхідний тривалий час, а відтак заявник вважає, що затримка з підготовки та подачі відзиву виникла з об`єктивних, поважних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч.ч. 1, 2 ст. 114 Господарського процесуального кодексу України).

З метою повного, всебічного та об`єктивного вирішення спору, для з`ясування усіх обставин справи, враховуючи характер спірних правовідносин, предмет доказування у даній справі та обставини, що не дали змогу відповідачу, в межах встановленого судом строку, скористатись своїм правом на подання відзиву, суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача та поновлення строку для подання відзиву на позов.

08.01.2020 до Господарського суду міста Києва від ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримав позов та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

15.01.2020 через канцелярію суду від представника ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» надійшло клопотання про долучення доказів, до якого додано докази на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

Протягом квітня 2019 року АТ «Українська залізниця» було здійснено перевезення на адресу (відвантажено на користь) ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» вантажу за наступними залізничними накладними: №№ 49229966, 49232390, 49154321, 49154388, 49154628, 49154263, 49154479, 49154354, 49293830, 49259005, 49273360, 49289556, 49273436, 49273428, 49226806, 49226756, 49226772, 49286495, 49310634, 49322068, 49278559, 49296528, 49249386, 49289861, 49323058, 49354780, 49354806, 49388499, 49388390, 49371412, 49371370, 49405848, 49436140, 49436157, 49415748 та 49415755.

Спір у справі виник у зв`язку з простроченням відповідачем, на думку позивача, строків доставки вантажу, у зв`язку з чим позивачем заявлено про стягнення з відповідача штрафу у загальному розмірі 81 944,74 грн.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із ч. 6 ст. 306 Господарського кодексу України, відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Так, постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України (далі - Статут), який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).

Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Матеріалами справи підтверджується, що на підставі долучених залізничних накладних відповідачем було взято на себе зобов`язання з перевезення вантажу, здійснення чого не заперечується сторонами, однак, позивачем вказується на порушення встановлених строків відповідних перевезень.

У відповідності до ч. 1 ст. 919 Цивільного кодексу України перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Згідно із ч. 1 ст. 313 Господарського кодексу України перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі.

Положеннями п. 41 Статуту встановлено, що залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

В даному випадку, позивачем вказується на те, що за доданими до позову залізничними накладними (за квітень 2019 року) відповідачем було порушено взяті на себе зобов`язання із доставки вантажу у встановлені Правилами обчислення термінів доставки вантажів строки, а тому існують правові підстави для застосування визначеної відповідальності у вигляді стягнення штрафу.

В той же час, у поданому до суду відзиві на позов відповідачем фактично було визнано заявлену позивачем до стягнення суму штрафу у розмірі 79 130,24 грн., а щодо іншої частини - у розмірі 2 814,50 грн. зазначено про неврахування позивачем обставин, які надають права відповідачу на збільшення термінів доставки вантажу.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Приписами ч. 6 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві (ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України).

У ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом встановлено, що відзив (який у своєму змісті фактично містить заяву про визнання позову) підписаний представником АТ «Українська залізниця» - Пинзіною Ю.О., що діє на підставі посвідченої приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Донецької області Бігун В.В. за реєстровим №4032 довіреності, виданої 25.07.2019 АТ «Українська залізниця» в особі директора регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» Бугайова С.В. та в особі виконуючого обов`язки заступника директора регіональної філії з інфраструктури регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» Савчишина В.М., які діяли в порядку передоручення повноважень на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ісаєнко О.В. 18.07.2019 за реєстровим №5026, визначені якою повноваження надають право представнику на визнання позовних вимог від імені АТ «Українська залізниця».

Таким чином, визнання відповідачем позову в частині заявленої до стягнення суми штрафу у розмірі 79 130,24 грн. за встановлених судом обставин не суперечить закону та не порушує прав чи інтересів інших осіб, у зв`язку з чим позовні вимоги «Металургійний комбінат «Азовсталь» в частині стягнення з АТ «Українська залізниця» штрафу у розмірі 79 130,24 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно іншої частини заявленого до стягнення штрафу у розмірі 2 814,50 грн. відповідні вимоги позивача не визнаються відповідачем, а тому є спірними і підлягають розгляду судом.

Так, відповідач стверджує про те, що перевезений за накладними №49226756, 49226772, 49226806 та 49232390 вантаж був доставлений в інші строки ніж зазначено позивачем у позові, зокрема, були наявні обставини, які надають право залізниці на збільшення терміну доставки вантажу, про що в графі 49 залізних накладних зроблена відповідна відмітка.

Судом досліджено такі твердження відповідача та встановлене наступне.

Відповідно до пункту 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (із змінами та доповненнями), зареєстрованих в МЮ України 24.11.2000 № 644 (далі - Правила), у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін:

виконання митних та інших адміністративних правил;

тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці;

необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин;

вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника;

інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача.

В графі 49 залізних накладних №49226756, 49226772, 49226806 та 49232390 зроблені відповідні відмітки про складання актів щодо продовження строків доставки, на які і посилається відповідач у відзиві на позов, проте жодних актів суду не надано, які саме причини з переліку, визначеному в п. 2.9 Правил, слугували підставою для правомірної затримки вантажу в процесі перевезення, відповідач суду не вказав, підтверджуючих документів не надав, а з приєднаних до позову накладних не вбачається за можливе встановити причини та строки збільшення такого терміну.

За таких обставин, суд не приймає до уваги такі заперечення відповідача, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно приписів статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно з пунктами 1.1, 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (із змінами та доповненнями), зареєстрованих в МЮ України 24.11.2000 № 644 (далі - Правила), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Відповідно до підпункту 1.1.1. Правил обчислення термінів доставки вантажів (статті 41, 116 Статуту залізниць України) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.

Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі «Навантаження призначено на ____число _____місяць» (п. 2.1. Правил).

Згідно з п. 2.4 наведених Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Відповідно до п. 2.10 Правил, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно з ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт», у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

Частиною 3 ст. 313 Господарського кодексу України встановлено, що розмір штрафів, що стягуються з перевізників за прострочення в доставці вантажу, визначається відповідно до закону.

Відповідно до ст. 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

Відповідно до Інформаційного листа ВГСУ України №01-06/420/2012 від 04.04.2012, нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.

Згідно п. 8 Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.

Як підтверджується календарними штемпелями на накладних, доданих до позовної заяви, вантаж відповідачем доставлено позивачу з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.

Здійснивши перевірку розрахунку позивача, судом встановлено, що сума штрафу обрахована вірно, а оскільки факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу належним чином доведений, документально підтверджений і частково визнаний відповідачем, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 81 944,74 грн. є обґрунтованою та правомірною.

Разом з тим, відповідачем заявлено про зменшення розміру штрафних санкцій мотивовану тим, що позивача обслуговує регіональна філія «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» та майже вся залізнична мережа регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» знаходиться в зоні АТО, що значно ускладнило транспортне сполучення. Єдиним залізничним сполученням з м. Маріуполь є ділянка залізниці між ст. Волноваха та ст. Камиш Зоря. Ділянка Камиш-Зоря - Волноваха обладнана напівавтоматичним блокуванням, що дає змогу знаходження лише одного поїзду на перегоні між двома станціями. Ділянка Камиш-Зоря - Волноваха обслуговує разом з ПрАТ «МК Азовсталь» також ПрАТ «ММК імені Ілліча», ДП «Маріупольський морський торговельний порт», ДП «Шахтоуправління «Южнодобаське №1», ДП «Шахта ім. Сургая», ПАТ «Великоанадольський вогнетривковий комбінат», ТОВ «Азовбудматеріали» та інші підприємства розташовані між станціями Маріуполь та Южнодонбаська. Обслуговування однією ділянкою вантажів значної кількості підприємств та несвоєчасне їх забирання на під`їзні колії вантажоодержувачами створило незадовільну ситуацію по своєчасній доставці вантажу. Заявник зазначає, що порушення термінів доставки вантажу мали місце з поважних та незалежних від перевізника причин. Проведення АТО та бойові дії у межах Донецької та Луганської областей суттєво вплинули на фінансове становище регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», за підсумками роботи за 2018 року філія отримала збиток у сумі 1 140 891,00 тис. грн. та продовжує нести збитки, на підтвердження чого заявником долучено звіти про фінансові результати за 2018 рік та перше півріччя 2019 року. Заявник також зазначає про відсутність завдання позивачу збитків у зв`язку з порушенням термінів доставки вантажу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України №6-100цс14 від 03.09.2014.

Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Враховуючи що відповідачем в обґрунтування своїх вимог та заперечень не надано суду належних доказів щодо поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, а також не надано доказів намагання уникнути або мінімізувати випадки порушення термінів доставки вантажу, суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафу.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами, за визначенням ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з АТ «Українська залізниця» на користь ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» суми штрафу у розмірі 81 944,74 грн.

В позовній заяві позивач просив суд покласти на відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із попереднім розрахунком судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача становить 10 331,69 грн.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» надано договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) №180329/АЗСТ від 29.03.2018, який укладений з Адвокатським об`єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога», акт приймання-передачі наданих послуг, №1 від 15.11.2019, розрахунок розміру винагороди від 15.11.2019, рахунок на оплату №396 від 15.11.2019 та платіжне доручення №4500001073 від 08.01.2020.

Судом встановлено, що 29.03.2018 між Приватним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога» (адвокатське об`єднання) було укладено договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) №180329/АЗСТ, відповідно до якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати клієнту правову допомогу (юридичні послуги) з питань, що виникають у процесі господарської діяльності клієнта в порядку та на умовах, визначених цим договором. Зміст, умови та строки виконання покладених клієнтом на адвокатське об`єднання завдань узгоджується сторонами шляхом укладення додаткових угод до цього договору.

За змістом пункту 5.3 вказаного договору оплата послуг адвокатського об`єднання здійснюється клієнтом шляхом безготівкового розрахунку. Оплата клієнтом наданих адвокатським об`єднанням послуг здійснюється на підставі актів надання послуг (актів прийому-передачі наданих послуг), оформлених у двосторонньому порядку та рахунків, наданих адвокатським об`єднанням. Акт надання послуг (акт прийому-передачі наданих послуг) оформлюється адвокатським об`єднанням станом на останній день місяця в якому надавалися послуги за цим договором.

На підтвердження виконання робіт, обумовлених договором про надання юридичних послуг (правової допомоги) №180329/АЗСТ від 29.03.2018, Приватним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» та Адвокатським об`єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога» було складено акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 15.11.2019, який підписаний сторонами без зауважень та заперечень.

Згідно вказаного акту, витрати на правову допомогу (гонорар) за даним позовом складають 3 077,31 грн., які були сплачені клієнтом на рахунок адвокатського бюро 08.01.2020, що підтверджується платіжним дорученням №4500001073 від 08.01.2020.

Судом досліджено, що адвокатом Андрєєвим А.А. було надано послуги з консультації клієнта, збору доказів, перевірки та підготовки документів, складання документів на загальну суму 3 077,31 грн., яка включає в себе гонорар за складність справи у розмірі 1% від ціни позову, що відображено у розрахунку розміру винагороди від 15.11.2019.

Повноваження адвоката Андрєєва А.А. підтвердженні довіреністю №09-18/7147 від 03.05.2019, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю та посвідченням адвоката.

Отже, позивачем подано до матеріалів справи достатньо доказів на підтвердження факту надання Адвокатським об`єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога» професійної правничої допомоги Приватному акціонерному товариству «Металургійний комбінат «Азовсталь» в межах даної справи на суму 3 077,31 грн.

Витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 077,31 грн. відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 52, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» (84400, Донецька обл., м. Лиман, вул. Привокзальна, будинок 22; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 40150216) на користь Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Лепорського, будинок 1; ідентифікаційний код 00191158) штраф у розмірі 81 944 (вісімдесят одна тисяча дев`ятсот сорок чотири) грн. 74 коп., судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 077 (три тисячі сімдесят сім) грн. 31 коп. Видати наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий