Рішення № 87021724, 16.01.2020, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 січня 2020 р. Справа № 903/747/19

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участі секретаря судового засідання Хомич О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу № 903/747/19

за позовом Акціонерного товариства “Укргазвидобування”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтотрейд-Капітал”, м. Луцьк

про стягнення 660 857,51 грн.,

за участю представників:

від позивача: Ільницький І.Й. - адвокат (дов. № 2-116д від 28.11.2019),

від відповідача: н/з,

в с т а н о в и в:

20.09.2019 Акціонерне товариство “Укргазвидобування” звернулося з позовною заявою від 16.09.2019 до господарського суду Волинської області, в якій просив стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтотрейд-Капітал” 660 857,51 грн., з них: 407 179,10 грн. пені, 253 678,41 грн. штрафу.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №УГВ9691/30-18 від 18.06.2018 щодо своєчасної та повної поставки товару.

Ухвалою від 23.09.2019 суд відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначити на 23.10.2019, встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України до 21.10.2019 року.

21.10.2019 відповідач подав до суду відзив №б/н від 21.10.2019 на позов, в якому позовні вимоги не визнавав, вважав їх необгрунтованими та безпідставними, посилаючись на невірне визначення позивачем розміру пені, невірне визначення періоду нарахування пені; сплив строку позовної давності до вимоги про стягнення неустойки; просить зменшити розмір пені і штрафу до 10%.

В судове засідання 23.10.2019 представник відповідача не з`явився, відповідач про судовий розгляд був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4301037846141.

Представник позивача в судовому засіданні повідомив, що відзиву на позов позивач не отримував, а тому просив надати можливість ознайомитися з відзивом на позов та подати відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 23.10.2019 підготовче засідання було відкладено на 06.11.2019, запропоновано позивачу в строк до 04.11.2019 подати відповідь на відзив на позов.

06.11.2019 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав клопотання б/н від 06.11.2019 про зупинення провадження у справі, в якому на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України просив зупинити провадження у справі № 903/747/19 до вирішення Господарським судом м.Києва справи № 910/15182/19 за позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтотрейд-Капітал” до Акціонерного товариства “Укргазвидобування” про визнання недійсним договору № УГВ 9691/30-18 від 18.06.2018.

Клопотання судом залишено без задоволення, оскільки відповідачем не надано доказів відкриття провадження у справі № 910/15182/19.

Згідно з інформацією, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://reyestr.court.gov.ua/Review/85358791), Господарський суд м. Києва ухвалою суду від 04.11.2019 залишив без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтотрейд-Капітал” до Акціонерного товариства “Укргазвидобування” про визнання недійсним договору № УГВ 9691/30-18 від 18.06.2018.

В судовому засіданні 06.11.2019 представник позивача повідомив про те, що відповідь на відзив на позов позивачем було надіслано суду 04.11.2019.

Станом на час проведення підготовчого засідання 06.11.2019 відповідь позивача на відзив на позов в матеріалах справи була відсутня.

Також представник позивача звернувся з клопотанням про продовження строку підготовчого провадження більше ніж на 30 днів, яке судом задоволено.

Ухвалою суду від 06.11.2019 у зв`язку з ненадходженням до суду станом на час проведення підготовчого засідання відповіді на відзив на позов, з метою забезпечення відповідачу права на ознайомлення з відповіддю на відзив на позов та можливістю подати заперечення на відповідь на відзив, підготовче засідання було відкладено, строк проведення підготовчого провадження продовжено на 30 днів - до 24.12.2019 року включно.

06.11.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив від 04.11.2019, в якій позивач заперечував проти доводів відповідача, викладених у відзиві, просив позов задовольнити в повному обсязі.

26.11.2019 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав клопотання б/н від 26.11.2019 про зупинення провадження у справі, в якому на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України просив зупинити провадження у справі № 903/747/19 до вирішення Господарським судом м.Києва справи № 910/15182/19 за позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтотрейд-Капітал” до Акціонерного товариства “Укргазвидобування” про визнання недійсним договору № УГВ 9691/30-18 від 18.06.2018.

На обгрунтування клопотання відповідач посилався на таке:

- Господарський суд Волинської області не має можливості самостійно встановити обставини, які є предметом розгляду справи № 910/15182/19, виходячи з того, що предметом розгляду справи № 910/15182/19, яка перебуває в провадженні господарського суду міста Києва є вимога про визнання недійсним договору № УГВ 9691/30-18 від 18 червня 2018 року.

Відповідно до частини 3 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов`язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частина 2 статті 237 ГПК України).

Положеннями статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Господарський суд вправі розглядати питання щодо недійсності правочину виключно за наявності заяви позивача, поданої до закінчення підготовчого провадження у справі. Проте, такої заяви позивачем у справі №№903/747/19 не подано.

09.12.2019 на адресу суду від відповідача надійшов лист, в якому останній повідомив, що не має можливості забезпечити участь представника підприємства у судове засідання, просив підготовче засідання провести за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами; клопотання про зупинення провадження у справі підтримав.

09.12.2019 представник позивача подав заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі №02-юр від 09.12.2019. В клопотанні представник позивача зазначив, що відповідачем не вказано, яким чином з`ясування обставин у ході розгляду справи Господарським судом м. Києва №910/15182/19 унеможливлює розгляд заявленої позовної вимоги у даній справі про стягнення заборгованості за договором, та яким чином встановлені у вказаній справі обставини впливають на оцінку доказів, якими сторони обґрунтовують свої доводи у цій справі. Посилається на те, що відповідачем не обґрунтовано відсутність реальної можливості розглянути господарський спір по суті заявлених вимог на підставі наданих учасниками справи доказів. Вважає, що оскільки позовні вимоги АТ “Укргазвидобування” у справі №903/747/19 ґрунтуються на правовідносинах, що виникли з договору №УГВ9691/30-18 від 18.06.2018 року, останній підлягає дослідженню господарським судом в силу положень ст. ст. 209, 210 ГПК України. Вказує, що розглядаючи позовні вимоги, що випливають з вказаного договору, господарський суд, у будь-якому випадку, має перевірити правомірність цього договору.

Також представник позивача посилався на те, що зупинення провадження у даній справі призведе до затягування строків розгляду спору і перебування в стані невизначеності учасників процесу, а це свідчить про порушення положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Просив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні 09.12.2019 інших заяв та клопотань не було подано.

Ухвалою від 09.12.2019 суд постановив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтотрейд-Капітал” про зупинення провадження у справі залишити без задоволення; закрити підготовче провадження, призначити справу до судового розгляду по суті на 19.12.2019.

Представник відповідача в судове засідання 19.12.2019 не з`явився.

Представник позивача в судовому засіданні 19.12.2019 позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

В судовому засіданні 19.12.2019 було оголошено перерву до 16.01.2020 року.

В судове засідання 16.01.2020 представник відповідача не з`явився, відповідач про судовий розгляд був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4301038132860.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на таке.

18.06.2018 між Акціонерним товариством "Укргазвидобування" як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Нафтотрейд-Капітал” як постачальником було укладено договір поставки (закупівля товару за власні кошти) № УГВ9691/30-18, згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити покупцю товар, зазначений у специфікації, що додається до договору і є його невід`ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару, строк поставки та загальна ціна договору вказується у специфікації, яка є додатком №1 до договору та є її невід`ємною частиною.

Як передбачено пунктом 3.1 договору, вартість товару вказується у специфікації в гривнях з урахуванням ПДВ (для резидента) або в іноземній валюті (для нерезидента).

Згідно з п. 3.2 договору загальна ціна договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в специфікації до цього договору.

Відповідно до п.5.1 договору строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників та вантажоотримувачів вказується в специфікації до договору.

Згідно з п. 5.2 договору обсяг поставки товару (кожної партії товару) визначається в рознарядках покупця та узгоджується до поставки товару. Відвантаження товару проводиться тільки після отримання постачальником рознарядки. Відвантаження товару без рознарядки забороняється. Рознарядка постачальнику може направлятися покупцем в електронному вигляді на електронну адресу постачальника, вказану в розділі XIV даного договору.

Відповідно до пункту 5.3 договору датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної (при наявності двох дат, датою підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної вважається дата підписання покупцем).

Пунктом 1 специфікації №1 від 18.06.2018 року передбачено поставку 156,00 т товару (оливи МС-20 першого сорту ГОСТ 21743-76) на загальну вартість 4 835 400,34 грн. з ПДВ.

Пунктом 3 специфікації №1 від 18.06.2018 року встановлено строк поставки товару: протягом 120 календарних днів з дати підписання договору. Поставка першої партії для філії ГПУ «ПГВ» не менше 25 т протягом 30 календарних днів з дати укладення договору, та для філії «УГВ-Сервіс» 6 т протягом 30 календарних днів з дати укладення договору.

Беручи до уваги умову п. 3 специфікації щодо строків поставки, відповідач повинен був поставити позивачу першу партію товару до 18.07.2018 включно, а граничний строк поставки товару - до 16.10.2018 (включно).

Про те, що товар був переданий відповідачем і прийнятий позивачем після отримання рознарядки, про яку йдеться в п. 5.2. договору, матеріали справи доказів не містять. Разом з цим, матеріали справи містять копії видаткових накладних, які свідчать про те, що фактично відповідач передав, а позивач прийняв товар.

На виконання умов договору та специфікації №1 від 18.06.2018 року відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 4 822 970,87 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних (а.с. 58-65):

- № 587 від 08.08.2018 (фактична дата отримання 08.08.2018) на суму 607 338,68 грн.,

- №588 від 13.08.2018 (фактична дата отримання 13.08.2018) на суму 605 943,85 грн.,

- №629 від 20.12.2018 (фактична дата отримання 21.12.2018) на суму 686 564,86 грн.,

- №1 від 21.01.2019 (фактична дата отримання 24.01.2019) на суму 675 127,27 грн.,

- №2 від 29.01.2019 (фактична дата отримання 31.01.2019) на суму 679 125,78 грн.,

- №5 від 12.02.2019 (фактична дата отримання 13.02.2019) на суму 694 313,89 грн.,

- №6 від 19.02.2019 (фактична дата отримання 19.02.2019) на суму 184 117,16 грн.,

- №7 від 21.02.2019 (фактична дата отримання 22.02.2019) на суму 690 439,38 грн.

Видаткові накладні підписані представниками сторін, скріплені печатками товариств, відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України є належними доказами на підтвердження факту передачі та прийняття товару.

Аналіз змісту умов договору, специфікації №1 (додатку №1 до договору) щодо строків поставки, дослідження видаткових накладних дозволяють дійти висновку про те, що відповідач порушив строки поставки товару, узгоджені в п. 3 специфікації №1 від 18.06.2018, а на суму 12 429,47 грн. – не поставив товару взагалі. При цьому відповідач не довів, що порушення строку поставки та недопоставка товару сталися внаслідок неналежного виконання умов договору позивачем.

Як пояснював представник позивача в судовому засіданні, вартість непоставленого товару визначена наступним чином: згідно із специфікацією №1, яка є додатком №1 до договору № УГВ9691/30-18 від 18.06.2018, відповідач мав передати позивачу 156 т оливи на загальну вартість 4 835 400,34 грн.; фактично на підставі видаткових накладних № 587 від 08.08.2018, №588 від 13.08.2018, №629 від 20.12.2018, №1 від 21.01.2019, №2 від 29.01.2019, №5 від 12.02.2019, №6 від 19.02.2019, №7 від 21.02.2019 відповідач передав позивачу 155 т 599 кг. Таким чином, недопоставка складає 401 кг оливи на суму 12 429,47 грн., виходячи з розрахунку: 401 кг х 30,99615 грн., де 30,99615 грн. – вартість 1 т оливи з ПДВ.

28.05.2019 позивач направив відповідачу претензію №30.3-022-3811 з вимогою про виконання зобов`язання щодо сплати пені та штрафу. Відповідач не надав відповіді на претензію.

Згідно з п. 7.10 договору у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у специфікації до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача 407 179,10 грн. пені та 253 678,41 грн. штрафу, нараховуючи їх за порушення строку поставки товару окремо за кожною видатковою накладною.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов`язок щодо своєчасної поставки товару, у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений позивачем та не спростований відповідачем.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність, скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

При цьому відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Таким чином, позовні вимоги заявлені поза межами строків позовної давності не підлягають задоволенню у зв`язку із спливом цього строку, що є підставою для відмови у задоволенні позову (частина 4 статті 267 ЦК України).

На вимоги про стягнення штрафу поширюється спеціальна позовна давність тривалістю в один рік.

У відповідності до частин 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В матеріалах справи міститься відзив відповідача, в якому відповідач заявляє про застосування спеціальної річної позовної давності до вимоги про стягнення пені і штрафу за прострочку поставки партії товару на суму 607 338,68 грн., на суму 167 565,22 грн., на суму 185 976,72 грн.

Враховуючи умову п. 3 специфікації №1 від 18.06.2018, про непоставку товару позивачу стало відомо 19.07.2018.

Відтак, з позовом до суду про стягнення 12 146,77 грн. пені за період з 19.07.2018 по 07.08.2018, 4 186,13 грн. пені за період з 19.07.2018 по 12.08.2018, 34 219,72 грн. пені за період з 19.07.2018 по 18.01.2019, а всього на суму 50 555,62 грн. та 13 018,37 грн. штрафу за період з 19.07.2018 по 18.01.2019, позивач мав звернутися до 19.07.2019, а згідно із описом вкладення у цінний лист (а.с. 68) позивач надіслав позовну заяву до суду 17.09.2019.

Таким чином, позивач пропустив строк позовної давності для стягнення 50 555,62 грн. пені та 13 018,37 грн. штрафу за вказаний період, що згідно із ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України є підставою для відмови в позову в цій частині.

Розрахунки позивача за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару іншими видатковими накладними виконані в межах строку позовної давності є арифметично правильними, а відтак вимога позивача про стягнення 356 623,48 грн. (407 179,10 - 50 555,62) пені та 240 660,04 грн. (253 678,41 - 13 018,37) штрафу є обгрунтованою та підлягає до задоволення.

Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій до задоволення не підлягає з огляду на таке.

В силу приписів ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Договір № УГВ9691/30-18 від 18.06.2018 підписаний представниками обох сторін та посвідчений печатками обох сторін, тобто сторонами узгоджено умови наведеного договору (у тому числі і розмір штрафних санкцій), щодо якого відповідачем не висловлювалось будь-яких заперечень, а також не складалось протоколів розбіжностей у встановленому законом порядку.

Як пояснював представник позивача в судовому засіданні відповідач був обізнаний із умовами договору ще на стадії участі у процедурі закупівлі АТ «Укргазвидобування».

Тобто, відповідач своїми діями погодився з умовами укладеного договору, на підставі якого у сторін виникли певні господарські правовідносини, які засновані на юридичній рівності учасників. При цьому, своєчасне виконання зобов`язання кожною з сторін договору - є безумовною умовою стабільності господарського обороту в цілому.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу Україну сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Оцінивши доводи сторін по справі, взявши до уваги обставини, які мають істотне значення в цій справі для вирішення питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій, суд дійшов висновку про відсутність виключних обставин для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, нарахованих на підставі договору № УГВ9691/30-18 від 18.06.2018, оскільки відповідачем не доведена об`єктивна неможливість вчасного та належного виконання договірних зобов`язань, не надано доказів вжиття заходів для своєчасного виконання умов договору, прострочка поставки товару є значною (65, 99, 106, 119, 128, 183 дні), відповідачем не подано доказів майнового стану, а відсутність доказів понесення збитків позивачем у зв`язку з несвоєчасною поставкою товару відповідачем не є визначальною обставиною у цій справі.

Крім цього, неналежне планування своєї господарської діяльності відповідачем не повинно порушувати права позивача як господарюючого суб`єкта, а ризики від власної господарської діяльності відповідача не може бути покладено на позивача, оскільки це порушує принцип розумності та справедливості.

Відповідно до частини 3 статті 13, частини 1 статті 76, частини 1 статті 78, частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Зазначена правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/947/17.

Доводи відповідача, наведені ним у відзиві на позов, суд визнає необґрунтованими та відхиляє їх з огляду на таке.

Предметом розгляду справи №903/747/19 є стягнення 407 179,10 грн. пені та 253 678,41 грн. штрафу за порушення строків поставки товару за договором.

Відповідач зазначає, що нарахування позивачем пені в розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару/несвоєчасно поставленого товару суперечить вимогам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»

Проте, Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Відповідач за договором взяв зобов`язання щодо поставки товару, тобто не грошове зобов`язання, а тому немає підстав для застосування Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Відповідно до пункту 5.3 договору датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. При наявності двох дат, датою підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної вважається дата підписання покупцем.

В основу розрахунку пені позивачем взято дату підписання уповноваженим представником позивача видаткової накладної на товар, що узгоджується з п. 5.3 договору. Дати виписки податкових накладних не впливають на строки розрахунків.

У зв`язку з частковим задоволенням позову на підставі ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 526, 546, 549, 599, 610, 611, 612, 627, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 129, 236-242, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтотрейд-Капітал” (43023, Волинська область, м. Луцьк, вул. Єршова, буд. 1, код ЄДРПОУ 36447689) на користь Акціонерного товариства “Укргазвидобування” (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) 356 623 грн. 48 коп. пені, 240 660 грн. 04 коп. штрафу, 8 959 грн. 25 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

3. В позові про стягнення 50 555 грн. 62 коп. пені, 13 018 грн. 37 коп. штрафу відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено: 21.01.2020.

Суддя І. О. Якушева