Рішення № 87019208, 20.01.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.01.2020Справа №910/14819/19

Суддя господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Скайд"

про стягнення 31 817,06 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Скайд" про стягнення 31 817,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-0107-16-00999 від 22.08.2016 та у зв`язку з настанням страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування у розмірі 31 817,06 грн. власнику автомобіля Toyota Camry, державний номер НОМЕР_1 , а тому позивачем відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_2 , водієм якого скоєно дорожньо-транспортну пригоду, станом на дату настання останньої була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Скайд" на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/6284083, а тому позивач вказує, що обов`язок з відшкодування спричинених збитків покладається на відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.10.2019 відкрито провадження у справі №910/14819/19, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено учасникам справи строки для подання заяв по суті спору.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі №910/14819/19 була направлена двічі на адресу відповідача, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (03039, м. Київ, провулок Руслана Лужевського, буд. 14, корпус 1, офіс 3Б) та була повернута відправнику у зв`язку з тим, що відправлення не були вручені під час доставки (інші причини), що підтверджується довідками від 30.10.2019 та 13.01.2019 відділення поштового зв`язку та поштовими конвертами, в якому ухвала суду надсилалась відповідачу.

Таким чином, враховуючи, що ухвала суду направлялася відповідачу на зазначену в відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу місцезнаходження (реєстрації) останнього, а матеріали справи не містять доказів повідомлення іншої адреси перебування відповідача, то, керуючись приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що ухвала суду є такою, що була вручена відповідачу.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив наступне.

22.08.2016 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (страховик), та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-0107-16-00999 (надалі - Договір), відповідно до умов якого позивачем було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов`язані із володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом, а саме: автомобілем марки Toyota Camry, державний номер НОМЕР_1 , на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Строк дії Договору: з 00:00 год. 02.09.2016 по 24:00 год. 01.09.2017.

27.10.2016 о 15 год. 57 хв. на вул. Андрія Малишка, буд. 3, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля Toyota Camry, державний номер НОМЕР_1 , та автомобіля Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_2 , а саме: ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Mercedes-Benz, рухаючись заднім ходом, не впевнившись в безпечності руху, скоїв зіткнення з автомобілем Toyota Camry, у зв`язку з чим було спричинено механічні пошкодження обом автомобілям.

Факт скоєння дорожньо-транспортної пригоди підтверджується довідкою Управління патрульної поліції у м. Києві Національної поліції України №3016309384470315 про дорожньо-транспортну пригоду.

Дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм автомобіля Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 п. 10.9 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 06.12.2016 у справі №755/16711/16-ц, відповідно до якої на ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У зв`язку із зверненням страхувальника із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 28.10.2016, на підставі страхових актів №ДККА-53539 від 04.11.2016 та №ДККА-53539/1 від 18.11.2016, виставленого Саміт Моторз Україна ТОВ рахунку-фактури №СМУ00026652 від 02.11.2016, розрахунків суми страхового відшкодування від 04.11.2016 та від 18.11.2016, позивач, виконуючи свої зобов`язання за Договором, здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок спірної дорожньо-транспортної пригоди шляхом виплати коштів страхувальнику в загальному розмірі 31 817,06 грн., що підтверджується платіжним дорученням №20763 від 08.11.2016 на суму 30 597,06 грн. та видатковим касовим ордером від 21.11.2016 на суму 1 220,00 грн.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Із постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 06.12.2016 у справі №755/16711/16-ц вбачається, що транспортний засіб - автомобіль Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_2 , яким спричинено дорожньо-транспортну пригоду, яка потягнула нанесення шкоди автомобілю Toyota Camry, державний номер НОМЕР_1 , знаходився під керуванням ОСОБА_2 .

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_2 , - ОСОБА_2 , встановлена у судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_2 , станом на дату ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Скайд" на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/6284083, який наявний в матеріалах справи.

Наведеним договором (поліс №АЕ/6284083) передбачено, що франшиза становить 0, а ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 50 000,00 грн.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Тобто, наведеними положеннями встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов`язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Норма ч. 1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.

Суд дійшов висновку, що проведення оцінки завданої шкоди суб`єктом оціночної діяльності є необхідним лише у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092).

Відповідно до пункту 7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 №142/5/2092, строк експлуатації - період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля Toyota Camry, державний номер НОМЕР_1 , вбачається, що рік випуску автомобіля - 2012, а отже на дату ДТП строк його експлуатації не перевищував строку, встановленого у п. 7.38 Методики.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджено вартість відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу у розмірі 31 817,06 грн.

З наявного в матеріалах справи платіжного доручення №20763 від 08.11.2016 вбачається, що позивачем було перераховано страхувальнику (на рахунок СТО - Саміт Моторз Україна ТОВ) кошти у розмірі 30 597,06 грн., а відповідно до видаткового касового ордеру від 21.11.2016 страхувальнику було видано кошти у розмірі 1 220,00 грн.

У зв`язку із виплатою страхувальнику страхового відшкодування до позивача перейшли всі права потерпілого згідно ст.ст. 512, 993 Цивільного кодексу України, а тому, оскільки правовідносини між потерпілим та страховиком за полісом ОСЦВВТЗ (відповідач) регулюються Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", заміна кредитора в зобов`язанні не змінює їх суті та норми, якою вони регулюються.

У статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" було передбачено випадки, з настанням яких страховик набуває правових підстав для відмови у здійсненні такої виплати, зокрема, у випадку, коли потерпілим чи особою, яка має право на отримання відшкодування, не було протягом року з моменту скоєння ДТП подано заяви про виплату страхового відшкодування.

Тобто, право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов`язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 Цивільного кодексу України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов`язаннях: у деліктному зобов`язанні винуватця; у зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.

В такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов`язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов`язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов`язанні винуватця; зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).

Відтак, у силу приписів статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов`язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов`язань виключно за умови подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов`язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.

При цьому, закріплюючи в положеннях указаної норми відповідні правові наслідки, законодавець не ставив їх настання в залежність від суб`єкта звернення із заявою до страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ про здійснення страхового відшкодування, а навпаки, презюмував те, що з відповідною заявою має звернутися потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, що закріплено в положеннях статті 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

З огляду на викладене вбачається, що закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб`єкта звернення з відповідною заявою, тобто підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного збитку на підставі договору добровільного майнового страхування.

Аналогічна правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі №910/7449/17.

При цьому, суд не застосовує висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові 11.12.2019 у справі №465/4287/15, оскільки у вказаній справі досліджувався порядок звернення потерпілого із заявою про виплату страхового відшкодування, а не питання дотримання страховиком річного строку при зверненні із заявою про здійснення страхової виплати в річний строк на, що вказано у тексті самої постанови.

Спірна ДТП сталася 27.10.2016, а заява позивача про регресні вимоги №663УСГ/АГ датована лише 21.09.2019 (докази направлення такої заяви відповідачу в матеріалах справи відсутні). Жодних інших доказів звернення до відповідача в межах річного строку від настання ДТП матеріали справи не містять.

Таким чином, навіть враховуючи лише дату заяви позивача про регресні вимоги вих. №663УСГ/АГ - 21.09.2019, не беручи до уваги відсутність доказів направлення заяви направлена відповідачу, не можна вважати, що Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Скайд" із заявою про виплату страхового відшкодування в межах річного строку.

Таким чином, позивачем не дотримано встановленого законодавством строку на звернення до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, у зв`язку з чим останній вправі відмовити у здійсненні страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з огляду на приписи п. 37.1.4 ст. 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

За таких обставин позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Скайд" про стягнення страхового відшкодування у розмірі 31 817,06 грн. задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 5, 13, 14, 74, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32 літ. А; ідентифікаційний код 30859524) до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Скайд" (03039, м. Київ, провулок Руслана Лужевського, буд. 14, корпус 1, офіс 3Б; ідентифікаційний код 16295210) про стягнення 31 817,06 грн. відмовити повністю.

2. Судові витрати, пов`язані із розглядом даної справи, покладаються на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Суддя Р.В. Бойко