Ухвала суду № 87018892, 13.01.2020, Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 171/458/17

1-кп/171/25/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2020 року м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

- головуючого – судді Хоруженко Н.В., за участі секретаря – Харченко О.М.,

прокурора – Свиридюка О.О., потерпілого – ОСОБА_1 ,

обвинуваченого - ОСОБА_2 , захисника – Кудлюка О.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні матеріали обвинувального акту по кримінальному провадженню № 12013040410002425, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.12.2013 року стосовно ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.185, ч. 1 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

14.03.2017 року на адресу суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12013040410002425 відносно ОСОБА_2 за скоєння злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 286 КК України (а.с. 2-8, т. 7).

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду від 02.11.2018 року ухвалу Апостолівського районного суду Дніпропетровської області, якою кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 по обвинуваченню його у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 286 КК України закрито, - скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції (а.с.74-77, т. 7).

Згідно ч. 1 ст. 416 КПК України після скасування судом апеляційної інстанції вироку або ухвали про закриття кримінального провадження, суд першої інстанції здійснює судове провадження згідно з вимогами розділу ІV цього кодексу в іншому складі суду.

Розділом ІV КПК України визначено стадії судового провадження у першій інстанції, зокрема главою 27 розділу ІУ КПК України передбачено проведення підготовчого судового засідання.

18.02.2019 року потерпілим ОСОБА_1 надано письмове клопотання про повернення обвинувального акту по кримінальному провадженню № 12013040410002425, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.12.2013 року стосовно ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.185, ч. 1 ст. 286 КК України прокурору (а.с.96-102). Клопотання обґрунтовано тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, в ньому не викладені обставини вчинених злочинів, кваліфікація дій обвинуваченого невірна, в реєстрі відсутній перелік документів, перелік прийнятих процесуальних рішень, копія обвинувального акту йому вручена не була, в обвинувальному акті відсутні посилання на процесуальні дії, які слідчий повинен був виконати згідно ухвали Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 31.05.2013 року про направлення справи для проведення додаткового розслідування, ухвали Довгінцівського районного суду м. Кривого Рогу від 29.01.2016 року про повернення обвинувального акту, ухвали Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 26.09.2016 року, якими обвинувальні акти повертались для усунення недоліків, ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23.08.2013 року, ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10.03.2016 року, ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03.11.2017 року. Також в обвинувальному акті не зазначено про надходження цивільних позовів потерпілих, їх копії не були вручені обвинуваченому разом з обвинувальним актом. Вважає, що кваліфікація дій повинна бути за ст.ст.15, 115 КК України, ч. 5 ст. 185 КК України, а не ст. 286, ст. 185 КК України, як зазначено в обвинувальному акті, оскільки на момент події він здійснював охорону території, група осіб намагалась викрасти майно охоронюваного ним сховища, а зрозумівши, що він їх виявив, намагались вбити його. Він звернувся до слідчого з клопотанням про проведення процесуальних дій, але відповіді не отримав, про закінчення досудового розслідування його не повідомлено, з матеріалами не ознайомлено, він отримав лише повістку про виклик до суду, а тому вважає, що було порушено його право на ознайомлення з матеріалами справи, право на захист. Ці недоліки є суттєвими та перешкоджають призначенню справи до судового розгляду, тому просив задовольнити його клопотання.

У підготовчому судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 клопотання підтримав, навів обґрунтування аналогічне викладеному у письмовому клопотанні та просив повернути обвинувальний акт прокурору.

Прокурор Свиридюк О.О. заперечував проти задоволення клопотання, пояснивши, що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, про результати розгляду клопотання потерпілого було повідомлено, про відкриття кримінального провадження також повідомлено і потерпілого і його представника, всі недоліки можуть бути усунуті в судовому засіданні шляхом надання потерпілому можливості ознайомитись з матеріалами справи та шляхом вирішення його клопотань про доповнення судового слідства, а тому просив у задоволенні клопотання відмовити.

Захисник Кудлюк О.І. проти задоволення клопотання заперечував, вважає, що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, доводи потерпілого неодноразово перевірялись, не знаходили свого підтвердження, а матеріали кримінального провадження відкриті стороні захисту, після виконання всіх вимог КПК України, тому просив у задоволенні клопотання відмовити.

Обвинувачений ОСОБА_2 заперечував проти задоволення клопотання потерпілого, підтримав думку захисника.

Суд, вислухавши потерпілого, думку прокурора, обвинуваченого, захисника, приходить до висновку, що клопотання потерпілого підлягає задоволенню, оскільки в судовому засіданні не спростовані доводи потерпілого про неповідомлення йому про закінчення досудового розслідування, непред`явлення потерпілому матеріалів кримінального провадження, невиконання ухвал суду про повернення обвинувального акту, також знайшли підтвердження доводи потерпілого щодо невідповідності обвинувального акту та реєстру досудового розслідування вимогам КПК України, що у сукупності свідчить про неможливість за наявності вказаних недоліків досудового розслідування призначити судовий розгляд.

Перевіряючи доводи потерпілого про неповідомлення йому про закінчення досудового розслідування, нерозгляд його клопотань та непред`явлення потерпілому матеріалів кримінального провадження, суд виходить з того, що за положеннями п.п.7-9 ст. 290 КПК України, Про відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів прокурор або слідчий за його дорученням повідомляє потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, після чого останній має право ознайомитися з ними за правилами, викладеними в цій статті. Про відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів повідомляються цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач, його представник, після чого ці особи мають право ознайомитися з ними в тій частині, яка стосується цивільного позову, за правилами, викладеними в цій статті. Сторони кримінального провадження зобов`язані письмово підтвердити протилежній стороні, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження - прокурору факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів.

Реєстр матеріалів досудового розслідування містить відомості про те, що слідчий повідомляв потерпілого про завершення досудового розслідування, але але доказів того, що потерпілий отримав вказані повідомлення суду не надані. Доводи потерпілого про ненадання йому доступу до матеріалів кримінального провадження не спростовані, адже письмового підтвердження потерпілого ОСОБА_1 про надання йому доступу до матеріалів кримінального провадження із зазначенням найменування в судовому засіданні не надано.

Іншої форми підтвердження факту надання потерпілому доступу до матеріалів кримінального провадження КПК України не містить.

Вказане є порушенням вимог ст.290 КПК України, оскільки, виходячи з вимог ч.12 ст.290 КПК України, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

Також знайшли підтвердження доводи потерпілого про невиконання ухвал суду від 31.05.2013 року про направлення справи для проведення додаткового розслідування, ухвали Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 26.09.2016 року, якими обвинувальні акти повертались для усунення недоліків, адже в ухвалі Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03.11.16 року звернута увага на невиконання ухвал суду першої інстанції щодо необхідності проведення слідчого експерименту.

Судові рішення, які набрали законної сили є обов`язковими для виконання, а тому невиконання ухвали суду щодо необхідності проведення слідчих дій перешкоджає призначенню справи до судового розгляду.

Перевіряючи твердження потерпілого ОСОБА_1 щодо невідповідності обвинувального акту вимогам закону, суд виходить з того, що відповідно до вимог ч.4 ст.110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт, має містити обов`язкові відомості, які встановлені у п.п.1-9 ч.2 ст.291 КПК України. Зокрема, згідно п.5 ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт має містити відомості про виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. Відповідно до п.13 ч.1 ст.3 КПК України, обвинувачення, це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України. Формулювання обвинувачення - це юридичний висновок, заснований на фактичних обставинах справи, зміст якого складають правові ознаки злочину, викладені мовою диспозиції застосовуваної норми КК, тому що саме формулювання обвинувачення визначає конкретний обсяг і межі судового розгляду і надає можливість обвинуваченому у повній мірі реалізувати своє право на захист, оскільки дозволяє точно визначити обсяг і межі свого захисту в рамках конкретного кримінального провадження.

В обвинувальному акті відносно ОСОБА_2 при формулюванні об`єктивної сторони звинувачення за ч.1 ст.286 КК України, вказано на грубе порушення ним п. 10.1 Правил дорожнього руху України в якому вказано: «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху».

У той же час не визначено маневр, який водій ОСОБА_2 виконував, не визначено куди та у зв`язку з чим водій ОСОБА_2 змінював напрямок руху, та перед яким повинен був переконатись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Також при формулюванні обвинувачення ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 286 КК України не розкрито причинний зв`язок між діями обвинуваченого та наслідками події злочину, оскільки зазначено, що невиконання п. 10.1 Правил дорожнього руху України призвело до даної дорожньо-транспортної події, у той час як з диспозиції ч. 1 ст. 286 КК України вбачається необхідність встановлення причинного зв`язку між діями та наслідками у виді спричинення тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

Крім того, в обвинувальному акті не розкрита суб`єктивна сторона злочину, адже у злочинах з матеріальним складом суду необхідно встановлювати психічне ставлення особи як до діяння, так і до його наслідків, що має важливе значення для кваліфікації і призначення покарань.

Тим більше це необхідно при наявності доводів потерпілого, що обвинуваченим наїзд на нього було скоєно умисно.

Однак, при формулюванні обвинувачення ОСОБА_2 не визначено форму вини (умисел чи необережність) по відношенню до діяння, а також вид необережності (злочинна самовпевненість чи злочинна недбалість) по відношенню до наслідків.

Наведені істотні недоліки обвинувального акту перешкоджає призначенню судового розгляду на підставі обвинувального акту, оскільки незрозумілість обвинувачення перешкоджає суду визначити межі судового розгляду (ст. 337 КПК України), а обвинуваченому реалізувати своє право на захист (п. 1 ч. 3 ст. 42 КПК України).

Встановлені обставини у сукупності свідчать про те, що слідчим у порушення п.5 ч.2 ст.291 КПК України не викладено конкретизованого формулювання обвинувачення, а тому обвинувальний акт обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12013040410002425 відносно ОСОБА_2 за скоєння злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 286 КК України (а.с. 2-8, т. 7) не відповідає вимогам п.5 ч.2 ст.291 КПК України.

Перевіряючи твердження потерпілого ОСОБА_1 щодо невідповідності реєстру досудового розслідування вимогам КПК України, суд виходить з того, що вимоги до змісту реєстру матеріалів досудового розслідування визначає стаття 109 КПК України , згідно якої реєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим або прокурором і надсилається до суду разом з обвинувальним актом. 2. Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити: 1) номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; 2) реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; 3) вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування. Стаття 110 КПК України визначає, що п роцесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Судове рішення приймається у формі ухвали, постанови або вироку, які мають відповідати вимогам, передбаченим статтями 369, 371-374 цього Кодексу. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне. Обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Останнім процесуальним рішенням по даному кримінальному провадженню згідно реєстру досудового розслідування є п. 43 – повідомлення підозрюваного ОСОБА_2 про завершення досудового розслідування – 24.02.2017 року (а.с. 7), при цьому відомості про складення обвинувального акту як процесуального рішення реєстр не містить.

На частину цих недоліків неодноразово зверталась увага судів, однак вони не виконані.

Вказані обставини у сукупності свідчать про те, що в порушення вимог ст.109 КПК України, реєстр матеріалів досудового розслідування по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_2 не повно відображує усі процесуальні дії, проведені під час досудового розслідування, а також реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування.

Суд враховує, що прокурор під час судового розгляду в порядку ст. 338 КПК України має право змінити обвинувачення. Разом з тим, підставою для зміни прокурором обвинувачення в порядку ст. 338 КПК України є встановлення нових фактичних обставин, тоді як законодавець визначив обов`язком суду перевірку форми та змісту обвинувального акту на відповідність вимогам КПК України саме на стадії підготовчого судового засідання, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, ЄСПЛ у справі «Абрамян проти Росії» (рішення від 09 жовтня 2008 року) зазначив, що деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення». В цьому ж рішенні ЄСПЛ нагадав, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.

З огляду на викладене, призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, який не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, може призвести до порушення прав обвинуваченого та потерпілого на справедливий суд, гарантованого ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Встановлена судом невідповідність обвинувального акту відносно ОСОБА_2 , реєстру досудового розслідування вимогам КПК України, невідкриття матеріалів кримінального провадження потерпілому, невиконання судових рішень по даній справі, які набрали законної сили, перешкоджає суду призначити судовий розгляд та приступити до вирішення питань про винуватість чи невинуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, правильність чи неправильність кваліфікації дій обвинуваченого та інших питань, вирішення яких перебачено під час судового розгляду.

За ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право, повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

А тому, клопотання потерпілого про повернення обвинувального акту прокурору слід задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 291, 314-315, 369-372, 392-395 КПК України, суд, -

ухвалив:

Клопотання потерпілого ОСОБА_1 - задовольнити.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.12.2013 року за № 12013040410002425, стосовно ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.185, ч. 1 ст. 286 КК України, повернути прокурору Апостолівського відділу Нікопольської місцевої прокуратури.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу протягом семи днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Апостолівський районний суд Дніпропетровської області.

Повний текст ухвали оголосити о 13-00 годині 16.01.2020 року.

Суддя: Хоруженко Н. В.