Рішення № 87018816, 17.01.2020, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/8017/18

пр. № 2/759/297/20

17 січня 2020 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі:головуючого судді Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання Гродського П.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

у травні 2018 р. представник позивача звернувся із позовними вимогами до суду, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 3993179 грн 41 коп. та судові витрати у розмірі 63232 грн 00 коп.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 13.07.2010 позивач надав у борг відповідачу грошові кошти у розмірі 50000 дол. США 00 центів, зі сплатою 16% річних, терміном повернення до 01.06.2015, про що 26.04.2014 написав відповідну розписку. Відповідач свої зобов`язання за договором позики не виконав, в установлений термін кошти не повернув. З огляду на зазначене, позивач, крім основної суми боргу у розмірі 1394549 грн 81 коп., просить також стягнути проценти за період з 14.07.2010 по 23.01.2019 у розмірі 1903549 грн 81 коп., 3 % річних у розмірі 152669 грн 10 коп. за період з 01.06.2015 по 23.01.2019, інфляційні збитки у розмірі 542460 грн 50 коп.

Ухвалою суду від 31.05.2018 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову (а.с. 22-23).

Ухвалою суду від 18.06.2018 відкрито провадження по справі, призначено підготовче судове засідання (а.с. 26).

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 29.08.2018 ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 31.05.2018 скасовано та постановлено нову про часткове задоволення заяви про забезпечення позову. Накладено арешт на 1/3 частину домоволодіння загальною площею 283,2 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 8785630, належну на праві власності ОСОБА_4 ; 2) 812305 акцій простих бездокументарних іменних, номінальною вартістю 203076 грн. 25 коп. (1 шт. = 0,25 грн), емітентом яких виступає ПрАТ «Кіровоградське обласне об`єднання сільськогосподарського рибного господарства «Кіровоградрибгосп», належних на праві власності ОСОБА_4 ; 3) автомобіль марки «Toyota Highlander» 2014 року, дата реєстрації 08.11.2014, об`єм двигуна 3456, що належить на праві власності ОСОБА_4 (а.с. 39-42).

Ухвалою суду від 29.01.2019 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову (а.с. 85-86).

Ухвалою суду від 21.05.2019 відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про скасування заходів забезпечення позову (а.с. 139-140).

Ухвалою суду від 17.01.2020 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду (а.с. 150).

У судовому засіданні позивач, представник позивача позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, зазначені у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, посилаючись на їх безпідставність та необгрунтованість, просив застосувати до позовних вимог строки позовної давності, також зазначив, що грошові кошти надавались для інвестицій товариства.

Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які позивачка посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 13.07.2010 відповідач взяв у борг від позивача грошові кошти у розмірі 50000 дол. США 00 центів, зі сплатою 16% річних, терміном повернення до 01.06.2015.

Факт отримання грошових коштів у розмірі 50000 дол. США 00 центів підтверджується відповідною розпискою ОСОБА_4 від 26.04.2014 (а.с. 9).

Саме за даним документом позивач просить здійснити стягнення коштів.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Таким чином, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Як пояснив представник відповідача в судовому засіданні, спірні грошові кошти були отримані від позивача не в борг, а надані останнім як інвестиція для ТОВ «Червона Верша», термін стягнення за якими сплив.

У матеріалах справи міститься дві розписки. Зі змісту розписки від 13.07.2010 зазначається, що ОСОБА_4 отримав кошти у розмірі 50000 дол. США для інвестицій у ТОВ «Червона Верша», терміном поверненням коштів до 01.05.2011. Зі змісту розписки від 26.04.2014 вбачається, що ОСОБА_4 отримав 13.07.2010 кошти у сумі 50000 дол. США, терміном повернення до 01.06.2015.

Судом встановлено, що кошти одноразово передавались відповідачу саме 13.07.2010, з терміном повернення до 01.05.2011, про що сторони уклали відповідний правочин. Кошти за розпискою від 26.04.2014 відповідачу не передавались. Тобто за отриманими коштами вже існував укладений договір, що передував розписці, за яким позивач просить стягнути кошти. Першочерговий документ сторонами недійсним, припиненим не визнавався.

Позивач просить стягнути кошти за розпискою від 26.04.2014, тобто за документом, за яким кошти не передавались, про що встановлено в ході судового розгляду. Крім того, кошти передавались для інвестиційної діяльності. Укладений між сторонам правочин за своєю правовою природою не є договором позики, за який передбачається стягнення.

Стягнення коштів передбачалось за розпискою від 13.07.2010, проте, в силу ст. 257 ЦК України, строк позовної давності пропущено, про що заявлено відповідне клопотання представником відповідача та є підставою для відмови у позові, відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Таким чином, суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку що позовні вимоги не підлягає задоволенню.

У зв`язку з тим, що суд дійшов ґрунтовного висновку про відмову у задоволенні позову, судом не вбачається підстав для відшкодування судового збору.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.В Ул`яновська

Повний текст судового рішення складено 17.01.2020.