Рішення № 87017731, 17.01.2020, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/5474/18

Провадження № 2/750/140/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2020 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

судді Карапута Л.В.,

секретаря Пишенко М.М.,

за участю позивача, представника позивача ОСОБА_1 , відповідача, представника відповідача ОСОБА_2 , законного представника неповнолітньої ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , представника третьої особи Ларченко О.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, третя особа - Орган опіки та піклування Деснянської районної у місті Чернігові ради, та цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , ОСОБА_6 про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

в с т а н о в и в:

05.06.2018 ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом та просив визнати ОСОБА_4 та ОСОБА_7 такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначив, що фактично починаючи з 2010 року мешкає в квартирі один. Неодноразово звертався до комунальних служб з проханням не нараховувати абонентську плату на повнолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , які не мешкають в квартирі з 2010 року, проте позивачу відмовляли та продовжували здійснювати нарахуванням відповідно до кількості зареєстрованих осіб, в зв`язку з чим на підставі вимог статей 71, 72 ЖК України просив визнати втративши ми право на житло.

02.09.2019 ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом про визнання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначив, що ОСОБА_4 з 2010 року не проживає в спірній квартирі та як наслідок не могла проживати її неповнолітня дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а була лише зареєстрована за місцем реєстрації своєї матері, а тому на підставі статей 71, 72 ЖК України просив визнати втратившою право на житло.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 листопада 2019 року об`єднано в одне провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 про визнання втративши право користування житловим приміщенням, третя особа - орган опіки та піклування Деснянської районної у місті Чернігові ради та цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , ОСОБА_6 про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_5 та його представник просили визнати втратившими право користування квартирою ОСОБА_4 та її малолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 .

ОСОБА_4 просила відмовити в задоволенні позову та пояснила суду що в 2010 році ще проживала у спірній квартирі разом зі своїм чоловіком та робили там косметичний ремонт в кухні, коридорі та одній кімнаті. Батько на той час переїхав до матері. Участь у ремонті приймала як мати її чоловіка, так і її батько також надавав допомогу. Крім того, виплачували борги батька за комунальні послуги. Перед народженням доньки переїхали на орендоване житло, для уникнення сімейних сварок, оскільки батько має складний характер та випипає. Проте, після народження доньки у зв`язку із сімейними непорозуміннями переїхала від чоловіка та деякий час (десь півроку) проживала у спірній квартирі разом з донькою. Потім вона знову помиралася з чоловіком і переїхала до нього на початку 2012 року. На даний час проживає разом із дочкою та чоловіком у квартирі матері її чоловіка. З 2012 не проживала в квартирі, проте постійно навідувалася до квартири, оскільки мала ключі від квартири та вільний доступ. Брат ОСОБА_6 проживав у спірній квартирі десь до 2011 року. У 2014 році коли батько поїхав до АТО у неї ключів від квартири уже не було, оскільки батько змінив замки та став мешкати в спірній квратирі разом зі своєю співмешканкою, а батько ключів так і не надав. На даний час співмешканка намагається, щоб батько виписав своїх дітей та приватизував на себе квартиру, яку потім мають намір продати.

Представник відповідача ОСОБА_4 просив відмовити в задоволенні позову, оскільки спірна квартира була отримана позивачем з урахуванням двох неповнолітніх дітей, які не проживають в квартирі з поважних причин, а тому відсутні підстави для визнання їх втративши ми право на житло.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи сповіщався належним чином за місцем проходження служби у військовій частині А1317.

Представник третьої особи просила відмовити в задоволенні позову.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач є квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 11.07.2018 року №1-27/20-4472.

В квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_5 , донька ОСОБА_4 , син ОСОБА_6 , онука ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради №3683 від 01.06.2018 року (а.с. 7).

Станом на 31.12.2012 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 не зареєстровано, що підтверджується довідкою Комунального підприємства Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації від 02.08.2018 року № 7516/564.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 134865537 від 20.08.2018 року прав власності на квартиру АДРЕСА_1 не зареєстровано. Квартира є неприватизованою, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 11.07.2018 року.

01.06.2018 року було складено акт, в якому зазначено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у квартирі АДРЕСА_1 не проживають з 2010 року і по теперішній час (а.с. 8). Суд не бере до уваги цей акт, у зв`язку із тим, що він не засвідчений уповноваженим органом за місцем проживання, а отже не є належним доказом.

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 20.08.2018 року визнано ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_1 ) та ОСОБА_7 (місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_2 ) такими, що втратили право на користування квартирою АДРЕСА_1 .

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 08.11.2019 року скасовано заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20.08.2018 року.

25.11.2019 було складено акт, в якому зазначено про те, що за адресою: АДРЕСА_3 ОСОБА_3 зареєстрована за даною адресою, але не проживає. ОСОБА_4 та ОСОБА_6 за даною адресою не проживають і не зареєстровані (а.с. 178).

Згідно військового квитка виданого ОСОБА_6 вбачається, що ОСОБА_6 призваний на строкову військову службу і направлений у військову частину А1317 з 07.06.2019 року де проходить службу і на даний час (а.с. 182-184).

Свідок ОСОБА_9 суду повідомив, що є дядьком ОСОБА_4 та має добрі відносини з її батьком ОСОБА_5 . Крім того, повідомив суду, що у 2019 році був у гостях у ОСОБА_5 десь 2-3 рази, коли приїжджав у лікарню, на той час там проживала ОСОБА_10 - співмешканка ОСОБА_5 ОСОБА_4 у спірній квартирі не проживає у зв`язку із сімейними непорозуміннями зі своїм батьком. ОСОБА_6 на даний час проходить службу в армії, у 2018 році проживав разом із своєю матір`ю в Ульянівці.

Виходячи з положень ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності без поважних причин наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 71 ЖК України, жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців у випадках: призову на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, а також призову офіцерів із запасу на військову службу на строк до трьох років - протягом усього періоду проходження зазначеної військової служби; призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період - протягом усього періоду проходження військової служби, а якщо під час її проходження вони отримали поранення, інше ушкодження здоров`я та перебувають на лікуванні в медичних закладах або потрапили в полон чи визнані безвісно відсутніми - на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після звільнення з військової служби після закінчення ними лікування в медичних закладах, незалежно від строку лікування, повернення з полону, скасування рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою чи ухвалення судом рішення про оголошення особи померлою.

Відповідно до ч.4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років. Є місцем проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якаому вона проживає.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що з об`єктивних причин малолітня дитина не проживала у квартирі за місцем своєї реєстрації, оскільки у віці до десяти років в силу ст. 160 ЖК України та ст. 29 ЦК України вона не може вільно вибирати місце свого проживання.

Право вільно обирати собі місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 набуде після досягненню віку 14 років, як це передбачено ч.2 ст. 29 ЦК України.

Згідно статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка підписана та ратифікована Україною, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави - учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Суд приходить до висновку, що малолітня дитина не проживала за місцем реєстрації з поважних причин, бо вона не могла вільно обирати собі місце проживання, була зареєстрована за згодою своїх батьків та позивача, як основного квартиронаймача за даною адресою, а тому з підстав, заявлених позивачем, позов задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.

Як зазначає Європейський суд з прав людини, "втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла". "Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється "згідно із законом" та не може розглядатись як "необхідне в демократичному суспільстві..." («Кривіцька та Кривіцький проти України» § 41,42, ЄСПЛ, від 02.12.2010 року).

Враховуючи фактичні обставини справи, суд повинен встановити відповідність визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням критеріям, що викладені в п.2 ст.8 Конвенції.

Згідно ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності без поважних причин наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Згідно ст. 72 ЖК України передбачено можливість визнання у судовому порядку особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" визначено, що у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності (перебування у відрядженні; у осіб, які потребують догляду; внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд бере до уваги, що спірна квартира була надана позивачу з урахуванням його дітей - відповідачів у справі, де останні були зареєстровані та проживали, проте були зняті з реєстрації на підставі заочного рішення, яке в подальшому було скасовано. Відповідач ОСОБА_6 перебуває на військовій службі, а тому є поважною причиною його не проживання в спірній квартирі на час постановлення судового рішення. Відповідач ОСОБА_4 проживала в спірній квартирі до 2012 року та до 2014 року мала вільний доступ до квартири, яку відвідувала, після заміни ключів її батьком ОСОБА_5 остання не може користуватися даною квартирою. Наданий суду акт від 25.11.2019 року не містить інформації щодо часу не проживання ОСОБА_4 у спірній квартирі, в зв`язку з чим суду не було надано беззаперечних доказів не проживання відповідача в спірній квартирі без поважних причин.

Також суд враховує, що відповідачі не мають іншого житла у власності та на праві користуванні, зареєстрована та вселилася у спірну квартиру на законних підставах, як донька свого батька, який отримував вказане житло, а тому квартира є житлом відповідача в розумінні ст. 8 Конвенції захисту прав людини та основоположних свобод (Термін житло в тлумаченні ЄСПЛ означає насамперед місце де особа є «вдома», незалежно від облаштування приміщення відповідно до національного закону «Баклі проти Сполученого Королівства» від 25.09.1996 року).

Відтак системний аналіз доказів, з огляду на ту обставину, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла, не дозволяє суду зробити висновок, що позбавлення відповідача права на єдине житло не є співрозмірним із переслідуваною позивачем, законною метою - зменшення оплати комунальних послуг, які у вказаній квартирі нараховуються відповідно до показників лічильника, а опалення та квартирна плата відповідно до квадратних метрів.

Разом з тим, позивач не звертався до відповідачів з вимогою про часткове відшкодування комунальних послуг.

З урахуванням вищевикладеного, слід відмовити в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, третя особа - Орган опіки та піклування Деснянської районної у місті Чернігові ради та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , ОСОБА_6 про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, третя особа - Орган опіки та піклування Деснянської районної у місті Чернігові ради, відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , ОСОБА_6 про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 20.01.2020.

Суддя Л.В. Карапута